Тема 4. Колективні суб'єкти адміністративного права.

До КОЛЕКТИВНИХ СУБ’ЄКТІВ адміністративного права слід віднести:

1) Органи виконавчої влади, які є основними функціонально-галузевими носіями виконавчої влади в державі та поділяються на вищі, центральні та місцеві.

2) Об’єднання громадян – ст.36 Конституції передбачено, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів мають право та свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації, до останніх відносяться і професіональні спілки. Діяльність політичних партій та об’єднань громадян регламентується Законами України «Про об’єднання громадян», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про релігійні організації», «Про політичні партії в Україні» тощо. Адміністративно-правовий статус цих формувань відрізняється від адміністративно-правового статусу державних структур тим, що у відносинах між іншими суб’єктами права і між собою вони виступають виключно від власного імені, не маючи державно-владних повноважень. Чинне законодавство передбачає, що держава забезпечує додержання їх прав і законних інтересів, а втручання державних органів та службових осіб у діяльність об’єднання громадян, як і втручання об’єднань громадян у діяльність державних органів, не допускається, крім випадків, передбачених законом,

3) органи самоорганізації громадян, які входять до системи місцевого самоврядування. До них належать:

• громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні комітети,

• батьківські комітети в школах,

• різноманітні громадські ради при установах культури і охорони здоров’я,

• ради громадськості мікрорайонів,

• ради громадськості пунктів охорони порядку,

• товариські суди,

• народні дружини тощо.

4) установи, підприємства, організації та об’єднання підприємств.

Тема 5. Службовці як суб'єкти адміністративного права .Правові форми,методи та акти державного управління.

До правового статусу державного службовця органічно входять норми, які встановлюють певні обмеження для службовця у зв'язку з державною службою. Передбачено два види обмежень.

По-перше, це обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу. Відповідно до них, не можуть бути обра­ними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зай­няттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосе­редньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близь­кими родичами чи свояками.

Окрім перерахованих, законами України можуть бути встановлені інші обмеження щодо прийняття на державну службу.

По-друге, обмеження, пов'язані з проходженням служ­би. До них належать: обмеження загального порядку; забо­рона на здійснення дій, що є корупційними; спеціальні, з метою попередження корупції, обмеження щодо держав­них службовців та інших осіб, уповноважених виконувати функції держави.

Обмеження загального порядку полягають в тому, що державні службовці не можуть брати участь у страйках та чинити інші дії, що перешкоджають нормальному функці­онуванню державного органу.

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією ( 888-09 ) та спеціальними законами України. ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ:

Державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України;

· демократизму і законності;

· гуманізму і соціальної справедливості;

· пріоритету прав людини і громадянина;

· професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

· персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

· дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

· дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

ПРАВО НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ:

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату :

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та арбітрів Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється та спеціальними законами України.

ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ:

Основними обов'язками державних службовців є:

· додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

· забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

· недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

· безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

· збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

· постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

· сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

ОСНОВНІ ПРАВА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ:

Державні службовці мають право:

· користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

· брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

· одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

· на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

· вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

· на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

· безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;

· на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

· вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

· на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

· на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

· захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції