45 Творчість т. Шевченка періоду "Трьох літ".

Період трьох літ - так називають проміжок часу між 1843-1847 роком в творчості видатного українського поета, письменника, художника Тараса Григоровича Шевченка. Це період творчої зрілості поета. Романтичний напрямок його творів відходить на другий план і вони набувають більш реалістичного характеру. В цей період письменник замислюється над долею України, над її теперішнім станом та її історією. Найвидатнішими творами цього періоду були: “Сон”, “Кавказ”, “Ш мертвим, і живим…”, “Наймичка”, “Холодний Яр”, “Заповіт” та інші.

На початку цього періоду у 1843 році поет подорожує Україною. Він відвідує Київ, Кирилівку, подорожує по містах і селах Полтавщини, Чернігівщини та Київщини. Поета болісно вразили картини нужденного життя кріпаків, їх безправне становище. Під час своєї подорожі поет познайомився з родиною Рєпніна. Брат князя Рєпніна був декабристом, якого заслали на каторжні роботу. Тому письменник у своєму першому творі періоду трьох літ “Тризна” показує діяльність декабристів співчуває їм. На початку 1844 року Шевченко повертається до Петербургу, під враженням від подорожі по Україні він пише багато революційних творів. Одним із таких є “Сон”. В цьому творі письменник викриває самодержавно-кріпосницький лад царської Росії. Поет висміює російського царя Миколу першого, царицю та інших політичних діячів.

Також автор продовжує свою художню діяльність, він видає альбом “Живописна Україна”, куди ввійшло шість офортів. Особливої уваги заслуговує естамп “Дари в Чигирині 1649 року”, присвяченій історичній темі возз’єднання України з Росією.

У 1845 році поет знову повертається на батьківщину, де працює у складі археологічної комісії, вивчає історичні та культурні пам’ятки українського народу. В цей час Шевченко пише поему “Єретик”. У цій поемі в історичному образі Яна Гуса, поет оспівує борця проти реакційного Ватикану, борця за визволення слов’янських народів від іноземних загарбників. Наступним історичним героєм, до якого звертається автор, є Богдан Хмельницький у вірші “Розрита могила”. Письменник висловлює своє обурення за те що славний гетьман допустив велику помилку підписавши договір про об’єднання з Росією. У всіх бідах тогочасної України автор звинувачую саме його.

В загалі автор в своїх творах дуже чітко передав історичні образи. Вони відіграли важливу роль в творах Шевченка. На їх прикладі автор закликав народ до рішучіх дій проти гнобителів. Автор давав характеристику їхнім вчинкам, і закликав народ розбудити свою самосвідомість і повірити, що вони є українці.

46 Творчість т. Шевченка періоду заслання.

Закинутий царським урядом у далеку степову Орську фортецю,.Шевченко не ширився. «Караюсь, мучаюсь, але не каюсь», - пише він. Поет був відірваний ти великих культурних центрів, проте до нього долітали звістки. Він одержував листи від друзів, інколи зустрічався з деякими передовими пюдьми, літераторами. Незважаючи на сувору заборону, Шевченко продовжує на «сланні творчу працю. У творах нескореного поета-засланця звучать мотиви ненависті до панів, царів, мотиви революційної боротьби, віра в невмирущу силу народу («У Бога за дверима лежала сокира»), заклик до єднання слов’янських народів («Ще як були ми козаками»), засудження загарбницької політики царизму («Мій Боже милий, знову лихо»), мотив боротьби селянських мас проти гноби-тслів-помішиків (поема «Марина»), 3 великою пристрастю і на засланні картає Шевченко українських поміщиків-лібералів, що видавали себе за друзів народу і патріотів (поема «Княжна», вірш «П. С.» - «потомок гетьмана дурного». Мова йде про поміщика з Чернігівщини П. Скоропадського). Незважаючи на жорстоку кару і суворі репресії, у важких умовах підневільного солдатського життя поетичний геній Шевченка не згас, а виявився з новою силою у багатьох прекрасних творах.

Поет уявляв собі майбутній суспільний лад як владу народу, владу тих, що були поневоленими в кріпосниць кому суспільстві. Щасливе майбутнє намалював поет у поезії «Сон» («На панщині пшеницю жала»), показавши вільну працю на себе, на своєму полі. Яскрава ідилічна картина прийдешнього зображена у вірші «Ісаїя. Глава 35». У поезії говориться про щасливе життя, яке настане, коли на землю прилетить свята правда. Спільна праця вільних трудящих побудує нове, веселе, щасливе життя на землі. У новому суспільстві житимуть колишні раби, для панів там місця вже не буде. Про щасливе майбутнє йдеться і в поезії «Тим неситим очам…». Поет підкреслює, що в майбутньому все належатиме роботящим рукам. Вони будуть перелоги орать, сіять, їм належить і «посіяне жать».

