- •Заліковий модуль 1. Договірне право (Загальна частина) Змістовий модуль 1. Загальна характеристика договірного права. Зобов’язання
- •Поняття цивільно-правових зобов'язань
- •2. Види цивільно-правових зобов'язань
- •3.Система цивільних зобов'язань
- •Підстави виникнення зобов'язань
- •Поняття і принципи виконання зобов'язань
- •Суб'єкти виконання зобов'язань
- •Місце, строк і спосіб виконання зобов'язання
- •Поняття видів забезпечення виконання зобов'язань
- •Зобов'язально-правові види забезпечення виконання договірних зобов'язань
- •Речові види забезпечення виконання зобов'язання
- •1. Поняття і значення договору
- •2. Класифікація договорів
- •3.Зміст договору. Істотні, звичайні і випадкові умови договору
- •Порядок укладання, зміни та розірвання договорів
- •Заліковий модуль 2 . Договірне право (Особлива частина) Змістовий модуль 4. Договори про передачу майна у власність Договір купівлі-продажу
- •Поняття та загальна характеристика договору купівлі-продажу
- •Права та обов'язки сторін за договором купівлі-продажу
- •Договір дарування
- •1. Загальні положення про договір дарування
- •2. Характеристика окремих видів договору дарування
- •Договір ренти та довічного утримання
- •Поняття та загальна характеристика договору ренти.
- •2. Права та обов'язки сторін за договором ренти. Припинення договору ренти.
- •3. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання (догляду).
- •Змістовий модуль 5. Договори про використання майна та виконання робіт Договір майнового найму (оренди)
- •Поняття та загальна характеристика договору найму (оренди).
- •Права і обов'язки сторін за договором найму (оренди)
- •Договір найму (оренди) жилого приміщення
- •Поняття та загальна характеристика договору найму (оренди) житла.
- •Права та обов'язки сторін за договором найму (оренди) житла
- •3. Припинення договору найму (оренди) житла, його правові наслідки
- •Договір позички
- •Загальна характеристика договору позички
- •2. Права, обов'язки та відповідальність сторін за договором позички. Припинення договору позички.
- •Договір підряду
- •Поняття та загальна характеристика договору підряду
- •Права та обов'язки сторін договору підряду
- •3. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
- •Змістовий модуль 6. Договори про надання послуг Послуги: загальні положення. Договір зберігання
- •1. Поняття та загальна характеристика договору про надання послуг.
- •2. Права та обов'язки сторін договору про надання послуг.
- •Поняття і загальна характеристика договору зберігання.
- •4. Права, обов’язки та відповідальність сторін за договором зберігання.
- •Транспортні договори
- •1. Загальні положення про транспортні договори
- •2. Договір перевезення вантажу
- •Договір страхування
- •1. Поняття та загальна характеристика договору страхування
- •2. Права та обов'язки сторін договору страхування
- •Договір доручення. Договір комісії
- •Права та обов'язки сторін договору доручення
- •3. Поняття та загальна характеристика договору комісії
- •4. Права та обов'язки сторін договору комісії
- •Договір позики. Банківський вклад
- •1. Договір позики
- •2. Договір банківського вкладу.
- •Сумісна діяльність
- •1. Загальна характеристика договору про спільну діяльність
- •2. Договір простого товариства
Заліковий модуль 2 . Договірне право (Особлива частина) Змістовий модуль 4. Договори про передачу майна у власність Договір купівлі-продажу
-
Поняття та загальна характеристика договору купівлі-продажу
Договір купівлі-продажу посідає центральне місце в системі договірних відносин. Особливе значення даного правочину полягає в тому, що він є найпоширенішою підставою переходу права власності. Так, даним договором опосередковується придбання продуктів харчування та одягу, житла та автотранспортних засобів тощо; за допомогою нього здійснюється багато видів підприємницької діяльності, зокрема торговельна.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Різноманітність договорів купівлі-продажу є надзвичайно великою, оскільки потреби суб'єктів цивільного права постійно зростають і диференціюються.
З урахуванням особливостей організаційно-правових форм торгівлі, відчужуваних об'єктів, способу укладення та виконання договору можна виділити такі види договорів купівлі-продажу:
- договори купівлі-продажу в оптовій і роздрібній торгівлі;
- договори купівлі-продажу, які укладаються на біржах і аукціонах;
- договори купівлі-продажу, що укладаються у внутрішньому і в зовнішньоекономічному обігу;
- договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автотранспортних засобів тощо;
- договори купівлі-продажу на умовах комісії та консигнації;
- договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;
- деривативи (форвардні, ф'ючерсні та опціонні договори купівлі-продажу) та ін.
Крім того, специфічними різновидами договору купівлі-продажу, відповідно до ЦК України, слід вважати договори поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та договір міни.
Кожен з даних видів має певні особливості щодо порядку укладення й виконання, визначення прав та обов'язків сторін, правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору тощо.
Необхідно враховувати, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).
Договір купівлі-продажу може бути реальним (є укладеним з моменту передачі продавцем товару покупцеві) або консенсуальним (права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов), двостороннім (права та обов'язки виникають як у продавця, так і в покупця) та відплатним (покупець сплачує за товар певну грошову суму).
