2.Облік нарахування заробітної плати.

На кожному підприємстві, в установі, організації виникає необхідність оцінити і оплатити результати праці, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. При цьому документування господарських операцій має за­безпечити одержання своєчасної та об'єктивної інформації про чисельність пра­цівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу підприємства здійснюється у відділі . кадрів. Обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади. До типових форм первинного обліку особо­вого складу, затверджених наказом Міністерства статистики України 09.10.95 р. № 253, входять:

• Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (ф. № П-1);

• Особова картка (ф. № ПТ-2);

• Алфавітна картка (ф. № ПТ-3);

• Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослІдні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (ф. № ПТ-4);

• Наказ (розпорядження) про переведення на Іншу роботу (ф. № П-5);

• Наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П-6);

• Список про надання відпустки (ф. № ПТ-7);

• Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контрак­ту) (ф. № П-8);

• Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної пла­ти (ф.№П-12);

• Табель обліку використання робочого часу (ф. № ҐІ-13);

• Список осіб, які працювали в надурочний час (ф. № П-15);

• Листок обліку простоїв (ф. № П-16).

Оформлення працівника на роботу здійснюється на основі наказу (розпо­рядження) про прийняття на роботу (ф. № ПТ-1). На кожного працівника у від­ділі кадрів відкривають особову картку (ф. № ПТ-2), до якої заносять відомості про працівника (і наступні зміни у службовому стані), водночас роблять запис про прийняття на роботу в трудовій книжці і присвоюють Йому табельний но­мер. На працівників, прийнятих вперше, заповнюють нову трудову книжку. Записи в особовій картці мають відповідати записам, здійснюваним у трудо­вій книжці,

Картки комплектуються за структурними підрозділами підприємства в ал­фавітному порядку (або за табельними номерами), створюючи картотеку праців­ників, Особові картки на

працівників, що вибули, підшиваються у спеціальній справі для кожного працівника.

Поряд з обліком особового складу на підприємстві має бути організовано облік використання робочого часу.

Для обліку використання робочого часу застосовується табель (ф. №П-12, П-ІЗ), який ведеться уповноваженою на те особою.

Табельний облік застосовується з метою аналізу і контролю за використан­ням робочого часу і станом трудової дисципліни. Дані табельного обліку викори­стовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на по­годинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам.

Табель є іменним списком усіх працівників відділу, служби та іншого струк­турного підрозділу підприємства з позначками проти кожного прізвища про вико­ристання робочого часу і ведеться окремо за категоріями, а в межах категорії пра­цюючих — у порядку табельних номерів або в алфавітному порядку.

Табель містить відомості про відпрацьований час, години понаднормової роботи, запізнення і неявки, причини яких зашифровуються умовними позначка­ми. Значно спрощується табельний облік у разі реєстрації тільки відхилень від нормальної тривалості робочого дня (через хвороби, відрядження, прогули, прос­тої, години понаднормової роботи тощо). При цьому підставою для позначок у табелі про час, невідпрацьований з поважних причин, є листки тимчасової непра­цездатності, накази (розпорядження) про надання відпусток, посвідчення про від­рядження та Інші документи.

Включення до табеля і виключення з нього працівників здійснюються на під­ставі первинних документів з обліку кадрів.

Оформлений належним чином табель засвідчується підписами відповідаль­них осіб (начальником структурного підрозділу, табельником) і в установлений термін подається до бухгалтерської служби підприємства для нарахування заро­бітної плати.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (мі­сяць тощо).

Для нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам потрібні не лише дані про відпрацьований час, але і про виконану роботу. Документування виробі­тку робітників є необхідною умовою одержання достовірної інформації про кіль­кість і якість виконаних робіт.

Нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена віз-рядна оплата праці, здійснюється на основі підсумкових даних про їх виробіток розцінок за виконаний обсяг робіт. Облік праці І основної заробітної плати працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах. Основним пер­винним документом в індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку! основної заробітної плати робітника-відрядника є наряд. У серійних виробницт­вах застосовується більш досконала документація з обліку праці, виробітку! оплаті праці — маршрутний лист, об'єднаний із змінним рапортом. У масовому виробництві робота, виконувана кожним робітником, як правило, однорідна. Ча­стіше робітника закріплюють за певною операцією. Тому у масових виробництвах застосовується, переважно, змінний рапорт (без маршрутного листа) або кар­ки з розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості. Первинними документами доплат робітнику-відряднику є:

• лист на доплату — у випадках, коли з незалежних від робітника обставин виникають відхилення від встановленого технологічного процесу, що викли­кають додаткові витрати робочого часу порівняно з встановленою нормою;

• лист простою (ф. № П-16) — лист на оплату простою не з вини робітника;

• акт про брак (ф. № П-46) — за умови, що частковий брак продукції став­ся з вини (або не з вини) робітника;

• табель — для відмітки фактичних годин роботи в межах норм, понаднор­мової роботи кожного працівника і роботи в нічний час.

