59. Необхідність, зміст, структура і функції фінансів.

Основними методами ДР є фінансова, фіскальна, грошово-кредитна, науково-технічна політика.

Пряме регулювання здійснюється за допомогою фінансової і грошово-кредитної політики.

Термін – фінанси – походить від латинського – дохід, платіж

Фінанси – система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами щодо акумуляції та використання централізованих грошових засобів.

Види фінансів
Державні	Громадських об’єднань	Приватні
Загальнодержавні Регіональні Муніципальні Державних підприємств Державних та комерційних установ	Спілок Політичних партій Громадських рухів Спеціальних цільових та благодійних фондів	Приватних підприємств Комерційних установ Домогосподарств

Система фінансових відносин різних рівнів утворюють фінансову систему країни.

Її найважливіша ланка – державний бюджет.

60. Державний бюджет і його роль в економічному процесі.

Система фінансових відносин різних рівнів утворюють фінансову систему країни.Її найважливіша ланка – державний бюджет.ДБ – головний фінансовий план країни.

Доходи ДБ:

• Податки

• Відрахування на соціальний строк

• Державна позика

• Емісія грошей

• Продаж державного майна

Видатки ДБ:

• На утримання підприємств і установ

• Субсидії – державна допомога організаціям і громадянам на конкретні цілі

• Субвенції – державна допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку

• Дотації – допомога підприємцям для покриття збитків з метою підтримки.

Формування ДБ через механізм податків і здійснення на цій основі державних витрат є інструментом фіскальної політики.

61. Кредитна система: суть і структура.

Кредитна система – важливіший елемент ГМ, яка здійснює регулювання економічних процесів через проведення монеторної політики. КГП реалізується ЦБ країни(НБУ)

основна функція НБУ – контроль за грошовою масою і кредитом в економіці.

Банківська система України має два рівні:

• НБУ

• Комерційні банки

Функції НБУ:

1. Розробка і реалізація ГКП.

2. Емісія готівкових та безготівкових грошей

3. Зберігання золотовалютних резервів в країні

4. Акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків

5. Кредитування комерційних банків

Функції комерційних банків:

1. Ведення поточних рахунків

2. Акумуляція депозитів вкладників

3. Видача грошових засобів з рахунків

4. Ведення касових розрахунків

5. Розміщення грошових засобів

6. Створення нових грошей

Комерційні банки виконують кредитні операції в основному і також:

1. Трастові(довірчі) операції – управління майном підприємств та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів(платіжні, гарантування позик, продаж ц.п. на фондовому ринку.

2. Факторингові – передача підприємством банку права на управління своєю дебіторською заборгованістю( банк в міру необхідності фінансує за допомогою кредиту виконання зобов’язань таких підприємств)

Основні інструменти ГКП:

1. Облікова ставка – банк надає камеру банкам позики, якщо їм з об’єктивних причин потрібні грошові кошти. Якщо КБ бере позику в НБУ він переводить НБУ боргове зобов’язання. НБУ за надану позику відшкодовує відсоток – облікову ставку. Цю ставку НБУ встановлює сам, залежно від ситуації в економіці

2. Резервна норма – комерційні банки зобов’язані зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках НБУ, що забезпечує їх ліквідність. Розмір ОР також визначає НБУ.

3. Операції на відкритому ринку – головний інструмент(гнучкий) – купівля або продаж державних цінних паперів на відкритому ринку комерційним банкам і населенню.

Залежно від ситуації в економіці НБУ формує політику „дорогих” або „дешевих” грошей.

62. Податки: суть, види і роль в економіці.

Податки – обов’язків внесок до бюджету всіма особами, які одержують доходи. При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету.

При податковій ставці 100% держава не отримуватиме доходу, оскільки працювати безоплатно ніхто не буде.

Класифікація податків:

Залежно від рівня державних структур:

• Загальнодержавні(встановлюються державними органами влади вищого рівня)

• Місцеві(встановлюються місцевими органами влади)

За об’єктами оподаткування:

• По доходний податок(сплачують всі особи, як отримують доходи)

• Податки на майно(сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності)

• Податки на споживання( сплачуються при використанні доходів – НДС, акциз)

За формою оподаткування:

• Прямі(вилучаються безпосередньо у власників майна, отримачів доходу – подохідні, майнові)

• Непрямі – опосередковані(вилучуються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто не залежать від рівня доходу і сплачуються споживачами.

