2.2.Оцінка фінансових ризиків діяльності ват «Перетворювач»
Суттєвою проблемою діагностики ризиків, з якою найчастіше стикаються підприємці, є дефіцит інформації, часу, а іноді навіть і неможливість проведення розрахунку через відсутність необхідних даних.
Тому особливий інтерес представляє оцінка підприємницького ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства. Це один із самих доступних методів відносної оцінки ризику як для керівника підприємства, так і для його партнерів, оскільки джерелами інформації виступає фінансова звітність підприємств, а саме баланс і звіт про фінансові результати.
Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, що відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз даних показників дозволяє оцінити фінансову стійкість підприємства, що у свою чергу є критерієм оцінки ризику. Варто відмітити, що залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком прямо пропорційна: як тільки підприємство стає фінансово нестійким - виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стану підприємства є одним з елементів попередження банкрутства на самих ранніх стадіях.
З погляду оцінки рівня ризику особливий інтерес представляє вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями фінансової звітності.
Найбільш важливими для аналізу є коефіцієнти, що характеризують:
- коефіцієнт поточної ліквідності
- коефіцієнт швидкої ліквідності
- коефіцієнт абсолютної ліквідності
- коефіцієнт заборгованості
- коефіцієнт маневреності
- коефіцієнт автономії
- коефіцієнт фінансової стійкості
Ці показники дають чітку уяву про фінансово-економічний стан підприємства і дозволяють виявити і оцінити ризики, які супроводжують його діяльність [12, с. 209].
Методи розрахунків , які використовувалися при розрахунку вище сказаних показників представленні в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
|
Показники |
Методи розрахунків (формули) |
Роки |
|
|
2009 |
2010 |
||
|
Коєфіцієнт поточної ліквідності |
Оборотні активи – Витрати майбутніх періодів Поточні зобов’язання – Доходи майбутніх періодів |
0,02 |
0,01 |
|
Коєфіцієнт швидкої ліквідності |
Оборотні активи – Запаси - Витрати майбутніх періодів Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів |
0,98 |
0,97 |
|
Коєфіцієнт абсолютної ліквідності |
Грощові кошти та їх еквіваленти Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів |
0,01 |
0,05 |
|
Коєфіцієнт заборгованості |
Боргові зобов’язання Сукупні активи
|
0,71 |
0,72 |
|
Коєфіцієнт маневреності |
Оборотні активи – Поточні зобов’язання Власний капітал |
0,04 |
0,03 |
|
Коєфіцієнт автономії |
Власний капітал Підсумок балансу |
0,29 |
0,28 |
|
Коєфіцієнт фінансової стійкості |
Власний капітал Загальна сума зобов’язань |
0,40 |
0,38 |
Аналітичні дані для розрахунку комплексного показника ризику з використанням показників ліквідності та фінансової стійкості, їхніх нормативних значень і бальної шкали з урахуванням ознаки динаміки подані в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Аналітичні дані для розрахунку комплексного показника ризику
|
|
Фінансові коефіцієнти |
Інтервал значення коефіцієнта за зонами ризику |
|||||
|
|
Безризикова (3 бали) |
Припустима (2 бали) |
Критична (1 бал) |
Катастрофічна (0 балів) |
|||
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
|
|
1. коефіцієнт поточної ліквідності |
(2,00;∞) |
(1,50; 2,00] |
(1,00; 1,50] |
(-∞;1,00] |
||
|
|
2. коефіцієнт швидкої ліквідності |
(1,00; ∞) |
(0,70; 1,00] |
(0,50; 0,70] |
(-∞; 0,50] |
||
|
|
3. коефіцієнт абсолютної ліквідності |
(0,20; ∞) |
(0,15; 0,20] |
(0,10; 0,15] |
(-∞;0,10] |
||
|
|
4. коефіцієнт заборгованості |
(-∞; 0,50) |
[0,50; 1,00) |
[1,00; 1,50) |
[1,50; ∞) |
||
|
|
5. коефіцієнт маневреності |
(0,20; ∞) |
(0,10; 0,20] |
(0,05; 0,10] |
(-∞; 0,05] |
||
|
|
6. коефіцієнт автономії |
(0,60; ∞) |
(0,40; 0,60] |
(0,10; 0,40] |
(-∞;0,10] |
||
|
|
7. коефіцієнт фінансової стійкості |
(0,90; ∞) |
(0,80; 0,90] |
(0,60; 0,80] |
(-∞; 0,60] |
||
|
|
Зміна показника в динаміці ± 0,5 бала |
|
|
||||
Область, у якій втрати не очікуються, називають без ризиковою зоною, їй відповідають нульові втрати.
