- •Роль і.П.Котляревського у розвитку української літератури.
- •Т.Шевченко, м.Вороний і о.Білецький про і.Котляревського.
- •Ідейна основа поеми і.Котляревського «Енеїда».
- •5. Де і як автор енеїди висловлює свої погляди письменника-громадянина?
- •6. Схарактеризуйте жіночі образи поеми «Енеїда».
- •8. Історія видання «Енеїди» і.Котляревського.
- •9. І.Котляревський і Перша вітчизняна війна 1812 р.
- •10. І. Котляревський і декабристи.
- •11. Драматичні твори і. Котляревського.
- •12.Проблематика п’єси «Наталка Полтавка»
- •13.Котляревський і Щепкін
- •14.Харківська школа романтиків(виникнення)
- •15.Левко Боровиковський
- •16. Микола Костомаров
- •17. Віктор Забіла та Михайло Петренко
- •18. Еволюція творчості т. Шевченка від 30-х до 60-х рр. XIX ст.
- •19. "Кобзар" т. Шевченка, виданий 1840 р. Історія видання.
- •20. "Катерина" – соціальна поема т. Шевченка про трагедію жінки.
- •21. "Конотопська відьма" г. Квітки-Основ’яненка – художнє трактування національних міфологем.
- •23.Актуальність інвективи "Кавказ" т. Шевченка.
- •24. Байкарство є. Гребінки та п. Гулака-Артемовського.
- •25. Біблійні мотиви у поезії т. Шевченка.
- •27. Джерела античної та барокової традицій у поемі Котляревського енеїда. Віднаходження переспективного напряму в українській літературі.
- •28.Заснування українського театру нового типу: « Наталка Полтавка» та «Москаль – чарівник»п. Котляревського.
- •29. Значення діяльності Руської трійці в українській літературі та культурі і пол. Хіх ст. (м. Шашкевич, я. Головацький, і. Вагилевич).
- •31. Історична та художня правда поеми т. Шевченка "Гайдамаки". – Книжка
- •33Лірика а. Метлинського (Могили) та м. Костомарова (Галки).
- •34. Лірика Боровиковського.
- •35. Народницька концепція нової української літератури. ( книжка)
- •36. Організаторська діяльність є. Гребінки та г. Квітки-Основ’яненка для розширення можливостей нової української літератури.
- •41. Російськомовна проза т. Шевченка (на вибір).
- •51. Народницькі імперативи в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •43. Стильові тенденції раннього етапу нової української літератури.
- •44 Творчість т. Шевченка останніх років життя
- •45 Творчість т. Шевченка періоду "Трьох літ".
- •46 Творчість т. Шевченка періоду заслання.
- •48 Характеристика естетичної платформи Харківської школи романтиків (і. Срезневський, л. Боровиковський, а. Метлинський, м. Костомаров, м. Петренко, в. Забіла та ін.). Аналіз поезій
- •52. Діяльність “Громади”, “Просвіти”, “Руської бесіди”, їхній вплив на українську літературу.
- •53. Українська періодика іі пол. Хіх ст., її зв’язок з художньою літературою.
- •55. Співіснування реалізму та романтизму в українській літературі іі пол. Хіх ст.
- •56. Поезія п. Куліша від зб. “Досвідки” до зб. “Хуторна поезія” і “Дзвін”.
- •57. Мала проза п. Куліша – поєднання етнографічного реалізму з аналітичним.
- •58. “Чорна рада” п. Куліша – перший соціально-історичний роман в прозі нової української літератури.
- •59. Побутові мотиви оповідань о. Стороженка.
- •60. «Марко проклятий» о. Стороженка – заснування «химерної прози» в укр. Літ.-рі
- •61. Поезія пошевченківської доби, спроба вивільнення її з-під впливу лірики т. Шевченка.
- •62. Жанрові пошуки с. Руданського.
- •63. Ліризація байки л. Глібова.
- •64. Соціальна заангажованість віршів п. Грабовського, і. Манжури та ін.
- •65. Творчість “непрівітаного співця” я. Щоголева
- •66. Еволюція ю. Федьковича як поета.
- •67. Романтизація гуцулів у прозі ю. Федьковича (“Люба-згуба”, “Серце не повчити”, “Три як рідні брати” тощо).
- •68. “Люборацькі” а. Свидницького – перший в українській літературі соціально-психологічний роман.
- •69. Ганна Барвінок – представниця соціальної, етнографічно-побутової прози.
- •70. Антикріпосницька спрямованість “Народних оповідань” Марка Вовчка.
- •71. Бунтарські мотиви соціально-психологічної повісті Марка Вовчка “Інститутка”.
