Договір підряду

1. Поняття та загальна характеристика договору підряду

Договір підряду належить до класичних договірних інститутів, які відомі в цивілістиці з часів римського права. Даний договір укладається для виготовлення, обробки, перероб­ки, ремонту речі або для виконання іншої роботи з переданням її матеріального результату замовникові.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ви­конану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Спеціальними видами договору підряду є: 1) договір побутового підряду (ст. 865-874 ЦК України); 2) договір будівельного підряду (ст.ст. 875-886 ЦК України); 3) договір підряду на проведення про­ектних та пошукових робіт (ст. 887-891 ЦК України); 4) договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (гл. 62 ЦК України).

Виділення різновидів договору підряду обумовлено особливостя­ми їх предмета, мети, суб'єктного складу, порядку укладання та припинення тощо. Загальні положення про підряд застосовуються до даних договорів лише у випадках, якщо присвячені ним спе­ціальні норми не передбачають іншого. На вказані види договору підряду, крім цього, поширюються положення законодавства про захист прав споживачів, про поставки товарів і виконання робіт для державних потреб.

Договір підряду є консенсуальним, двостороннім та відплатним.

Для досягнення бажаного результату за договором підряду необ­хідно витратити час для виконання роботи, тому він не може бути виконаний безпосередньо на момент укладення договору. Консенсуальний характер договір підряду має й у випадку, якщо підрядник приступає до виконання роботи одразу ж після укладення договору або виконує роботу у присутності замовника. Виконанню роботи та здійсненню обов'язків підрядника завжди передує укладання дого­вору, за яким визначається, що саме необхідно зробити.

Двосторонність даного договору підтверджується тим, що права та обов'язки покладаються як на підрядника, так і на замовника.

Відплатність договору підряду полягає в тому, що діям підряд­ника відповідає обов'язок вчинити зустрічну дію замовником, а са­ме оплатити результат роботи підрядника.

Сторонами в договорі підряду є підрядник та замовник, якими можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.

Підрядник – це особа, яка бере на себе обов'язок виконання за­мовленої роботи. Для виконання окремих видів робіт, встановле­них законом, підрядник зобов'язаний одержати спеціальний доз­віл.

Замовником є особа, яка замовляє виконання певної роботи, беручи на себе обов'язок прийняти й оплатити її результат.

Підрядник при виконанні робіт, якщо інше не встановлено дого­вором, може залучати інших осіб – субпідрядників, передоручаючи їм виконання частини робіт. Субпідрядниками можуть виступати спеціалізовані підрядні організації, зокрема в таких сферах діяль­ності, що вимагають спеціального ліцензування, наприклад, виконання проектних, будівельних, пошукових робіт тощо. Підрядник при цьому виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник.

Перед замовником за виконання всієї роботи, в тому числі й ви­конаної субпідрядником, відповідає генеральний підрядник. Крім того, він відповідає перед субпідрядником за невиконання або нена­лежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду (ст. 838 ЦК України). За загальним правилом, прямі правові зв'яз­ки між замовником і субпідрядником не встановлюються: замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з гене­ральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або за­коном. Таким чином, у договорах, укладених генеральним підряд­ником як із замовником, так із субпідрядником, може бути передбачена можливість висунення замовником будь-яких вимог безпосередньо до субпідрядника та навпаки. Необхідність таких прямих зв'язків може виникнути, наприклад, при виконанні складних робіт під час будівництва великих об'єктів, коли в них беруть участь декілька будівельних та монтажних організацій.

Предметом договору підряду є результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота здається у вигляді, придатному для оцінки. Залежно від завдання замовника та виду робіт результат може бути виражений у ство­ренні нової речі або в оновленні, зміні чи покращенні споживчих властивостей уже існуючих речей (наприклад, натирання паркету, обробка сільськогосподарських ділянок, миття вікон, прання бі­лизни).

Робота, визначена договором підряду, виконується підрядником із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено дого­вором. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відпові­дальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (ст. 840 ЦК України).

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визна­ченої договором роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку – сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам дого­вору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти – вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для вико­ристання відповідно до договору підряду або для звичайного вико­ристання роботи такого характеру (ст. 857 ЦК України).

Якщо між замовником і підрядником виникає спір з приводу не­доліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-якої зі сто­рін має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експер­тизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сто­рони порівну (ч. 4 ст. 853 ЦК України).

