3.Митно-тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.

Найвпливовішим видом торговельних обмежень є мито.

Мито – це податок, який стягується з товару при перетині ним митного національного кордону.

Імпортне мито - – це податок, який стягується з імпортних товарів.

Експортне мито накладається на експортовані товари.

Мито встановлюється на вартість та на кількість товару. Адвалорне мито встановлюється як процент від вартості товару, що є предметом торгівлі. Специфічне мито встановлюється як фіксована сума коштів на фізичний обсяг товару. Комбіноване мито передбачає одночасне встановлення як адвалорного, так і специфічного мита.

Мито впливає на споживання ( зменшення національного споживання), на виробництво, вплив на торгівлю (зменшення імпорту).

Чим більш еластичним є попит, тим більшим є вплив мита на споживачів. Чим більш еластичною є пропозиція, тим більшим є вплив на виробництво. Якщо попит і пропозиція є еластичними, то в такому випадку вплив на торгівлю буде істотним, тобто тим більшим буде скорочення імпорту товару та тим меншими будуть доходи бюджету від встановлення мита.

Різниця між тим, що будуть згодні заплатити споживачі за кожну одиницю товару та тим, що вони насправді платять називається виграшем споживачів.

Вплив мита іноді називається ефектом субсидії, оскільки його природа представляє собою плату, яку не потрібно проводити у вигляді реальних грошових виплат з метою стимулювання національних виробників.

За допомогою мита проводиться перерозподіл доходів від споживачів, які змушені платити більше, до виробників цього товару в країні, які можуть отримати більш високу ціну за свій товар, також підвищуючи дохідність того фактора, який вважається відносно рідкісним у країні і застосовується для виробництва імпортозаміщувальної продукції, і знижуючи дохідність того фактора, який в країні є у великій кількості і використовується для виробництва експортних товарів. Такі тенденції призводять до зниження загальної ефективності економіки і є ціною, яку необхідно заплатити за введення мита.

Дуже часто країна не встановлює мита на імпорт сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для створення кінцевої продукції на території цієї країни. Основною причиною цього є спроба заохотити місцеве виробництво та створити робочі місця в країні.

Показник ефективного протекціонізму розраховується відносно до доданої вартості, що створюється в країні, або обсягів національного виробництва може бути більшим за номінальну митну ставку, яка розраховується відносно до вартості кінцевої продукції. Національна додана вартість визначається як різниця між ціною кінцевої продукції та вартістю імпортованих матеріалів і напівфабрикатів, які використовуються для виробництва цього товару. В той час, як номінальне мито має більше значення для споживачів, оскільки визначає ступінь збільшення ціни на внутрішньому ринку, ступінь ефективного протекціонізму має більше значення для виробників, оскільки визначає ступінь реального захисту національного виробництва, яке конкурує з іноземним.

Показник ефективного протекціонізму має велике значення для стимулювання національного виробництва, яке заміщує імпорт. Показник ефективного протекціонізму буде більшим за номінальну ставку мита в тому разі, коли сировина та комплектуючі будуть імпортуватися без стягнення мита або за зниженими митними ставками порівняно з кінцевою продукцією. Показник ефективного протекціонізму розраховується за формулою:

,

де g – показник ефективного протекціонізму виробників кінцевої продукції; t - номінальна ставка мита для споживачів на кінцеву продукцію; а_і – частка імпортованої сировини за ціною кінцевої продукції у разі відсутності митних ставок; t_і - номінальна митна ставка на імпортну сировину.

1. якщо а_і = 0, то g = t;

2. для заданих значень а_і та t_і g є тим більшим, чим більше значення t;

3. для заданих t та t_і g є тим більшим, чим більше значення а_і;

4. значення g більше або менше за t, якщо значення t_і є, відповідно, меншим, рівним або більшим за t;

5. коли а_і t_і більше за t, значення показника ефективного протекціоналізму від’ємне.

Мито на імпортну сировину є податком для місцевих виробників, що збільшує їхні витрати на виробництво, скорочує вплив ефективного протекціонізму, який ґрунтується на введені мита на кінцеву продукцію і таким чином перешкоджає національним виробникам. В деяких випадках навіть при позитивному значенні номінального мита на кінцеву продукцію в країні буде вироблятися ще менше товару, ніж при існуванні вільної торгівлі.

Оптимальним митом є ставка мита, яка максимізує нетто-виграш в результаті покращення умов торгівлі даної країни проти її негативного впливу на обсяги торгівлі (скорочення обсягів торгівлі). Після введення мита загальний добробут країни зростає до досягнення значення митної ставки свого оптимуму, а потім, якщо ставки продовжують зростати, добробут буде поступово знижуватися.

У міру покращення умов торгівлі після введення мита в одній країні, інша країна - торговельний партнер зазнає погіршення умов торгівлі (зниження обсягів торгівлі, погіршення добробуту). В такому випадку партнер буде відповідати на такі дії через власне введення оптимального мита. В міру відновлення понесених втрат від попереднього погіршення умов торгівлі, загальні обсяги міжнародної торгівлі будуть продовжувати скорочуватися. Такий процес може тривати досить довго, що в результаті призведе до того, що всі країни – учасники такої «війни» будуть втрачати більше, ніж отримувати.

Навіть якщо партнер і не вдається до ескалації митних ставок, виграш країни, яка вводить оптимальне мито, буде меншим за втрати її торговельного партнера (загальносвітовий добробут погіршиться).