7 Блокнот

Блокнот - це нескладний текстовий редактор, використовуваний для створення простих документів. Найбільше часто програма «Блокнот» використовується для перегляду й редагування текстових (TXT) файлів, але багато користувачів застосовують програму «Блокнот» як простий інструмент для створення веб-сторінок.

Програма «Блокнот» підтримує тільки основне форматування, тому випадкове збереження спеціального форматування в документах, у яких повинен залишитися чистий текст, виключено. Це особливо корисно при створенні HTML-Документів для веб-сторінок, тому що особливі знаки або інше форматування можуть не відображатися на опублікованих веб-сторінках і навіть можуть приводити до виникнення помилок.

Файли програми «Блокнот» можуть бути збережені в наступних кодуваннях: Юнікод, ANSI, UTF-8 або Юнікод Big Endian. Ці формати забезпечують більшу гнучкість при роботі з документами, що використовують різні набори знаків.

Самостійна робота №6

Поняття та види комп’ютерних мереж

Призначення локальних обчислювальних мереж.

На базі економічної та високопродуктивної електронної техніки у 80-х роках визначилась нова тенденція розвитку інформаційно-обчислювальної техніки - створення локальних обчислювальних мереж LAN (Local Area Network) різноманітного призначення. Локальна обчислювальна мережа - це комунікаційна мережа, яка забезпечує в межах деякої обмеженої території взаємозв’язок для широкого кола програмних продуктів. Вона підтримує зв’язок між ЕОМ, терміналами, обладнанням, забезпечує сумісне використання ресурсів.

Спочатку локальні обчислювальні мережі створювалися для наукових цілей з метою сумісного використання загальних ресурсів. Це пояснювалось тим, що в багатьох випадках широко розповсюджені персональні комп’ютери не забезпечували створення та функціонування достатньо потужних автоматизованих інформаційних систем через недостатність власних ресурсів. Для таких автоматизованих інформаційних систем необхідно було застосовувати потужніші комп’ютери - сервери, які дозволяли б концентрувати мережні ресурси і були б розраховані на ефективну роботу в мережі для сумісного використання користувачами. Сьогодні найпоширенішими стають локальні обчислювальні мережі комерційного призначення.

Переваги використання локальної обчислювальної мережі.

Наявність в офісі, конторі, установі (підприємстві, цеху) локальної обчислювальної мережі створює для користувачів принципово нові можливості завдяки об’єднанню прикладних систем персональних комп’ютерів та іншого обладнання мережі. Впровадження локальної обчислювальної мережі дозволяє персонально використовувати обчислювальні ресурси всієї мережі, а не тільки окремого комп’ютера, створювати різноманітні масиви управлінської, комерційної та іншої інформації загального призначення, автоматизувати документообіг в цілому. З’являються можливості колективного використання різних спеціалізованих засобів та інструментів для вирішення певного кола професійних задач (наприклад, засобів машинної графіки, підготовки звітів, відомостей, доповідей, публікацій та інших документів). Крім організації внутрішніх служб, локальна обчислювальна мережа дозволяє розгорнути зовнішні по відношенню до організації такі служби, як телексний (телетайпний) зв’язок, поштова кореспонденція, електроні дошки оголошень, електронні газети, тощо, а також підтримує вихід в глобальні (регіональні) мережі та користування їх послугами.

З розширенням бізнесу виростають витрати на офісні приміщення. При виконанні більшого обсягу робіт організації вимушені розширювати штати, що в свою чергу приводить до необхідності розширення площ. Це примусило деякі організації за кордоном розпочати експерименти з виконанням певних робіт вдома (наприклад, ввід даних чи бухгалтерський облік). Завдяки під’єднанню домашнього персонального комп’ютера спеціаліста до комп’ютерної мережі компанії через регіональну мережу для цього працівника зникає необхідність кожного дня відвідувати організацію.

Повністю увібрала в себе особливості сучасної інформатики техніка телеконференцій. Учасники телеконференцій можуть користуватися необхідними базами даних, а у випадку необхідності здійснювати автоматизоване опрацювання інформації. Поряд з цим мережі надають можливість проводити відеоконференції, які дозволяють влаштовувати сумісні зустрічі партнерів з різних кінців світу. Формування технологій відеоконференцій неможливе без широкосмугових ліній зв’язку, телебачення, комп’ютерних інформаційних мереж. Зображення і звук від відеокамер і мікрофонів, під’єднаних до комп’ютера, передаються кожному учаснику наради і виводяться на монітори і динаміки їх комп’ютерів. Такі конференції дозволяють зекономити значні кошти і час, що витрачаються на дорогу.

Визначення локальної обчислювальної мережі.

Як випливає із назви, локальна комп’ютерна мережа є системою, яка охоплює відносно невеликі віддалі. Міжнародний комітет IEEE802 (Інститут інженерів по електроніці і електротехніці, США), що спеціалізується на стандартизації в галузі локальних комп’ютерних мереж, дає наступне визначення цим системам: “Локальні комп’ютерні мережі відрізняються від інших видів мереж тим, що вони звичайно обмежені невеликим географічним районом, таким, як група поруч розташованих будівель, і, в залежності від каналів зв’язку здійснюють передачу даних в діапазонах швидкостей від помірних до високих з низьким рівнем помилок .” Значення параметрів району, загальна протяжність, кількість вузлів, швидкість передачі і топологія локальної обчислювальної мережі можуть бути різними, але комітет IEEE802 обмежує використання в локальних мережах кабелів довжиною до кількох кілометрів, підтримки декількох сотень станцій різноманітної топології при швидкості передачі інформації порядку 1-2 і більше Мбіт/с”.

Локальні комп’ютерні мережі - це системи розподіленої обробки даних і, на відміну від глобальних та регіональних комп’ютерних мереж, охоплюють невеликі території (діаметром 5-10 км) всередині окремих контор, банків, бірж, вузів, установ, науково-дослідних організацій і т.д. При допомозі загального каналу зв’язку локальна мережа може об’єднувати від десятків до сотень абонентських вузлів, що включають персональні комп’ютери, зовнішні запам’ятовуючі пристрої, дисплеї, друкуючі і копіюючі пристрої, касові і банківські апарати, інтерфейсні схеми та інші. Локальні мережі можуть під’єднуватися до інших локальних і великих (регіональних або глобальних) мереж ЕОМ за допомогою спеціальних шлюзів, мостів і маршрутизаторів, які реалізуються на спеціалізованих пристроях або на персональних комп’ютерах з відповідним програмним забезпеченням.