Непрямі податки поділяються на три групи:

1. Фіскальні – держава монопольно встановлює ціни на товари і послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів(монопольні товари: сіль, сирники, горілчані та тютюнові вироби)

2. Акцизи – непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни і ця надбавка належить державі(з продажу, НДС, з обороту)

Мито – податок на експорт – імпорт товару(через кордон) або транспортування іноземних товарів через територію певної країни.

63. Сутність і закономірності еволюційного переходу економічної системи до наступного типу.В процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій:1)Становлення ;2)Зрілість;3)Занепад

Стадія становлення передбачає закінчення панування старої системи і початок розвитку нової.

Процес становлення досить складний, тому що стара система більш міцна, а нова значно слабка, йде боротьба нового і старого. Цей перехід є трансформацією і має такі загальні закономірності:

• Зародження нової системи в надра старої

• Хаотичний розвиток всіх процесів

• Існування одночасно нового і старого

• Вплив зовнішнього середовища, що ініціює трансформаційні перетворення

• Тривалість, поступовість і поетапність перетворень

64. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси.

Перехідні економічні процеси – складне явище, яке існує практично в кожному історичному періоді, коли стара ЕС занепадає, а в її просторі зароджуються елементи нової системи.

В межах кожної цивілізації є перехідні стани від однієї стадії розвитку

до іншої. Для ринкової трансформації характерно:

• Поглиблення суспільного характеру виробництва:

• Розвиток ЕС визначається ступенем розвитку ринку

• Виникнення монополії усуває обмеженість вільного конкурентного ринку. - Розподіл функцій та сфер діяльності між державою, монополіями і немонополізованим сектором зменшує рівень непередбачуваності в суспільстві, формує систему економічних зв’язків як єдине ціле

Зміни у розвитку технологічного способу виробництва – вимагають нових та відповідної адаптованості існуючих господарських форм.

Кожна наступна форма соціально – економічного розвитку породжує нові фактори ЕЗ, не відкидаючи при цьому надбань попередніх: вільна конкуренція головним фактором ЕЗ вважала НТП.

Риси перехідної економіки:

1. Нестійкість (на відміну від стабільності ЕС в перехідних системах змінюється сам механізм розвитку – всі системи розбалансовані)

2. Невизначеність (теоретично і практично не завжди співпадає, крім того існує багато варіантів розвитку)

3. Висока ризиковість (кардинальні перетворення, тому ризик їх реалізації високий)

4. Виникнення перехідних економічних форм(окремі форми господарювання існують лише на етапі переходу)

5. Особливий характер суперечностей( суперечність між новим і старим, економічними і політичними, економічними і ідеологічними, соціальними верствами, що супроводжуються закликами повернутися до попереднього етапу.)

6. Історичність перехідних економік( перехідні процеси зумовлені умовами переходу: природні, економічні, політичні, та ін.)

65. Криза і розпад командно-адміністративної системи: суть і причини.

Визначальна фаза економічного циклу – криза, тому що: кризою починається і завершується кожен цикл, тобто криза має дві сторони: руйнуються основні елементи економічних процесів і водночас потребує нових змін.

Особливості прояву кризи:

1. Перевиробництво товарів і падіння попиту

2. Різке падіння цін, тому що пропозиція перевищує попити

3. Різке скорочення обсягів виробництва

4. Масові банкрутства підприємств

5. Значне зростання безробіття

6. Негаразди в кредитній системі

Депресія:

• Поступово зменшується товарний надлишок

• Призупиняється падіння цін

• Припиняється спад виробництва

• Знижується позичковий процент

Пожвавлення:

• Виробництво поступово підвищує темпи

• Підвищуються ціни

• Скорочується безробіття

• Підвищується заробітна плата

• розширюється кредит

• економіка досягає передкризового рівню

Піднесення:

• темпи зростання продовжують зростати, перевищують передкризовий рівень і знову починається криза.

66. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки.

Головні завдання перехідного періоду:

• Реформування відносин власності

• Роздержавлення – захист конкурентного середовища

• Лібералізація – усунення тотального державного контролю

• Макроекономічна стабілізація – мінімалізація дефіциту д/б, грошової емісії.

• Формування ринкової інфраструктури

• Соціальний захист найвразливіших верств населення.

Змішаний тип ЕС в Україні передбачав преш за все утвердження механізмів приватної власності, розширення корпоративного сектору економіки. Сьогодні більш як 70 % загального обсягу промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах.

