Тема 7. Моделі комунікаційних систем і каналів передачі інформації Лекція 7-б. Інформаційні системи в міжнародних економічних і господарських відносин підприємництва

ВСТУП

Нова комп’ютерна цивілізація проникає в усі сфери людської діяльності. Виникає світова галактика комп’ютерних технологій: електронні видавництва, інтерактивні інформаційні служби, електронні бюлетені новин, індустрія баз даних, комп’ютерна передача зображень і т. ін.

Останні 10-15 років зростання великого різноманіття інформаційних і телекомунікаційних систем викликало стрімке зростання надання електронних інформаційних послуг і продовжує безперервно збільшуватися. Постійно вдосконалюються ключові елементи нових інформаційних технологій — комп’ютери, бази даних, телекомунікації, інтерактивні інтерфейси взаємодії людини з комп’ютером.

Роль електронних комунікацій у цьому переліку технологічних досягнень ХХ ст. винятково важлива, оскільки саме зв’язок, передача інформаційних даних і взаємодія комп’ютерних систем забезпечують кінцевий інтегральний ефект від суми комп’ютерних технологій.

Світ інформаційних і телекомунікаційних систем — це сотні й тисячі інформаційно-обчислювальних мереж і каналів передачі інформаційних даних, які виникли і швидко розвиваються.

Комп’ютерні ресурси (програми, електронні обчислювальні машини, бази даних, принтери, ксерокси тощо), створені та впроваджені в усьому світі, поділеного кордонами країн, континентів, відомств і адміністративних структур, починають інтенсивно взаємодіяти між собою для того, щоб люди не лише задовольняли свої потреби професійного спілкування і доступу до потрібної інформації, а й об’єднувалися з метою більш ефективного використання комп’ютерних та інформаційних ресурсів.

Людська цивілізація будує ще одну „кровоносну систему” свого організму, яка ще більше підсилить здатність людей до спілкування, обміну ідеями, інформацією та знаннями.

Світ інформаційних систем — це не лише нова комп’ютерна технологія комунікацій і передачі інформації на будь-які відстані, а й живильне середовище „мешкання” та розвитку нових електронних сховищ і фабрик переробки знань. Майбутні електронні бібліотеки, комп’ютеризовані заводи, фірми, експертні системи, системи підтримання прийняття рішень, машини баз даних і багато інших інтелектуальних технологічних ліній будуть зв’язані гнучкими та різноманітними інформаційними системами.

Нині метою науки, техніки, підприємництва та освіти нашої країни усвідомлення і розуміння 1) законів розвитку світу інформаційних і телекомунікаційних систем, 2) правил цивілізованого спілкування з цим світом та 3) входження в світові процеси інтеграції національних суспільств у світове інформаційне суспільство.

Український підприємець в умовах недостатнього розвитку інформаційної ринкової інфраструктури поки що перебуває у важчому становищі, ніж його зарубіжні партнери.

До початку 90-х р. ХХ ст. у нашій країні поняття інформаційної інфраструктури та організацій, що працюють у цій галузі, традиційно пов’язувалося з науково-технічною та деякими іншими розділами соціальної інформації, тоді як у світі на них у сукупності припадає, за різними оцінками, від 20 до 25 % обсягу інформаційного ринку.

Крім того, інформація, як й всякий кінцевий продукт праці, в СРСР не була товаром, тобто об’єктом купівлі — продажу в абсолютному понятті, а за відсутності ринку інформація не розглядалась як невід’ємний складовий елемент системи „виробництво — розподіл — обмін — споживання”. Отож не існувало ринкової інформаційної інфраструктури. Уся надія була на Держплан — він збалансує, скоординує, сформує вантажні потоки і т. ін.

Отже, інформаційний ринок був і поки що залишається практично невідомим для наших підприємців. Лише зараз нові підприємницькі структури починають створювати деякі сектори інформаційного ринку.

Світова практика останніх десятиліть засвідчила, що електронна інформація перетворилася в один з найважливіших компонентів сучасної ринкової інфраструктури. Свобода інформації є не лише гарантом демократії, а й тісно пов’язується західними економістами зі свободою конкуренції і розглядається як одна з базисних умов ефективного функціонування ринкової економіки на етапі побудови постіндустріального суспільства. Настравді неможливо уявити собі, як незалежний, самостійний виробник товарів або послуг, а також усі ті, хто забезпечує безперервність циклу „наука — техніка — виробництво — збут — споживання”, зможуть успішно діяти на ринку, не маючи інформації (наприклад, інформації про інших незалежних виробників, у тому числі про тих, хто працює в тій самій вузькій галузі, про можливих споживачів сировини, комплектуючих і технологій, необхідних йому для виробництва і реалізації, про ціни, становище на товарних ринках і ринках капіталу, про ситуацію в діловій галузі, тобто про укладені контракти, про діяльність компаній та фірм, загальну економічну та політичну кон’юнктуру не лише в своїй країні, а й в усьому світі, про довгострокові тенденції розвитку економіки, перспективи розвитку науки і техніки та їх результати, про правові умови господарської діяльності тощо).

Ринкова інформація — здебільшого ділова і комерційна —лежить в основі маркетингової системи управління виробничою і збутовою діяльністю та використовується як для формування та уточнення виробничої програми, так й для перевірки її обгрунтованості ринком у процесі реалізації вироблених товарів. Сучасний етап розвитку економіки потребує формування механізму зв’язку між пропозицією і попитом, орієнтованого на конкретні потреби ринку і підпорядкування цим потребам різних сторін виробництва і збуту готової продукції. Інформаційна інфраструктура, світовий інформаційний ринок є одним із найважливіших елементів цього механізму.

Мета вивчення порушеної проблеми — набути теоретичних знань і практичних навичок щодо створення та застосування інформаційних і телекомунікаційних систем у міжнародній економічних діяльності та господарських відносинах, які відбуваються у зовнішньоекономічній сфері з використанням новітніх програмних засобів, інформаційних технологій і телекомунікацій.

Ії вивчення допоможе майбутнім фахівцям юристам-міжнародникам оволодіти сучасними методами обробки інформації на міжнародному рівні, застосовуючи широкий діапазон технологічних, програмних та організаційних засобів.

Сучасний спеціаліст у галузі права повинен вміти:

- визначати та описувати об’єкти міжнародного і міждержавного співробітництва, особливо в геостратегічній, військово-політичній, економічній, соціальній і господарській діяльності в контексті обробки інформації;

- формалізувати та ідентифікувати завдання обробки інформації та готувати до них необхідну документацію;

- адаптувати найвідоміші інформаційні системи підприємництва в міжнародно-економічній сфері до умов ринку України;

- ставити нові проблемні питання щодо підвищення ефективності інформаційних систем у міжнародних відносин.