Відносно невелика складність і вартість локальних обчислювальних мереж, основу яких складають персональні комп’ютери, забезпечують широке використання їх в сферах автоматизації комерційної, банківської та інших видів діяльності, діловодства, технологічних і виробничих процесів, для створення розподілених управлінських, інформаційно-довідкових, контрольно-вимірювальних систем, систем промислових роботів і гнучких промислових виробництв. В більшості випадків успіх використання локальних мереж обумовлений їх доступністю масовому користувачу, з одного боку, і тими соціально-економічними наслідками, які вони вносять в різноманітні види людської діяльності з іншого. Якщо на початку своєї діяльності локальні мережі здійснювали обмін міжмашинною і міжпроцесорною інформацією, то на наступних стадіях свого розвитку вони дозволяють передавати, в доповненні до цього, текстову, цифрову, графічну і мовну інформацію. Завдяки цьому почали з’являтися центри машинної обробки ділової (документальної) інформації - наказів, звітів, відомостей, калькуляцій, рахунків, листів і т.д. Такі центри об’єднали певну кількість автоматизованих робочих місць і стали новим етапом на шляху створення в майбутньому безпаперових технологій для застосування в керівних, фінансових, облікових та інших підрозділах. Це дозволило відмовитись від громіздких, незручних і трудомістких карткових каталогів, конторських і бухгалтерських книг та іншого, замінивши їх компактними і зручними комп’ютерними носіями інформації - магнітними і оптичними дисками, магнітними стрічками і т.д. У разі необхідності можна легко отримати копію документа на паперовому носії.

Види класифікацій локальних обчислювальних мереж.

Широка і постійно зростаюча номенклатура локальних обчислювальних мереж, мережні програмні продукти і технології покладають на потенційного користувача складну задачу вибору потрібної системи з великої кількості існуючих. Сьогодні в світі нараховується десятки тисяч різних локальних обчислювальних мереж і для їх розгляду корисно мати систему класифікації. Усталеної класифікації локальних мереж поки що не існує, але для них можна виявити певні класифікаційні ознаки за:

· призначенням;

· типом використовуваних ЕОМ;

· організацією управління;

· організації передачі інформації;

· топологією;

· методах теледоступу;

· фізичних носіях сигналів;

· управлінню доступом до фізичного середовища передачі і так далі.

Розглянемо деякі з них.

Класифікація за призначенням. За призначенню локальні обчислювальні мережі можна розділити на: керуючі (організаційними, технологічними, адміністративними та іншими процесами), інформаційні (інформаційно-пошукові), розрахункові, інформаційно-розрахункові, обробки документальної інформації і так далі.

Класифікація за типом використовуваних в мережі ЕОМ. За типом використовуваних в мережі ЕОМ локальні мережі можна розділити на однорідні і неоднорідні. Прикладом однорідної локальної обчислювальної мережі може служити мережа DECNET, в яку входять ЕОМ тільки фірми DEC. Часто однорідні локальні обчислювальні мережі характеризуються і однотиповим складом абонентських засобів, наприклад, тільки комплексами машинної графіки або тільки дисплеями. Неоднорідні локальні обчислювальні мережі містять різні класи ЕОМ (мікро-, міні-, великі) і різні моделі всередині класів ЕОМ, а також різне абонентське обладнання.

Класифікація за організацією управління. За організацією управління однорідні локальні обчислювальні мережі в залежності від наявності (або відсутності) центральної абонентської системи діляться на дві групи. До першої групи відносяться мережі з централізованим управлінням. Для таких мереж характерні велика кількість службової інформації і пріоритетність під’єднаних до моноканалу станцій (по розміщенню або прийнятому пріоритету). В загальному випадку локальна обчислювальна мережа з централізованим управлінням (не обов’язково на основі моноканалу) має централізовану систему (ЕОМ), яка керує роботою мережі. Прикладний процес центральної системи організовує проведення сеансів, зв’язаних з передачею даних, здійснює діагностику мережі, веде статистику і облік роботи. В локальній обчислювальній мережі з моноканалом центральна система реалізовує, також, загальну ступінь захисту від конфліктів. При виході із ладу центральної системи вся локальна обчислювальна мережа зупиняє роботу. Мережі з централізованим управлінням відрізняється простотою забезпечення функцій взаємодії між ЕОМ в локальній мережі і, як правило, характеризуються тим, що більша частина інформаційно-обчислювальних ресурсів концентрується в центральній системі. Застосування локальної мережі з централізованим управлінням доцільне при невеликому числі абонентських систем. У тому випадку, коли інформаційно-обчислювальні ресурси локальної мережі рівномірно розподілені по великому числу абонентських систем, централізоване управління малопридатне, оскільки не забезпечує потрібну надійність мережі і призводить до різкого збільшення службової (управлінської) інформації. В цьому випадку доцільно застосовувати локальні мережі з децентралізованим або розподіленим управлінням. В цих мережах всі функції управління розподілені між системами мережі. Однак, для проведення діагностики, збору статистики і проведення інших адміністративних функцій, в мережі використовується спеціально виділена абонентська система або прикладний процес в такій системі. В децентралізованих локальних обчислювальних мережах на основі моноканалу у порівнянні з централізованими ускладнюються проблеми захисту від конфліктів, для чого застосовуються багаточисленні тракти, що враховують суперечливі вимоги надійності і максимального завантаження моноканалу. Одна із найрозповсюдженіших децентралізованих форм управління передбачає два рівні захисту від конфліктів. На першому рівні сконцентровані функції, що визначають активність моноканалу і блокування передачі у випадку виявлення будь-якої активності. На другому рівні виконуються складніші функції аналізу системних затримок, які управляють моментами початку передачі інформації якійсь із підсистем локальної мережі.

Класифікація за формуванням передачі інформації. По формуванню передачі інформації локальні мережі поділяються на мережі з маршрутизацією інформації і селекцією інформації. Взаємодія абонентських систем з маршрутизацією інформації забезпечується визначенням шляхів передачі блоків даних по адресах їх призначення. Цей процес виконується всіма комунікаційними системами, що знаходяться в мережі. При цьому абонентські системи можуть взаємодіяти по різних шляхах (маршрутах) передачі блоків даних, а для скорочення часу передачі здійснюється пошук найкоротшого по часу маршруту.

В мережах з селекцією інформації взаємодія абонентських систем проводиться вибором (селекцією) адресованих їм блоків даних. При цьому всім абонентським системам доступні всі блоки даних, що передаються в мережі. Як правило, це пов’язано з тим, що локальна мережа з селекцією інформації, будується на основі моноканалу.

Класифікація за топологією мережі (порівняльна таблиця можливостей). Топологія, тобто конфігурація з’єднання елементів в локальних мережах, притягує до себе увагу більше, ніж інші характеристики мережі. Це пов’язано з тим, що саме топологія багато в чому визначає основні властивості мережі, наприклад, такі, як надійність (живучість), продуктивність та інші. Механізм передачі даних, допустимий в тій чи іншій локальній мережі, багато в чому визначається топологією мережі. По топологічних ознаках локальні мережі поділяються на мережі з довільною, кільцевою, деревовидною конфігурацією, мережі типу “загальна шина” (моноканал), “зірка” та інші.

Зіркоподібна топологія передбачає з’єднання каналів приєднаних до різних абонентів в одній точці, яка називається центральним вузлом.

Кільцева топологія передбачає послідовне з’єднання абонентів з каналами передачі даних, внаслідок чого утворюється замкнуте кільце. Кожен абонент відіграє роль ретранслятора повідомлення з невеликою часовою затримкою.