Зона припустимого ризику — це область, у межах якої величина ймовірних утрат не перевищує очікуваного прибутку і, отже, діяльність підприємства має економічну доцільність. Межа зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку.
Зона критичного ризику — це область можливих утрат, що перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки (суми витрат і прибутку). Тут підприємець ризикує не тільки не одержати ніякого доходу, але й понести прямі збитки в розмірі всіх здійснених витрат.
Зона катастрофічного ризику — це область ймовірних утрат, що перевершують критичний рівень і можуть досягати величини, рівної власному капіталу підприємства. Катастрофічний ризик може привести підприємство чи підприємця до краху і банкрутства. Крім того, до категорії катастрофічного ризику (незалежно від величини майнового збитку) варто віднести ризик, пов'язаний із загрозою життю і здоров'ю людей і виникненням економічних катастроф[6, с. 53].
Наступним кроком є визначення бальної шкали. Присвоєння бала здійснюється виходячи з відповідності (або невідповідності) значення показника допустимому діапазону.
0 балів – значення показника стійкості у звітному періоді не належить допустимому діапазону та в порівнянні з попереднім періодом зазнало негативних змін. Таким чином, ситуація на підприємстві щодо показника з мінімальним значенням за шкалою є гранично негативною;
1 бал – значення показника стійкості у звітному періоді не належить допустимому діапазону, однак: або є резерв для його поліпшення (значення показника в порівнянні з попереднім періодом покращилося); або тенденція на погіршення діяльності підприємства не є закріпленою в динаміці (у попередньому періоді значення показника належало допустимому діапазону);
2 бали – значення показника у звітному періоді належить допустимому діапазону, однак: або є тенденція до його погіршення (значення знизилося в порівнянні з попереднім періодом, однак залишилося в межах допустимого діапазону); або тенденція на поліпшення діяльності підприємства не є закріпленою в динаміці (у попередньому періоді значення показника не належало допустимому діапазону);
3 бали – значення показника у звітному періоді належить допустимому діапазону та в порівнянні з попереднім періодом збільшилося в позитивному напрямі. Тобто ситуація на підприємстві щодо показника з максимальним значенням за шкалою є гранично позитивною.
Для прийняття компромісних рішень виділяють проміжні бали:
0,5 бала – значення показника стійкості у звітному періоді не належить допустимому діапазону та було таким же самим у попередньому періоді (тобто тенденції до погіршення або поліпшення стану немає);
2,5 бала – значення показника стійкості у звітному періоді належить допустимому діапазону та було таким же самим у попередньому періоді (тобто тенденції до погіршення або поліпшення стану немає).
