М.М. Богдан СПОЛУЧНИКИ І СПОЛУЧНІ СЛОВА ЯК ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЧАСТИН СКЛАДНОПІДРЯДНОГО РЕЧЕННЯ
5
При вивченні структурно-семантичних особливостей складнопідрядного
речення важливо усвідомити природу й функції тих специфічних мовних
засобів, які служать для зв'язку частин цього типу складного речення. На
конкретному мовному матеріалі учням потрібно показати, що складнопідрядне
речення становить структурну і семантичну єдність, частини якої
взаємопов'язані. Цілісність складнопідрядного речення проявляється в планах
не лише змістовому та інтонаційному, а й у структурному та формально-
граматичному.
В організації внутрішньо-синтаксичної структури складнопідрядного
речення як комунікативної одиниці важливу роль відіграють такі мовні
засоби, як сполучники підрядності та сполучні слова, вказівні слова,
співвідношення видо-часових і способових форм дєслів-присудків, порядок
частин, лексичні елементи, інтонація.
522
Тема V. Синтаксис складного речення
Сполучники підрядності і сполучні слова - це найважливіші засоби
зв'язку підрядного речення з головним у складнопідрядному реченні. Саме
вони граматично підпорядковують одну частину складного речення іншій і
значною мірою зумовлюють специфіку семантико-граматичної залежності
підрядного речення від головного. Сполучники підрядності і сполучні слова -
найбільш виразні формальні показники підрядного зв'язку частин складного
речення, тоді як сполучники сурядності - показники сурядного зв'язку частин
складносурядного речення. Саме цю характерну ознаку виділяють уже при
першому ознайомленні з основними двома типами складних сполучникових
речень. Наприклад: 1. «О партіє, під волі прапорами з тобою в Жовтні вийшли
ми у путь, Щоб ти могла мільйонними руками Планету всю до сонця
повернуть» (В. Сосюра); 2. «І котяться хвилі невтомної бурі, І стяги червоні
спливають крізь дим» (Л. Первомайський).
Спираючись на розрізнення сполучників сурядності і підрядності, учні
порівняно легко усвідомлюють структурно-граматичні ознаки цих двох
основних типів складних сполучникових речень. Проте під час вивчення
складнопідрядних речень специфічні особливості конкретних мовних засобів
зв'язку підрядного речення з головним, а саме сполучників підрядності або ж
сполучних слів, для частини учнів залишаються не зрозумілими до кінця. Тим
часом аналіз складнопідрядних речень вимагає чіткого розрізнення
сполучників підрядності і сполучних слів, а також визначення синтаксичної
функції сполучних слів у підрядному реченні. Коротко спинимося на розгляді в
основному цих двох питань.
Сполучники підрядності і сполучні слова на синтаксичному рівні об'єднує одна
спільна функція - бути засобом зв'язку підрядного речення з головним; інші ж
ознаки, зокрема лексико-морфологічна природа і семантико-синтаксичні функції, у
сполучників і сполучних слів різні. Принципова ж різниця між сполучниками
підрядності і сполучними словами полягає в тому, що сполучники підрядності лише
зв'язують підрядне речення з головним, не беруть участі в організації
внутрішньосинтаксичних зв'язків підрядного речення і не є членами речення, а сполучні
слова не лише приєднують підрядне речення до головного, а й беруть участь у
внутрішній організації підрядного речення, тобто вступають у семантико-
синтаксичні зв'язки з іншими словами і як повнозначні слова виконують функції
певних членів підрядного речення.
Для кращого усвідомлення учнями різних лексико-морфологічних розрядів
найчастіше вживаних сполучників підрядності і сполучних слів, які використовуються
для зв'язку підрядного речення з головним, можна скористатися такою таблицею.
що
як
коли
поки
щойно
щоб
аби
ніби
Сполучники
так що
як тільки
після того як
з того часу як
для того щоб
з тим щоб
тому щоб
Сполучні слова
Займенники
що
хто
який
чий
котрий
скільки
Прислівники
коли
як
де
куди
звідки
скільки
наскільки
З?'
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ
мов
наче
бо
якщо
раз
якби
хоч
хай
через те що
завдяки тому що
в зв'язку з тим що
дарма що
незважаючи на те що
При розрізненні сполучників підрядності і сполучних слів особливі труднощі
викликають виділені в таблиці багатофункціональні омонімічні слова що, як, коли. В
одних випадках вони виступають у функції, сполучників підрядності, а в інших - у
функції сполучних слів. Відзначимо специфічні ознаки сполучних слів і сполучників,
які потрібно мати на увазі при аналізі згаданих омонімічних слів.
Слово що, виступаючи сполучним словом, має значення предметсті, вказує на
предмет, тому що в такому разі це співвідносний з іменником займенник. На місці
слова що в цьому разі можна поставити іменник або інше субстантивоване слово з
головного речення, до якого відноситься підрядне означальне, а в підрядному
з'ясувальному на місці сполучного слова що можна поставити будь-який
(відповідний за змістом) іменник. У підрядному означальному реченні сполучне
слово що можна замінити словами який, яка, яке, які; отже, в таких випадках слово
що є синонімічним за значенням повнозначним слвам-займенникам, які в підрядному
реченні завжди - сполучні слова. Будучи повнозначним словом, що вступав в
іраматичний зв'язок з іншими словами підрядного речення (від нього чи до нього від
інших слів підрядного речення можна поставити питання), має певну відмінкову
форму і виконує синтаксичну функцію відповідного члена підрядного речення.
Сполучне слово що не можна пропустити. В підрядних реченнях з'ясувальних воно,
як правило, логічно наголошується, інтонаційно виділяється.
Сполучник що не має всіх цих ознак: як службове слово він не має предметного
значення і категорії відмінка; на місці сполучника не можуть бути поставлені
синонімічні за значенням сполучні слова; сполучник граматично не зв'язаний з
іншими словами і не є членом речення, в ряді випадків може бути пропущений,
логічно не виділяється і не наголошується.
Розглянемо, наприклад, значення слів що у двох складнопідрядних реченнях і
визначимо лексико-морфологічну природу цих омонімічних слів: 1. «В знаменах
вічна слава поколінь, Що здобули найбільшу перемогу» (П. Воронько); 2. «Я знаю,
що бійця нащадки спом'януть І нашу віру й кров знесуть на п'єдесталі»
(А. Малишко).
У першому реченні слово що має предметне значення, замість нього можна
поставити пояснюваний іменник з головного речення («покоління здобули найбільшу
перемогу»), його можна замінити і синонімічним за значенням сполучним словом які
(«В знаменах вічна слава поколінь, які здобули найбільшу перемогу»). Слово що
граматично зв'язане з присудком, має форму називного відмінка («що ( = покоління)
здобули перемогу») і, отже, виконує синтаксичну функцію підмета в підрядному
реченні. Пропустити слово що в цьому разі не можна. Все це свідчить про те, що в
першому реченні що - сполучне слово, яке зв'язує підрядне речення з головним і як
повнозначне слово бере участь у внутрішній організації підрядного речення.
524