Магістральна (шинна) топологія реалізується у вигляді пасивного моноканалу (магістралі). Ця топологія найпоширеніша. Вона використовується у випадку, коли інформація передається рідко (в порівнянні з можливостями комп’ютерів), дані комплектуються в пакет, дістають адресу і після того, як магістраль стане доступною, відбувається передача повідомлення.

Таблиця 1.

Порівняльні характеристики топології обчислювальних мереж.

Характеристики	Топологія
	Зірка	Кільце	Шина
Вартість розширення	Незначна	Середня	Середня
Необхідність виключення при розширенні	Ні	Так	Ні
Під’єднання абонентів	Пасивне	Активне	Пасивне
Захист при відмовах	Незначний	Незначний	Висока
Розміри системи	Будь-які	Будь-які	Обмежені
Контроль помилок	Простий	Простий	Ускладнений
Захищеність від прослуховування	Добра	Добра	Незначна
Вартість під’єднання	Незначна	Незначна	Висока
Поведінка системи при високих навантаженнях	Хороша	Задовільна	Погана
Можливість роботи в реальному режимі часу	Дуже хороша	Хороша	Погана
Розводка кабелю	Добра	Задовільна	Добра
Планові витрати	Незначні	Середні	Незначні
Обслуговування	Дуже хороше	Середнє	Середнє
Характер відмови	Повна	Повна	Часткова

Існують інші підходи до класифікації топології локальних мереж. Згідно одного з них конфігурації локальних мереж ділять на два основні класи - широкотрансляційні і послідовні. В широкотрансляційних конфігураціях кожний персональний комп’ютер передає сигнали, які можуть бути сприйняті всіма іншими персональними комп’ютерами. До таких конфігурацій відносяться загальна шина, дерево, зірка з пасивним центром. В послідовних конфігураціях кожен фізичний підрівень передає інформацію тільки одному персональному комп’ютеру. Широкотрансляційні конфігурації — це, як правило, локальна мережа з селекцією інформації, а послідовні - локальні мережі з маршрутизацією інформації.

Класифікація мереж по методах теледоступу. Крім топології локальної мережі процес передачі даних багато в чому визначається програмним забезпеченням ЕОМ абонентських систем, в основному їх операційними системами, оскільки кожна з них підтримує відповідний метод теледоступу зі сторони терміналів. Моноканал розглядається також, як один із терміналів, тому дуже важливо знати, наскільки розрізняються операційні системи і методи теледоступу всіх абонентських комплексів, під’єднаних до мережі. Розрізняють локальні мережі з єдиною операційною підтримкою і єдиними методами теледоступу, орієнтованими на локальні мережі, і локальні мережі з різними фізичними носіями сигналів. Тип носія визначає основні властивості пристрою обміну сигналами, який під’єднується до фізичного середовища передачі. Єдина операційна підтримка, що включає метод теледоступу, передбачена в однорідних локальних мережах. Складніше з локальними мережами, що використовують ЕОМ різних класів і моделей, наприклад міні-ЕОМ і великі обчислювальні машини. Методи теледоступу підтримують багаторівневі системи інтерфейсів. Розрізняють багаторівневі (модель відкритих систем) і двохрівневі локальні обчислювальні мережі. До двохрівневих відносяться закриті термінальні комплекси із стандартними методами теледоступу (базисний телекомунікаційний метод доступу).

Класифікація мереж за методом управління середовищем передачі даних. Важливою класифікаційною ознакою локальної обчислювальної мережі є метод управління середовищем передачі даних. У локальній обчислювальній мережі з моноканалом можна виділити два методи доступу до моноканалу: детермінований і імовірнісний. До першої групи відносяться: метод вставки реєстру, метод циклічного опиту, централізований і децентралізований маркерний метод і інші. До другої групи (імовірнісні методи доступу) - методи прослуховування моноканалу на початок передачі, з прогнозуванням, зіткненням та деякі інші.

Рисунок 1

Магістральне з’єднання (шинна топологія).

Рисунок 2

Кільцеве з’єднання

Рисунок 3

Ієрархічне з’єднання

Рисунок 4. З’єднання типу зірка.

Рисунок 5

З’єднання клієнт-сервер

Самостійна робота №8

Глобальна співдружність компютер6них мереж Internet

Інтерне́т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року більше 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.

Електронна адреса – це рядок, записаний згідно спеціальних правил. Кожний учасник електронного спілкування повинен мати таку адресу. Електронну адресу можна отримати двома шляхами: у провайдера за визначену (щомісячну) платню або безкоштовно на спеціальних поштових Web-серверах. Адресу пртнерів можна дізнатися за допомогою звичайних засобів спілкування (телефон, газети, журнали) або за Інтернетом.

Послуги, які надає мережа Internet

Усі послуги надані мережею Internet можна умовно поділити на двох

категорій: обмін інформацією між абонентами мережі і використання баз

дані мережі.

До числа послуг зв'язку між абонентами належать.

Telnet - вилучений доступ. Дає можливість абоненту працювати на

будь-який ЕОМ мережі Internet як на своїй власній. Тобто запускати

програми, змінювати режим роботи і т.д.

FTP (File Transfer Protocol) - протокол передачі файлів. Дає можливість

абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким

комп'ютером мережі. Установивши зв'язок з вилученим комп'ютером,

користувач може скопіювати файл із вилученого комп'ютера на свій чи

скопіювати файл зі свого комп'ютера на вилучений.

NFS (Network File System) - розподілена файлова система. Дає можливість

абоненту користатися файловою системою вилученого комп'ютера, як своєї

власний.

Електронна пошта - обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом

мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і

двійкових файлів. На розмір поштового повідомлення в мережі Internet

накладається наступне обмеження - розмір поштового повідомлення не

повинен перевищувати 64 кілобайт.

Новини - одержання мережних новин і електронних дощок оголошень мережі і

можливість приміщення інформації на дошки оголошень мережі. Електронні

дошки оголошень мережі Internet формуються по тематиці. Користувач може

по своєму виборі підписатися на будь-які групи новин.

Rsh (Remote Shell) - вилучений доступ. Аналог Telnet, але працює тільки

в тому випадку, якщо на вилученому комп'ютері коштує ОС UNIX.

Rexec (Remote Execution) - виконання однієї команди на вилученій

UNIX-машині.

Lpr - мережна печатка. Відправлення файлу на печатку на вилученому

(мережному) принтері.

Lpq - мережна печатка. Показує файли, що стоять в черзі на печатку на

мережному принтері.

Ping - перевірка приступності вилученої ЕОМ по мережі.

Talk - дає можливість відкриття "розмови" з користувачем вилученої ЕОМ.

При цьому на екрані одночасно видний текст, що вводиться, і відповідь

вилученого користувача.

Iptunnel - дає можливість доступу до сервера ЛВС NetWare з який немає

безпосереднього зв'язку по ЛВС, а мається лиш зв'язок по мережі

Internet.

