Тема 2 . Адміністративне право, виконавча влада та державне управління.

Необхідність у визначенні змісту поняття і сутності категорії «управління» обумовлена природою адміністративного права, яке виступає регулятором саме управлінських відносин. Як вже зазначалося, термін «адміністрація» в перекладі з латинської означає «управління», тому словосполучення «адміністративне право» цілком слушно можна пояснювати як «управлінське право». Але предметом адміністративного права є не саме державне управління, а управлінські (адміністративні) правовідносини, що виникають у сфері діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян.

Для більш якісного розуміння предмету адміністративного права треба розрізняти поняття «державне управління» та «виконавча влада».

Термін «управління» в буквальному розумінні – це діяльність, спрямована на керівництво чимось. Управління слід розглядати як цілісну систему, яка складається із взаємодіючих компонентів. Головною ланкою і носієм усіх складових ознак управління є управлінська система. Управлінська система – це єдине ціле, що існує і розвивається внаслідок взаємодії його компонентів.

До основних компонентів управлінської системи належать:

1) суб’єкт управління, тобто джерело управлінського впливу, той, хто управляє, виконує функції керівництва і впливає на об’єкт з метою переведення його у новий стан;

2) об’єкт управління, тобто те, на що спрямовано управлінський вплив суб’єкта, що функціонує під цим впливом,

3) управлінський вплив, тобто комплекс цілеспрямованих і організуючих команд, заходів, прийомів, методів, за допомогою яких здійснюється вплив на об’єкт і досягаються реальні зміни в ньому,

4) зворотні зв’язки, тобто інформація для суб’єкта щодо результативності управлінського впливу та змін в об’єкті.

Управлінський процес як багатоманітне явище здійснюється у природі (біологічне управління), техніці (технократичне управління) та суспільстві (соціальне управління). За змістом структурних елементів, управлінських взаємозв’язків та взаємозумовленостей найскладнішим визнається соціальне управління, тобто управління людьми та їх колективами. Одним з видів соціального управління є державне управління.

Державне управління – це певний вид діяльності органів держави, що має виконавчої і розпорядчий характер, та полягає у регулюванні суспільних відносин в економічній, адміністративно-політичній і соціально-культурній сферах шляхом застосування державно-владних повноважень.

Суб’єктами державного управління є органи виконавчої влади, а об’єктами управління – сфери та галузі суспільного життя, на які спрямований організуючий вплив держави.

Державному управлінню властиві наступні риси:

• діяльність з реалізації завдань і функцій держави,

• воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й посадовими особами,

• державні органи і посадові особи діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження,

• форми та методи роботи управлінських органів регламентуються нормативно-правовими актами.