- •Питання для підготовки до іспиту
- •«Розстріляне Відродження».
- •Видатні українські художники хх століття.
- •Виникнення та розвиток друкарства в Україні.
- •Витоки української культури.
- •Вплив європейської культури в період XIV – I половини XVII ст.
- •Входження української культури в загальнослов’янський та світовий культурний процес (1840-1890).
- •Грецька колонізація Північного Причорномор’я: культурні здобутки
- •Давньослов’янська культура: демоністичні вірування.
- •Давньослов’янська культура: побутова культура.
- •Джерела вивчення культури України.
- •Діяльність Києво-Могилянська академії.
- •Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •Дохристиянська культура східних слов’ян.
- •Іконографія у період Київської Русі.
- •Козацькі думи як різновид лицарського епосу.
- •Культура Київської Русі: архітектура.
- •Культура Київської Русі: освіта, перші наукові знання.
- •Культура первісного суспільства на території України.
- •Культура періоду Галицько-Волинського князівства.
- •Культура періоду феодальної роздробленості українських земель: розвиток освіти, літератури.
- •Культура періоду феодальної роздробленості українських земель: розвиток архітектури, живопису, прикладного мистецтва.
- •Культурне життя України в 1980-1991 рр.
- •Культурно-просвітницька діяльність братств в Україні
- •Народні символи України.
- •Національна символіка України, її історія.
- •Особливості культури дохристиянського періоду Київської Русі.
- •Особливості українського бароко.
- •Перспективи відродження української культури за доби постмодернізму.
- •Побут та звичаї запорізьких козаків.
- •Політика «українізації», її суть та наслідки (20-ті рр. ХХст.)
- •Поняття і сутність національної культури.
- •Проблема походження слов’ян. Духовний світ слов’ян.
- •Релігійно-духовне життя за часів Князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •Кримське ханство
- •Романтизм в українській літературі хіх століття.
- •Харківський осередок
- •Київський осередок
- •Романтики з інших міст
- •Журнал «Основа»
- •Створення українського кіномистецтва. Творчість о. Довженка.
- •Українська архітектура і половини хх століття.
- •Українська культура в часи Великої Вітчизняної війни.
- •Українська культура у період евакуації.
- •Українське мистецтво в хіх столітті: театр, музика, образотворче мистецтво.
- •Університети. Початки вітчизняної науки. Громади. Просвіта.
- •Функції культури.
- •Шістдесятники та дисидентський рух в Україні.
-
Вплив європейської культури в період XIV – I половини XVII ст.
Монголо-татарська навала в середні XIII ст. і наступне півторастолітнє панування Золотої орди призвели до занепаду економічного, політичного і культурного життя в Україні. Від численних міст і поселень залишились самі руїни або тільки назви.
Процес формування культури України в ХІV-ХVІ ст. був водночас відображенням складного процесу формування української народності, що почався після розпаду Київської Русі. Роздробленість Київської Русі супроводжувалася розпадом не сформованої до кінця давньоруської народності й утворенням на її основі трьох східнослов’янських народностей — російської, української і білоруської.
Процес формування української народності був прискорений в ХІV-ХV ст., коли східна частина України була підкорена литовськими князями, а Галичина та Поділля — польськими феодалами.
Литва, яка приєднала до себе землі Бєларусі, України і частково Московської держави, перетворилась у багатонаціональну державу, де превалювало не литовське, а слов’янське (українське і білоруське) населення з традиційною етнічною культурою і правом. Руська мова визнавалася у Литві державною. Православна церква також залишалася панівною у духовному житті суспільства. Таке положення було закріплене у збірках державних законів — Литовських статутах 1529 і 1566 рр. Литовська держава XIV і XVI ст. зберігала незмінними етнічні (мовні, культурні) особливості підвладних їй української і білоруської народностей. Землі Галицько-Волинського князівства наприкінці XIV ст. відійшли до Молдови, яка тоді ж потрапила в залежність від Туреччини. Землі Північного Причорномор’я і Приазов’я попали під владу Кримського ханства. З кожним десятиріччям розширювалася турецька експансія на землі України.
Таким чином, землі України були завойовані іноземними державами, розділені на частини, а українська народність була позбавлена можливості створити власну єдину і незалежну державу. Над українським населенням нависла реальна загроза асиміляції із сусідніми народами.1 липня 1569 р. у Любліні (Польща) було проголошено унію, згідно з якою Велике князівство Литовське об’єднувалося з Польським королівством у єдину державу — Річ Посполиту. Люблінська унія передбачала знищення в Україні державних традицій і автономії, які залишилися з часів Литовської держави.За таких обставин становище Української православної церкви як одного з найголовніших чинників українського культурного процесу значно похитнулося. Управління православною церквою знаходилося в руках чотирьох патріархів: вселенського константинопольського (Візантія, Туреччина), александрійського (Єгипет), антиохійського (Сирія), єрусалимського (Палестина). Вони правили церквою разом (соборно).
Між католицьким і православним духовенством велися гострі суперечки, в які втягувалися і миряни. Тому частина церковних діячів виступала за припинення суперечок і примирення церков за допомогою унії. Ідея унії католицької і православної церков мала своїх прихильників і в Україні, де православ’я занепадало.
У жовтні 1596 р. на церковному собор католиків і православних — прихильників унії у Бресті (Бєларусь) було прийняте рішення — православну і католицьку церкви об’єднати під верховенством папи римського; православні повинні визнавати католицьке твердження про походження святого духа від Бога-отця і Бога-сина, ввести індульгенції про відпущення гріхів, а також новий календар; у православній церкві зберегти старі обряди і вважати дійсним слов’янський переклад святого писання.
У той же час інший спеціальний собор православного духовенства і мирян заперечив унію і прокляв її прибічників. Брестська унія розмежувала суспільні сили в Україні. Польський король проголосив унію обов’язковою для православного духовенства і всіх віруючих Речі Посполитої, зокрема для населення України і Бєларусі. Духовенству, яке не визнавало унії, загрожувало гоніння: у них відбирали посади і віддавали уніатам. Монастирі, вірні православ’ю, позбавляли майна. Духовенство, шляхта, братства, міщани зверталися до короля з проханням про скасування унії і збереження церковних традицій в Україні. Але це не дало результатів. І тоді духовенство звернуло свої погляди на козацтво — силу, яка могла б не тільки звільнити Україну, а й ліквідувати унію як духовну неволю українського народу.
Як відомо, зазначений період був важливою віхою у розвитку західноєвропейської культури. Це були часи ренесансних ідей, гуманістичного світогляду. Внаслідок цього українська художня культура починає відчувати на собі могутній вплив культури світової.