Whois - адресна книга мережі Internet. По запиті абонент може одержати

інформацію про приналежність вилученого комп'ютера, про користувачів.

Finger - одержання інформації про користувачів вилученого комп'ютера.

Крім перерахованих вище послуг, мережа Internet надає також наступні

специфічні послуги.

Webster - мережна версія тлумачного словника англійської мови.

Факс-сервіс - дає можливість користувачу відправляти повідомлення по

факсимільному зв'язку, користаючись факсом-сервером мережі.

Електронний перекладач - робить переклад присланого на нього тексту з

однієї мови на іншій. Звертання до електронних перекладачів відбувається

за допомогою електронної пошти.

Шлюзи - дають можливість абоненту відправляти повідомлення в мережі, що

не працюють із протоколами TCP\IP (FidoNet, Goldnet, AT50).

юють із протоколами TCP\IP (FidoNet, Goldnet, AT50).

До систем автоматизованого пошуку інформації в мережі Internet належать

наступні системи.

Gopher - найбільше широко розповсюджений засіб пошуку інформації в

мережі Internet, що дозволяє знаходити інформацію з ключовим словам і

фразам. Робота із системою Gopher нагадує перегляд змісту, при цьому

користувачу пропонується пройти крізь ряд вкладених меню і вибрати

потрібну тему. У Internet у даний час понад 2000 Gopher-систем, частина

з яких є вузькоспеціалізований, а частина містить більш різнобічну

інформацію.

Gopher дозволяє одержати інформацію без вказівки імен і адрес авторів,

завдяки чому користувач не витрачає багато часу і нервів. Він просто

повідомить системі Gopher, що саме йому потрібно, і система знаходить

відповідні дані. Gopher-серверів понад дві тисячі, тому з їхньою

допомогою не завжди просто знайти необхідну інформацію. У випадку

виниклих утруднень можна скористатися службою VERONICA. VERONICA

здійснює пошук більш ніж у 500 системах Gopher, звільняючи користувача

від необхідності переглядати їх вручну.

WAIS - ще більш могутній засіб одержання інформації, чим Gopher,

оскільки воно здійснює пошук ключових слів у всіх текстах документів.

Запити посилаються в WAIS на спрощеній англійській мові. Це значно

легше, ніж формулювати їх мовою алгебри логіки, і це робить WAIS більш

привабливої для користувачів-непрофесіоналів.

При роботі з WAIS користувачам не потрібно витрачати багато часу, щоб

знайти необхідні їм матеріали.

У мережі Internet існує більш 200 WAIS - бібліотек. Але оскільки

інформація представляється переважно співробітниками академічних

організацій на добровільних початках, велика частина матеріалів

відноситься до області досліджень і комп'ютерних наук.

WWW - система для роботи з гіпертекстом. Потенційно вона є найбільш

могутнім засобом пошуку. Гіпертекст з'єднує різні документи на основі

заздалегідь заданого набору слів. Наприклад, коли в тексті зустрічається

нове чи слово поняття, система, що працює з гіпертекстом, дає можливість

перейти до іншого документу, у якому це чи слово поняття розглядається

більш докладно.

WWW часто використовується як інтерфейс до баз даних WAIS, але

відсутність гіпертекстових зв'язків обмежує можливості WWW до простого

перегляду.

Користувач зі своєї сторони може задіяти можливість WWW працювати з

гіпертекстом для зв'язку між своїми даними і даними WAIS і WWW таким

чином, щоб власні записи користувача як би інтегрувалися в інформацію

для загального доступу. Насправді цього, звичайно, не відбувається, але

сприймається саме так.

WWW - це відносно нова система. Установлено кілька демонстраційних

серверів, у тому числі Vatican Exibit у бібліотеці Конгресу США і

мультфільм про погоду "Витки супутника" у Мичиганському державному

університеті. У якості демонстраційних також працюють сервери

into.funet.fi (Фінляндія); into.cern.ch. (Швейцарія) і eies2.njit.edu

(США).

Практично всі послуги мережі побудовані на принципі клієнт-сервер.

Сервером у мережі Internet називається комп'ютер здатний надавати

у мережі Internet називається комп'ютер здатний надавати

клієнтам (у міру приходу від них запитів) деякі мережні послуги.

Взаємодія клієнт-сервер будується звичайно в такий спосіб. По приходу

запитів від клієнтів сервер запускає різні програми надання мережних

послуг. В міру виконання запущених програм сервер відповідає на запити

клієнтів.

Усе програмне забезпечення мережі також можна поділити на клієнтське і

серверне. При цьому програмне забезпечення сервера займається наданням

мережних послуг, а клієнтське програмне забезпечення забезпечує

передачу запитів серверу й одержання відповідей від нього.

Самостійна робота №9

Системи обробки тексту

Текстовий редактор — комп'ютерна програма — застосунок, призначена для створення й зміни текстових файлів, а також їх перегляду на екрані, виводу на друк, пошук фрагментів тексту тощо.

Деякі текстові редактори забезпечують також розширену функціональність, таку як підсвічування синтаксису, сортування рядків, шаблони, конвертація кодування символів тощо Така функціональність часто характерна для редакторів коду, призначених для написання вихідного коду комп'ютерних програм.

Інші текстові редактори мають розширені функції форматування тексту, впровадження в нього графіки й формул, таблиць й об'єктів. Такі редактори часто називають текстовими процесорами і призначені вони для створення різного родудокументів, від особистих листів до офіційних паперів. Класичний приклад — Microsoft Word.

Ще один клас програм цієї групи — текстові середовища. По суті, такі середовища являють собою повноцінне робоче середовище, у якому можна вирішувати найрізноманітніші завдання: за допомогою надбудов вони дозволяють писати й читати листи, веб-канали, працювати в вікі й Вебі, вести щоденник, керувати списками адрес і завдань. Представники цього класу — Emacs, Archy, Vim й Acme з операційної системи Plan 9. Такі програми можуть служити середовищам розробки програмного забезпечення. У кожному разі, останні завжди містять текстовий редактор як необхідний інструмент програмування.

У WORD для створення документа використовується три складові: символи, абзаци і

розділи. Ці складові мають наступну ієрархію:

− Документ складається з розділів. У більшості документів є тільки один розділ.

− Розділ з одного чи кількох абзаців.

− Абзац з одного чи кількох символів.

Для кожного з цих складових використовуються свої атрибути форматування.

Іншими словами, до символів застосовуються одні атрибути, до абзаців – інші, до розділів –

треті. Тобто в WORD застосовується трьохрівнева ієрархія форматування документа.

Символи – це основна і неподільна одиниця інформація в WORD. Більшість

символів – це букви, цифри чи знаки. Деякі символи здійснюють контроль за розподілом

тексту: маркер наприкінці абзацу (¶); символи табуляції; примусовий розподільник рядків

([Shift] + [Enter]); сторінок - ([Ctrl] + [Enter]), і безліч інших символів.

Кожен символ у документі WORD несе в собі інформацію про форматування, а саме:

- Шрифт – гарнітура символу.

