Звільнення у зв'язку із систематичним невиконанням трудових обов'язків

Полишені самі на себе, події мають тенденцію розвиватися від поганого до гіршого.

Для звільнення працівника на цих підставах необхідна наяв­ність таких умов:

• протиправність його дій;

• його провина;

• систематичний характер порушень.

Відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків (крім випадків виробничої необхідності або простою), не є порушенням трудової дисципліни. Тому такі дії не дають підстав для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

До порушень трудової дисципліни, пов'язаних із невиконанням з вини працівника обов'язків, покладених на нього трудовим догово­ром або правилами внутрішнього трудового розпорядку, належать:

• відсутність працівника на роботі без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня;

• відмова або ухилення без поважних причин від обов'язкового медичного огляду;

• відмова працівника від проходження в робочий час спеціаль­ного навчання і складання екзаменів з охорони праці й техніки без­пеки, правил експлуатації устаткування, якщо це є обов'язковою умовою допуску його до роботи, тощо.

На передбачених п. З ст. 40 КЗпП України підставах працівника може бути звільнено тільки за проступок на роботі, зроблений після накладення на нього дисциплінарного або суспільного стягнення.

При цьому враховуються ті міри дисциплінарного стягнення, які встановлено чинним законодавством і якщо вони не втратили юридич­ної чинності за давністю або їх не знято достроково, а також ті суспіль­ні стягнення, які накладалися на працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до колективного договору або статуту організа­ції і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше 1 року.

Працівник, звільнений за систематичне невиконання (без поваж­них причин) трудових обов'язків, втрачає стаж безперервної роботи.

Для звільнення працівника на цій підставі необхідна згода проф­спілкового органу (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).

Звільнення за прогул (у тому числі за відсутність на роботі біль­ше 3 годин протягом робочого дня без поважної причини)

"Зуміти змінити стан справ — головна властивість керівника. А змі­нювати його раніше від інших — характерна ознака творчої особистості" (Перший закон керівництва Джея).

Прогулом вважається нез'явлення на роботу протягом усього ро­бочого дня або відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин.

Він розцінюється як один із найбільш тяжких дисциплінарних проступків.

З огляду на ступінь тяжкості наслідків прогулу власник або упов­новажений ним орган мають право звільнити працівника і за однора­зовий прогул, однак тільки за згодою профспілкового органу. На практиці бувають такі форми прогулу:

• використання відпустки або відгулів без дозволу власника або уповноваженого ним органу;

• залишення роботи працівником до закінчення 2-тижневого тер­міну при розірванні трудового договору, укладеного на невизначений термін, без дозволу власника або уповноваженого ним органу;

• розірвання трудового договору особою, направленою на роботу по закінченні навчального закладу, без згоди власника або упов­новаженого ним органу;

• ігнорування працівником без поважних причин роботи у ви­хідний день, якщо цей день відповідно до наказу власника або упов­новаженого ним органу за погодженням із профспілковим органом було оголошено робочим днем і наказ доведено до працівника під розписку;

• направлення у медвитверезник та ін. Не можуть бути прогулом такі порушення:

• відмова працівника від переведення на іншу роботу в разі виробничої необхідності або простою, якщо така робота протипоказана йому за станом здоров'я;

• нез'явлення на роботу з поважних причин (за згодою власника або уповноваженого ним органу, у разі захворювання, при догляді за хворим членом сім'ї, що підтверджується медичною довідкою або лі­карняним листком);

• відмова працівника від переведення на іншу роботу, що потре­бує укладення з ним договору про матеріальну відповідальність;

• відмова працівника від переведення на легшу роботу, яку слід надати йому відповідно до медичного висновку, та ін.

При звільненні за прогул власник або уповноважений ним орган зобов'язані взяти від працівника письмове пояснення причини неви­ходу на роботу. У разі відмови працівника пояснити причини прогулу складається акт. Для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗІІП Укра­їни власник або уповноважений ним орган має попередньо дістати згоду профспілкового органу.

У разі відсутності працівника на роботі без поважних причин протягом тривалого часу днем звільнення за прогули вважається перший день його фактичного прогулу, якщо до видання наказу про звільнення він не приступив до роботи.

Працівник, звільнений за прогул без поважних причин, втрачає стаж безперервної роботи.