Але ЕС орієнтована на соціально – орієнтований тип тобто держава повинна згладжувати негативи ринкового впливу на населення.

67. Необхідність і основні напрями ринкової трансформації економіки України.

В процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій:

1. Становлення

2. Зрілість

3. Занепад

Стадія становлення передбачає закінчення панування старої системи і початок розвитку нової.

Процес становлення досить складний, тому що стара система більш міцна, а нова значно слабка, йде боротьба нового і старого. Цей перехід є трансформацією і має такі загальні закономірності:

• Зародження нової системи в надра старої

• Хаотичний розвиток всіх процесів

• Існування одночасно нового і старого

• Вплив зовнішнього середовища, що ініціює трансформаційні перетворення

• Тривалість, поступовість і поетапність перетворень

Перехідні економічні процеси – складне явище, яке існує практично в кожному історичному періоді, коли стара ЕС занепадає, а в її просторі зароджуються елементи нової системи.

В межах кожної цивілізації є перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.

Для ринкової трансформації характерно:

• Поглиблення суспільного характеру виробництва:

• Розвиток ЕС визначається ступенем розвитку ринку

• Виникнення монополії усуває обмеженість вільного конкурентного ринку

• Розподіл функцій та сфер діяльності між державою, монополіями і немонополізованим сектором зменшує рівень непередбачуваності в суспільстві, формує систему економічних зв’язків як єдине ціле

Зміни у розвитку технологічного способу виробництва – вимагають нових та відповідної адаптованості існуючих господарських форм.

Кожна наступна форма соціально – економічного розвитку породжує нові фактори ЕЗ, не відкидаючи при цьому надбань попередніх: вільна конкуренція головним фактором ЕЗ вважала НТП.

68. Роздержавлення, приватизація, демонополізація

Приватизація—це перетворення державної ( а також колективної ) власності на приватну – індивідуальну чи групову.

Роздержавлення – це комплекс заходів, спрямованих на перетворення відносин власності, ліквідацію монополії держави на власність, формування багатоукладної економіки, посилення процесів її саморегулювання.

Демонополізація — комплекс заходів держави, спрямованих на посилення конкуренції, зниження рівня монополізації ринків.

69. Сутність, шляхи структурної перебудови економіки

Структурна перебудова економіки в розвинутих країнах світу передбачала перехід до енергозаощаджуючих, матеріалозаощаджуючих і працезаощаджуючих технологій. Так, у США матеріалоємкість виробництва в нових галузях у 80-х роках була на 27% нижчою, ніж у традиційних.

Така перебудова супроводжувалася переходом до нового технологічного способу виробництва, яким є автоматизоване виробництво. В основі його лежать електронно-обчислювана техніка (у США лише впродовж 1981-1986 рр. продаж комп"ютерів зріс у 2,3 раза) впровадження верстатів з ЧПУ (з 1987 до 1983рр. кількість їх зросла у 2 рази), промислових роботів (їхня кількість у США зросла за 1980-1986 рр. з 22 до 170 тис.), існуючі виробничі системи, формування працівника нового типу, модифікація пріоритетних цілей розвитку суспільства та ін.

Говорячи про необхідність структурної перебудови економіки України та шляхи виходу її з кризи, слід врахувати позитивний досвід розвинутих країн, які здійснили раніше структурні перетворення, зокрема - Японії. Не маючи власних запасів сировинних та енергетичних цінностей, японська промисловість у період другої половини 50-х - початку 70-х років розвивалася по шляху використання переважно екстенсивних факторів зростання, створення наукомісткої структури виробництва виявився вкрай болючим, особливо для енерго- і матеріаломістких галузей, рентабельність і конкурентноспроможність яких у результаті підвищення витрат виробництва було підірвано.

70. Проблеми реформування фінансово-кредитної сфери

Фінанси суб’єктів господарювання перебувають у стадії трансформації, яка полягає у переході до комерційного розрахунку як методу організації фінансової діяльності в умовах ринкової економіки. Основа основ комерційного розрахунку — фінансова відповідальність підприємств за результати своєї діяльності — практично до цього часу не стала реальністю. Неможливо пояснити, яким чином в умовах важкої економічної кризи вдається УНИКНУТИ масових банкрутств Проблема, звісна річ, не у банкрутстві, а у забезпеченні ефективності фінансової діяльності підприємств, без чого не може нормально функціонувати вся фінансова система.

Фінансові інститути в Україні, які забезпечують функціонування системи страхування та фінансового ринку, перебувають у стадії формування. Так, у нас створені й комерційні банки, і страхові компанії, і фондова біржа, і фінансові посередники, однак їх роль поки що недостатня. Це пояснюється їх украй слабкою потужністю, яка визначається обсягом фінансових ресурсів.

Наприклад, увесь сукупний капітал банківської системи України менший за капітал будь-якого провідного банку Великої Британії. За таких умов не може бути й мови про реальний вплив банківської системи на розвиток економіки. Звідси очевидно, що першочерговим завданням розвитку фінансової системи в Україні є нарощування фінансового потенціалу банківської системи створення групи потужних банків. На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади

Найскладніші проблеми України пов’язані із розвитком фінансового ринку. Українська фондова біржа має досить обмежені обороти. Нині більш-менш активно проводяться операції з державними цінними паперами. Торгівля корпоративними цінними паперами перебуває на вкрай низькому рівні.

Дуже важливо створити насичений ринок цих паперів адже саме він, на нашу думку, може відіграти роль пускового механізму для всебічного розвитку фінансової системи України.

71. Формування відкритої економіки України і шляхи входження у світове господарство.

Світове господарство – система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними зв’язками.

Етапи розвитку СГ :

1 – кінець 19-початок 20 століття – світовий ринок

2 – друг третина 20-х років – кінець 80-х років – вивоз капіталу

3 – кінець 80-х – початок 90-х років 20 століття – інтернаціоналізація

Для сучасного етапу розвитку СГ характерно:

• Зростання інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення МПП

• Створення багатогранної системи МЕВ

• Формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами

Економічні основи функціонування СГ:

1. МПП

2. Інтернаціоналізація економіки

3. Міжнародна конкуренція

МПП – спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг відповідно до її природно – кліматичних і історичних умов

Форми МПП:

1. Загальний – галузева спеціалізація окремих країн

2. Частковий – спеціалізація у виробництві готових виробів

3. Одиничний – по детальна спеціалізація

72. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства.

Світове господарство – система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними зв’язками.

Етапи розвитку СГ :

1 – кінець 19-початок 20 століття – світовий ринок

2 – друг третина 20-х років – кінець 80-х років – вивоз капіталу

3 – кінець 80-х – початок 90-х років 20 століття – інтернаціоналізація

Для сучасного етапу розвитку СГ характерно:

• Зростання інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення МПП

• Створення багатогранної системи МЕВ

• Формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами

Економічні основи функціонування СГ:

1. МПП

2. Інтернаціоналізація економіки

3. Міжнародна конкуренція

МПП – спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг відповідно до її природно – кліматичних і історичних умов

Форми МПП:

4. Загальний – галузева спеціалізація окремих країн

5. Частковий – спеціалізація у виробництві готових виробів

6. Одиничний – по детальна спеціалізація

Показник участі країни у МПП:

Експортна квота = обсяг експорту/обсяг ВВП * 100%

Для сучасного етапу розвитку МПП:

• Спеціалізація на виробництві наукомісткої продукції

• Поглиблення спеціалізації у сфері НТ знань та інформацій

• Інтернаціоналізація сфери послуг

Загострення конкуренції на міжнародних ринках.

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік

Форми інтернаціоналізації:

1. Інтеграційна – обєднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва

2. Транснаціональна – взаімопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу

3. Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму

73. Форми міжнародних економічних відносин.

Форми МЕУ:

1. Торгівельна – створення зон вільної торгівлі країн – учасниць

2. Валютно – фінансова – заняття обмежені на переміщення капіталів в середині угрупування, єдина валютна політика

3. Створення єдиного економічного простору – усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.

Найбільші регіональні інтеграційні угрупування:

1. АПЕК – азійсько – тихоокеанське економічне обєднання, яке займає 50% міжнародної торгівлі

2. ЄС – європейський союз – 37,3 %

3. НАФТА - Північноамериканське регіональне обєднання - 18,7%

4. АСЄАН – Південно азійське регіональне управління – 6,8%

5. МЕРКОСУР – Латиноамериканське обєднання – 1,5%

Суб’єкти СГ:

• Національні господарства

• Регіональні обєднання і союзи держав ФПЕП, ЄС

• Міжнародна організація та інститут МВФ

• Міжнародна корпорація ТНК іТНБ

МНК – концерн або союз концернів різних країн, які домінують в сферах СГ

ТНК – основні суб’єкти світогосподарських зв’язків на сучасному етапі – це фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за ежами країни в якій вони зареєстровані або в декількох, де розміщені їх філіали.

