- •Лекція 1. Загальна характеристика соціальної психології як галузі психологічних знань
- •Предмет соціальної психології. Види соціально-психологічних явищ
- •1.2 Місце соціальної психології серед інших наук та структура соціальної психології
- •Основні відмінності між західно-європейською і американською соціальною психологією
- •1.3 Історія розвитку соціальної психології
- •1.4 Методологія та методи соціально-психологічного дослідження
- •Етапи наукового дослідження
- •Методи емпіричного дослідження
- •Лекція 2. Теоретичні напрямки зарубіжної соціальної психології
- •2.1 Основні напрямки зарубіжної соціальної психології
- •Основні напрямки соціальної психології
- •2.2 Біхевіористичний напрямок в соціальній психології
- •Теорії агресії й наслідування
- •Теорії діадичної взаємодії
- •2.3 Когнітивний напрямок в соціальній психології
- •Теорія структурного балансу
- •Теорія комунікативних актів т. Ньюкома
- •Теорія когнітивного дисонансу л. Фестингера
- •2.4 Психоаналіз в соціальній психології
- •Динамічна теорія функціонування групи (в.Байон)
- •Теорія розвитку групи (в.Бенніс, г.Шепард)
- •Тривимірна теорія інтерперсональної поведінки (в.Шутц)
- •2.5 Інтеракціонізм в соціальній психології
- •Рольові теорії ( р.Лінтон, м.Дойч)
- •Теорії референтної групи (г.Хайман, р.Мертон)
- •Лекція 3. Загальна характеристика процесу спілкування
- •3.1 Комунікативний аспект спілкування
- •3.2 Інтерактивний аспект спілкування
- •3.3 Перцептивний аспект спілкування
- •Лекція 4. Спілкування й міжособистісні стосунки
- •4.1 Місце спілкування в системі суспільних і міжособистісних відносин
- •4.2 Міжособистісна атракція
- •4.3 Методи психологічного дослідження міжособистісних стосунків
- •Лекція 5. Проблема особистості в соціальній психології
- •5.1 Особистість як предмет дослідження в соціології і психології
- •5.2 Специфіка соціально-психологічної проблематики особистості
- •Лекція 6. Соціалізація особистості
- •6.1 Поняття та етапи соціалізації особистості.
- •6.2 Механізми соціалізації
- •6.3 Порушення соціалізації особистості
- •Лекція 7. Соціальна ідентичність особистості й формування я-Концепції
- •7.1 Психоаналітичні витоки проблеми соціальної ідентичності
- •7.2 Самосвідомість і я-Концепція особистості
- •7.3 Формування я-Концепції
- •Лекція 8. Соціальні норми й цінності
- •8.1 Проблема детермінації соціальної поведінки особистості
- •8.2 Соціальні норми
- •8.3 Соціальні цінності
- •Лекція 9. Соціально-психологічні властивості особистості
- •9.1 Методологічні основи визначення соціально-психологічних властивостей особистості
- •9.2 Види соціально-психологічних властивостей
- •9.3 Соціальний інтелект та соціальна компетентність
- •16.11.11 Лекція 10. Соціальні установки особистості
- •10.1 Поняття соціальної установки та її структура
- •10.2 Ієрархічна структура диспозицій особистості (концепція в.Я. Ядова)
- •10.3 Формування та зміна соціальних установок
- •Лекція 11. Загальна характеристика соціальної психології груп
- •11.1 Поняття та історія вивчення груп
- •11.2 Соціально-психологічні характеристики групи
- •11.3 Класифікація груп
- •Лекція 12. Соціальна психологія малих груп
- •12.1 Поняття малої групи та її меж
- •12.2 Рольові позиції в групі
- •12.3 Динаміка групових процесів
- •Лекція 13. Лідерство і керівництво в малих групах
- •13.1 Соціальна влада в групі
- •13.2 Феномен лідерства та основні підходи до його вивчення
- •13.3 Види лідерства в малих групах
- •Лекція 14. Великі соціальні групи
- •14.1 Зміст і структура психології великої соціальної групи
- •14.2 Дослідження психології великих груп
- •14.3 Загальна характеристика і типи стихійних груп
- •14.4 Маніпуляція свідомістю і поведінкою людей в натовпі
- •Список рекомендованої літератури
8.3 Соціальні цінності
Ціннісні орієнтації — важливий компонент світогляду особистості або групової ідеології, що виражає переваги і прагнення особистості або групи відносно тих або інших узагальнених людських цінностей (добробут, здоров'я, комфорт, пізнання, цивільні свободи, творчість, праця і т. п.). Синонімом виступає система цінностей.
Суспільні цінності – матеріальні та духовні явища, що є важливими, позитивним для суспільства. При цьому слід відокремлювати суспільні цінності від соціальних – тих, що стосуються певної соціальної групи.
Варто також зазначити, що суспільні цінності завжди є соціальними, але цінності соціальні не завжди є суспільними, бо можуть бути прийнятні тільки для даної групи.
Суб'єктивні орієнтації індивіда як члена суспільства (групи) на ті чи інші цінності характеризують соціальну установку людини (поряд із зазначеним вживаються й інші терміни, що характеризують дане поняття, — соціальна настанова, атитюд) і виражаються в думках, почуттях і певних способах поведінки.
Опановуючи та засвоюючи суспільний досвід, усі надбання попередніх поколінь через діяльність і спілкування, індивід оволодіває матеріальними й духовними цінностями, які застає на момент народження. Водночас навколишнє середовище не є для нього незмінним, а сам він не є пасивним продуктом взаємодії спадковості й середовища: вони реалізуються через активність особистості, на основі якої розв'язуються її соціально-психологічні проблеми.
Кожне покоління має свою систему цінностей, яка має і свої переваги, і свої недоліки. Обумовлене це тим, що кожне покоління – і старше, і середнє, і молодше живе в різних за соціокультурним виміром історичних умовах. Ті цінності, що мають переваги для старшого покоління, можуть вважатися недоліком для молодшого, і навпаки. Наприклад, безумовно позитивним в досвіді старшого покоління є акумулювання загальнолюдських цінностей, життєвий досвід, який допомагає стати толерантним (як кажуть в народі „мудрим”). Саме ці якості може запозичити в старших молоде покоління. Але треба врахувати, що самосвідомість старшого покоління формувалась в умовах певного соціокультурного середовища, яке мало свої стереотипи, і тому цінності, що були прищеплені старшому поколінню, визначаються панівною ідеологією того суспільства, в якому вони росли та соціалізувались. І саме вони можуть бути недоліком. Щось подібне можна спостерігати і в молодому поколінні, яке об’єднане власною субкультурою: поряд з юнацьким максималізмом і надмірною критичністю до інших (що визначається юнаками як категорія „справедливості”), безоглядним запозиченням псевдоцінностей, які культивуються мас-медіа, виступають відкритість новому досвіду, активність, динаміка й мобільність поглядів, установок. Тому кожному поколінню варто переймати у інших ті цінності, які на це заслуговують. Критерієм при цьому можуть слугувати не тільки вимоги часу, але й історичні потреби суспільства, що висуваються країною, державою, наукою тощо.
Найцінніші ідеї, здорові моральні норми треба продовжувати. І продовження відбувається, як свідчить історичний досвід, на більш вищому рівні, в нових умовах. Саме тому зв’язок старшого покоління з молодшим відіграє дуже важливу роль в суспільно-історичному процесі.