5. Особливості функціонування фінансових посередників у країнах з розвинутою економікою.

Фінансове посередництво у широкому розумінні охоплює усі види фінансових інститутів, які залучають кошти клієнтів для їх подальшого вкладення у різноманітні фінансові активи. Місце та роль небанківських фінансових інститутів, насамперед обсяги залучених ними ресурсів та контрольованих ними активів у загальних обсягах, контрольованих фінансовим сектором економіки, у різних країнах неоднакові. Так, у Японії і Німеччині значна частка інвестиційних заощаджень і, відповідно, довгострокових фінансових інвестицій , контролюється банками. У США інвестиційна діяльність банків дуже обмежена, що сприяло розвитку спеціалізованих інститутів з колективного інвестування, насамперед інвестиційних компанії різного типу. Звідси перший висновок - особливості національного законодавства з питань фінансів, банківської діяльності та інвестицій, справляють значний вплив на формування структури фінансового посередництва.

Інвестиційні заощадження як необхідна передумова виникнення і розвитку системи фінансового посередництва відіграють вирішальну роль у розвитку системи небанківського фінансового посередництва. Як частина поточного доходу інвестиційні заощадження формуються у значних обсягах, насамперед, у високорозвинутих країнах. І, навпаки, у небагатих країнах фінансове посередництво як вид діяльності перебуває у зародковому стані. Причина цього - мізерні обсяги інвестиційних заощаджень.

Форми фінансового посередництва варто розглядати на прикладі узагальненого досвіду розвинутих країн. Фінансові посередники, конкуруючи за інвестиційні заощадження приватних осіб, змушені орієнтуватись на інвестиційні цілі. По ступеню важливості мотиви для інвестування можуть бути представлені у такій послідовності: 1) створення резервів на “чорний день” Þ 2)надійне і гарантоване забезпечення у похилому віці Þ 3)нагромадження коштів для придбання нерухомості та товарів тривалого використання.

Розглядаючи основні види фінансових посередників, необхідно уявляти собі їх місце і роль у сучасному механізмі трансформації заощаджень в інвестиції. Схематично механізм трансформації заощаджень в інвестиції у високорозвинутих країнах можна визначити як трирівневий, умовно виділивши такі його етапи:

1. формування інвестиційних заощаджень приватних осіб - інвесторів;

2. формування довгострокових пасивів інституційних інвесторів (пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя);

Структура активів фінансових інститутів США приблизно має такий вигляд (у % від загальної суми):

- комерційні банки – 26;

- пенсійні фонди – 21;

- страхові фонди – 17;

- інвестиційні фонди – 12;

- позичково-ощадні асоціації – 10;

- інші – 14.

У США комерційні банки не займають панівних позицій в якості фінансових посередників. В умовах загострення конкуренції на фінансових ринках і зниження доходності своїх операцій банки вимушені змінювати свою стратегію і тактику.

6.Походження, функції та операції цб

Банки як установи з відповідною назвою вперше з’явилися у 12 ст. Перший банк виник в 1171 р. у Венеції і був призначений для підтримки функціонування сільського населення Венеції. У м. Генуї в 1407 р. з’явився перший банк, який повністю виконував усі функції сучасних банків. Перші банки обслуговували виробництво й обіг товарів і сформувалися як універсальні банки. Банкнотна емісія здійснювалася багатьма комерційними банками. Випуск банкнот був безконтрольним і нерегулярним. Конкретні способи виникнення центральних банків у різних країнах були різними, але в цілому вони зводилися до двох основних варіантів. У першому – держава на основі спеціалізованого законодавчого акта створювала спеціальний державний банк, за яким закріплювалось винятково право на емісію грошей. Так було у Росії, Німеччині, США, Австрії. У другому випадку право емісії закріплювалось за одним із комерційних банків. У такий спосіб виник банк Англії. Центральний банк – це емісійний, розрахунковий і касовий центр, що здійснює нагляд за усією кредитною системою і використовується як найважливіший інструмент кредитно-грошової політики держави. В ринковій економіки він не націлений на комерційну діяльність і отримання прибутку, є юридично незалежним від виконавчих органів влади, в практичній діяльності керується лише державними інтересами й чинним законодавством. Він самостійно виробляє заходи щодо реалізації визначений урядом пріоритетів грошово-кредитної політики, бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, здійснює емісію готівки. Як емісійний центр банківської системи центральний (національний) банк забезпечує професійний нагляд над усією кредитною системою і є провідним інструментом реалізації кредитно-грошової політики держави. Емісія банкнот – найдавніша функція центрального банку, його монопольне право на організацію і регулювання готівкового грошового обігу. Центральний банк як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків. У функції банкіра і фінансового агента уряду центральний банк тісно взаємодіє з фінансовими органами держави у вирішенні загальних проблем монетарної і фіскальної політики. Йому належить провідна роль у організації касового виконання державного бюджету. В умовах незбалансованості бюджету уряд може звертатися до фінансування дефіциту трьома методами: борговим фінансуванням; податковим фінансуванням; емісією.

7 ФРС США

Федеральна Резервна Система по своїй суті еквівалентна центральним емісійним банкам інших країн, однак її організація відображає дух і букву федеральної політичної системи, характерної для будь-яких проявів суспільно-економічного життя США.

Як свою основну функцію Федеральна Резервна Система формує і запроваджує в життя грошово-кредитну політику, тобто регулює ріст депозитів і кредитів комерційних банків і ощадно-позичкових інститутів. Контроль над грошово-кредитними відносинами дає федеральному уряду США могутній важіль керування економічною активністю і рівнем цін.

Федеральна Резервна Система складається з робочих органів трьох рівнів - Рада Управління ФРС; дванадцять Федеральних Резервних банків; приблизно 6000 банків-членів ФРС. Крім того, у ФРС входять як складова частина два комітети: Федеральний Комітет Відкритого Ринку (ФКВР) і Федеральна Консультаційна Рада.

Федеральна резервна система незалежна організація. Вона не може бути скасована по примсі президента, конгрес теж не може змінити її роль і функції інакше, як спеціальним законодавчим актом. Тривалі терміни повноваження членів Ради мають на меті захистити та ізолювати їх від політичного тиску. Федеральні Резервні банки інша важлива складова частина американської банківської системи - це дванадцять федеральних резервних банків (ФРБ), що є а) центральними банками б) квазісуспільними банками в) банками банкірів.

Через центральні банки здійснюються основні політичні директиви Ради Управління. Найважливіший з них - Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка.

Функції Федеральної резервної системи

Виконання обов'язків центрального банку США

Підтримання балансу між інтересами комерційних банків й загальнонаціональним інтересами

Забезпечення нагляду та регулювання банківських установ

Забезпечення кредитами

Управління грошовою емісією (з нерідко конфліктуючими цілями: мінімізація безробіття, підтримання стабільності цін, забезпечення помірних відсоткових ставок)

Забезпечення стабільності фінансової системи, контроль за системними ризиками на фінансових ринках

Надання фінансових послуг депозитарію, у тому числі уряду Сполучених Штатів Америки і офіційним міжнародним установам

Участь у функціонуванні системи міжнародних та внутрішніх платежів

Усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні

Зміцнення ролі США у світовій економіці12 федеральних резервних банків теж залучені до впровадження монетарної політики:

1) Директори банків «встановлюють» дисконтну ставку (дисконтна ставка переглядається та стверджується Радою директорів окремо в кожному регіоні).

2) Вирішують, кому з членів та нечленів системи можна отримати кредити за дисконтними ставками від ФБР.

Основними інструментами регулювання грошового ринку, якими користується ФРС, є: зміна норм обов'язкових резервів; зміна ставки рефінансування; операції на відкритому ринку; деякі заходи адміністративного характеру. Окрім економічних методів, центральний банк може також використовувати й адміністративні методи впливу(використання кількісних кредитних обмежень).

Будь-який комерційний банк, який відповідає стандартним вимогам ФРС, може стати членом (акціонером) місцевого регіонального відділення. На 2008 р. до структури ФРС входило 38% усіх банків та кредитних спілок на території США