Таблиця 2.3
Бальна шкала оцінки ризику втрати стратегічної стійкості
|
Бал |
Належність значення показника допустимому діапазону: належить (+), не належить (–) |
Напрям зміни значення показника в динаміці |
Бальна характеристика показника стійкості |
|||
|
Звітний період |
Попередній період |
|||||
|
0,0 |
– |
– |
Негативний |
Значення показника не належить допустимому діапазону, ситуація за звітний період змінилася в сторону погіршення порівняно з попереднім періодом |
||
|
0,5 |
– |
– |
Без змін |
Значення показника не належить допустимому діапазону, ситуація за звітний період не зазнала змін порівняно з попереднім періодом |
||
|
1,0 |
– |
– |
Позитивний |
Значення показника не належить допустимому діапазону та за звітний період намітилася тенденція до його поліпшення порівняно з попереднім періодом |
||
|
– |
+ |
Не враховується |
Значення показника не належить допустимому діапазону, а в попередньому періоді належало допустимому діапазону |
|||
|
2,0 |
+ |
– |
Значення показника у звітному періоді належить допустимому діапазону, а в попередньому періоді було поза його межами |
|||
|
+ |
+ |
Негативний |
Значення показника належить допустимому діапазону, однак за звітний період намітилася тенденція до його погіршення порівняно з попереднім періодом |
|||
|
2,5 |
+ |
+ |
Без змін |
Значення показника належить допустимому діапазону й за звітний період не зазнало змін порівняно з попереднім періодом |
||
|
3,0 |
+ |
+ |
Позитивний |
Значення показника належить допустимому діапазону й за звітний період покращилося порівняно з попереднім періодом |
||
На базі розробленої аналітичної таблиці та розрахованих фінансових коефіцієнтів за 2 роки (2009 р. та 2010 р.) були нараховані бали, з урахуванням динаміки показників по роках (таблиця 2.4).
Таблиця 2.4
Бальна шкала для розрахунку комплексного показника ризику
|
|
Фінансові коефіцієнти |
Значення коефіцієнта |
Бальна шкала |
||
|
|
Базисний рік |
Звітний рік |
Базисний рік |
Звітний рік |
|
|
|
1. коефіцієнт поточної ліквідності |
1,02 |
1,01 |
1,5 |
1 |
|
|
2. коефіцієнт швидкої ліквідності |
0,98 |
0,97 |
0,5 |
0,5 |
|
|
3. коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,01 |
0,05 |
0 |
0,5 |
|
|
4. коефіцієнт заборгованості |
0,71 |
0,72 |
3 |
3 |
|
|
5. коефіцієнт маневреності |
0,04 |
0,03 |
0,5 |
0,5 |
|
|
6. коефіцієнт автономії |
0,29 |
0,62 |
2,5 |
3 |
|
|
7. коефіцієнт фінансової стійкості |
0,40 |
0,38 |
1,5 |
1 |
|
|
Сума в балах |
--- |
--- |
9.5 |
9.5 |
Підсумувавши бальні оцінки всіх показників розраховуємо їх середнє значення (комплексний показник ризику) за формулою:
,
(2.1)
де КПР – комплексний показник ризику;
–
значення
і-го показника, бал;
–
кількість використовуваних показників.
Таким чином, комплексний показник ризику для підприємства ВАТ «Перетворювач» склав:
2009
р.:
2010
р.:
Отже можна зробити висновок про те, що підприємство, як у базисному так і у звітному періоді залишалося у припустимій зоні ризику . На основі отриманого значення КПР необхідно віднести підприємство до певної зони ризику. Величину бальної оцінки можна прийняти за центральне значення інтервалу. Тобто, якщо величина припустимого ризику оцінювалась в 2 бали, то зону припустимого його рівня можна прийняти в інтервалі КПР (1,5; 2,5], зону критичного ризику (із центром 1) – КПР (0,5; 1,5]. Отже без ризикову зону і зону катастрофічного ризику відповідно в інтервалах КПР (-∞; 0,5] і КПР (2,5;∞).
Таким чином, ВАТ «Перетворювач» в базисному році знаходилося в припустимій зоні ризику, і в звітному залишалося на тій самій позиції.
Розділ 3.шляхи мінімізації фінансових ризиків та напрямки покрашення управління ними
В реальних господарських ситуаціях, в умовах дії різноманітних чинників ризику можуть використовуватися різні механізми зниження кінцевого рівня ризиків, що впливають на ті або інші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. В загальному вигляді система впливу на фінансові ризики передбачає використання таких основних функцій: ідентифікація ризику; контроль; моніторинг; вимірювання ризику; прийняття ступеня ризику; вибір методів впливу на ризик; реалізація обраних методів; оцінка результатів. Враховуючи аналіз останніх досліджень з питань управління фінансовими ризиками нефінансових організацій, зокрема розробки і реалізації ефективних заходів запобігання і мінімізації фінансових ризиків, дозволило нам виділити наступні концептуальні підходи, щодо зниження впливу фінансових ризиків на діяльність підприємства:
· розробка політики в області управління фінансовими ризиками;
· проведення оцінки ризиків, пов'язаних з виконанням завдань в області ефективної діяльності організації у конкретних, індивідуальних умовах;
· проведення аналізу ситуації ризику, тобто виявлення факторів ризику і оцінка його вірогідного рівня, прогнозування поведінки суб’єкта господарювання за таких умов та спостереження за процесом реалізації ризикових рішень, установлених системою планових фінансових показників і нормативів;
· вимір ступеня відхилення фактичних результатів від передбачених та розробка декількох альтернативних рішень і вибір найбільш прийнятного й правомірного з них;
· проведення кількісного визначення фінансового ризику, який суб’єкт господарювання готовий брати на себе, і ступеня його прийнятності та розподілити фінансові і операційні ресурси з метою максимізації можливостей по досягненню оптимального співвідношення ризику і прибутковості;
· контроль реалізації пріоритетних показників фінансового розвитку з врахуванням чинників ризику не лише по підприємству в цілому, але і в розрізі окремих його секторів відповідальності, передбачати можливість порівняння контрольованих показників з середньогалузевими, забезпечувати взаємозв'язок даних фінансових показників, що складаються в умовах ризику, з іншими важливими показниками фінансово-господарської діяльності підприємства;
· підготовка і планування заходів з нейтралізації, компенсації вірогідних негативних наслідків ризику та визначення доступних шляхів і ефективних заходів мінімізації фінансових ризиків;
· розробка оперативних ризикових рішень по нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до передбачених цілей і показників;
· та інші.
Загалом, сутність концепції полягає у необхідності розвитку і створення кожною установою власних систем управління фінансовим ризиком, орієнтованих на встановлений кожним підприємством прийнятий рівень ризику у відповідних умовах, в рамках єдиної корпоративної системи і розробити організаційну структуру, що забезпечуватиме впровадження систем найефективнішого управління ризиками. Встановивши зв'язок між ризиками і ефективністю своєї діяльності, підприємства набувають упевненості в прийнятті ризиків, в яких приховані можливості отримання можливої вигоди.
Наведені концептуальні підходи щодо зниження впливу фінансових ризиків на діяльність підприємств передбачають наявність таких поетапних кроків, як гарантії ідентифікації, оцінки, аналізу і розробки ефективної системи управління ризиками. Їх не так складно втілити в життєдіяльність організації, але без них будь-який процес управління ризиками на підприємстві недосконалий. Таким чином, такі, на наш погляд, основні причини, з яких необхідно й подальше розвивати, удосконалювати і впроваджувати системи управління ризиками в єдиній системі функціонування підприємства, з урахуванням специфіки підприємства і адаптації їх до сучасної економіки XXI століття. Нові знання, методології і стандарти мають бути використані повною мірою для процвітання і фінансової стійкості підприємства.
Залежно від величини можливих фінансових втрат, можна виділити чотири основні зони фінансового ризику:
- безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку; зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку;
- зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;
- зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу підприємства .
Виділення окремих зон фінансового ризику залежно від суми очікуваних втрат і чинників, які їх зумовлюють, має бути основою формування системи управління фінансовими ризиками підприємства. Оскільки підприємство практично не може впливати на зовнішні ризики, то основну увагу необхідно приділяти внутрішнім механізмам нейтралізації ризиків, до яких належать:
- диверсифікація, що є процесом розподілу інвестованих коштів між різнимиоб'єктами вкладення капіталу, безпосередньо не пов'язаними між собою. Диверсифікацію здійснюють з метою зниження рівня ризику і втрат доходів.