Ціною в договорі підряду є грошова сума, яку замовник зобов'я­зується сплатити підрядникові за виконання роботи. Ціна встановлюється за домовленістю сторін шляхом фіксування в дого­ворі конкретної суми або способів її визначення. Якщо в договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, вона встановлюється судом на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи в договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст. 843 ЦК України). Ціна в договорі підряду й фактична ціна речі, що вироблена за ним, не завжди збігаються, оскільки до ціни речі, крім витрат підряд­ника і його винагороди, іноді включаються витрати замовника, що становлять, наприклад, вартість наданих ним матеріалів, плату за виконані третіми особами роботи та послуги.

Якщо для досягнення результату підрядник зобов'язаний вико­нати комплекс значних за обсягом та складних робіт, їх ціна за дого­вором підряду визначається шляхом складання кошторису (ст. 844 ЦК України). Оскільки ціна є результатом домовленості сторін, то кошторис матиме значення лише тоді, коли у його складанні брати­муть участь обидві сторони. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набуває чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його за­мовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твер­дим.

Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Змі­ни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кош­торису, а замовник – його зменшення, якщо на момент укладення договору не можна було передбачити повний обсяг роботи або необ­хідні для цього витрати. У разі перевищення твердого кошторису всі пов'язані з цим витрати несе підрядник.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошто­рису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, визначеною в договорі.

У випадку істотного зростання після укладення договору вар­тості матеріалів, устаткування, які повинен був надати підрядник, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, під­рядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вима­гати розірвання договору.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата вико­наної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний спла­тити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Виплати авансу підрядник має право вимагати лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Коли фактичні витрати підрядника виявилися меншими за ті, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощаджен­ня, отриманого підрядником (ст. 845 ЦК України).

Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможли­вим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору (ч. 2 ст. 850 ЦК України).

У випадку, коли предмет договору підряду до здачі його замов­никові був випадково знищений або закінчення роботи стало не­можливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу.

Підрядник має право на плату, якщо знищення предмета дого­вору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через не­доліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказі­вок про спосіб виконання роботи або якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення замовником строку прийняття виконаної роботи (ст. 855 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України). З моменту укладення договору зафіксовані у ньому строки стають обов'язковими для обох сторін, змінити їх можна лише у випадках і в порядку, перед­бачених договором.

Якщо в договорі не визначені строки виконання роботи, підряд­ник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, ха­рактеру й обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ч. 2 ст. 846 ЦК України).

Замовник зацікавлений у виконанні свого замовлення до пев­ного строку, тому варто вказувати в договорі підряду кінцевий строк виконання роботи. Однак суттєве значення для замовника може ма­ти не лише кінцевий строк, а й початок виконання роботи та про­міжні строки, особливо, коли робота виконується за місцем проживання замовника або за місцем знаходження його майна.

Форма договору підряду повинна відповідати загальним прави­лам про форму правочинів (ст. 205-210 ЦК України). Найбільш поширеною при підрядних правовідносинах є проста письмова фор­ма, що пояснюється необхідністю надання ним більшої стабільності та їх тривалістю.

Відмінність договору підряду від інших договорів. Від договору купівлі-продажу договір підряду відрізняється тим, що предмет дого­вору купівлі-продажу вже існує на момент укладення договору, під­ряднику ж для досягнення певного результату потрібно ще вико­нати відповідну роботу (наприклад, виготовити, відремонтувати певну річ).

Договір підряду має спільні риси з договорами про надання пос­луг (зберігання, доручення тощо). Однак результат роботи за дого­ворами про надання послуг не має речового відтворення, як у дого­ворі підряду, і споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Досить часто виникає необхідність відмежування договору під­ряду від трудового договору, оскільки їх подібність обумовлена тим, що ці договори певною мірою регулюють правові відносини трудового процесу. При цьому існуючі способи організації праці на­стільки зближують ці два договори, що відмінність між ними стає не досить чіткою. Однак за договором підряду задоволення інтересів замовника забезпечується результатом роботи підрядника, а за тру­довим договором інтерес роботодавця полягає у виконанні праців­ником певної трудової функції відповідно до спеціальності, квалі­фікації та посади. Отже, у врегулюванні трудових відносин основний акцент робиться на регламентації процесу праці, в той час як у під­ряді – на досягнення й передачу результату праці замовникові. У врегулюванні трудових відносин працівник у межах виконання сво­їх трудових обов'язків повністю залежить від роботодавця. Підряд­ник же не залежить від замовника у виборі способу виконання за­мовлення та досягнення результату. Крім того, на відміну від підрядних правовідносин, незалежно від позитивності результату виконаної працівником роботи сам процес її виконання повинен бу­ти оплачений.