Тема Фінансова політика і фінансовий механізм.

Мета: вивчити суть та основну мету фінансової політики держави.

Актуальність:фінансова політика та фінансове законодавство несуть на собі відбиток суб’єктивних дій певних соціальних верств суспільства або окремих груп людей. Вони пов’язані з процесом прийняття рішень у галузі політики, економіки, фінансів і соціальній сфері.

Студент повинен знати: зміст, мету та основні завдання фінансової політики.

Студент повинен вміти: охарактеризувати склад фінансової політики держави.

Ключові слова та терміни: фінансова політика, фінансовий механізм, податкова політика, бюджетна політика, фіскальна політика, грошово-кредитна політика, валютна політика, фінансове планування, фінансовий контроль.

Міжпредметна інтеграція: гроші та кредит, економічна теорія, економіка.

План

1. Фінансова політика як складова економічної політики держави.

2. Управління фінансами

3. Фінансове планування

4. Фінансовий контроль

Самостійна робота

Фінансовий механізм

Семінарське заняття

Тема: Фінансова політика як складова економічної політики держави та фінансовий механізм.

План

1. Фінансова політика та фінансовий механізм..

2. Управління фінансами

3. Фінансове планування

4. Фінансовий контроль

Теми рефератів

1. Бюджетно-податкова політика України, її інструменти та напрями реалізації.

2. Особливості проведення регуляторної політики Національного банку України в грошово-кредитній сфері.

3. Основні тенденції розвитку валютного ринку України.

4. Основні форми інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності економічних суб'єктів.

Література.

1. Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 11-15, 351-356, 362-370..

2. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. К.: Наукова думка. 1997, -с. 230-245.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). –К.: КНЕУ, 1999, -с. 17-33.

4. Финансы/ Под ред.. Дробозиной Л.А. М.: Финансы, 1999, -с.30-54, 66-75.

1. Фінансова політика і фінансовий механізм

Фінансова політика – сукупність заходів з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Зміст фінансової політики, її основні напрями ґрунтуються на теоретичних концепціях, які визначають ступінь участі держави в управлінні економікою і використанні окремих інструментів реалізації фінансової політики, тобто конкретних форм організації фінансових відносин.

Основні напрями в теорії фінансів відносно ролі держави в розвитку суспільства в двадцятому столітті визначались дослідженнями класиків політекономії Адама Сміта (1723-1790) і Давида Рікардо (1772-1823), а також англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946) та їх послідовників.

Сутність концепції основоположників класичної політекономії Адама Сміта і Давида Рікардо зводилась до невтручання в економіку, збереження вільної конкуренції. У ній головна роль у регулюванні економічного життя суспільства відводилась ринковому механізму. Виходячи з цих принципів, фінансова політика до кінця 20-х років XX ст. була спрямована на обмеження державних витрат і податків, на забезпечення збалансованого бездефіцитного бюджету держави. Доходи бюджету формувались здебільшого за рахунок непрямих податків, а переважна частина бюджетних коштів спрямовувалася на фінансування військових, управлінських витрат і витрат на обслуговування та погашення державного боргу.

Наприкінці 20-х років та в 30-40-ві роки завдання фінансової політики зводилися до послаблення впливу кризи надвиробництва на економіку, підтримання високої ділової активності і розширення платіжного попиту. Основні засади такої політики базувалися на кейнсіанській теоретичній концепції, яка обґрунтовувала необхідність посилення ролі держави в розвитку економіки через втручання в регулювання циклічного розвитку відтворювального процесу.

Результатом практичної реалізації такої теоретичної концепції стало зростання державних витрат на створення нових робочих місць, підвищення зайнятості населення, скорочення безробіття, активізацію підприємницької діяльності і формування додаткового попиту, що дало змогу збільшити національний дохід, а звідси з'явились можливості для збільшення видатків на фінансування соціальних потреб.

Зросла роль прогресивного прибуткового податку у забезпеченні державних доходів.

На відміну від попередньої теоретичної концепції кейнсіанська фінансова політика допускала можливість бюджетного дефіциту. Це обумовило розвиток державного кредиту. Державні позики стають другим, після податків, джерелом формування фінансових ресурсів держави, що, у свою чергу, посилює роль фінансів у перерозподілі національного доходу.