Звільнення у разі тривалого нез'явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності

Власник або уповноважений ним орган має право звільнити пра­цівника у разі нез'явлення його на роботі більше 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами. Разом із тим законодавством України при певних захворюваннях установлено більш тривалий термін збереження місця роботи (поса­ди) працівника.

Це стосується туберкульозу та деяких інших захворювань. При цьому необхідно мати на увазі, що закон надає право власникові або уповноваженому ним органу звільнити працівника з цих мотивів, але не вимагає від нього це робити.

Тобто власник або уповноважений ним орган має сам прийняти рішення про таке звільнення,

При підрахунку терміну невиходу працівника на роботу не мож­на приєднувати окремі періоди. Забороняється звільняти працівни­ка, якщо він:

• утратив працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або про­фесійним захворюванням до поновлення працездатності або встанов­лення йому групи інвалідності;

• утратив працездатність у зв'язку із захворюванням на туберку­льоз. У такому разі місце роботи (посада) зберігається за ним до 10 місяців;

• вилікувався, незважаючи на те, що хворів більше 4 місяців.

На практиці звільнення працівника, який занедужав на трива­лий час, провадиться тільки в тому разі, якщо його не можна замі­нити іншим або перерозподілити його роботу серед працівників.

Тобто при звільненні працівника на цій підставі вирішальне зна­чення має не тривалість захворювання працівника, а необхідність у ньому на виробництві і конкретні обставини.

З причин тривалого невиходу на роботу внаслідок тимчасової не­працездатності також може бути звільнено працівників, направлених на примусове лікування від алкоголізму за рішенням суду в психонев­рологічні лікарю.

Звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України має здійснюватися після одержання попередньої згоди профспілкового органу.

Звільнення у разі поновлення на роботі працівника, який рані­ше виконував цю роботу

При поновленні на роботі незаконно звільненого працівника, пра­цівника, який виконував його обов'язки, може бути переведено за його згодою на іншу роботу або, в разі неможливості такого переве­дення, звільнено за п. б ст. 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення в цьому разі є таке:

- працівника було призвано чи зараховано на строкову військову службу, або він став курсантом військового навчального закладу, а потім його було звільнено (відраховано) з військової служби (навчаль­ного закладу) за станом здоров'я або за сімейними обставинами, і він повертається на попереднє місце роботи (посаду), якщо з дня призову (зарахування) його на військову службу (навчання) минуло не більше 3 місяців, без урахування часу проїзду до місця постійного проживан­ня (ст. 86 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і вій­ськову службу");

• працівника було притягнуто до кримінальної відповідальності і виправдано, або його притягнення було визнано незаконним, та якщо він довів до відома про це не пізніше 1 місяця з дня виправдувального вироку або постанови;

• працівника відновлено на роботі рішенням комісії з трудових спорів або суду;

- при поверненні на роботу реабілітованих осіб.

В інших випадках, передбачених законодавством, громадяни ма­ють право на попереднє місце роботи тільки в тому разі, якщо воно є вакантним. В іншому разі вони мають право на працевлаштування на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Такі пільги мають особи:

• звільнені після закінчення строкової військової служби;

• які повернулися з-за кордону після закінчення терміну дого­вору;

• у яких закінчився термін виборної роботи.

При звільненні внаслідок поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, одержання попередньої згоди профспіл­кового органу законодавством не передбачено.

Працівникові, звільненому за п. 6 ст. 40 КЗпП України, має бути виплачено вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку.

Звільнення у зв'язку із з'явленням на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння

Факт з'явлення на роботі працівника в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння є підставою для припинення з ним трудових відносин. Це має бути підтверджено медичним оглядом працівника або актом, складеним власником чи уповноваженим ним органом за участю членів профспілкового органу, показаннями свід­ків або іншими доказами в той самий день, коли було зроблено про­ступок.

Звільнення з роботи на цій підставі допускається, якщо працівник у такому стані перебував:

• у робочий час;

• на місці виконання своїх трудових обов'язків;

• не на своєму робочому місці, однак на тій самій території, де йому доручено виконувати трудові обов'язки.

Для працівників із ненормованим робочим днем час перебування на роботі понад установлену загальну тривалість також вважається робочим. Розірвання з працівником трудового договору на цій підставі по­требує від власника або уповноваженого ним органу одержання по­передньої згоди профспілкового органу.

Власник або уповноважений ним орган має також право усунути таких працівників від роботи (ст. 46 КЗпП України).