ТНБ – крупні банки, які використовують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу і контролюють валютні й кредитні операції на світовому ринку

74. Всесвітній ринок товарів і послуг.

В межах СГ розвиваються МЕВ серед яких: світова торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародні валютно – фінансові відносини, міграція робочої сили, науково – технічне співробітництво.

Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг

Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП

Теорії СТ:

1. Теорія абсолютних переваг(А.Сміт) - добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в т.ч. і міжнародному. Він довів, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті товару, у виготовленні яких, воно має абсолютні переди, тобто виробництво товарів, які країні обходяться дешевше, повинно орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх за кордон.

2. Теорія відносних переваг(Д.Рикардо) – кожна країна використовує свій капітал і працю в тих галузях, які забезпечують їй найбільшу вигоду. Наявність абсолютних переваг неє необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі, міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Останні виникають там , де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці.

3. Неокласична теорія – сучасна модифікація теорії торгівельних переваг і відома як теорія співвідношення факторів виробництва. Теорія обґрунтовує необхідність та спрямованість ЗТ відносин за яких реалізується товар.

75. Торгівельний і платіжний баланси країни.

Основним документом який містить дані про всі зовнішньоторгівні операції є платіжній баланс(ПБ)

ПБ – статистичний звіт за певний проміжок часу, який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кордона та платежами за кордон

Основна його складова – торгівельний баланс

ТБ – статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту товарів за певний проміжок часу

Він складається з кредитних та дебетових рахунків

Різниця між кредитом і дебетом – сальдо ЗТ балансу

Якщо експорт вище імпорту – сальдо додатне, навпаки – відєۥмне.

76. Зміст і структура світової валютної системи.

Валюта – це грошова одиниця будь-якої країни.

В реальному житті валютою називається іноземна валюта.

Національна валютна система – форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством

Структура НВС:

• Національна грошова одиниця

• Золотовалютні резерви країни

• Умови конвертованості національної валюти

• Режим ринку валют

• Режим ринку золота

• Статус національних установ, що регулюють валютні відносини країн.

77. Сутність, причини і наслідки вивозу капіталу.

Важлива форма ЗЕВ – міжнародний рух капіталів(МРК) – переміщення капіталів за кордон( або з-за кордону) з метою отримання прибутку причина: відсутність в національній економіці сфер отримання значних прибутків

Форми МРК:

1. За суб’єктами які вивозять капітал(приватний, державний)

2. За об’єктами(грошовий, товарний)

3. За строками(довгострокові, короткострокові)

4. За способами отримання прибутку(позичковий, підприємницький)

Форми вивозу підприємницького і позичкового капіталу:

Позичковий Позики і кредит

Капітал банківські депозити, засоби на рахунках

інших фінансових інститутів

Прямі інвестиції(додають права контролю

Підприємницький за об’єктами у якій інвестовано капітал)

Капітал Портфельні інвестиції(акції іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право контролю над ним)

Функції МРК:

• Забезпечення економіки готівкою

• Надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів

• Перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі

78. Сутність, причини і форми міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Причини ММРС:

• Національі відмінності в рівнях заробітної плати

• Міжнародні відмінності у вартості життя

• Нерівномірність інвестиційних процесів у різних країнах

• Відмінності в рівнях безробіття між країнами

• Суттєві відмінності рівнів життя населення різних країн.

• Потреба у використанні іноземної робочої сили національними державами

Форми ММРС:

1. Безповоротна(іміграція) – зміна постійного місця проживання

2. Тимчасова – зміна місця проживання на визначений час

3. Сезонна – пошук сезонної роботи за межами своєї країни

4. Маятникова – регулярні поїздки за кордон у пошуках роботи з обов’язковим поверненням у свою країну.

79. Глобалізація як закономірний процес світо господарського розвитку.

Поняття „глобалізація” увійшло в науковий обіг у 80-ті роки 20 століття, як відображення фундаментальних перетворень у світовій цивілізації.

Глобалізація – від фр.-глобал-планетарний – процес трансформаціі світового співтовариства у відкриту систему взаімозвязків та взаємозалежностей.

Глобалізація:

Пов’язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку.