- Розмір – визначає величину символу.

- Накреслення – Звичайний, напівжирний, Курсив, напівжирний курсив.

- Підкреслення – ні, Одинарне, Тільки слова, Подвійне чи Пунктирне.

- Колір – вибір кольору шрифту.

- Ефекти – Закреслений, Верхній індекс, Нижній індекс, Малі прописні, Усі

прописні.

- Інтервал – визначає відстань між символами.

- Зсув – дозволяє підняти чи опустити символ щодо опорної лінії.

- Кернинг – відстань між визначеними парами букв.

Абзаци – це група символів, що закінчується міткою кінця абзацу (¶).

В абзаці може бути багато символів, один чи взагалі жодного.

При кожнім натисканні [Enter] у текст поміщається мітка кінця абзацу і створюється

новий абзац.

Розуміння того, як WORD форматує абзаци, є ключовим в освоєнні принципів

роботи WORD.

Вся інформація про форматування абзацу міститься в мітці кінця абзацу (¶), тобто

такі параметри форматування як (відступи, міжстрочний інтервал, позиції табуляції й інші)

зберігаються в мітці кінця абзацу. Крім того, у ній зберігається і формат символу абзацу за

замовчуванням.

Таким чином, якщо видалити мітку кінця абзацу, те можна «звести нанівець»

форматування абзацу.

Мітки кінця абзацу мають дуже велике значення, тому завжди потрібно знати, де

вони знаходяться. Якщо в документі WORD не видні ці мітки, їх необхідно вставити:

- на Панелі інструментів форматування клацнути на кнопці

- якщо така кнопка відсутня, то слід виконати команду:

Сервис → Параметры

клацнути на вкладці Вид

клацнути на опції Символы абзацев

РозділиДо розділів застосовується найвищий рівень форматування документів WORD, що

включає наступні параметри:

− макетування сторінки (поля, формат папера й інше);

− номера сторінок;

− інформація про верхні і нижні колонтитули;

− номера рядків.

Як і для форматування абзаців, для форматування розділів використовується мітка

кінця розділу:

Якщо документ містить один розділ, він не містить мітки кінця розділу.

Передбачається, що вона міститься наприкінці документу

Самостійна робота №10

Додаткові можливості текстового редактора Word

Електронні таблиці: основні поняття

Одним з основних призначень комп’ютера є організація обчислень. Для цього існують такі можливості:

а) використання калькулятора;

б) використання готової проблемно-орієнтованої програми;

в) створення власної програми;

в) використання табличного процесора (системи обробки електронних таблиць).

Кожна з наведених можливостей має свої переваги та недоліки. Так, наприклад, використання калькулятора дозволяє проводити нескладні обчислення, і не вимагає, як правило, спеціальної підготовки. Але функціональний набір та коло завдань, що розв’язуються, обмежені. Проблемно-орієнтовані програми дозволяють розв’язувати досить широке коло завдань, але позбавляє користувача модифікувати проведення обчислень та одержувати результати, не передбачені програмою. Створення власної програми дозволяє реалізувати потреби користувача в розв’язанні завдань але вимагає досконалого знання мови програмування. Найбільш універсальним є використання табличного процесора. Він дозволяє суміщати простоту опрацювання даних з потужними функціональними можливостями програми. Основними можливостями системи табличної обробки даних є:

1) зручне подання вихідних даних та результатів;

2) графічна інтерпретація даних;

3) великий функціональний набір операцій;

4) створення простих баз даних;

5) розширення функціонального набору за рахунок створення власних програм за допомогою вбудованої мови програмування.

Документом табличного процесора є електронна таблиця. Вона являє собою модель структурування, подання та обробки даних в табличній формі. Стосовно Excel електронна таблиця називається робочою книгою. На відміну від документа Word робоча книга складається з окремих складових, які називаються робочими листами. Загальний вид вікна програми наведений на рис 13.1.

Основними складовими вікна є заголовок, головне меню, панель інструментів, рядок формул, робочий лист. Табличний простір робочого листа складається з рядків та стовпчиків. Їх перетин утворює комірки. вони є мінімальними елементом електронної таблиці для збереження даних. Для кращого візуального відображення таблиці комірки розділені лініями сітки. Кожна комірка має координати. Стовпчики індексуються латинськими літерами від A до IV, рядки – натуральним рядом чисел до 65536. Комірка, доступна в даний момент для опрацювання, називається поточною, або активною. Вона виділяється напівжирною рамкою. Ця рамка фактично виконує роль курсору. В правому нижньому кутку активної комірки розташований маленький чорний квадратик – маркер автозаповнення. Він дозволяє прискорити введення даних.

Створення шаблону

Не дивлячись на те, що в комплект постачання Word включена велика кількість шаблонів, для створення документів може потрібно новий шаблон. Новий шаблон можна створити на основі існуючого шаблону або використовувати існуючий документ, зберігши його в одній з тек шаблонів. Якщо в який-небудь шаблон ввести текст, малюнки, елементи списку автотексту і тому подібне, то вони повторюватимуться у всіх нових документах, створених на основі цього шаблону, існуючі документи не зміняться. Після того, як шаблон створений, він може відкриватися, як будь-який документ і в нього можуть бути внесені будь-які необхідні зміни. 

Створення шаблону на основі існуючого документа

Аби створити шаблон на основі існуючого документа, виконаєте наступні дії.  1. Відкрийте документ, який використовуватиметься як шаблон і внесіть до нього необхідні зміни:

•  видалите непотрібний текст, графіку та інші всі елементи, які не повинні з'являтися в документах;

•  додайте текст або малюнки, які будуть присутні у всіх нових документах, заснованих на цьому шаблоні. Текст і малюнки розташовуватимуться в документі так, як ви розташуєте їх в шаблоні, наприклад, додайте емблему вашої фірми

•  зміните параметри форматування символів і абзаців, визначите стилі, розміри полів і сторінок, задайте і відформатуйте колонтитули.

2. Збережете документ як шаблон таким чином:

•  виберіть команду Зберегти як (Save As) у меню Файл (File). У вікні Збереження документа (Save As) у полі Тип файлу (Save as type) встановите Шаблон документа (Document Template). У полі Тека (Look in) автоматично з'явиться тека Шаблони;

•  ви можете зберегти шаблон в цій теці. В цьому випадку при виборі команди Створити (New) з меню Файл (File) значок шаблону відображуватиметься на вкладці Загальні (General). При збереженні шаблону в одній з тек, вкладених в теку Шаблони значок шаблону відображуватиметься на однойменної вкладки діалогового вікна Шаблони (Templates);

•  введіть ім'я шаблону в поле Ім'я файлу (File Name) і натискуйте кнопку ОК. Ви можете створити шаблон для ділового листа, що посилається від імені вашої фірми, в якому будуть представлені емблема вашої фірми, її адреса, слова вітання, підпис і тому подібне

Створення шаблону шляхом зміни існуючого шаблону

Аби створити новий шаблон на основі наявного шаблону, виконаєте наступні дії:

•  виберіть команду Відрити (Open) у меню Файл (File);

•  у списку, що розкривається Тип файлу (Files of Type) виберіть рядок Шаблони документів (*.dot) (Document Templates);

•  внесіть необхідні зміни до шаблону і збережете файл.