Цей метод дає змогу уникнути частини фінансового ризику на основі розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності (наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного підприємства збільшує імовірність отримання ним середнього доходу в п'ять разів і, відповідно, у п'ять разів знижує рівень ризику). Диверсифікація передбачає отримання додаткової інформації про варіанти вибору й очікувані результати. Як наслідок, виникає можливість здійснити точніший вибір і зменшити ризик втрати фінансових рерультатів підлприємства;
- лімітування – це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо. Лімітування застосовують для зниження фінансового ризику в кредитній та інвестиційній діяльності підприємства;
- самострахування є децентралізованою формою створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо на підприємствах, особливо тих, чия діяльність піддається ризику. Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових труднощів у фінансово-комерційній діяльності ;
- хеджування дає можливість зменшити ризик за допомогою укладення відповідної угоди. Найчастіше хеджування застосовують як засіб страхування вартості товарів або прибутку, а також валютних ризиків підприємства. Хеджування є системою економічних відносин учасників фінансового ринку, що пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків, яке виникає внаслідок одночасності та протилежного спрямування торгових угод на ринку і терміновому ринку реального товару.
Окрім зазначених вище методів, для зменшення рівня фінансовоих ризиків підприємство може здійснити їхнє страхування у страхових організаціях. Страхування передбачає захист майнових інтересів суб'єктів господарювання і громадян у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, сформованих зі страхових внесків. Сутність страхування полягає в розподілі збитку між усіма учасниками господарської операції.
Страхування виконує чотири основні функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну. Зміст ризикової функції виражається у відшкодуванні ризику. У межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування через наслідки випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головною, тому що страховий ризик безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування – відшкодування матеріального збитку потерпілим. З огляду на це, страхування можна розглядати як ефективний спосіб зниження фінансових ризиків підприємства.
Наявна група фінансових ризиків, які підприємства не страхують, але часто саме ці ризики є потенційними джерелами їхнього додаткового прибутку або витрат. Втрати внаслідок реалізації ризику, що не підлягає страхуванню, відшкодовуються тільки за рахунок власних коштів підприємства.
Висновки
Не зважаючи на те що питання ризику вивчається вже на протязі досить значного проміжку часу, серед науковців й досі немає єдиної думки щодо визначення ризику. Одним з найпоширеніших визначень ризику є можливість небезпеки, невдачі та понесення втрат.
З позиції фінансової діяльності ризик — це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом.
Функціонування будь-якого суб’єкта підприємництва на різних етапах та в найрізноманітніших сферах діяльності пов’язане з невизначеністю. Існування невизначеності в діяльності суб’єктів господарювання є причиною виникнення ризиків, без яких неможливий ефективний розвиток підприємства.
Уникнути невизначеність в підприємництві неможливо, адже вона являє собою елемент об’єктивної дійсності, тому що завжди існує аспект неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації.
Для ефективного керування підприємством необхідно, передусім, зважено підходити до оцінки ризиків при виборі того чи іншого управлінського рішення.
Логічно розглядати оцінку ризику як інтегрований етап процесу управління ризиком, що включає якісний і кількісний аналіз ризику, а також співвіднесення отриманого об’єктивного уявлення про ступінь ризику із суб’єктивним його сприйняттям особою, що приймає рішення.
Головне при оцінюванні ризику – це простота, ефективність методу та, звичайно ж, правильність проведення оцінки, адже при неправильному визначенні впливу факторів, які посилюють економічний ризик, фірма може понести значно більші втрати або навіть збанкротувати.
Проте основною проблемою в нашій країні є брак або навіть відсутність необхідної для оцінки ризику інформації. Зважаючи на це найбільш прийнятним методом оцінки ризику є оцінка на основі аналізу фінансового стану підприємства, адже для її проведення необхідна фінансова звітність фірм, що є найдоступнішим джерелом інформації.
В ході оцінки фінансових ризиків ВАТ «Перетворювач» було виявлено ряд ризиків: ризик ліквідності, ризик фінансової стійкості та ризик платоспроможності. В результаті оцінки комплексного показника ризику був зроблений висновок, що , як в звітному 2010 р. так і в базисному 2009 році, підприємство знаходилося у припустимій зоні ризику, про що свідчить комплексний показник ризику.