У 70-х роках особливості фінансової політики визначаються неокласичним напрямом економічної теорії. Циклічні кризи 1974-1975 та 1980-1982 рр. переплелися з валютно-фінансовою, енергетичною, сировинною, екологічною та продовольчою кризами на тлі структурних змін, що відбувались у продуктивних силах. У таких умовах практичні рекомендації державного втручання стосувались не тільки доходів і видатків державного бюджету, а й регулювання грошового обігу, валютного курсу ринку позичкових капіталів і цінних паперів. Неокласики запропонували розробку довгострокової стратегії, яка дала змогу проводити стабільну фінансову політику. На їхню думку відсутність різких реакцій з боку держави на кожне циклічне зрушення - кращий спосіб не тільки пом'якшення самих коливань у довгостроковій перспективі, а й обмеження ролі держави і забезпечення вільної ринкової системи.

У сучасних умовах більшість розвинутих країн у своїй фінансовій політиці використовують різні елементи як кейнсіанської. так і неокейнсіанської теорії державного регулювання.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією.

У процесі її розроблення прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їх використання, визначаються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на розв'язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв'язків.

Щоб краще усвідомити зміст, завдання і вимоги до фінансової політики, виділяють як самостійні складові податкову, бюджетну, грошово-кредитну, митну політику.

Податкова політика реалізує інтереси держави. Ії головне призначення - вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби, перерозподіляючи ці кошти через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою

- джерел формування доходів державного і місцевих бюджетів;

- пріоритетних напрямів видатків бюджету;

- допустимих меж розбалансованості бюджету;

- джерел фінансування бюджетного дефіциту;

- принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

Зважаючи на те, що податкова і бюджетна політика тісно пов'язані між собою, вживають поняття бюджетно-податкової політики. При цьому виділяють:

- дискреційну фіскальну політику, коли парламент і уряд вносять зміни до податкової системи і видатків бюджету з метою впливу на ВВП, зайнятість, інфляцію. Ця політика може бути стимулюючою і стримуючою;

- недискреційну, або політику "вмонтованих стабілізаторів", яка базується на теоретичному допущенні, що податкова система сама по собі має властивість автоматично впливати на економічний цикл, тобто має стабілізаційний ефект.

Під грошово-кредитною політикою розуміють забезпечення стабільності грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції і курсу національної грошової одиниці; забезпечення своєчасності розрахунків у народному господарстві і в різних ланках фінансової системи через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії і розміщення державних і корпоративних цінних паперів і регулювання їх дохідності.

У грошово-кредитній політиці відносну самостійність набувають емісійна політика, цінова політика, валютна політика, кредитна політика - а в ній, у свою чергу, наприклад, процентна політика й інвестиційна політика.

Держава захищає свої інтереси через митну і валютну політику. Відповідно до заінтересованості держави в розширенні або скороченні свого експорту чи імпорту застосовується система митних платежів або конкретний митний режим. Головним завданням митної і валютної політики є забезпечення примноження золотовалютних резервів держави.

Завдання фінансової політики реалізуються через фінансовий механізм.

Фінансовий механізм - сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Фінансовий механізм

Фінансові методи	Фінансові норми і нормативи	Фінансові ліміти і резерви	Фінансові стимули	Фінансові санкції	Нормативно – правове забезпечення
Фінансове планування	Ставки податків і неподаткових платежів	Фінансові резерви підприємств	Податкові пільги	Санкції за порушення податкового законодавства	Конституція України
Фінансове оперативне управління	Норми амортизаційних відрахувань	Резервний фонд Кабінету Міністрів	Бюджетні кредити	Санкції за нецільове використання бюджетних коштів	Закони України
Фінансовий контроль	Норми витрат в бюджетних установах	Резервні фонди місцевих рад	Податкові канікули	Пені за несвоєчасну сплату платежів	Постанови Верховної Ради України
Фінансове забезпечення	Норми бюджетного забезпечення	Ліміти бюджетного фінансування	Відстрочки із сплати податків	Зменшення або призупинення бюджетного фінансування	Укази Президента
Фінансове регулювання	Розміри дотацій, субсидій, субвенцій	Резервні фонди комерційних банків і страхових компаній	Списання заборгованості за податками	Вилучення до бюджету коштів, використаних не за призначенням	Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України
	Ставки заробітної плати, пенсій і стипендій	Валютні резерви національного банку	Надання фінансової допомоги	Відміна наданих пільг	Нормативні акти Міністерств
					Нормативні акти місцевих рад