Прісоєдинение шаблону до документа

При роботі над документом, як правило, можна використовувати лише налаштування, збережені в шаблоні, приєднаному до цього документа, або в шаблоні Normal.dot. Для заміни шаблону і оновлення стилів виберіть в менюСервіс (Tools) команду Шаблони і налаштування (Templates And Add-Ins) і в діалоговому вікні, що відкрилося, натискуйте кнопку Приєднати (Attach) (мал. 10.12). На екрані відображуватиметься діалогове вікно Приєднання шаблону (Attach Template) у якому буде видно вміст теки з шаблонами.  Виберіть шаблон, який ви хочете приєднати і натискуйте кнопку Відкрити (Open). Ви повернетеся в діалогове вікно Шаблони і надбудови, в якому встановите прапорець Автоматично оновлювати стилі (Automatically Update Document Styles) і натискуйте кнопку ОК.  Стилі абзаців і символів приєднаного шаблону копіюються, замінюючи всі існуючі стилі іншими іменами. Текст, графіка і налаштування параметрів сторінок не стають частиною документа.

Самостійна робота №11

Система табличного оброблення даних

У типовому варіанті вікно Excel має вигляд, наведений на малюнку. Вікно містить ряд типових елементів.

2.1. Рядок заголовка (верхній рядок вікна) містить назву програми "Microsoft Excel". Крайня ліва кнопка є кнопкою виклику управляючого меню. Праворуч розміщені відповідно кнопка згортання, відновлення та закриття вікна.

2.2. Рядок меню розміщується під вікном заголовка і включає такі пункти:

"Файл" — робота з файлами книг (створення, збереження, відкритті) файлів, друкування файлів книг);

"Правка" — редагування книг;

"Вид" -перегляд книг;

"Вставка" — вставка у аркуші книг малюнків, діаграм та інші типів даних;

"Формат" — форматування книг (встановлення параметрі форматів таблиць);

"Сервис" — сервісні функції (встановлення параметрі настройки Excel);

"Даннме" — робота з базами даних;

"Окно" — робота вікнами книг;

'' ?'' — виклик довідкової інформації.

Кожний пункт меню має вертикальне підменю. Для відкриття меню слід натиснути клавішу [Alt] або [FIO]. Робота з меню аналогічна тій що ми розглядали при вивченні Windows. 5. В Word існує ще один спосіб виклику команд. Клацання правою кнопкою миші на виділеному тексті, слові призводить до виведення на екран контек­стного меню. Це меню містить команди, які можна застосувати до виділеного об'єкту.

Користувач має змогу відмітити останню введену команду, виконавши команду Правка/Отменить.

2.3. Панелі інструментів. Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів. Панелі інструментів — це рядок кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. Для натискування кнопки слід клацнути мишею по кнопці. При фіксації курсора миші на кнопці під нею з'являється її назва, а в рядку стану — коротка довідка про призначення кнопки. Ряд кнопок дублюють відповідні пункти меню. Однак користуватись кнопками панелі значно швидше і зручніше. Excel забезпечує користувача декількома панелями» інструментів. Для вибору потрібної панелі слід скористатися командою Вид/Панель инструментов. При цьому на екрані з'явиться вікно діалогу Панелін инструментов, у списку якого можна вибрати необхідні панелі. За замовчуванні ням Excel виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форма-тирование.

2.4. Рядок формул. Під панеллю інструментів розміщується рядок формул. Призначення полів цього рядка буде розглянуто пізніше.

2.5. Рядок стану. Цей рядок розміщується у нижній частині вікна Excel. У цей рядок виводиться інформація про хід виконання деяких операцій.

Слід відзначити, що загальний вигляд вікна Excel і наявність деяких елементів залежать від параметрів, встановлених командами Сервис/Парамет-рьі і Вид.

2.5. Довідкова система. В будь-який момент роботи з Excel користувач може одержати довідку декількома способами. Для одержання довідки про команду або елемент екрана слід натиснути кнопку '' ?'' стандартної панелі інструментів, встановити курсор миші (який при цьому набере форму знака питання) на вибраний елемент і натиснути кнопку миші. Короткий опис кнопок панелі інструментів відображається в рядку стану при установці на них курсора миші. Кожне вікно діалогу також містить кнопку ?, при натискуванні якої виводиться довідка про елемент вікна. Ширші можливості відкриваються при використанні пункту ''?'' основного меню.

Створення. Для створення нового файла книги можна виконати команду Файл/Создать або натиснути кнопку Создать на панелі інструментів Стандартная.

При використанні команди на екрані з'явиться вікно діалогу Создание документа.

Відкриття файлів. Для відкриття файлів використовують команду Файл/Открнть або кнопку Открнть панелі інструментів Стандартная.

Збереження файла. У меню Файл є п'ять команд, які дозволяють зберегти файл: Сохранить, Сохранить как, Сохранить рабочую область, Закрить і Внход. Кожна з цих команд має свою специфіку. Команду Сохранить как звичайно використовують при першому збереженні файла, а команду Со-хранить для збереження змін у існуючому файлі. Аналогічно команді Со-хранить діє кнопка Сохранить на панелі інструментів Стандартная. При виборі команд Закрить або Виход Excel завжди запитує про необхідність збереження змін.

Команда Файл/Сохранить рабочую область відкриває вікно діалогу Со хранить рабочую область. Це вікно дозволяє зберегти поточний стан сере довища Excel (розміщення всіх відкритих книг, встановлені параметри). 3а замовчуванням робоча область зберігається у файлі Resume.xlw, але можна використати будь-яке інше ім'я.

При виборі команди Файл/Свойства Excel виводить вікно Свойства де можна вказати загальні відомості про книгу (автор, назва, організація та ін.)

Самостійна робота №12

Обробка даних за допомогою табличного процесора Excel

Побудову діаграми полегшує Майстер діаграм. Він розбиває процес створення діаграми на декілька кроків.  Для відображення діалогового вікна Майстер діаграм (Chart Wizard) можна скористатися контекстним меню, клацнувши правою кнопкою миші ярличок робочого аркуша і вибравши в меню команду Додасть» (Insert). З'явиться діалогове вікно Вставка (Insert) у якому на вкладці Загальні (General) виділите значок Діаграма (Chart) і натискуйте кнопку ОК .  Аби відображувати на діаграмі назви стовпців і рядків, включите їх у виділений діапазон вічок. Для виділення декількох несуміжних діапазонів утримуйте клавішу Ctrl. 

Вибір типа і вица діаграми

Діалогове вікно Майстер діаграм (крок 1 з 4): тип діаграми (Chart Wizard — Step 1 of 4 — Chart Type) має дві вкладки (мал. 17.1), на одній з яких ви повинні вибрати спочатку типа діаграми в списку 7мл (Chart type), а потім різновид у вікні Вигляд (Chart sub-type).

