Розділ 3 обґрунтування опоряджувальних матеріалів

Меблі створені для комфорту людини, а ергономічні меблі – для здоров'я. Ергономіка – наука про правильну організацію праці, що допомагає під час роботи дотримуватися екологічних та фізіологічних норми. Один з напрямків ергономіки – створення меблів, які б допомагали підтримувати і покращувати здоров'я людини як на роботі, так і в домашніх умовах.

Ергономіка меблів складається з продуманих розмірів меблів, правильних пропорцій, зручності розташування полиць, ящиків, різних матеріалів, які застосовуються при виробництві таких меблів, а також наявності корисних комплектуючих та аксесуарів.

Основні критерії ергономічних меблів – багатофункціональність, безпека для здоров'я і поліпшення самопочуття, крім того, естетичний дизайн.

Ергономічні меблі знижують втому, підвищують продуктивність праці, робочий час використовується більш цілеспрямовано.

В якості обивки ергономічних крісел застосовується або штучна екошкіра або натуральна. Екошкіра складається на 20% з поліуретану і на 80% з бавовни, завдяки чому вона – повітропроникаюча, у неї хороша морозостійкість, стійкість до УФ-випромінювання і до фізичного тривалого впливу. Натуральна шкіра відмінно чиститься, у неї відмінні тактильні властивості, вона стійка до стирання, високотехнологічна, не кажучи вже про високі естетичні якості. Крім того, при виробництві ергономічних меблів застосовуються новітні технології: стрейч-технології, а також інші сучасні матеріали і меблеві аксесуари.

При виборі матеріалів для виготовлення меблів необхідно не тільки оцінювати їх якість і невелику вартість, а й подбати про їх екологічність. Наприклад, ДСП – деревно-стружкова плита, виготовляється з тирси і стружок, для міцності просочених смолами формальдегідів. Вони дуже широко використовуються при виробництві корпусних меблів, покрівельних матеріалів, заміною яким є оцинкований покрівельний профнастил. Основними достоїнствами ДСП вважаються вологостійкість, низька вартість, простота обробки. Хоч і використовується цей матеріал для виробництва меблів бюджетного класу, він не дуже чистий з точки зору екології якраз через формальдегід – скріплюючої речовини на етапі виробництва.

Плити МДФ – мілкодисперсної фактури, виготовляють із більш дрібної тирси, ніж ті, з яких виготовляється ДСП. Основні клейкі речовини в МДФ – лігнін і парафін – виключно екологічні, саме тому цей матеріал набирає все більшої популярності в Європі та на Заході. МДФ – досить м'який матеріал і відмінно піддається обробці, з нього роблять різьблені і різнофактурні деталі, спинки стільців і ліжок, використовують при оформленні меблевих фасадів. У МДФ є один недолік – це велика вартість, тому, що стосується вітчизняного ринку, він не знайшов масового поширення.

Висновок:

Специфіка та особлива культурно-історична роль архітектурного розвитку житлових будинків рубежу ХІХ – ХХ ст. полягають в  оригінальних рішеннях, використанні нових матеріалів і технологій для надання спорудам максимально репрезентативних якостей. Це найбільше акумульовано у громадських просторах в структурі житлових будинків, до яких належать вхідні комунікаційні вузли (вестибюлі, сходові простори), подвір’я, об’єкти торговельного призначення, зокрема пасажі, приміщення обслуговувального, конторського та виробничого характеру. Особливо цінну інформацію дає дослідження вхідних приміщень, які найкраще збереглися у структурі житлових багатоповерхових будинків та створюють адекватне враження від історичного інтер’єру споруди. Автентичні елементи у громадських просторах торговельно-побутового призначення, на жаль, майже не збереглися через коротший цикл оновлення і інтенсивніший тиск модернізації на ці об’єкти. Сьогодні необхідно вирішити проблеми взаємозв’язку житлових структур історичної забудови з вбудованими в них об’ємами громадського призначення та визначити планувальні, об’ємні, композиційно-стильові принципи формування цієї архітектури.

Список викорпистаної літератури:

http://www.dr-mebelis.ru/articles/14/

http://www.dr-mebelis.ru/articles/33/

http://www.dr-mebelis.ru/articles/13/