- •1. Поняття і економічна суть інвестицій.
- •2. Міжнародні інститути, які здійснюють інвестиційну діяльність.
- •3. Об’єкти інвестування.
- •4. Показники, що використовуються для економічного аналізу.
- •5. Суб’єкти інвестиційної діяльності.
- •1.3.2. Індивідуальні та інституційні інвестори
- •1.3.3. Функціональні учасникиінвестиційного процесу
- •6. Класифікація реальних інвестицій.
- •7. Характеристика цінностей, що складають поняття “інвестиції” відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність”.
- •8. Індекс прибутковості як один із методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •9. Класифікація інвестицій за їх ознаками.
- •10. Чиста приведена (теперішня) вартість як один із методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •11. Фактори, що впливають на обсяг інвестицій.
- •12. Період окупності як один із методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •13. Поняття валових та чистих інвестицій, їх динаміка.
- •14. Віддача на вкладений капітал як один із методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •15. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.
- •16. Загальна характеристика критеріїв ефективності інвестиційних проектів.
- •17. Державне регулювання інвестиційної діяльності.
- •18. Визначення теперішньої вартості інвестицій.
- •19. Основні етапи інвестиційної діяльності.
- •20. Визначення майбутньої вартості інвестицій.
- •21. Функціональні учасники інвестиційного процесу.
- •22. Інструментарій інвестиційного проекту.
- •23. Фінансово-кредитні установи як суб’єкти інвестиційної діяльності.
- •24. Класифікація інвестиційних проектів за їх ознаками та їх види.
- •25. Реальні інвестиції, їх економічний зміст та види.
- •26. Поняття інвестиційного проекту, його ознаки.
- •27. Структура капітальних вкладень як об’єкта реального інвестування.
- •28. Формування джерел фінансування в інвестиційній діяльності.
- •29. Джерела та порядок фінансування капітальних вкладень.
- •30. Методи фінансування в інвестиційній діяльності
- •31. Організація інвестиційної діяльності.
- •32. Кругообіг інвестицій у виробничій сфері.
- •33. Поняття інновацій та інноваційної діяльності.
- •34. Особливості кругообігу інвестицій у сфері відтворення рухомого майна.
- •35. Види та форми інвестицій
- •36. Характеристика цінних паперів другого порядку.
- •37. Інтелектуальні інвестиції.
- •38. Особливості кругообігу інвестицій.
- •39. Ринок цінних паперів як складова фінансового ринку.
- •40. Етапи інвестиційної діяльності, їх економічний зміст.
- •41. Характеристика цінних паперів першого порядку.
- •42. Визначення теперішньої вартості облігації.
- •43. Характеристика цінних паперів другого порядку.
- •44. Коефіцієнти, за якими оцінюється привабливість привілейованої акції.
- •45. Фондова біржа, її роль, функції та значення.
- •46. Визначення ціни привілейованої та звичайної акції.
- •47. Становлення фондового ринку в Україні.
- •48. Управління інвестиційним портфелем та оцінка інвестиційних якостей цінних паперів.
- •49. Поняття інтелектуальних інвестиції.
- •50. Функціональні учасники інвестиційного процесу.
- •51. Інвестування господарських товариств.
- •52. Розкриття та визначення сутності інвестицій з точки зору основ законодавства.
- •53. Характеристика інвестиційних ресурсів.
- •54. Інвестиційний проект, його зміст та форми.
- •55. Функціональні учасники інвестиційної діяльності.
- •56. Коефіцієнт ануїтету, його сутність, методика розрахунку: використання цього показника в практиці оцінки вартості капіталу.
- •57. Фінансові інститути, як суб’єкти інвестиційної діяльності.
- •58. Характеристика складу інвестиційних ринків.
- •60. Джерела фінансування в інвестиційній діяльності, їх характеристика по групах.
6. Класифікація реальних інвестицій.
Реальні інвестиції бувають наступних видів:
– інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду відновлення підприємства;
– інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого накопичення;
– валові інвестиції – як інвестиції оновлення, так і інвестиції розширення.
Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них належать інвестиції в основні (матеріальні та нематеріальні активи) та обороні засоби.
Інвестиції в основні засоби включають:
– придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;
– модернізація діючого обладнання;
– будівництво і реконструкція будівель та споруд;
– технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання;
– нове технологічне оснащення та модернізацію наявного обладнання.
Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення:
– нових та додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;
– нових та додаткових запасів готової продукції;
загрузка...
– збільшення рахунків дебіторів.
Необхідність подібних інвестицій полягає в тому, що при збільшенні обсягу виробництва товарів, як правило, повинні автоматично збільшуватися товарно-матеріальні запаси сировини, комплектуючих елементів та готової продукції. Крім того, у зв’язку із збільшенням обсягу виробництва та продаж збільшується дебіторська заборгованість підприємства. Усе це – активні статті балансу, і їх позитивне нарощення повинно фінансуватися із додаткових джерел.
Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов’язані з придбанням торгової технології (патенту чи ліцензії) та торгової марки.
Супутніми інвестиціями є:
– вкладення в об’єкти, пов’язані територіально та функціонально з прямим об’єктом:
– вкладення в об’єкти, безпосередньо технологічно не пов’язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під’їзні шляхи, лінії електропередач, каналізація і т.п.);
– вкладення невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.
Інвестиції в НДР забезпечують та супроводжують проект. Це, перш за все:
– матеріальні засоби (обладнання, стенди, комп’ютери та різноманітні прибори), що необхідні для проведення передпроектних досліджень;
– оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності науково-дослідного інституту чи вузу на замовлення підприємства;
– ліцензії та технології;
– навчання персоналу.
Капітальними вкладеннями називаються засоби, що вкладені в розширене відтворення основних фондів (ОФ). Звичайно на капітальні вкладення спрямовується близько 20 % НД. Вони відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку країни.
Серед основних результатів використання капітальних вкладень необхідно виділити:
1) реалізацію соціальних програм;
2) пропорційне розміщення продуктивних сил країни;
3) гармонійний розвиток галузей народного господарства;
4) прискорення темпів науково-технічного прогресу та розвитку базових галузей народного господарства;
5) реалізацію програм розвитку паливно-енергетичного комплексу, житла, оновлення виробничих фондів;
6) здійснення важливих будівництв.
Найбільш загальною є наступна класифікація реальних інвестицій.
За джерелами фінансування:
– централізовані – за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;
– нецентралізовані – за рахунок довгострокових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій.
Сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки централізованих капітальних вкладень. Така ситуація пов’язана із державною політикою у фінансовій та банківській сферах.
Галузевий розподіл реальних інвестицій на нинішньому етапі має наступний вигляд:
– машинобудування та металообробка;
– торгівля та громадське харчування;
– будівництво;
– целюлозно-паперова промисловість;
– промисловість будівельних матеріалів та ін.
Регіональний розподіл. Обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від:
– стану інвестиційного клімату;
– послідовності проведення ринкових реформ;
– рівня розвитку економічного потенціалу;
– динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури;
– ефективності використання природних та трудових ресурсів;
За формам відтворення виділяють наступні види реальних інвестицій:
– нове будівництво – створення виробничих потужностей на нових майданчиках за новими проектами;
– розширення виробництва – будівництво нових підприємств та розширення діючих виробничих підрозділів основного та допоміжного призначення;
– реконструкція виробництва – переобладнання діючих цехів виробництв, яке здійснюється за єдиним комплексним проектом підприємства в цілому;
– технічне переоснащення виробництва – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв шляхом механізації, автоматизації виробничого процесу, запровадженням прогресивної технології та ноу-хау, заміщення фізично зношеного обладнання.