1. Система філософії та її структурні складові.

Філосо́фія (від грец. φιλοσοφια - в дослівному перекладі означає: "любов до мудрості") - теоретична форма світогляду; особливий вид мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів і людського самоствердження у світі. Запровадження поняття "філософія" приписується грецькому мислителю Піфагору (з Самосу).

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнуючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолютів та ін. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибоке і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Філософія виникає як спроба знайти відповіді на основні світоглядні питання за допомогою міркування з метою орієнтації людини в світі. На відміну від окремих наук, що вивчають деякі області дійсності, предметом філософії є найзагальніші риси дійсності, основи буття і пізнаня, що вивчаються не безпосередньо, а через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї існуючої культури, її світоглядних структур. Таким чином філософія - це раціональна самосвідомість людства, наслідки його прагнення збагнути глибинні основи буття і місце людини в світі.

Структура філософії

Відповідно до сфер реальності виділяють:

філософія природи, світу і космосу:онтологія,натурфілософія,космологія

філософія суспільства та суспільної історії:соціологія,соціальна філософія,філософія історії,культурологія,етнофілософія

філософія самої людини з її особливостями, здібностями і властивостями:філософська,антропологія,антропософія,структурна антропологія,соціобіологія

філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів:логіка,гносеологія,етика,естетика

філософія релігії,філософія права,історія філософії,ноологія.

2. Світогляд. Історичні типи світогляду.

Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне розуміння світу і місце в ньому людини. Тобто основою світогляду є знання, які формуються всім життям, комплексом природничих та суспільних наук. Але світогляд не просто сума знань, а їхній «сплав», їхнє складне переплітіння. Для світогляду дуже важливе, щоб знання стали переконанням, способом життя і визначали норми поведінки. Тут світогляд стискається з мораллю.

В світогляді виділяються:-пізнавальний рівень;-логічна послідовність;-інтелект. сила аргументів;-повсякденно-практ. рівень;-теоритичний рівень.

Світогляд складається:-світовідчування;-світостримання;-світорозуміння.

Складові світогляду:-знання;-цінності;-програми дій.

Історичні типи світогляду:-міфологія;-релігія;-філософія.

Міфологія – форма суспільної свідомості,характерна для первинного суспільства.

Релігія – форма  світогляду де пізнання світу здійснюється через потусторонній та поцюсторонній світи.

Філософія – любов до мудрості. Для фил. думки основою стали розум, інтелект. Реальне споглядання,логіч. аналіз почали витісняти     фантаст. сюжети.