Означає – новий стан взаємозв’язків країн світу в результаті інтенсифікації всіх процесів.

Втілюється у зростаючої взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації всіх процесів.

Потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності різних факторів:

• Технічних і тенологічних

• Соціально – економічних

• Політичних

• Культурних і морально – етичних

Найважливішими соціально – економічними передумовами глобалізації стали:

1. Подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її трансформації

2. Крах АКС, утвердження ринкового механізму у світовому масштабі

3. Лібералізація торгівлі та прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій.

Форми прояву глобалізації:

1. Формування загально планетарного науково – інформаційного простору

2. Інтенсифікація міжнародних ринків робочої сили, товарів, технологій

Завдяки розвитку електронних технологій та новітніх засобів зв’язків світова фінансова система перетворилась у постійно діючу глобально діючу мережу, в рамках якої електронні гроші швидко переміщуються в будь-яку точку світу.

В сучасній науковій літературі відокремилися два основних підходи до визначення хронологічних меж глобалізації.

80. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки.

Глобалізація економіки – новітній, складний процес якісрних перетворень інтеграційних процесів у світовій економіі на основі зростання обсягів та прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж.

Глобалізація економіки – домінуюча складова глобалізації, закономірна тенденція інтеграції світового господарства в єдиний економічний простір, тобто глобалізація – це прцес переходу від світової до планетарної господарської системи. В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

• Формується глобальне світове виробництво на основі зародження національних відтворювальних потоків та інтернаціональних блукаючих ядер, планетарного охоплення світоої економіки ТНК і ТНБ, розвитку довгострокових виробничих зв’язків, переходжу до нових мережених зв’язків

• Кардинально міняється зміст світових господарських зв’язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджують темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов’язані з експортом товарів і послуг.

• Змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцію між розвинутими країнами

• Якісні перетворення зазнає фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на оові прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків

• Посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати використовуючи сучасні методи обробки інформації

• Інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів

Глобалізація є складовою системою, яка розгортається на різних рівнях.

1. Світовий – посилення економічної взаімозалежнгості країн і регіонів, переплетення їх господарських комплексів та економічних систем.

2. Окремої країни – зростання відкритості економіки, її інтегрованість у світовій господарській системі

3. Галузевий – зростання взаємопов’язаності конкурентоспроможності компаній всередині галузі в даній країні з її конкурентоспроможністю в інших країнах

4. Окремих компаній – розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб’єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованого на всесвітні джерела постачання та ринки збуту.

5. Одним із викликів глобалізації стала неспроможність держав регулювати економіку на національному рівні у відриві від світових господарських процесів і стану міжнародної конюктури, оскільки:

• Суперництво країн за приплив іноземних інвестицій унеможливило використання таких традиційних інструментів макроекономічного регулювання, як експортні субсидії, курс національної валюти, митні тарифи, ставка рефінансування

• Зростання внутрішньо фірмових трансакцій ускладнило реалізацію економічної і податкової політики

• Послабився зв’язок зростаючого глобального ринку з географічною територією

• Мобільність капіталу зменшила ефективність трудового законодавства, підірвала можливості реалізації соціальних програм та цілей соціального добробуту

• Все більша частина національного багатства – інтелектуальні ресурси, знання, науково-технічний потенціал – почала функціонувати поза державним контролем.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер.

80. Основні глобальні проблеми сучасності і взаємодія країн щодо їх вирішення.

Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

• Надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо

• Раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища раціональне використання ресурсів Світового океану, мірне освоєння космічного простору

• Утілізація відходів життєдіяльності

Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

• Відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільного миру

• Подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу

• Попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів

• Ліквідація наслідків світових та локальних криз

• Роззброєння і конверсія виробництва

Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього:

• Пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР

• Подолання епідемій, тяжких захворювань

• Культурно – моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільності родини та послаблення зв’язку поколінь

• Боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом

• Проблема демократизації та охорони прав людини.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем – розгляд їх взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні всіх процесів. Водночас необхідно враховувати, що незважаючи на міжнародній резонанс, ГП сприймаються в різних країнах світу диференційовано, через призму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичних лідерів та спільнот.

