- •49. Ліцензування діяльності фінансових установ
- •76. Загальна характеристика законодавства про будівельну діяльність
- •77. Умови і порядок здійснення будівельної діяльності
- •98. Організаційно-правові засади господарської діяльності в аграрній сфері
- •99. Особливості забезпечення суб‘єктів господарювання
- •100. 101. Загальні засади правового регулювання гірничих відносин
- •102. Особливості правового регулювання господарських відносин
- •103. Порядок користування надрами на умовах розподілу продукції
- •104. Загальні засади правового регулювання господарських відносин у нафтогазовому комплексі
- •105. Порядок і умови користування нафтогазоносними надрами
- •106. Порядок забезпечення галузей національної економіки
- •107. Правові засади господарської діяльності в електроенергетиці
- •108.109. Правове регулювання ринку електричної і теплової енергії
- •110.111. Договори про постачання електричної і теплової енергії
76. Загальна характеристика законодавства про будівельну діяльність
Процес будівництва або будівельна діяльність являє собою комплекс робіт - проектних, будівельних, монтажних та інших, що виконуються у технологічній послідовності з метою створення будівельної продукції.
Господарські відносини, які виникають при здійсненні будівельної діяльності, регулюються законами України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 (Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646), «Про основи містобудування» від 1G.11.1992 (Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№ 52.- Ст.683), «Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 (Відомості Верховної Ради України.-1999.- № 31.- Ст.246), "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 загальними і спеціальними нормами Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами.
Визначення поняття "будівництво" в окремих законодавчих актах в цілому однакове, хоча й має деякі відмінності. Ст. 4 Закону "Про архітектурну діяльність", визначаючи будівництво як складову комплексу робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, охоплює ним нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єкта. Закон "Про основи містобудування" оперує термінами «містобудування», «містобудівна діяльність», які можна вважати синонімами терміну «будівництво». Містобудування тут включає прогнозування розвитку і планування територій, проектування, будівництво і реконструкцію об'єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об'єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.
Таким чином, поняттям «будівництво» у законодавстві охоплюється широке коло робіт, пов'язаних із створенням нових, відновленням, розширенням і вдосконаленням існуючих об'єктів виробничого і невиробничого призначення, що належать до основних фондів.
Закон "Про основи містобудування" від 16.11.1992 визначає правові засади містобудівної діяльності в Україні. Під містобудуванням розуміється цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян і їх об'єднань зі створення та підтриманню повноцінного життєвого середовища. Об'єктами містобудування є територія України, території її адміністративно-територіальних одиниць та їх функціональні території (зони - сельбищні, виробничі, рекреаційні тощо), будинки і споруди та їх комплекси, комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури. Суб'єктами містобудування виступають державні органи, органи місцевого самоврядування, громадяни і юридичні особи України та іноземних держав. Закон встановлює вимоги, які мають бути забезпечені при здійсненні містобудівної діяльності, визначає зміст і межі державного регулювання у цій сфері, розподіляє компетенцію органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та регламентує ряд інших питань містобудування.
Закон "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 визначає правові та організаційні засади здійснення цієї діяльності і спрямований на досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів. Закон встановлює напрями державного сприяння архітектурній діяльності, регламентує питання її організації та здійснення, встановлює права та обов'язки її суб'єктів (архітектора, замовників, підрядників, проектувальників та інших) тощо. Суттєво важливим є те, що Закон впорядковує комплекс робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, включаючи до нього такі складові:
-
підготовку вихідних даних на проектування;
-
здійснення передпроектних робіт;
-
пошук архітектурного рішення, розроблення і узгодження проекту;
-
виконання робочої документації;
-
будівництво об’єкта;
-
прийняття спорудженого об’єкта в експлуатацію.
Державні будівельні норми розробляє та затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за погодженням з іншими органами з питань їх повноважень. Таким центральним органом нині є Державний комітет з будівництва та архітектури України (далі - Держбуд). Нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади щодо планування і забудови територій, що видаються в межах їх компетенції, затверджуються цими органами після погодження із Держбудом і реєструються в установленому порядку.
Держбуд затверджує типові регіональні правила забудови, на основі яких Верховна Рада АР Крим, відповідні обласні ради розробляють, погоджують з Держбудом і затверджують регіональні правила забудови. Вказані правила підлягають оприлюдненню через засоби масової інформації та є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території відповідного регіону.
Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення АР Крим, а в разі необхідності і для сіл, селищ, міст районного значення. Місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами і мають узгоджуватися з регіональними правилами забудови. Вони складаються із текстової частини та графічної частини - плану зонування. Місцевими правилами забудови встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволів на будівництво об'єктів та на виконання будівельних робіт, прийняття об'єктів в експлуатацію, порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю.
Необхідною умовою проведення будівельної діяльності є її фінансове і матеріально-технічне забезпечення, джерелами і формами яких виступають інвестиції. Правові питання інвестиційної діяльності регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991. Інвестиціями визнаються всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капіталовкладень. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Закон "Про інвестиційну діяльність" визначає правовий статус інвестора. Взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності регулює договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин в межах закону є їх винятковою компетенцією. Договірні відносини у будівництві регулюються Господарським кодексом України, а в тій частині, що не врегульована цим Кодексом, також відповідними нормами Цивільного кодексу України. Господарський кодекс містить спеціальну главу «Капітальне будівництво», яка регулює підрядні відносини у будівництві, визначає сферу застосування, поняття і зміст договору підряду на капітальне будівництво, договору підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт, встановлює права, обов'язки і відповідальність сторін договору, порядок розрахунків, а також регламентує ряд інших питань.