Кожен тип діаграми має декілька різновидів. Наприклад, стандартна гістограма представлена в 7 варіантах, лінійчата діаграма — в 6 варіантах (мал. 17.2). Можна залишити типа і вигляд, виділений за умовчанням.  Аби побачити, як ваші дані виглядатимуть при виборі різних типів діаграм, натискуйте і не відпускайте кнопку Перегляд результату (Press and hold to View Sample). Поле Вигляд (Chart sub-type) буде замінено полем Зразок (Sample) у якому відображуватиме діаграма. Кнопка в лівому нижньому кутку діалогового вікна дозволяє запустити помічника, вивести на екран ради і довідки, що допомагають при створенні діаграми.

Друга вкладка Нестандартні (Custom Types) надає додаткові можливості по вибору типа діаграми (мал. 17.3). Для багатократного використання нестандартного типа діаграми встановите перемикач в групі Ввести (Select form) у положення додаткові (User-defined).

Excel пропонує 14 типів діаграм, кожен з яких рекомендується для ефективного представлення даних певного класу. Їх сфера застосування приведена в таблиці 17.1.

Таблиця 17.1. Сфера застосування діаграм різних типів

Тип діаграми	Сфера застосування
Гістограма (Column charts)	Показує зміну даних впродовж відрізання часу. Для наочного порівняння різних величин використовуються вертикальні стовпці, які можуть бути об'ємними і плоскими. Висота стовпця пропорційна значенню, представленому в таблиці. Тривимірна гістограма показує розкладку значень по категоріях і рядах даних.  Вісь категорій в гістограмі розташовується по горизонталі, вісь, значень — по вертикалі. Таке розташування осей підкреслює характер зміни значень в часі. На об'ємній гістограмі . з перспективою порівнювані значення розташовуються в площині (уздовж двох осей). Гістограма з накопиченням дозволяє представити відношення окремих складових до їх сукупного значення. Гістограма може бути нормованою на 100%*.
Лінійчата (Bar chart)	Дає можливість порівнювати значення різних показників. Зовні нагадують повернені на 90 градусів гістограми. Вісь категорій розташована по вертикалі, вісь значень — по горизонталі. Це дозволяє звернути більшу увагу на порівнювані значення, ніж на якийсь час. Може бути побудована з накопиченням, аби показати вклад окремих елементів в загальну суму, і нормованою на 100%**.
Графік (Line chart)	Показує, як міняється один з показників (Y) при зміні іншого показника (X) із заданим кроком. Excel дозволяє побудувати об'ємні графіки і стрічкові діаграми. Графік з накопиченням відображує зміну загальної суми за часом або по категорії.
Кругова діаграма (Pie chart)	Показує співвідношення між різними 'Частинами одного ряду даних, що становить в сумі 100%. Зазвичай використовується в доповідях і презентаціях, коли необхідно виділити головний елемент і для відображення вкладу у відсотках кожного джерела. Для полегшення відображення маленьких секторів в основній діаграмі їх можна об'єднати в один елемент, а потім показати на окремій діаграмі поряд з основною.
Точкова діаграма (Scatter chart)	Показує зміну чисельних значень декількох рядів даних (вісь Y) через нерівні проміжки (вісь X), або відображує дві групи чисел як один ряд координат х і біля. Розташовуючи дані, помістите значення х в один стовпець або один рядок, а відповідні значення біля в сусідні рядки або стовпці. Зазвичай використовується для наукових даних.
Діаграма з областями (Area chart)	Показує зміни, що відбуваються з часом. Відрізняється від графіків тим, що дозволяє показати зміну суми значень всіх рядів даних і вклад кожного ряду.
Кільцева діаграма (Doughnut chart)	Дозволяє показати відношення частин до цілого. Може включати декілька рядів даних. Кожне кільце кільцевій діаграмі відповідає одному .ряду даних.
Пелюсткова діаграма (Radar chart)	Вводить для кожної категорії власні осі координат, що розходяться променями з початку координат. Лінії сполучають значення, що відносяться до одного ряду. Дозволяє порівнювати сукупні значення декількох рядів даних. Наприклад, при зіставленні кількості вітамінів в різних соках зразок, що охоплює найбільшу площу, містить максимальну кількість вітамінів.
Поверхня (3-D surface chart)	Використовується для пошуку найкращого поєднання в двох наборах даних. Відображує натягнуту на крапки поверхню, залежну від двох змінних. Як на топографічній карті, області, що відносяться до одного діапазону значень, виділяються однаковим кольором або узором. Діаграму можна повертати і оцінювати з різних крапок зір.
Бульбашкова діаграма (Bubble chart)	Відображує на площині набори з трьох значень. Є різновидом точкової діаграми. Розмір маркера даних показує значення третьої змінної. Значення, які відкладаються по осі X, повинні розташовуватися в одному рядку або в одному стовпці. Відповідні значення осі Y і значення, які визначають розміри маркерів даних, розташовуються в сусідніх рядках або стовпцях.
Біржова  діаграма (Stock chart)	Зазвичай застосовується для демонстрації цін на акції. Діаграму можна використовувати для демонстрації наукових даних, наприклад для відображення змін температури. Біржова діаграма, яка вимірює об'єми, має дві осі значень: одну для стовпців, які вимірюють об'єм, і іншу — для цін на акції. Для побудови біржових діаграм необхідно розташувати дані в правильному порядку.
Циліндрова (Cylinder), конічна (Cone) і пірамідальна (Pyramid) діаграми	Мають вигляд гістограми із стовпцями циліндрової, конічної і пірамідальної форми. Дозволяють істотно поліпшити зовнішній вигляд і наочність об'ємної діаграми.

* Діаграма з накопиченням відображує вклад кожної категорії в загальну суму.  ** Діаграма, що нормується на 100%, відображає долю кожної категорії в загальній сумі.  Майстер діаграм дозволяє побудувати діаграму за один, два, три або чотири кроки. Аби перейти до чергового етапу побудови, натискуйте кнопку Далі (Next). Якщо ви хочете обмежитися одним кроком, то натискуйте кнопку Готово (Finish).  Коректування розмірів джерела даних діаграми  На другому кроці побудови діаграми Майстер діаграм дозволяє відкоректувати розміри виділеного діапазону з даними. На вкладці Діапазон даних (Data Range) кнопка згортання діалогового вікна праворуч від поля Діапазон (Data range) дозволяє тимчасово скрутити вікно і вибрати мишею новий діапазон вічок (мал. 17.4). На аркуші з даними довкола виділеного діапазону вічок буде видна рамка, що біжить. Закінчивши виділення діапазону, натискуйте цю кнопку знову для відновлення діалогового вікна.