81. Глобальні проблеми сучасності

1) економічна

2) екологічна

3)війни і миру

4) енергетична

5) сировинна

6) демографічна

7) соціальна

8) нтп

На плечі кожного певною мірою покладається загальна історична відповідальність. А це вимагає розширення горизонтів соціального й історичного мислення людей. Але хіба можна сказати, що таке розширення стало повсюдним і загальним фактором життя? Звичайно, ні. Не можна не бачити разом з тим процесів зміни самосвідомості людей.

Сучасне і майбутнє розпочатих сьогодні в країні соціальних перетворень перебуває в руках людини. Проте складається враження, що ми сприймаємо лише позитивні сторони людського фактора як феномена нашої соціальної практики, навмисне минаючи певні "небезпечні" висновки і "підводні рифи". Настав час чесно і безпристрасно подивитись на цю проблему. Людський фактор — це не тільки першооснова нашого подальшого суспільного розвитку, а й одна з історичних причин наших невдач і поразок. А якщо бачити перспективу, то ми прагнемо виховати всебічно і гармонійно розвинену людину майбутнього громадянського суспільства..

82. "державний сектор" розглядається як сукупність економічних об'єктів, сформованих на основі або за участю державної власності (підприємств, установ), стосовно яких можливе здійснення управління суб'єктами державної та місцевої влади.

Визначено, що все різноманіття форм власності, закріплене в нормативних базах різних країн, зводиться до двох варіантів: державної (суспільної) і приватної. Для суспільної форми власності характерне делегування суспільством права управління даною власністю органам державної чи місцевої влади

Посилення за останні півтора століття процесів державного регулювання економіки і зростання державного сектора пояснюються двома тісно пов'язаними групами причин – соціально-політичними й економічними.

Перша група причин обґрунтовує збільшення ролі держави розвитком суспільного середовища, наприклад технічним прогресом, демографічними зрушеннями. Також важливою причиною є вплив внутрішніх політичних і культурних процесів – зміна суспільних поглядів на законність і обґрунтованість державних функцій і дій. Зростання пріоритету законодавства неминуче призводить до посилення ролі держави як виразника і координатора інтересів різних суспільних груп. До соціально-політичних причин віднесено і вплив соціально-економічних поглядів, які відстоюють різні політичні партії, профспілки, інші громадські організації, і розширення виборчого права.

Економічні причини зростання державного сектора пов'язані з необхідністю усуспільнення деяких видів людської діяльності, що виникає внаслідок особливостей функціонування тієї чи іншої формації. У ринковій економіці держава (і державний сектор як елемент державного регулювання), крім завдань, іманентних самому інституту держави, вирішують задачі компенсування "провалів" ринку, прагнення ринкової економіки до монополізації, проблеми виробництва суспільних товарів.

83. Економічні функції держави

Це – забезпечення ефективності справедливості та сприяння макроекономічному зростанню і стабільності.

Уряди роблять спроби виправити невдачі ринку, щоб забезпечити ефективність економіки. Державні програми забезпечення справедливості використовують податки і видатки для перерозподілу доходів щодо певних груп. Уряди покладаються на податки, видатки та регулювання грошового обігу, щоб сприяти макроекономічному зростанню та стабільності, зменшувати безробіття та інфляцію, водночас стимулюючи економічне зростання. Розглянемо коротко кожну функцію.

Ефективність.

Економіка інколи терпить від невдач ринку. Наприклад, фірма може отримувати високий прибуток, підвищуючи ціни або збільшуючи виробництво. Деякі фірми забруднюють повітря або скидають токсичні речовини в грунт.У кожному випадку ринкові невдачі призводять до неефективного виробництва і споживання. Держава може відігравати корисну роль у лікуванні економічних хвороб. Проте, оцінюючи роль держави у лікуванні хвороб економіки, ми мусимо також бути уважними до помилок,- ситуацій, в яких уряд намагається виправляти ринкові невдачі, і можливо, погіршує становище або спричиняє інші проблеми.

Недосконала конкуренція. Суттєвим відхиленням від досконалої конкуренції є недосконала конкуренція, або елементи монополії.

Згадаємо, наскільки точним є визначення досконалого конкурентного ринку.Досконала конкуренція виникає на ринку, коли існує достатня кількість фірм або рівень конкуренції такий, що жодна фірма не може впливати на ціну певного товару. Недосконалий конкурент – це той конкурент, чиї дії можуть вплинути на ціну товару.

Насправді майже всі власники підприємств, можливо, за винятком кількох мільйонів фермерів, кожен з яких виробляє незначну частку сукупного врожаю, є недосконалими конкурентами. Крайнім проявом недосконалої конкуренції є монополіст – єдиний постачальник, який сам визначає ціну певного товару.