- •74. Російськомовна проза Марка Вовчка
- •75. Повість “Товаришки” Олени Пчілки – перші паростки феміністичної прози в українській літературі.
- •77. Художній аналіз руїни української сім’ї в романі а. Свидницького “Люборацькі”.
- •78. Історична правда та ідеал українства у романі Куліша Чорна рада.
- •79. «Основа» - перший україномовний журнал у 19 ст.
- •80. Народноцентрична основа нової укр. Літ-ри
- •81. Суперечливість естетичних та суспільно-політичних поглядів Куліша
41. Російськомовна проза т. Шевченка (на вибір).
Як відомо, деяким палким українським патріотам настільки неприродним здавалось, що Шевченко писав і російською мовою, що вони ці твори нагамалися обійти мовчанням і взагалі не друкувати. Проте проблема не лише в тому, що у Шевченка є і російськомовні поеми і повісті, що він з деким листувався українською, а з деким — російською мовою. Стосовно цього можна сказати, що певним аспектом своєї творчості Шевченко безпосередньо примикає до російськомовної української культури, до якої належать певною мірою і Капніст, і Наріжний, і ^ Погорільський-Перовський, і Гоголь. Здійснювалися спроби пояснити, чому Шевченко писав по-російськи, що саме це мало символізувати. Хоча той факт, що по-російськи Шевченко писав щоденника, змушує визнати просту річ: в побуті великий український поет був російськомовним українським інтелігентом. Важко було б сподіватися на інше: майже все життя Шевченко прожив у Росії, вчився в Петербурзі, спілкувався з різнонаціональною імперською інтелігенцією, в тому числі з друзями-поляками, російською мовою — та й коло українців, які знали українську мову як літературну, було дуже вузьке. Але там, де Шевченко заговорить рідною мовою, починаються чари. В невибагливих ритмах раптом чується ніби стукіт серця. Мова плине легко, невимушено, з простою і геніальною образністю. Російськомовною у Шевченка є проза в усіх значеннях слова, в тому числі й проза життя. Проте саме в україномовному тексті пульсують поетична вертикаль життя, глибока думка і високе почуття.Заговоривши в своїх перших поезіях по-українськи, Шевченко одразу вступив у зачарований світ, де здійснювалося його духовне єднання з поколіннями і поколіннями предків. У російських повістях Шевченка функціонують просвітницькі тенденції, як_от: вирішальна роль середовища і вплив обставин на формування людської особистості, руссоїстська теза про первинність добра в природі людини, становлення особистості, створення образу позитивного героя, якому, як правило, протиставляється негативний, прагнення просвіти, превалювання ідеї, тенденційність зображення, етологічна заданість, автобіографічність розповіді, проблема виховання.
42. Специфіка нової української літератури у порівнянні з давньою. Народні художні традиції в переосмисленому вигляді входили і в бароко, і в класицизм, і в просвітительський реалізм, і в сентименталізм та романтизм. Особливу роль відігравала народна поезія, її проблематика, образне мислення, саме світосприйняття, що виступали знаряддям просвітительської емансипації літератури та закріплення в ній національних традицій. Близькість літературного розвитку проявлялася і в характері співвідношення літературних напрямів і жанрів, у системі художніх течій і стилів. У більшості цих літератур у перші десятиріччя XIX ст. запізнюються або ще не складаються роман і трагедія; натомість зароджується національна драма, переважає соціально-побутова комедія, байка витісняє оду, розвиваються сатирично-й комедійно-пародійні форми та літературна пісня. Актуальною стає проблема утвердження в літературі народної мови. Об'єктивна картина розвитку української літератури XVI — перших десятиріч XIX ст. демонструє типологічні риси як першого, так і другого типу літератури, що дає підставу вважати її явищем перехідного типу від другого до першого. Українська література виявляє свою близькість до літератур другого типу і в характері розвитку літературних напрямів і стилів. В Україні це був час, коли канонічні стилі давньої літератури, відмітні високим рівнем знаковості образної структури, відійшли в минуле, а новий тип творчості з його індивідуальним началом тільки ще формувався. Оновлення тематики й проблематики в українській літературі відбувалося великою мірою при збереженні попередніх художніх традицій у галузі стилю й жанрових форм — як сторони формальної і тому більш автономної і стабільної щодо суспільно-історичного життя. Водночас незбіг останнього в Україні з розвитком суспільно-історичного життя в інших європейських країнах, їх різностадіальність не могли не вплинути не тільки на інтенсивність розвитку літературних напрямів і стилів, а й на самий їх характер, домінування в них тих чи інших рис, які в інших літературах посідали інше місце.