Після оцінки фінансових ризиків в даній курсовій роботі представленні шляхи мінімізації фінансових ризиків:
· розробка політики в області управління фінансовими ризиками;
· проведення оцінки ризиків, пов'язаних з виконанням завдань в області ефективної діяльності організації у конкретних, індивідуальних умовах;
· проведення аналізу ситуації ризику, тобто виявлення факторів ризику і оцінка його вірогідного рівня, прогнозування поведінки суб’єкта господарювання за таких умов та спостереження за процесом реалізації ризикових рішень, установлених системою планових фінансових показників і нормативів;
· вимір ступеня відхилення фактичних результатів від передбачених та розробка декількох альтернативних рішень і вибір найбільш прийнятного й правомірного з них;
· проведення кількісного визначення фінансового ризику, який суб’єкт господарювання готовий брати на себе, і ступеня його прийнятності та розподілити фінансові і операційні ресурси з метою максимізації можливостей по досягненню оптимального співвідношення ризику і прибутковості;
· контроль реалізації пріоритетних показників фінансового розвитку з врахуванням чинників ризику не лише по підприємству в цілому, але і в розрізі окремих його секторів відповідальності, передбачати можливість порівняння контрольованих показників з середньогалузевими, забезпечувати взаємозв'язок даних фінансових показників, що складаються в умовах ризику, з іншими важливими показниками фінансово-господарської діяльності підприємства;
· підготовка і планування заходів з нейтралізації, компенсації вірогідних негативних наслідків ризику та визначення доступних шляхів і ефективних заходів мінімізації фінансових ризиків;
· розробка оперативних ризикових рішень по нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до передбачених цілей і показників;
· та інші.
Отже, можна зробити загальний висновок, щоб вижити у конкурентному ринковому середовищі, підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення. Однак, це також підвищує рівень економічного і фінансового ризику. За таких умов підприємства мають своєчасно ідентифікувати і правильно оцінювати рівень ризику, ефективно управляти ним з метою обмеження його негативного впливу та мінімізації обсягів фінансових втрат.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
-
Баринов М. Риск-менеджмент: средство борьбы с неопределенностью - www.risk-manage.ru
-
Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 2. – К.: Ника-Центр, 2009. – 512 с.
-
Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2006. – 656 с.
-
Вербицька Г.Л. Оцінка економічного ризику// Актуальні проблеми економіки, 2006, № 4. – с. 129-136
-
Внукова Н.М., Смоляк В.А. Базова методика оцінки економічного ризику підприємств// Фінанси України, 2010, № 10. – с. 15-21
-
Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.
-
Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. –К.: ЦУЛ, 2008. – 495 с.
-
Клименко С.М., Дуброва О.С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2009. — 252 с.
-
Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2007. — 485 с.
-
Лук’янова В.В., Головач Т.В. Економічний ризик: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2007. – 464 с.
-
Машина Н.І. Економічний ризик та методи його вимірювання: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 188 с.
-
Паліга Н.Б. Оцінка підприємницьких ризиків на основі аналізу фінансового стану підприємства// Вісник Хмельницького національного університету, 2006, № 4. – с.208-213
-
Підприємництво/ Ред. Миронова Т.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 616с.
-
Стандарты управления рисками FERMA - www.ferma-asso.org
-
Старостіна А.О., Кравченко В.А. Ризик-менеджмент: теорія та практика: Навчальний посібник. – К.: ІВЦ «Видавництво політехніка», 2007. – 200 с.
-
Тэпман Л.Н. Риски в экономике: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. – 380 с.
-
Устенко О.Л. Теория экономического риска: Монография. – К.: МАУП, 2007. – 164 с.
Міністерство
освіти і науки України
Кіровоградський національний технічний університет
Факультет обліку та фінансів
Кафедра фінансів і планування
Курсова робота
з дисципліни “ Фінансовий менеджемент ”
на тему:
«Фінансові ризики та управління ними»
Виконав:
студент Сандал Е.М.
групи ФК-11-с
Особистий підпис студента ____
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Попова С.П.
РЕЄСТРАЦІЯ РОБОТИ
Номер _________, дата___________
ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ: ТАК, НІ
Кіровоград 2011