Якими є наслідки монополістичної влади – здатності великої фірми впливати на ціну товару на певному ринку? Влада монополії веде до того , що ціна товару значно перевищує витрати, і це зменшує кількість купованих виробів, продаж яких падає нижче від ефективного рівня. Цей варіант дуже високих цін і дуже малого виробництва є критерієм неефективності, пов’язаною з владою монополії.

84. Форми і методи державного регулювання економіки.

Основні форми державного регулювання:

1. Планування – держава розробляє і реалізує індикативні плани. Вони мають рекомендаційний характер: держава встановлює основні макроекономічні показники і через систему економічних стимулів та прямих і опосередкованих важелів забезпечує їх виконання.

2. Програмування – комплексний аналіз стану економіки, виявлення найважливіших проблем, які не можуть бути вирішені за допомогою ринкових інструментів, тому розробляються стратегічні програми.

3. Прогнозування – наукове передбачення тенденцій розвитку економіки на перспективу темпів ЕЗ, кон’юнктура ринку, тенденції розвитку НТП, структурні зміни.

85. Кругообіг капіталу: суть, стадії, форми.

Підприємство в своїй діяльності використовує засоби виробництва і робочу силу, які в процесі праці набувають форму капіталу.

Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва знаходяться в постійному русі. В економічному розумінні це пов’язане зі створенням і реалізацією продукції і процес руху капіталу є безперервним.

Безперервний рух капіталу в якому він проходить три стадії з послідовною зміною форм та поверненням у свою початкову форму у збільшеному розмірі – кругообіг промислового капіталу.

Рух капіталу починається з грошової форми:

В процесі праці ці фактори поєднуються і здійснюється процес виробництва

...В...

в результаті процесу виробництва створюється товар, який реалізується на ринку:

Т'=Г'

Таким чином кругообіг виробничого капіталу має вид:

...В... Т'=Г'

грошова форма продуктивна товарна форма

Кожна з форм капіталу виконує певну функцію:

Грошовий капітал – створює умови для здійснення процесу виробництва

Продуктивний капітал – створює і збільшує вартість

Товарний капітал – повертає підприємцю авансований капітал разом з реалізованою додатковою вартістю

Яка із стадій є вирішальною, основною? Чому?

Друга. Тут виробляється додаткова вартість.

Рух промислового капіталу не обмежується одним циклом, а безперервно повторюється.

...В...Т'=Г'...

86. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал.

Безперервний рух капіталу в процесі кругообігу – є оборот капіталу.

В результаті обороту капіталу кошти повертаються до своєї початкової форми.

В процесі обороту різні частини промислового капіталу одночасно функціонують у всіх трьох формах, кожна з яких здійснює свій власний кругообіг.

Оборот капіталу більш конкретна категорія ніж кругообіг, тому що він пов’язує собою кількісно – вартісні вираження авансового капіталу і швидкість його руху за часом.

Відрізок часу, протягом якого до підприємців у вигляді доходу повертається грошова сума, що зросла на величину прибутку – один оборот капіталу.

Кількість оборотів авансового капіталу за рік – швидкість обороту

n=O/o, де

n- кількість оборотів

О – рік(12 місяців)

о- тривалість одного обороту

окремі частини капіталу обертаються з різною швидкістю, а їх вартість переноситься на вартість продукту теж по – різному, тобто з точки зору переносу вартості капітал розділяється на : основний та оборотний.

Основний капітал – частина промислового капіталу(засоби виробництва), яка бере участь у багатьох промислових циклах і переносить свою вартість на готовий продукт частинами.

Оборотний капітал – частина промислового капіталу(сировина і робоча сила), яка бере участь у одному виробничому циклу і переносить свою вартість продукту одразу в повному обсязі.

Постійний капітал(С) Станок Основний капітал

Постійний капітал(С) Сировина

Змінний капітал(V) зар/плата Оборотний капітал

Відповідно до схеми обороту капіталу час обороту має структуру:

Час обігу	Час виробництва					Час обігу
Придбання та доставка засобів виробництва	Перебування засобів виробництва у запасах	Робочий період – безпосереднє функціювання засобів виробництва	Перерви у робочому періоді		Реалізація виробленої продукції та перебування її у товарних запасах
			Зумовлені особливості технологічного процесу	Зумовлена виробничим процесом: змінність, обід та ін.