Тема 2. Міжнародна торгівля

1.Глобальна економіка і відкритість національних товарних ринків

( національних економік)

2.Вплив транспортних витрат, екологічних стандартів на міжнародну торгівлю

3.Митно-тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

4. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

1. Глобальна економіка і відкритість національних ринків ( національних економік)

В теорії міжнародної економіки поняття «глобалізація» збігається з поняттям «глобальна економіка». Глобальна економіка – це економіка, яка характеризується певним високим ступенем взаємозалежності і взаємодоповнюваності народних господарств країн світу.

Чим більше економічні системи виходять за національні межі, тим активніше національні економіки зливаються й утворюють більш потужну й масштабну економічну систему. Формування глобальної економіки не означає, що країни світу більше не мають національної економіки. Економічна діяльність країн залишається переважно національною.

Більшість національних економічних систем характеризується єдиною культурою, законами й наявністю центральних урядів. У світовій економіці все це ледь присутнє.

Країнам хочеться домогтися більш високого рівня життя, який об’єктивно пов’язаний з глобальною торгівлею й інвестиціями.

Компанії та інвестори, чия діяльність організується як глобальна, шукають нові ринки й високий прибуток. Такий розвиток можливий лише за умови, що економіка країни є відкритою. Відкритість економіки є передумовою формування глобального ринкового середовища; наслідком відмови від автаркічної економіки.

Відкрита економіка – це економіка, яка у своєму розвитку спирається не лише на національні можливості, а й використовує переваги міжнародного поділу праці та інших факторів виробництва. Властивістю відкритої економіки є цілісність національної економіки, її функціонування як єдиного економічного комплексу, інтегрованого завдяки наявності міжнародних зв’язків у світовій ринок і світове господарство.

Умови відкритості економіки:

1. сприятливий інвестиційний клімат;

2. сприятливе тарифне і нетарифне державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

3. доступність внутрішнього ринку для іноземної робочої сили, систем та технологій, інформації та управлінського досвіду.

Кожна з умов характеризує умови функціонування ринків капіталів, товарів та послуг, ринків праці, технологій та інформації. Вони формують тип економіки як відкритої. Якщо для певної країни виконуються умови відкритості якогось одного ринку, а для решти ні, то економіка країни не може вважатися відкритою.

В економічній теорії для характеристики відкритості економіки оперують в основному показником відкритості ринку товарів. Він розраховується як частка експорту або імпорту країни в її ВВП.

Відкритість економіки є характерною рисою інтегрованості країни у світову економічну спільноту, показником її залежності від світових ринків і одночасно показником її впливу на світові ринки.

2. Вплив транспортних витрат , екологічних стандартів на міжнародну економіку

Транспортні витрати мають безпосередній вплив на міжнародну торгівлю, на ціни товарів, що експортуються та імпортуються, на місце розташування виробництва.

До транспортних витрат відносяться фрахт; витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, вартість позик, які надаються для транспортування товарів. Транспортні витрати- усі витрати, що пов’язані з процесом переміщення товару з одного місця (країни) до іншого.

Гомогенні товари будуть предметами торгівлі, якщо різниця цін на такі товари, що існувала до виникнення торгівлі в різних країнах, буде більшою за витрати на транспортування. Існування транспортних витрат є поясненням того, чому більшість тоарів та послуг не є предметами міжнародної торгівлі.

Товари та послуги, що не торгуються – товари та послуги, для яких транспортні витрати є більшими, ніж різниця в цінах у різних країнах.

Два підходи до аналізу транспортних витрат:

1. На основі аналізу загальної рівноваги, що використовує криві виробничих можливостей чи криві пропозиції в країні, а транспортні витрати виражаються у відносних цінах на товари.

2. Аналіз абсолютних, або грошових витрат на транспортування в аналізі часткової рівноваги. При цьому існує постійний обмінний курс між двома валютами, рівень доходу та інші умови у двох країнах за винятком обсягів виробництва товарів, споживання та обсягів торгівлі.

Транспортні витрати також впливають на міжнародну торгівлю через визначення місця розташування виробництва і цілих галузей. Виробництва поділяються на ресурсоорієнтовані; такі, що орієнтуються на близькість до ринку і незалежні.

Виробництва, орієнтовані на близькість до ресурсів, створюються в місцях, де є достатньо ресурсів, необхідних для виробництва саме такого товару (наприклад, добувні галузі повинні розташовуватися в місцях природних родовищ). Ресурсоорієнтовані галузі – це виробництва, для яких витрати на транспортування сировини є значно більшими порівняно із транспортуванням кінцевої продукції до ринку збуту. До них належать такі галузі, як сталеплавильна, виробництво простих хімічних сполук, алюмінію, ті, що переробляють руду (руду після первинної обробки).Таке виробництво призводить до істотних втрат сировиною ваги у процесі переробки.

Галузі, що орієнтуються на близькість до ринку, розташовуються біля ринку збуту товарів галузі. Ці галузі створюють продукцію, яка стає значно важчою в процесі виробництва, що ускладнює можливості транспортування(наприклад, виробництво безалкогольних напоїв).

Незалежні галузі виробляють товари, які не супроводжуються ані значним збільшенням, ані істотною втратою ваги у процесі виробництва. Такі галузі мають високі показники співвідношення вартість/вага, високий ступінь мобільності або незалежності. Вони розміщуються в тих місцях, які дають змогу мінімізувати витрати виробництва (наприклад, американські компанії, що виробляють комп’ютерну техніку).

На місце розташування галузі та міжнародну торгівлю впливають національні стандарти з охорони навколишнього середовища.

Країни з більш низькими екологічними стандартами можуть використовувати природу як додатковий фактор, яким багата країна, залучаючи ті виробництва і фірми, які вважаються такими, що забруднюють навколишне середовище в інших країнах, отримуючи порівняльні переваги у товарах, виробництво яких є шкідливим для середовища. Екологічна політика може бути використана однією країною для ліквідації переваг у вартості, які можуть спостерігатися через низькі екологічні стандарти в інших країнах.