Тема 5. Еволюційні процеси у популяціях
сучасного людства
У популяціях сучасного людства, незважаючи на великий вплив соціальних факторів, продовжують діяти такі основні еволюційні фактори як МП, змішання, ізоляція, добір тощо.
Мутаційний процес і мінливість
Мутації постійно змінюють генотип населення. Вони не мають певного напрямку і призводять до підтримки унікальності кожного індивіда.
В окремих регіонах темп спонтанного мутагенезу є дещо збільшений внаслідок локального забруднення біосфери.
Тому, не дивлячись на те, що стабільність фізичного типу людини зберігається приблизно з середини палеоліту, її не слід вважати абсолютною.
Відбуваються зміни у структурі скелету, ГМ, темпах розвитку, тривалості життя тощо.
Зокрема,
у новонароджених шимпанзе об’єм ГМ становить 65% від дорослого, у австралопітеків - 50%, у сучасної людини - 25% подовжується період безпорадності. Людський мозок не може розвиватися самостійно! Якщо у дитини в перші роки життя немає тісного емоційного зв’язку з дорослими, із неї виростає неповноцінна людина.
За останні 100р. ГМ у ♀ на 40г, у ♂- на 60г.
тільки тисячу років тому у європейців змінився прикус і погіршилась якість зубів,
зростає число людей, що мають користуватися окулярами у молодому віці,
розвиток медицини призвів до зростання числа людей із поганою спадковістю,
досліди з лабораторними тваринами, яких утримували в умовах, близьких до сучасного міста (перенаселення, скупченість, забрудненість води і повітря, постійний шум, конкуренція за їжу та зміну партнера, наявність подразників, які швидко змінюються тощо) дозволили встановити, що протягом 1-2 поколінь поширилися такі недуги як безпліддя, розумова відсталість, зменшення тривалості життя, канібалізм.
Ромео і Джульєтта, бальзаківський вік.
Змішання виступає одним із головних факторів расоутворення, а для гібридів характерний гетерозис.
Ізоляція
В популяціях сучасного людства ізоляція проявляється у двох основних формах:
ГЕОГРАФІЧНА - пов’язана з існуванням географічних перешкод, які утруднюють процеси змішання. Зокрема, гори та пустелі відокремлюють різні популяції місцевого населення, створюючи своєрідні ізоляти.
СОЦІАЛЬНА ізоляція виникає внаслідок того, що в якості генетичних бар’єрів діють:
політичні кордони,
тип шлюбних відносин,
переважна форма господарювання,
культурна диференціація,
етнічна або мовна своєрідність,
психологічні відмінності тощо.
Природний добір
Стабілізуючий - основна форма ПД, що діє сьогодні. Він зберігає існуючу біологічну організацію і проявляється у тому, що
абортуються зародки у з мутаціями,
новонароджені з масою, що відрізняється від середньої (3 600) у будь-який бік, відзначаються меншою життєздатністю,
чоловіки середнього росту частіше беруть шлюб і мають більше дітей, ніж чоловіки низького або середнього росту - США.
Дизруптивний добір - фактор внутрішньо-популяційної різноманітності, адаптаційного поліморфізму. Він біологічно корисний, так як збільшує загальну пристосованість виду за рахунок генетично різних форм, які мають переваги у різних умовах існування.
Статевий добір - призвів до появи яскраво визначених вторинних статевих ознак, як анатомічних, так і психологічних та поведінкових.
Добір пар здійснюється вже не тільки за принципом досягнення статевої зрілості і готовності до спарювання, як у тварин, але й за багатьма іншими параметрами. Статева поведінка стає надзвичайно індивідуалізованою.
ПРИКЛАДИ дії природного добору:
У ряді районів земної кулі вироблена стійкість до ендемічних хвороб. Наприклад, африканці не хворіють на триденну малярію, яку викликає Pl. vivax, а серед населення ряду областей Африки і Середземномор’я широко поширена серпоподібна клітинна анемія, гетерозиготи за якою несприятливі й до інших видів малярії.
У європейців кір протікає набагато легше, ніж у народів Полінезії, які зустрілись з цією інфекцією тільки після колонізації їхніх островів переселенцями з Європи.
У Центральній Азії дуже рідко зустрічається група крові О і вища частота алелей, які визначають групу В. Виявилося, що це пов’язане з епідеміями чуми, які мали місце у минулому. У людей з групою О опірність організму до чумних бактерій знижена. У місцях, де часто були спустошливі епідемії цієї хвороби, різко зменшилась частота алелі I0. Найбільша частота I групи крові (0) виявляється в Америці, де чума вперше з’явилась у ХIХ ст., а також в Австралії та Новій Зеландії, де не було масових випадків захворювання.
На розподіл груп крові вплинула і віспа. Особи, що мали групу крові А, більш сприятливі до вірусу віспи, частіше хворіли у тяжкій формі. Мала кількість цієї групи людей виявлена у ендемічних районах Центральної Азії (Індія, Китай), Африці.