Дуже багато поезій періоду заслання присвячено жінкам, дівчатам-сиротам наймичкам. Це поезії; «Хустина», «Якби мені черевики», «Закувала зозуленька», «Полюбилася я», «У неділеньку та раненько», «Титарівна».

47. Формування періодики на початках нової української літератури. Помітну роль в інтенсифікації літературного життя відіграли періодичні видання — альманахи 40-х років, а згодом і перші українські газети («Зоря галицька»), журнали («Основа», «Вечерниці», «Мета»), «Записки о Южной Руси», альманах «Хата»( український літературно-художній альманах. Виданий в 1860 в Петербурзі під редакцією П.Куліша. В альманасі надруковано декілька віршів Т.Шевченка, твори Марко Вовчка, Є.Гребінки, Ганни Барвінок та інших.), та ін.

«Зоря Галицька» — перша українська щотижнева газета, яка виходила з травня 1848року по 9 квітня 1857 року у Львові. Виникла як орган Головної Руської Ради. Перший номер «Зорі Галицької» датований 15 травня 1848 року.

Заснована як тижневик, у 1849—1853 роках вона виходить двічі на тиждень, далі знову повертається до попередньої періодичності.

До 1851 року була органом Головної Руської Ради, друкувала всі офіційні документи ГРР; згодом почала торкатися і економічних і навіть господарських проблем галицькихрусинів. «Зоря Галицька» проголошувала ідеї окремішності і єдності українського народу. В газеті друкувалися твори М. Шашкевича, М. Устияновича, О. Духновича та інші. З 1851 року перейшла на московофільські позиції, друкувалась на «язичії». З 1853 року перетворилася на літературний журнал..

"Записки о Южной Руси" — збірник фольклорних і літературних творів та історичних матеріалів, упорядкований і виданий П.Кулішем 1856-57 у Петербурзі в двох томах. У першому томі вміщені й прокоментовані П.Кулішем народні легенди, перекази, думи і пісні про київські Золоті ворота, боротьбу проти татар і унії, про походи запорожців, Б.Хмельницького, розповіді про народних кобзарів, лірників. До другого ввійшли зібрані й пояснені Л.Жемчужниковим казки, легенди й повір'я, демонологічні оповідання, анекдоти, народні пісні, покладені на ноти для фортепіано і співу А.Марковським, опис селянських похоронних обрядів. «Вечерни́ці» — перший тижневик галицько-буковинських народовців. Виходив уЛьвові від лютого 1862 року до червня 1863 року. Всього побачило світ 16 чисел.

Редактором тижневика спочатку був Федір Заревич, потім — Володимир Шашкевич. Головними співробітниками були Д.Танячкевич,Ксенофонт Климкович та інші.

Редакція тижневика припинила своє видання через брак коштів, оголосивши про майбутній вихід свого спадкоємця — «Мети».

Іван Франко вважав «Вечерниці» «першим осередком народовського руху в Галичині з виразним українофільським відтінком».

Журнал “Основа” — перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал та науково-літературний щомісячний [часопис].

Журнал виходив щомісячно від січня 1861 року до жовтня 1862 року у Петербурзі. Частина матеріалів друкувалася російською мовою. Видавцями були Василь Білозерський (редактор), Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Олександр Кістяковський(секретар), М. Щербак та інші.

В 1861 в книгах I—XII журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського вийшла збірка віршів Тараса Шевченка, друкована під заголовком «Кобзар». Вірші, які також називають четвертим виданням «Кобзаря» були опубліковані частково безпосередньо перед, а частково після смерті Шевченка в 1861 році. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин).

«Основа» обстоювала право української нації на вільний і всебічний розвиток. У часописі друкувалися твори художньої літератури, праці з історії, бібліографії, документи, спогади, літературна критика і публіцистика, рецензії тощо. Тут було вперше опубліковано багато творів Тараса Шевченка (понад 70 поезій, у тому числі «Іван Гус», «Неофіти», п'єса «Назар Стодоля»), Леоніда Глібова,Степана Руданського, Пантелеймона Куліша, Олекси Стороженка, Якова Кухаренка, історичні праці Миколи Костомарова,Пантелеймона Куліша, Олександра Лазаревського, Тадея Рильського, Павла Житецького та інших.

«Основа», як перший український суспільно-політичний та науково-літературний журнал, мав великий вплив на культурно-літературний процес і сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні.

В створенні журналу «Основа» також брала участь Ганна Барвінок, сестра О. Білозерського та дружина П. Куліша.

Куліш вів бібліографічний відділ, був головним критиком журналу, незважаючи на це писав публіцистичні статті. Один з видатних публіцистичних творів П. Куліша є «Листи з Хутора». 5 листів що зображували філософію хуторянства