Лекція 5. Загальна характеристика юридичної особи у корпоративному

Праві план

1. Поняття юридичної особи та її правосуб'єктність.

2. Ознаки юридичної особи.

3. Організаційно-правові форми юридичної особи.

4. Власне найменування та місце знаходження юридичної особи.

1. Поняття юридичної особи та її правосуб'єктність. Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа - це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Проте, у законодавстві і науковій літературі можна зустріти багато інших визначень цього поняття. Це пов'язане насамперед із різними підходами до пояснень цієї дефініції.

Деякі науковці вважають, що юридична особа - це суб'єкт цивільних правовідносин, організація, реально існуюче соціальне утворення, суть якого полягає у певним чином організованих відносинах між особами. Інші під юридичною особою розуміють організацію, що створена у передбаченій законом формі з метою реалізації інтересів своїх засновників (учасників) і бере самостійну участь в цивільних правовідносинах .

Але при визначенні поняття юридичної особи слід виходити із особливостей корпоративного права. Отже, юридична особа у корпоративному праві - це організація, яка створена і зареєстрована відповідно до встановленого законодавства з метою реалізації інтересів своїх засновників і бере участь у корпоративних правовідносинах.

Багато науковці відстоюють думку, що у корпоративному праві юридичну особу слід розглядати виключно як господарське товариство. Господарське товариство - це юридична особа, яка створена іншими юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна, при цьому статутний капітал такої особи поділений на частки. У першому модулі цього посібника ми будемо використовувати термін «юридична особа», а у другому — термін «господарське товариство».

Правосуб'єктність юридичної особи включає три елементи:

1. правоздатність - це здатність мати права та нести обов'язки;

2. дієздатність - це здатність своїми діями створювати для себе права та обов'язки;

3. деліктоздатність - це здатність нести відповідальність за свої дії. Правоздатність юридичної особи можна поділити на такі види:

- спеціальна - це здатність особи вчиняти лише ті певні дії, які необхідні для досягнення нею визначеної у статутних документах цілі;

Кравчук В.М. Корпоративне право України. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С 75.

• загальна - це здатність особою вчиняти дії, які необхідні для здійснення нею прав та обов'язків, які не передбачені статутними документами, проте які не суперечать діючому законодавству та мети діяльності особи²;

• виключна - це здатність особою вчиняти лише ті дії, які спрямовані на здійснення нею прав та обов'язків, які прямо передбачені законом.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з моменту внесення інформації про припинення її діяльності до Єдиного державного реєстру. У праві існує також таке поняття як «міжнародна правоздатність юридичної особи», яке буде розглядатися пізніше разом із поняттям «національність юридичної особи».

2. Ознаки юридичної особи. Під ознаками юридичної особи розуміється сукупність об'єктивних властивостей юридичної особи, які характеризують її як суб'єкта права.

Загалом виділяють такі основні ознаки юридичної особи:

• організаційна єдність;

• створюється у встановленому законом порядку;

• реєструється у встановленому законом порядку;

• має цивільну дієздатність і цивільну правоздатність;

• має відокремлене майно;

• має можливість бути позивачем і відповідачем в суді.

В залежності від різних критеріїв ознаки юридичної особи класифікуються на такі види:

I) за однорідністю:

1. передумовні - мають значення передумов визначення організації юридичної особи (наприклад, організаційна єдність і відокремлене майно);

2. якісні - мають значення якостей юридичної особливості організації (наприклад, самостійна майнова відповідальність);

II) за предметом регулювання:

1. матеріальні - внутрішня організаційна єдність і зовнішня автономія, економічна єдність і відокремленість майна, керівна та функціональна єдність;

2. правові - законність утворення юридичної Особи, здатність від власного імені брати участь у цивільних правовідносинах, нести самостійну майнові відповідальність, наявність статуту;

III) за статутом:

1. статусоутворюючі - це такі ознаки, наявність яких необхідна і достатня для визначення організації юридичною особою (наприклад, організаційна єдність та автономія, майнові відокремленість, державна реєстрація);