Заробітну плату спеціалістам нараховують так: при повному робочому місяці проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по підприємству й відповідно до посади, а при неповному робочому місяці — оклад ділиться на кількість робочих днів (або годин) у цьому робочому місяці й отриману денну (годинну заробітну плату множать на кількість відпрацьованих, робочих днів (годин), згід­но з табелем.

Зведеним документом, який відображає розрахунки з робітниками та службо­вцям, є розрахунково-платіжна відомість. Розрахунково-платіжні відомості скла­дають щомісяця по кожному цеху, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників І службовців у розрізі категорій працюючих, або за табельними номерами, Відомість складається із чотирьох частин. У першій частині вказується прізвище, Ім'я, по батькові кожного працівника і його посада, у другій ■— суми видів нарахованої зарплати за її видами, в третій — утримання за їх видами, а в четвертій — суми, які належать до виплати.

Згідно з чинним законодавством кожен працівник має право на оплачувану відпустку. Відпустки поділяються на:

- щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додат­кова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки);

- додаткові відпустки в зв'язку з навчанням;

- творчі відпустки;

- соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; по

догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка праців­никам, які мають дітей).

Основна відпустка гарантована працівнику незалежно від того, де він пра­цює і яку роботу виконує.

Додаткова відпустка надається у випадку особливих умов і характеру робо­ти, тобто визначальними стають особливі обставини, передбачені законодавст­вом або колективним договором.

У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається до­помога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів: • допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;

- допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або тра­вми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Перші два види допомоги надаються за основним місцем праці, третій — за місцем праці, де відбувся нещасний випадок.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається працівнику в разі:

1). Його захворювання чи травми (крім травми внаслідок нещасного випадку . виробництві). Така допомога надається за весь період непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Якщо на момент захворю­вання працівник перебуває у відпустці, то відпустка переноситься на пізніший тер­мін або продовжується. Перші п'ять календарних днів допомоги оплачуються підприємством, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Розмір допомоги залежить від загального тру­дового стажу працівника і надається у таких розмірах .

Тривалість загального трудового стажу визначається згідно із записами у трудовій книжці.

2). Необхідності догляду за хворою дитиною до 14 років; за хворим членом сім'ї; за здоровою дитиною до 3 років або дитиною інвалідом (у разі хвороби особи, яка доглядає дитину). Термін надання такої допомоги встановлюється за­конодавством про соціальне страхування і вона не надається в разі, якщо праців­ник знаходиться у відпустці. Оплачується допомога за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період не­працездатності. Розмір допомоги становить 100% середньої заробітної плати не­залежно від стажу.

Умови надання допомоги в зв'язку з вагітністю і пологами описано в пункті 12,4, „Оплата праці жінок". Оплачується така допомога за рахунок коштів Фон­ду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами. Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травмами , пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається тоді, коли непраце­здатність працівника виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили професійно зумовлену фізичну або психічну травму.

Перші п'ять календарних днів такої допомоги надаються за рахунок роботодавця, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страху­ванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездат­ності є листок непрацездатності, виданий лікувальним закладом. У ли­стку вказується вид непрацездатності та час звільнення від роботи. Зво­ротний бік листка заповнюється роботодавцем. Табельник записує період відсутності працівника і вихідні дні за цей період. Відділ кадрів визна­чає загальний трудовий стаж і записує його в листок непрацездатності. Голова комісії (чи уповноважений) із соціального страхування відмічає рішення комісії про те, чи належить працівнику допомога, в якому розмірі і на який термін, Окремо комісією з соціального страхування складається протокол, в якому від­мічаються листки непрацездатності, відповідно до яких потрібно надати праців­никам допомогу з тимчасової непрацездатності. Бухгалтерія підприємства робиться розрахунок середньої заробітної плати і суми допомоги.