На вкладці демонструється вигляд діаграми з врахуванням заданих параметрів, Положенням перемикача: Ряди в рядках (Rows) або в стовпцях (Columns) можна змінити розташування даних на аркуші.  На вкладці Ряд (Series) у діалоговому вікні Майстер діаграм (крок 2 з 4): джерело даних діаграми (Chart Wizard — Step 2 of 4 — Chart Source Data) відображує список назв існуючих рядів даних. Ряди даних можна додати в діаграму або видалити з неї без зміни даних на аркуші. Більшість типів діаграм можуть бути представлене декількома рядами даних. Виняток становить кругова діаграма, що відображує лише один ряд даних. Для точкової і бульбашкової діаграм змінити можна лише тип всієї діаграми.  У багатьох об'ємних діаграмах зміна типа впливає на всю діаграму. Для об'ємних діаграм і для гістограм є можливість перетворити окремі ряди даних в конусну, циліндрову або пірамідальну діаграму:  Назви рядів можна змінити на вкладці (Series ) у полі Ім'я (Name) не змінюючи при цьому текст на аркуші. Введена назва відображуватиме в легенді для вибраного ряду. Ця назва не пов'язана з вічком аркуша. Аби додати значення нового ряду, виберіть або введіть новий діапазон в поле Значення (Values) . При введенні даних в це поле на аркуш вони не додаються. 

Оформлення діаграми

На третьому кроці побудови діаграми в діалоговому вікні Майстер діаграм (крок 3 з 4) параметри діаграми (Chart Wizard — Step 3 of 4 — Chart Options ) користувачеві пропонується заповнити поля шести вкладок, що визначають оформлення діаграми. Наприклад, відкривши вкладку Заголовки (Titles) ( мал. 17.5), можна ввести у відповідні поля Назва діаграми (Chart Title) написи по осях координат: Вісь X(категорій) (Category (X) axis) і Вісь Y (значень) (Value (Z) axis) . Введений текст відображується в обрамленні маркерів. Маркери дозволяють перетягнути текст в інше місце діаграми. Для заміни тексту на діаграмі виділите його і введіть новий.

Вісь, як правило, відображується на лінійчатих діаграмах. Вона має шкалу для значень. Якщо дані на аркуші відформатували як дати, то автоматично використовується вісь масштабування за часом. Розмір шрифту написів автоматично міняється при зміні розміру діаграми. 

Відображення ліній сітки на анаграмі

Лінії сітки розташовуються на діаграмі паралельно осям. Аби показати на діаграмі лінії сітки, відкрийте вкладку Лінії сітки (Gridlines) (мал. 17.6). Залежно від встановлених прапорців на екрані уздовж кожної осі можуть відображувати:

•  основні лінії (Major gridlines);

•  проміжні лінії (Minor gridlines).

Проміжні лінії розташовані частіше за основні лінії. Слід враховувати, що дуже велика кількість ліній сітки утрудняє сприйняття діаграми.

Якщо надалі ви захочете прибрати лінії сітки з діаграми, виберіть команду Параметри діаграми (Chart Options) у меню Діаграма (Chart) відкрийте вкладку Лінії сітки (Gridlines) і зніміть прапорець, що забезпечує відображення ліній сітки. 

Легенда

Легендою називається прямокутник на діаграмі, що містить умовні позначення і назви рядів даних або категорій. Умовне позначення складається із знаку і кольору, призначених ряду даних або категорій.

Залежно від положення перемикача легенда знаходитиметься внизу (Bottom ), у правому верхньому кутку (Comer ), вгорі (Тор ), справа (Right ), зліва (Left ). Програма автоматично пропонує як легенду виділений крайній лівий ряд. 

Вибір місця розташування діаграми

На останньому кроці Майстер діаграм пропонує положенням перемикача задати місце розміщення діаграми: на окремому аркуші (As new sheet ) або на тому, що є (As object in ) (мал. 17.8). За умовчанням Excel поміщає діаграму на аркуш з даними (мал. 17.9). Вона зберігається разом з даними і друкується разом з цим аркушем. Нею зручно користуватися в звітах і презентаціях, оскільки діаграма розташовується поряд з даними, на підставі яких вона побудована.

Аркуш книги, що містить лише діаграму, називається аркушем діаграми. З ним можна працювати окремо від даних, наприклад, для підготовки слайдів. Листи з діаграмами іменуються як Діаграмма1(Chart1), Діаграмма2 (Chart2), Діаграмма^ (Chart3). Аби створити аркуш діаграми в діалоговому вікні Майстер діаграм (Chart Wizard ) встановите перемикач в положення окремому. Аркуш діаграм вставляється зліва від аркуша даних. Діаграму на наявному аркуші (вбудовану) можна створювати лише на основі суміжного діапазону даних. У книгу можна вставити листи діаграм і модулі для створення і зберігання макросів. Кнопка Готово (Finish) дозволяє закінчити побудову діаграми. 

Аби перейменувати аркуш, двічі клацніть його ярличок мишею. Упроваджена діаграма може бути відкрита в окремому вікні. Для цього необхідно клацнути діаграму, а потім викликати команду Вікно діаграми (Chart Window) у меню Вигляд (View). 

Редагування діаграми

Якщо виділити діаграму, то її можна переміщати, додавати в неї дані, можна виділяти, форматувати, переміщати і змінювати розміри більшості вхідних в нього елементів. Для створення ефекту стенів і підлоги для об'ємних діаграм, а також для смуг і стовпців можна використовувати ефект заливки текстурою або зображенням. 

Зміна типа діаграми

Для зміни типа діаграми виділите її. У меню Діаграма (Chart) виберіть пункт Тип діаграми (Chart Type). На вкладці Стандартні (Standard Types) або Нестандартні (Custom Types) виберіть необхідного типа. 

Побудова графіків, що відображують зв'язок між X і Біля

Якщо узяти таблицю, що складається з двох стовпців, в яких представлені значення двох взаємозв'язаних змінних, наприклад, X і Біля, то, як правило Excel пропонує побудувати дві криві: одну для X, іншу — для У. Чтоби побудувати криву, що відображує зв'язок між X і Біля виконаєте наступні дії:

•  виділите стовпець, в якому представлені значення змінної Біля;

•  натискуйте кнопку Майстер діаграм (Chart Wizard) на панелі інструментів Стандартна (Standard) або виберіть команду Діаграма (Chart) у меню Вставка (Insert);

•  у діалоговому вікні Майстер діаграм (крок 1 з 4): тип діаграми (Chart Wizard — Step 1 of 4 — Chart Type) відкрийте вкладку Нестандартні (Custom Types) (мал. 17.4), виберіть Типа: Гладкі графіки і натискуйте кнопку Далі (Next) ;

На другому кроці побудови діаграми відкрийте вкладку Ряд (Series) встановите курсор в полі Підпису по осі X, натискуйте кнопка згортання діалогового вікна праворуч від цього поля і виділите значення, які будуть відкладені по осі абсцис. На аркуші з даними довкола виділеного діапазону вічок буде видна рамка, що біжить. Закінчивши виділення діапазону, натискуйте цю кнопку знову для відновлення діалогового вікна. Останні кроки побудови діаграми в діалоговому вікні Майстер діаграм вже були нами розглянуті вище в цьому розділі.