2. похідні від статуту - це такі ознаки, які виникають у організації внаслідок наділення її статусом юридичної особи (самостійна майнова відповідальність, цивільна дієздатність, процесуальна правоздатність);

IV) за значенням:

1. основні - мають вирішальне значення для допуску однієї особи або групи осіб до участі у підприємницькій діяльності як самостійного, відокремленого від них суб'єкта;

² Лист Міністерства юстиції України від 05.11.2004 р. № 19-45-1332 «Щодо надання роз'яснення стосовно правосуб'єктності підприємств».

2. додаткові - є похідними від основної групи ознак;

V) за моментом виникнення статусу юридичної особи:

1. обов'язкові - до цього виду ознак відносять лише легалізацію;

2. факультативні - до цього виду ознак відносять всі інші ознаки, які можуть мати різне значення залежно від виду юридичної особи;

VI) за суттю:

1. сутнісні (конститутивні ) - належна організаційно-правова форма і власне найменування;

2. правові - майнова самостійність.

3. Організаційно-правова форма юридичної особи. Організаційно-правова форма юридичної особи - це визначена нормами права сукупність пов'язаних між собою елементів (ознак), яка дає підставу у зовнішньому прояві відрізняти один вид юридичної особи від іншого .

Організаційно-правова форма має ряд властивих для неї ознак, а саме:

• модель організації, яка визначає найбільш характерні, істотні ознаки юридичної особи певного виду. Право визнає суб'єктом не всі організації, а тільки ті, які були створені відповідно до закріпленої в законі моделі. Законодавчо закріплюючі ті чи інші організаційно-правові форми, держава наче інформує засновників, які саме організації він згоден визнати юридичними особами, а які ні. Якщо засновник відхилився від вимог, які ставляться до організаційно-правової форми юридичної особи, у державній реєстрації останньої буде відмовлено. Таким чином, не допускається до участі у цивільному обороті організацій, які за своїми властивостями і ознаками не можуть бути суб'єктами права;

• сукупність незмінних елементів. Для того, щоб закріпити організаційно-правову форму необхідна наявність певних елементів, які характеризують той чи інший вид юридичних осіб і дозволяють їх розрізняти;

• стабільність і закріплення законом. Організаційно-правова форма юридичної особи обирається в момент створення такої особи і є стабільною. Вона може бути змінена лише у таких випадках: з ініціативи вищого органу управління і внаслідок настання обставин, що змінюють зміст того чи іншого елементу організаційно-правової форми.

Елементами організаційно-правової форми є:

1. мета юридичної особи. Залежно від мети юридичної особи визначається група організаційно-правових форм, у межах яких вона може створюватись. Як правило розрізняють такі дві групи: комерційні і некомерційні;

2. склад учасників. Характеризує мінімальну кількість засновників тієї чи іншої юридичної особи, а також вимоги до особи засновника і учасника;

3. мінімальна вартість майна юридичної особи. Встановлює мінімальний розмір статутного капіталу, порядку його формування. Наприклад, для товариства з обмеженою відповідальністю передбачено мінімальний статутний фонд у розмірі 100 мінімальних заробітних плат і особливий

³ Примак В. Ознаки юридичної особи, її цивільна правосуб'єктність і відповідальність - питання правового зв'язку та взаємної обумовленості // Юридична Україна. - 2003. - № 9. - С. 24.

⁴ Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. - К., 2004. - С 19.

