2.4. Функції навчання

Процес навчання виконує три основні функції: освітню, виховну і розвиваючу.

Освітня функція - припускає озброєння майбутніх фахівців професійними знаннями, уміння і навиками.

Виховна функція передбачає рішення основних задач в процесі навчання по формуванню професійного світогляду, творчого стилю діяльності, активної професійної позиції.

Розвиваюча функція забезпечує процес вдосконалення розумових процесів, емоційної і вольової сфери особи, мотивації і пізнавальних потреб майбутніх фахівців.

Всі три функції знаходяться в складному переплетенні і взаємодії, обумовлюючи характер сучасного процесу навчання у вищій школі.

2.5. Структура навчання

Навчання об'єднує в собі два взаємозв'язані процеси: викладання (діяльність викладача) і учіння (діяльність студента).

Викладання — це специфічна діяльність викладача вищої школи, направлена на передачу майбутнім фахівцям системи професійних знань, умінь і навиків, розвиток стійких пізнавальних і професійних інтересів і потреб, формування педагогічних поглядів і переконань, творчого стилю діяльності. Загальна структура цього виду діяльності включає:

• педагогічну обробку навчальної інформації, що передається, мистецтво її передачі і роз'яснення;

• виявлення індивідуальності студентів;

• стимулювання пізнавальної активності і самостійності їх;

• здійснення діагностики;

• отримання і обробку зворотної інформації;

• корекцію одержаних результатів (знань, умінь, навиків, поглядів, установок і ціннісних орієнтації);

• організацію пізнавальної діяльності (Учення), виконання комплексу навчаючих, розвиваючих і виховних функцій.

Учіння — це активний пізнавальний процес, в якому виявляються і формуються розумові сили, моральні і вольові риси вдачі, професійні властивості і якості особи майбутнього фахівця. Учення припускає сприйняття учбового матеріалу, його осмислення, свідому творчу переробку, ясний вираз, самоперевірку і вживання в системі учбових вправ і завдань, а надалі і в рішенні практичних, професійних задач.

Навчання як єдність викладання і учіння - органічно цілісний процес Складність спільної діяльності полягає в тому, що студент повинен не тільки сприйняти, але і осмислити, запам'ятати і застосувати одержані знання в практичній роботі. Учіння - це розумовий процес, в ході якого пізнається логіка речей, утворюються уміння ними користуватися. Учіння - це збагнення шляхів пізнання при достатньо високому рівні пізнавальної активності і самостійності студентів.

Навчання без контакту викладача і студентів, без їх взаємодії неможливо. Тому в своїй структурі Навчання містить комунікативний механізм, що забезпечує взаємодію його складових, систему відносин «викладач - студенти». Відносини у вузівському процесі детерміновані як соціально-економічними, так і витікаючими з суті самого процесу професійно-етичними чинниками, що припускають обов'язкова співпрацю і взаємодію учасників.

Кожна сторона в системі відносин «викладач - студенти» має свою специфіку, що визначається дидактичними цілями і задачами. Взаємодіючі сторони в учбовому процесі по функціях нерівнозначні. Ведуча роль в системі відносин належить викладачу. Проте це не говорить про пасивність позиції студентів в учбовому процесі.

Результативність навчання обумовлена в тому випадку, якщо обидві сторони активні і виступають організаторами учбово-пізнавальної роботи. Результати можуть бути досить низькими, якщо учбовий процес розглядається як передача знань, умінь і навиків, де один передає учбову інформацію, інші - засвоюють, один пред'являє вимоги, інші - виконують. При такому підході до організації навчання переважає педагогічна дія, Що породжує формалізм в системі відносин «викладач - студенти».

Засуджуючи формалізм я підкреслював творчий характер навчання, В.А.Сухомлинський писав: «Це багатогранний процес постійного духовного збагачення і оновлення і тих, хто виховується, і тих, хто виховує, причому цей процес характерний глибокою індивідуальністю явищ: та або інша педагогічна істина, вірна в одному випадку, стає нейтральною в іншому, абсурдної - в третьому...» (68, С. 14). Він особливо підкреслював творчий і індивідуальний характер учбового процесу.

М.А.Данілов розглядав навчання як внутрішньо єдину сукупність процесів, суть яких є в тому, що соціальний досвід у всій його багатогранності і складності перетворюється на риси, якості і професійність майбутнього фахівця. В учбовому процесі об'єктивний, соціально-професійний початок переходить в суб'єктивне індивідуально-психічне надбання особистості.

Таким чином, в дидактичній літературі структуру навчання розрізняють за характером діяльності, яка об'єднує в собі наступні компоненти: