- •1.Сутність фінансів підприємств, їх функції та принципи організації.
- •2.Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання.
- •3.Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •4.Поняття фінансових ресурсів п-ств, характеристика їх складу.
- •5.Джерела формування фінансових ресурсів новостворюваних та функціонуючих підприємств.
- •6.Класифікація фінансових ресурсів.
- •7. Поняття доходів і витрат п-ва, їх класифікація.
- •8. Особливості фінансування установ і організацій в фінансовій сфері.
- •9. Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств (принципи, мета, зміст кожного).
- •10.Визначення категорій бюджету за економічною суттю, за формою прояву, за матеріальним змістом, з організаційно-правової сторони.
- •11. Функції бюджету як економічної категорії.
- •12. Бюджетний устрій і бюджетна система України.
- •13. Економічна сутність доходів бюджету та їх класифікація
- •14. Економічна сутність видатків бюджету та їх класифікація
- •15. Види бюджетного фінансування
- •16. Сутність та класифікація бюджетного дефіциту
- •17. Бюджетний процес і його складові
- •18. Бюджетна резолюція, її зміст та призначення
- •21. Централізовані та місцеві джерела фінансування дефіциту бюджету.
- •3) Кредити Національного банку та комерційних банків.
- •4) Міжнародні позики.
- •20. Сутність та класифікація міжбюджетного дефіциту.
- •26. Обєктивна необхідність фінансового вирівнювання в Україні
- •25. Склад і структура видатків місцевих бюджетів
- •27. Cутність державного кредиту. Відмінність державного кредиту від банківського.
- •28. Функції державного кредиту:
- •29. Види і форми державного кредиту, їх зміст і характеристика.
- •31. Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг.
- •32. Методи управління державним боргом, їх характеристика.
- •30. Класифікація державних позик.
- •33. Обслуговування державного боргу.
- •34. Економічна необхідність, передумови виникнення і роль страхування. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •35. Поняття страхування, його функції та ознаки.
- •36. Суб’єкти страхових відносин : страховик, страхувальник, застрахований і отримувач.
- •43. Суб'єкти фінансового ринку (емітети, посередники, інвестори, інфраструктура), склад і роль кожної групи суб’єктів. Роль і місце держави на фінансовому ринку
- •44. Поняття та характеристика цінних паперів згідно з чинним законодавством
- •45 Характеристика інструментів фінансового ринку
- •46. Фондова біржа та її функції
- •47 Перестрахування та співстрахування, їх сутність та організація
29. Види і форми державного кредиту, їх зміст і характеристика.
В Ук-ні виділяють наступні форми держ. кредиту: 1)держ.позики;2)звернення ч-ни заощаджень н-ня в держ. позики;3)запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду; 4)казначейські позики;5)гарантовані позики 1)Держ. позики-є кредитними відносинами між дер-вою і фіз. та юр. особами, коли дер-ва отримує обумовлену суму коштів н авизначений строк за встановлену плату. Оформлення держ. позик може здійснюватись двома видами цін. паперів-облігаціями і казначейськими зобов’язаннями(векселями). Облігація це цін.папір, що засвідчує внесення її власником грош. коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цін. паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого %. Казначейські зобов’язання-це вид цін.паперу на пред’явника ,що розміщується виключно на добровільних засадах серед н-ня, засвідчує його грошовий вклад і дає право на одержання фіксованого доходу. Кошти, що поступають від продажу облігацій, спрямовуються на поповнення бюджету та а ін. цілі. Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються тільки на поновлення держ.бюджету, на відміну від І-ї форми держ. кредиту, коли юр. і фіз. особи безпосередньо купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних грошових коштів.2)Друга форма держ. кредиту опосередковується держ. ощадним банком Ук-ни. Якщо надає кредит дер-ва за рахунок позикових коштів без відома і згоди їх реального власника, що дозволяє виділити ці відносини, як особливу форму держ. кредиту.Це здійснюється через купівлю цим банком держ облігацій і держ. казначейських зобов’язань, а також оформлення безоблігаційних коштів. 3)Третя форма держ. кредиту проявляється в тому ,що НБУ та ін. держ. кредитні установи безпосередньо передають ч-ну кред.рес-сів на покриття бюдж. видатків і дефіциту держ. бюджету Ук-ни. 4)Четверта форма держ. кредиту відображає ідносини надання фін. допомоги підприємств-вам і орг-ціям органами держ. влади за рах. бюдж. коштів на умовах поворотності, платності, терміновості. Вони видаються на пільгових умовах за строками і нормою %. 5)П’ята форма держ. кредиту-це умовний держ. кредит, коли дер-ва, идаючи гарантії, тим самим бере на себе ризик непогашення або несвоєчасності погашення всієї або ч-ни суми позики та % за неї. За гарантованими позиками дер-ва несе відповідальність лише у випадку неплатоспроможності позичальника. Частіше всього дер-ва гарантує позики місцевих органів влади, держ. п-в, спеціалізованих кредитних установ. Своєрідність держ. гарантій в тому ,що збільшення обсягу гарантій, наданих дер-вою, веде до росту умовної держ. заборгованості, наслідком чого є нагромадження потенційного або прихованого боргу.
31. Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг.
Державний борг – це сума заборгованості держави своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам держави в даній країни. Зовнішній борг – це заборгованість кредиторам за межами даної країни. Управління державним боргом – це сукупність заходів держави з виплати процентних доходів кредиторам і погашення позик. Що стосується поточного боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.