порядок його формування: до моменту державної реєстрації цього товариства його засновники повинні внести не менше 50% своїх внесків, що підтверджується довідкою, виданою банківською установою, а решта - протягом року;

4. організація (структура) управління. Закріплює систему і компетенцію органів управління, порядок прийняття ними рішень. Наприклад, у відкритих акціонерних товариствах, число акціонерів яких перевищує 50, необхідно створювати раду товариства. Також, для даного виду товариств передбачений чіткий перелік питань, що становлять виключну компетенцію загальних зборів акціонерів;

5. права та обов'язки учасників. Кожна організаційно-правова форма юридичної особи має свій обсяг майнових та організаційних прав засновників. Так, вкладники командитного товариства мають право на отримання частини прибутку товариства, але не мають права брати участі в управлінні справами товариства;

6. умови відповідальності юридичної особи та її учасників. Визначає види майна, на яке може бути звернення стягнення кредиторів, а також вид відповідальності засновників: обмежена, додаткова чи необмежена. Наприклад, в акціонерних товариствах акціонери несуть лише ризик втратити кошти, сплачені за акції.

Сукупність вищенаведених елементів складає організаційно-правову форму юридичної особи. Розмежування організаційно-правових форм відбувається внаслідок різного змісту цих елементів .

Всі вищезазначені елементи організаційно-правової форми, кожен із яких у певному випадку має свій особливий зміст, характерні для певного виду юридичної особи.

Відповідно до статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариство - це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі і непідприємницькі.

Підприємницькі товариства - це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Непідприємницькі товариства - це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

⁵ Кравчук В.М. Корпоративне право України. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. - К.: Істина, 2008. - С. 60.

Установа - це організація, яка створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Якщо розглядати поділ саме господарських товариств то їх можна поділити на дві групи:

• І-ша група - об'єднання капіталу. До цієї групи належать: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю;

• ІІ-га група - персональні об'єднання (об'єднання осіб). До цієї групи належать: повне товариство, командитне товариство.

4. Власне найменування та місце знаходження юридичної особи. Кожна юридична особа повина мати власне найменування. Саме завдяки йому кожна організація відрізняється одна від одної.

Написання найменування юридичної особи здійснюється відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Зокрема, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування. Крім того, юридична особа може мати ще й комерційне найменування, на яке є чинним право інтелектуальної власносіті.

Найменування обов'язково має містити організаційно-правову форму і назву. При цьому забороняється використання у найменуванні більше одніє організаційно-правової форми.

Виходячи із положень статті 37 Закону Української РСР „Про мови в Українській РСР" офіційні назви державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій подаються українською мовою. Найменування юридичної особи викладається українською мовою.

Для написання найменування використовуються прописні букви українського алфавіту (А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я), апостроф ('), дефіс (-), тире (-), знак „№", а також при необхідності цифри: арабські (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0) та римьскі (І, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, XIX, X). Використання інших символів, розділових знаків у найменуванні юридичної особи забороняється.

Юридична особа може змінити своє найменування. Рішення про це має прийняти вищий орган управління, при цьому потребує обов'язкове внесення змін до установчих документів. Процедура зміни найменування вимагає опублікування інформації про це в друкованих засобах масової інформації із зазначенням відомостей про державну реєстрації. Також, юридична особа має повідомити про зміну найменування усім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Місцем знаходженням юридичної особи вважається адреса органу управління юридичної особи або інших осіб, які відповідно до установчих документів чи закону можуть виступати від її імені. Адреса місця знаходження має містить: назву вулиці, номер будинку та офісу, назву міста, регіону, країни, поштовий індекс. Місце знаходження юридичної особи (господарського товариства) вказується під час його державної реєстрації в реєстраційній картці та вноситься до свідоцтва про державну реєстрацію господарського товариства та єдиного державного реєстру. Варто зазначити, що місце знаходження юридичної особи має велике значення у подальшій діяльності юридичної особи, особливо при виникненні судових спорів.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: деліктоздатність, дієздатність, господарське товариство, ознаки юридичної особи, організаційно-правова форма, підприємницькі товариства, правосуб'єктість, правоздатність, непідприємницькі товариства, товариство, установа, юридична особа.

Семінарське заняття

1. Поняття юридичної особи та її правосуб'єктність;

2. Ознаки юридичної особи;

3. Організаційно-правова форма юридичної особи;

4. Власне найменування та місце знаходження юридичної особи.

Термінологічний словник