Фінансовий успіх підприємства багато в чому залежить від стану здоров'я та матеріального забезпечення його працівників. Керівництво підприємства з метою вирішення соціальних потреб своїх працівників може надавати їм матері­альну допомогу.

На відміну від інших платежів, що входять до оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування.

Для того щоб особі, яка перебуває у трудових відносинах Із підприємством, була виплачена матеріальна допомога, їй потрібно написати заяву на ім'я керів­ника. Наказ керівника є необхідною підставою для нарахування матеріальної допомоги бухгалтерією підприємства.

Заяви на ім'я керівника про матеріальну допомогу не потрібно, коли у від­повідно зареєстрованому колективному договорі зафіксовані випадки, при на­станні яких виплачується матеріальна допомога.

Матеріальна допомога не оподатковується, якщо дотримано такі принципи;

• матеріальна допомога надається працівнику, який має право на отримання податкової соціальної пільги;

• сума матеріальної допомоги протягом року не перевищує мінімального прожиткового рівня, встановленого на І січня відповідного року.

Суми матеріальної допомоги понад мінімальний прожитковий рівень опода­тковуються податком на доходи фізичних осіб, а також внесками до соціальній фондів на загальних підставах,

Матеріальна допомога, яка оподатковується податком на доходи фізичні осіб, включається до затрат підприємства, а неоподатковувана оплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Згідно із Законом України „Про індексацію грошових доходів населення" роботодавці повинні проводити індексацію заробітної плати працівників.

Індексація проводиться для відшкодування подорожчання споживчих това­рів та послуг.

Підлягають індексації грошові доходи громадян, які одержані на території України І не мають одноразового характеру.

Із виплат, що виплачуються підприємством, індексації підлягають:

• заробітна плата за окладами і тарифами, включаючи доплати І надбавки, передбачені законодавством;

• допомога по догляду за дитиною до 3-х років. Не підлягають Індексації:

• відпустки;

• компенсація за невикористані відпустки;

• допомога за тимчасовою непрацездатністю;

• одноразові допомоги;

• матеріальна допомога.

Індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму. проводиться індексація в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка.

Індексація заробітної плати працівників проводиться за основним місцем раці. Доходи від роботи за сумісництвом індексуються в розмірі, що з врахуван­ням заробітної плати за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мі­німуму.

У місяці, в якому підвищується заробітна плата працівників підприємства бо збільшується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавст­вом, індексація не проводиться. Цей місяць вважається базовим для нарахування індексації надалі, якщо в наступних місяцях Індекс споживчих цін перевищить поріг індексації.

Для узагальнення Інформації про розрахунки з персоналом (як облікового, так і не облікового складу підприємства) з оплати праці, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) використовується балансовий рахунок 66 „Розрахунки з оплати праці", що має два субрахунки:

-661 „Розрахунки Із заробітної плати";

-662 „Розрахунки з депонентами".

За кредитом рахунку 66 відображаються нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрарацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати у зв'язку з інфляцією, суми компенсації втрати працівниками частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів ЇЇ виплати та інші нарахування, які є доходом працівника (дивіденди, дохід від розподілу прибутку, вартість оплаченого під­приємством проїзду тощо), за дебетом — виплата заробітної плати, премій, допо­моги, матеріальної допомоги, вартість отриманих у рахунок оплати праці матері­алів, продукції, товарів, а також суми утриманих податків і зборів, платежів за виконавчими листами та інші утримання з нарахованих сум оплати праці персо­налу.

Нараховані, але не отримані персоналом підприємства у встановлений тер­мін суми з оплати праці відображаються за кредитом субрахунку 662.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівни­кові, видах виплат і утримань. Сума нарахованих заробітних плат по всіх праців­никах дорівнює обороту за кредитом синтетичного рахунку 66 „Розрахунки з опла­ти праці" за звітний період. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої заробітної плати дорівнюватиме обороту за дебетом рахунка 66. Кредитове сальдо цього рахунка дорівнюватиме сумі

в графі розрахунково-платіжної відомості „Сума, що належить до випла­ти". Відображення затрат підприємства, у тому числі і затрат на оплату праці, можна здійснювати трьома способами:

1. за допомогою рахунків тільки класу 9 „Витрати діяльності";

2. за допомогою рахунків класів 8 і 9;

1. малим і неприбутковим підприємствами можна відображати затрати на оплату праці за допомогою рахунків класу 8 „Витрати за елементами" без вико­ристання класу 9.