Забезпечення захисту населення й територій у випадку погрози й виникнення НС є важливим державним завданням. Воно розглядається як невід'ємна частина державної політики і національної безпеки, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій, виконавчих органів на місцях та адміністрацій підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Небезпека життєво важливим інтересам громадян в умовах НС техногенного, природного і воєнного характеру поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня небезпека безпосередньо пов`язана з безпекою життєдіяльності населення і держави в умовах розв`язання сучасної війни або локальних конфліктів, виникненням глобальних техногенних, екологічних катастроф за межами України. Внутрішня небезпека пов`язана з НС техногенного і природного характеру чи спровокована терористичними діями.

Необхідний рівень національної безпеки не можна досягти без використання сучасних способів захисту населення та дотримання таких принципів:

• пріоритетності завдань, спрямованих на врятування життя та збереження здоров`я людей і довкілля;

• безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

• вільного доступу населення до інформації, необхідної для захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру;

• особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у НС техногенного та природного характеру;

• відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог законодавства;

• обов`язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС техногенного та природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків;

• урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного та природного характеру;

• максимально можливого, ефективного і комплексного використання сил і засобів, які призначені для запобігання НС техногенного та природного характеру і реагування на них.

Відповідно до законодавства основними способами захисту населення є:

• оповіщення та інформування;

• спостереження і контроль;

• укриття в захисних спорудах;

• евакуація;

• інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист;

• засоби індивідуального захисту (ЗІЗ);

• самодопомога та взаємодопомога в НС.

5.2 Захисні споруди

Захисні споруди відносяться до колективних засобів захисту населення. Це споруди, спеціально призначені для захисту населення від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражуючих чинників зброї масового ураження (ЗМУ) і звичайних озброєнь, при яких виникають вторинні чинники ураження. Класифікація захисних споруд наведена на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 – Захисні споруди

За місткістю споруди діляться на: споруди малої (150...600 чол.), середньої (600...2000 чол.) і великої місткості (більше 2000 чол.).

За призначенням захисні споруди бувають для: захисту населення, органів керування, медичних установ і для зберігання матеріальних цінностей.

За місцем розташування бувають: вбудовані, окремо розташовані, метрополітени й гірничі виробки.

За термінами будівництва бувають: побудовані завчасно й швидко збудовані.

За захисними властивостями вони діляться на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття.

Сховища забезпечують самий надійний захист від уражуючих чинників й є самими дорогими. За захисними властивостями сховища діляться на чотири класи.

ПРУ в основному забезпечують захист від радіаційного зараження, світлового випромінювання, а також зменшують дію ударної хвилі й проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від капельнорідких ОР і частково від хімічних і біологічних аерозолів.

Найпростіші укриття захищають частково від ударної хвилі, радіоактивних і світлових випромінювань.

У загальному випадку захисні споруди характеризуються:

• ступенем захисту від надлишкового тиску. Сховища мають витримувати надлишковий тиск від 1кг/см² (4 клас) до 5кг/см² (1 клас);

• коефіцієнтом захисту (послаблення) від радіоактивного випромінювання (показує в скільки разів рівень радіації в захисній споруді менше, ніж зовні:

, (5.1)

де n – кількість шарів;

h – товщина окремого захисного шару, см;

d_пол – товщина половинного послаблення (довідкова величина), см;

У сховищах коефіцієнт захисту може бути від 1000 (4 клас) до 5000 (1-й клас). Існує й ряд інших вимог до захисних споруд:

• до герметичності;

• до запасів продовольства й води (відповідно до норм на одну людину й кількості людей);

• до повітрообміну;

• до наявності допоміжних приміщень й аварійного виходу;

• до опалення;

• до комунікацій.

Укриттю в захисних спорудах підлягає все населення за місцем його перебування (на роботі, навчанні й у місцях постійного проживання).

3. Евакуація населення

Евакуація – це організований вихід і вивіз населення із реальних і ймовірних вогнищ ураження в безпечні райони. Евакуація робітників, службовців й їхніх родин здійснюється за виробничим принципом, а населення, не пов'язаного з виробництвом – за територіальним принципом (через домоуправління й ЖЕКи).

Організація евакуації планується заздалегідь евакокомісіями, що входять до складу ЦЗН. У разі загрози НС передбачається створення проміжних і прийомних евакопунктів. Всі люди, що підлягають евакуації, повинні мати при собі документи, запас продуктів на 2–3 дні, білизну, одяг, постіль загальною вагою до 50 кг.

Залежно від обстановки, що склалася під час НС, може проводитися загальна або часткова евакуація населення тимчасового або постійного характеру.

Загальна евакуація населення проводиться при небезпечному радіоактивному зараженні з чотиригодинним часом руху хвилі, загрозі або виникненні збройного конфлікту.

Часткову евакуацію у воєнний час необхідно провести до початку використання агресором засобів ураження. У мирний час її слід провести у випадку загрози або виникнення стихійного лиха, аварії або катастрофи.

Одним з видів захисту може бути застосоване розосередження робітників та службовців. На відміну від евакуації розосередження - це організований вихід з міст і розміщення в заміській зоні робітників та службовців об'єктів народного господарства, що продовжують роботу в містах при НС, коли одна зміна працює на об'єктах народного господарства, а інша відпочиває в заміській зоні. Райони розосередження необхідно вибирати на такій відстані від міста, щоб витрати часу на дорогу туди й назад становили не більше 5 годин. Евакуація може проводитися всіма видами транспорту й пішки.