Сторонами договору купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин: фізичні та юридичні особи, держава. Однак можливості кожного з цих суб'єктів виступати сторонами договору купівлі-продажу не завжди рівні, що залежить від обсягу їх право- та дієздатності, форми власності товару, який є предметом даного договору, його правового режиму тощо.
Продавцем є власник майна або уповноважена ним особа, оскільки, згідно зі ст. 658 ЦК України, тільки йому належить право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом. Інакше кажучи, приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, адже за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього.
Іншими випадками продажу майна без згоди не це власника, крім примусового, можна вважати встановлений окремими нормативно-правовими актами особливий порядок реалізації невитребуваних речей, відправлених через органи зв'язку, виготовлених підрядником за договором побутового підряду, невитребуваних вантажів і багажу на транспорті тощо.
Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа.
До істотних умов договору купівлі-продажу належать умови про його предмет та ціну.
Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, майнові права та право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
Отже, предметом договору купівлі-продажу можуть бути: окрема індивідуально визначена річ (квартира, будинок, земля, меблі тощо), родові речі (мука, овочі, папір, бензин тощо), а також певна сукупність прав і обов'язків (частка у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю, підприємство, знак для товарів і послуг тощо). Тобто предметом договору купівлі-продажу можуть бути всі об'єкти, що відповідно до Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. можуть належати юридичним або фізичним особам на праві власності.
Кожна держава вправі визначати об'єкти, які з міркувань державної безпеки або з інших підстав не повинні бути у власності тих чи інших суб'єктів або мають набуватися з дотриманням спеціальних правил. Тому Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. № 2471-ХП було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (далі – Перелік) та Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна (далі – Порядок).
До Переліку, зокрема, включені: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2 до вказаної Постанови, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини і засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря); протиградові установки; державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (зазначені засоби не можуть також перебувати у власності юридичних осіб недержавних форм власності); електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.
Право власності на окремі види майна, згідно з Порядком, громадяни набувають з відповідного дозволу, що надається:
1) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю особам, які досягли 21-річного віку; вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) особам, які досягли 25-річного віку; газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, особам, які досягли 18-річного віку; холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с особам, які досягли 18-річного віку – органами внутрішніх справ за місцем проживання цих осіб;
2) на об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ятки історії та культури, - спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури (Мін-культури, Мінінвестбудом і Головархівом України);
3) на радіоактивні речовини – Державним комітетом України з ядерної та радіаційної безпеки у разі наявності висновку органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих у нього умовах.
Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид майна, а й інші його характеристики, такі як кількість, асортимент, якість, комплектність, тара та упаковка тощо.
Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч. 1 ст. 671 ЦК України). Погодження асортименту товарів може бути проведено як у самому тексті договору купівлі-продажу, так і в специфікаціях чи інших документах, що є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу.
У разі, коли договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, він повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ст. 673 ЦК України). Мета договору може бути повідомлена продавцю у ході переговорів чи іншим шляхом, однак у будь-якому разі до підписання договору.
У разі продажу товару за зразком та (або) описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Зразок товару – це виріб, споживчі характеристики якості якого відповідають вимогам товару, що передається. Описом товарів є перелік споживчих характеристик, які повинен мати товар.
Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Крім того, законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ст. 682 ЦК України).
У разі, коли договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару в комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 683 ЦК України).
Згідно зі ст. 685 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Обов'язок передання товару в тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.
Товар має бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності – способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, що відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.
Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором, актами цивільного законодавства, а якщо такий порядок не встановлений – відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.
Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам (ст. 687 ЦК України).
У зв'язку з тим, що продавець повинен забезпечити перехід права власності на проданий товар (предмет договору) до покупця, важливого значення набуває питання про момент виникнення права власності в покупця, оскільки від цього багато в чому залежать можливість захисту прав сторін, а також перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару. Дане питання має вирішуватися на підставі положень ст. 334 ЦК України, відповідно до якої право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару (ч. 1 ст. 697 ЦК України).
Іншою істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна – певна грошова сума, що сплачується покупцем за отриману від продавця річ.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в договорі й не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також здійснити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. У разі, коли договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару (ст. 691 ЦК України).
Продаж майна провадиться за цінами, що визначаються сторонами, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Так, Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 р. визначає основні принципи встановлення й застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.
За загальним правилом, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Проте договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України), продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ст. 694, 695 ЦК України), а також встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (ст. 693 ЦК України). Оплата придбаного майна здійснюється у грошовому виразі (у готівковій або безготівковій формі) – у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом.
Важливе значення має питання зовнішнього оформлення домовленості сторін. Отже, договір купівлі-продажу укладається в усній чи письмовій формі відповідно до загальних вимог ЦК України до форми правочинів (ст. 205-210 ЦК України).
Однак ЦК України містить спеціальні положення щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, де зазначається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).
Реєстрація права власності на нерухоме майно в Україні здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5. Відповідно до п.1.3 даного Положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.