Розділ і. Функціональні характеристики країн в сучасному соціально-економічному просторі

Тема 1. Соціально-економічна типологія країн

План:

1.1. Соціально-економічна структура світу

1.2. Основні об’єкти політичної карти світу

1.3. Типологія країн світу

1.4. Класифікації країн

1.1. Соціально-економічна структура світу

На сьогодні в світі більше 200 країн, з них 193 – суверенні і близько 30 колоній

Відповідно до норм міжнародного права виділяють території 3-х видів:

1. Території суверенних держав.

2. Залежні країни і території.

3. Води (акваторія) відкритого моря і територія Антарктиди.

1.2. Основні об’єкти політичної карти світу

Основними об’єктами політичної карти світу є:

1. Суверенні держави

2. Колонії

3. Острівні території (“заморські департаменти”)

4. Території з невизначеним статусом (Західна Сахара)

Суверенна держава – незалежна держава, має такі ознаки:

• наявність органів державної влади,

• наявність державного права на території держави,

• наявність території, в межах якої держава здійснює свою владу і суверенітет.

Колонія – це країна, населення якої позбавлене державності, економічної й політичної самостійності, а економічні ресурси контролюються владою іноземної держави (Пуерто-Ріко – США, Антильські острови – Нідерланди, Бермудські острови – Великобританія, Самоа – США та ін.).

Протекторати – державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні (іноді і внутрішньополітичні) права суверенній державі.

Підопічні території – землі, тимчасово передані ООН під управління тієї чи іншої держави (Острови Палау в Тихому океані).

Острівні території – залежні заморські території (Французька Гвіана, Мартініка, Гваделупа, Реюньйон, Французька Полінезія, Нова Каледонія та ін.).

За формою правління розрізняють країни республіканського і монархічного правління. У світі більше 140 республік. Розрізняють республіки президентські (США, Чилі, Аргентина, Мексика) і парламентські (ФРН, Італія, Індія). Виділяють монархії: конституційні (Великобританія, Норвегія, Бельгія, Швеція), абсолютні (Бутан, Саудівська Аравія, Непал, Камбоджа) і теократичні (Ватикан).

За формами устрою розрізняють:

• унітарну державу – єдину цілу, що складається з адміністративно-територіальних одиниць з єдиною законодавчою і виконавчою владою (Великобританія, Японія, Швеція, Франція, Італія, Китай, Угорщина, Польща);

• федеративну державу – добровільне об’єднання декількох раніше самостійних державних утворень в одну державу (Бельгія, Канада, Австралія, США, Росія, ФРН, Індія, Нігерія, Аргентина);

• конфедерацію – юридичний союз суверенних держав, створений для забезпечення їхніх загальних інтересів (Швейцарія).

1.3. Типологія країн світу

Типологія країн – це виділення груп країн зі схожим типом і рівнем соціально-економічного розвитку. Вона залежить від того, які ознаки покладено в основу визначення. Найчастіше за критерій беруть рівень розвитку і особливості структури господарства.

Загальновизнаними для визначення рівня економічного розвитку країни є валовий національний продукт або валовий внутрішній продукт.

За цими критеріями виділяють 5 типів країн:

1. Економічно високо розвинуті країни, з ВВП понад 30 тис дол. (США, Японія, Швейцарія, Норвегія, Данія, Сінгапур, Малайзія).

2. Країни з середнім рівнем розвитку (10 – 30 тис. дол.) – Канада, ФРН, Франція, Великобританія, Ісландія, Італія, Греція, Нідерланди, Бельгія, Швеція, Австрія Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Португалія, Іспанія, Фінляндія, Республіка Корея, Австралія, Нова Зеландія.

3. Країни з ВВП від 3 до 10 тис. дол. (Саудівська Аравія, Іран, Туреччина, Ізраїль, ПАР, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія, Індонезія, Мексика, Бразилія, Венесуела, Чилі, Аргентина).

4. Країни з ВВП від 1 до 3 тис. дол. (Росія, Білорусь, Україна, Естонія, Латвія, Литва, Боснія і Герцеговина, Сербія і Чорногорія, Македонія, Румунія, Болгарія, Казахстан, Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко, Куба, Перу, Сурінам, Колумбія, Еквадор, Болівія, Парагвай, Лаос)

5. Країни з ВВП менш ніж 1 тис. дол. (КНР, МНР, Північна Корея, В’єтнам, Індія, Афганістан, Пакистан, Таїланд, Камбоджа, країни Центральної Африки, Гайана, Гватемала, Сальвадор, Албанія, Ірак, Ємен).

Структуру господарства країни визначають або за галузевою структурою зайнятості або за галузевою структурою ВВП. Згідно цього виділяють: аграрні, індустріальні, постіндустріальні, аграрно-індустріальні (індустріально-аграрні) країни.

Для визначення типу країн враховують також рівень сформованості організаційно-управлінських структур, функціонально-галузевих і територіально-господарських структур. Виходячи з цих критеріїв, також виділяють 5 типів країн:

1. Країни розвинутої економіки (країни “великої сімки”, промислово розвинуті країни Західної Європи, промислово розвинуті країни Південної півкулі). Основні закономірність цих країн – наявність високо розвинутого господарства, в якому поєднується діяльність держави і потужних угруповань капіталу. На них припадає майже половина ВВП та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі.

США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада; Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та ін.; Австралія, Нова Зеландія, ПАР.

2. Середньо розвинуті країни перехідної економіки – індустріальні та індустріально-аграрні країни, у яких сформувався сучасний механізм ринкової економіки, але їх господарство має економічні показники менші, ніж економічно розвинуті країни і в них не до кінця сформовані господарські структури. Їх поділяють на 2 підгрупи країн:

2а. Країни, що із запізненням стали на шлях капіталістичного розвитку (Іспанія, Португалія, Туреччина, Греція тощо).

2б. Країни нової індустріалізації (Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур та ін., Мексика, Аргентина, Уругвай, Бразилія, Чилі).

3. Постсоціалістичні країни перехідної економіки:

3а. Постсоціалістичні крани Євразії (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Монголія та ін.).

3б. Молоді незалежні держави (країни, які входили до складу СРСР).

4. Країни, що розвиваються (120 країн Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії):

4а. Індустріально-аграрні країни з порівняно зрілою структурою господарства (Індія, Пакистан, Таїланд, Філіппіни, Індонезія, Венесуела, Перу, Колумбія, Еквадор, Марокко, Туніс, Єгипет.

4б. Нафтодобувні країни з сучасною нафтовидобувною промисловістю (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Ірак, Іран та ін.)

4в. Найменш розвинуті країни – аграрні і до індустріальні країни (Мозамбік, Ангола, Ефіопія, Сьєра-Леоне, Сомалі, Танзанія, Чад, Афганістан, Камбоджа, Бангладеш, Ємен та ін.).

4г. Країни з переважанням монокультури в сільському господарстві (“бананові республіки”) чи невеликі острівні країни і країни, що експортують продукцію гірничодобувної промисловості.

5. Країни централізовано керованої економіки (КНР, КНДР, В’єтнам, Лаос, Куба).