17Соціально-економічний розвиток України в умовах хрущовської «відлиги». Економічні реформи 60-х років, їх незавершений характер.

Пiсля смертi Сталiна керiвником краiни став Микита Хрущов.Почалося поступове закриття багаточисленних концентраційних таборів. І за кілька років сотні тисяч жертв сталінського режиму повернулися додому. У 1956 році на ХХ з’їзді партії Хрущов засудив політику Сталіна ( “культ особистості” Сталіна). Почала відроджуватися культура, розпочалася підготовка до проведення деяких економічних реформ. Наступним кроком Хрущова стала так звана реабілітація (виправдання) жертв сталінської політики. Першим був проект Хрущова по освоєнню цілини (тобто пустельних земель) Казахстану та Сибіру. Після цього він вирішив вирощувати величезну кількість кукурудзи – за американською моделлю її мали використовувати як корм для тварин.Потім були й інші експерименти. Але швидких змін ані у економіці, ані у сільському господарстві вони не надали.Втім, за Хрущова люди мали значно менше підстав, аніж у сталинський період, скаржитися на радянський режим.Адже припинилися масові арешти, терор та “чистки”.Поступово почав підвищуватися життєвий рівень людей. Значно виросли доході. У людей з’явилися деякі побутові прилади – такі як холодильники, телевізори та таке інше.Розпочалося будівництво так званих “хрущовських будинків”, внаслідок чого мільйони людей почали жити у більш-менш нормальних умовах.Тим часом “відлига” розпочалася і у культурі.На початку 60-х років з’явилося багато письменників, які почали розповідати у своїх творах про те, що відбувається навколо.Їх назвали “шестидесятниками”. Але саме це й не сподобалося Хрущову. Він виступив з нищівною критикою цих “незрілих інтелігентів”. Наступні його кроки показують, що Хрущов хотів повернутися до політики “жорсткої руки” (тобто до диктатури). Але зробити цього він вже не встиг, оскільки у жовтні 1964 року пішов у відставку.

18. Охарактеризуйте процеси державотворення в незалежній Україні: політичні, економічні, культурні та міжнародні аспекти (з 1991 року до сьогодення).

З проголошенням незалежності України розпочався перехідний період, в який потрібно було досягти докорінних перетворень в усіх сферах життя, нового ступеня суспільного розвитку: в політичній сфері передбачалося перейти від тоталітарної системи до демократії; в економічній – від командно-директивної до ринкової економіки; у міжнародній – від політики конфронтації радянських часів до інтеграції в міжнародне співтовариство; у культурній – від класових до загальнолюдських цінностей. Потрібно було здійснити рішучі кроки шляхом системного оновлення всіх сфер суспільного життя, прилучення українського народу до надбань сучасної цивілізації. А це означало перехід від республіки з вкрай обмеженим суверенітетом до повної державної незалежності. Реформувалися існуючі та створювалися нові державні органи. Для здійснення виконавчої влади був сформований уряд України – Кабінет Міністрів. Загальне керівництво його діяльністю здійснював Президент як глава виконавчої влади. Поряд із Президентом Конституція передбачала і посаду Прем'єр-міністра, створюючи при цьому передумови для формування змішаної форми правління – президентсько-парламентської. Ставши незалежною у визначенні шляхів розвитку економіки. Україна почала переходити до запровадження ринкових відносин. Цей перехід передбачав суттєві зрушення у відносинах власності, передусім, її роздержавлення та приватизацію. Вартість державного майна, що підлягало приватизації, деякими структурами штучно визначалась у занижених цінах. З початком приватизації була запроваджена лібералізація цін. Така політика привела до катастрофічних наслідків: глибокої платіжної кризи. розбалансованості фінансово-кредитної системи, зрештою – до зубожіння основної маси населення. У жовтні 1991 р. законодавці прийняли концепцію роздержавлення і приватизації землі. Передбачалося, що за 1992 р. колгоспи і радгоспи мають бути перетворені на асоціації або господарські товариства. При цьому проголошувалося право кожного колгоспника на вихід з колгоспу і створення власного приватного господарства. Для нормального розвитку фермерства потрібна чітка законодавча база, реальна допомога держави фінансовими кредитами, сучасною технікою, зокрема, малою механізацією. Сільське господарство стало одним із факторів розкручування інфляційних процесів. У 1999 р. понад 85% колективних сільськогосподарських підприємств були збитковими.

Труднощі трансформації суспільно-економічного ладу зумовили кризу, яка найболючіше вплинула на культуру. Працівники культурної сфери раніше не турбувалися про фінансове забезпечення своїх установ, у їхньому середовищі навіть не існувало професій, пов’язаних з ринком – продюсера, менеджера, комерційного директора. Тому скорочення асигнувань призвело до звуження мережі установ освіти, науки і культури, відпливу кваліфікованих кадрів. Водночас виникло багато фондів, асоціацій, товариств, які прагнули відродити національні культурні традиції. Важливим аспектом культурної політики є мовна складова. Конституція України визнає одну державну мову – українську.

Важливою віхою на шляху реформування освіти став Закон України «Про загальну середню освіту»(13 травня 1999 р.). Мережа ВНЗ останнім часом швидко розширюється. Великою подією культурного життя стало відкриття в 1992 р. Національного університету «Києво-Могилянська академія». Від травня 2005 р. Україна є учасником Болонського процесу. Досягнення української науки пов’язані передусім із результатами АН, яка в 1994 р. одержала статус національної

Найбільш плідні успіхи за період 1991-2001 рр. Україна мала на міжнародній арені. 25 грудня 1991 р. США визнала Україну і незабаром встановили з нею дипломатичні відносини. Долаючи різноманітні ускладнення, МЗС України почало створювати мережу посольств. За 1991-2000 рр. Україну визнали 167 країн. 164 країни встановили з нею дипломатичні відносини. У Києві почали функціонувати посольства 62 держав. Вона стала членом 47 міжнародних урядових організацій і бере участь у роботі понад 100 постійних чи тимчасових органів, утворених у рамках цих організацій.