Тема 4. Маркетингові дослідження

У БІЗНЕС ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ

4.1. Цілі, завдання, етапи маркетингових досліджень у бізнес паблік рілейшнз.

4.2. Поняття цільових аудиторій, їх ієрархія і класифікація.

4.3. Методи проведення досліджень у бізнес паблік рілейшнз.

4.4. Оцінка потенційних можливостей і прогнозної ефективності проведення паблік рілейшнз акцій.

Маркетингові дослідження у паблік рілейшнз покликані, по-перше, надати максимум інформації для проведення ПР-кампаній, по-друге, розробити механізми детальної оцінки досягнутих у ході ПР-кампанії результатів. У зв’язку з цим цілі таких досліджень можуть бути різними:

1. Збирання бази даних про цільові аудиторії.

2. Вивчення громадської думки про підприємство та його діяльність.

3. Визначення основних проблем цільових аудиторій і пошук шляхів їх вирішення ресурсами підприємства.

4. Пошук шляхів підвищення іміджу підприємства.

5. Вивчення стереотипів в уявленнях цільових аудиторій, їх прагнень і бажань, які можна використати у програмах ПР підприємства.

6. Дослідження маніпулятивних можливостей підприємства для управління громадською думкою.

7. Вивчення активістів громадськості на предмет їх “корисності” для підприємства.

8. Аналіз цільових аудиторій, їх сегментація за ступенем важливості і значення для підприємства.

9. Оцінка змін відношення людей до підприємства після проведення ПР-кампанії для перевірки її ефективності.

10. Аналіз існуючих даних з різних проблем суспільства з метою виявлення прихованих тенденцій, точок зору, мотивів поведінки людей, які можуть здійснити серйозний вплив на розвиток підприємства у майбутньому.

11. Оцінка іміджу підприємства та ін.

Під конкретну мету визначаються конкретні завдання.

Для кращого засвоєння матеріалу з даного питання потрібно самостійно обрати 2-3 цілі проведення маркетингових досліджень у сфері паблік рілейшнз для конкретного підприємства (наприклад, ТОВ “Інглет – Сервіс”) і визначити 4-6 завдань для кожної мети.

Основні етапи проведення маркетингових досліджень у бізнес паблік рілейшнз майже нічим не відрізняються від загальноприйнятих етапів у маркетингу. Це визначення мети, постановка завдань, розробка програм, збирання і обробка інформації, її аналіз і висновки. Різниця полягає у змістовному наповненні кожного етапу, яке обумовлено специфікою паблік рілейшнз як виду діяльності.

Оскільки ключовим аспектом у проведенні маркетингових досліджень у сфері ПР є вивчення цільових аудиторій, їх проблем, відношення до підприємства, можливостей маніпулювання їхньою думкою то одним із найважливіших питань є визначення понять цільових аудиторій і їх ієрархії.

Цільовою аудиторією у паблік рілейшнз називається група людей, які об’єднані певними відносинами за певними признаками і характеристиками, на які здійснюється вплив заходів паблік рілейшнз.

Цільовою аудиторією може бути суспільство у цілому, громада, громадськість або їх частини.

Суспільство – сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва духовних і матеріальних благ; усі жителі певного краю, регіону, міста тощо.

Громада – об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання (організація, товариство, середовище, гурт, група).

Громадськість – активна, передова частина суспільства, яка здатна впливати на суспільну думку і її формувати. Типологія громадськості наведена на рис. 4.1).

Не випадково психографічні характеристики людей та особливо громадська думка розглядається фахівцями з паблік рілейшнз, з одного боку, як вхідна інформація, що допомагає оцінити роботу організації, визначити ефективність лінії її поведінки, а з іншого - як орієнтири впливу в бажаному для організації напрямку.

Цільова аудиторія може бути зовнішньою і внутрішньою. До зовнішньої відносяться журналісти, партнери підприємства, клієнти, потенційні споживачі, аналітики, консультанти, постачальники, державні органи тощо. До внутрішньої відносяться керівники підприємства, акціонери (власники), фахівці різного профілю, співробітники підприємства.

Методи збирання інформації у маркетингових дослідженнях в сфері паблік рілейшнз аналогічні загальноприйнятим у маркетингу. До них належать неформальні і формальні.

Неформальні методи збирання інформації:

Особисті контакти. Це контакти керівництва підприємства та працівників ПР служб, з яких можна отримати корисну інформацію. Особи, з якими налагоджувані такі контакти, можуть належати різним прошаркам населення, але переваги віддаються значним посадовим особам.

Контакти з ключовими інформаторами. Це контакти, які встановлюються з так званими експертами, які мають значний досвід роботи у певній галузі, видатні науковці тощо.

Фокус-групи та суспільні збори. Діапазон таких груп достатньо широкий, починаючи від відкритих міських зборів і завершуючи високоструктурованими фокус-групами, результати роботи яких записується на плівку.

Рис. 4.1. Типологія громадськості [4, с. 106-114]

Консультативні комітети і ради. Постійний комітет, комісія або рада інколи можуть принести більшої користі, ніж засідання, яке проведено разовою фокус-групою, особливо, коли мова йде про довгострокові програми. Нажаль, в українській практиці організація таких комітетів поки що бажає кращого. Вони являють собою постійний зворотній зв’язок від цільової аудиторії до самого підприємства.

Омбудсман. Такий термін вперше з’явився у 1713 р., коли шведська влада вперше запровадила цю посаду у своїй державі. Омбудсман – людина, яка розглядає скарги. У сьогоднішній вітчизняній практиці застосовують 2 види омбудсманів: люди, які досліджують і вирішують різні проблеми; люди, які досліджують проблеми і розробляють шляхи діяльності підприємства для відмежування від них.

«Гарячі телефонні лінії». Лінії, за якими представники спільноти протягом визначеного терміну спроможні висловити свої думки стосовно тих подій, які відбуваються.

Етнографічні дослідження широко використовуються в соціології і антропології, засновані на спостереженні, участі незалежного спостерігача - дослідника (звичайно декількох), який занурюється в середовище цільової аудиторії. Головна перевага етнографічних досліджень полягає в тому, щоб з'ясувати, що думає співтовариство людей і індивід з будь-якого питання, як вони поводяться в своєму природному середовищі. З часом, спостережувані забувають про присутність дослідника, дозволяючи йому використовувати прийоми «прихованої камери» і записувати, не використовуючи при цьому традиційні анкети або інтерв'ю.

Дослідження відносин. Метод полягає в оцінці і інтерпретації повного спектру поглядів, відчуттів, емоцій, переконань, вірувань, які характерні для кожного окремого сегмента суспільства і які формуються з приводу певних товарів, організацій і т.д. Вони допомагають оцінити те, що люди говорять з конкретного приводу (тобто вербальний вираз), що вони думають, як відносяться (ментальне і когнітивне сприйняття), що вони відчувають (емоції) і як вони мають діяти (мотиваційні і спонукальні чинники).

Також до неформальних методів збирання інформації належать аналіз пошти, сітьові джерела, звіти з місць.