Євразійська патентна конвенція (єапк)

Євразійська патентна конвенція (ЄАПК) — це міжнародна регіональна угода, підписана в Москві 09.09.1994 р., згідно з якою була заснована Євразійська патентна система, що передбачає видачу євразійського патенту (ЄАП), який має дію і регулюється тими ж положеннями, що і національний патент, виданий у державі-учасниці. ЄАПК дає можливість заявнику подати одну заявку російською мовою до одного одержуючого відомства через одного патентного повіреного (чи самостійно). Жорстка система експертизи дозволяє одержати "міцний" патент. Термін дії ЄАП становить 20 років від дати подання євразійської заявки. Діловодство ведеться російською мовою, яка є офіційною мовою ЄАПО.

Станом на 15.07.1999 р. учасницями Конвенції є 9 країн (Росія, Білорусія, Казахстан, Молдова, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджанська республіка), Україна поки утрималась.

2. Системи класифікацій, основні міжнародні системи класифікацій

Класифікація — це система розподілу об'єктів на класи на основі їх спільних ознак. В основу розподілу, як правило, покладено ієрархічний або фасетний принцип, чи їх комбінації.

Для індексування та пошуку матеріалів у книжкових фондах використовується Універсальна десяткова класифікація (УДК), яка є міжнародною класифікацією, що охоплює всі галузі знань і побудована за ієрархічним десятковим принципом. Ієрархічні класифікації побудовані за принципом підпорядкування одних підрозділів іншим, при цьому кожний підрозділ вищого порядку складається з підрозділів нижчого порядку, зміст яких не перекриває один одного. Ієрархічна класифікація є, звичайно, багаторівневою тобто має деревоподібну структуру.

Існують національні і міжнародні класифікації винаходів (патентні класифікації).

Національна патентна класифікація (НПК) — це класифікаційна система, яка розроблена і застосовується в конкретній країні або групі країн для індексування і пошуку патентних документів. Нині НПК застосовується і продовжує вдосконалюватися, головним чином, у США та Великобританії. Ретроспективні фонди патентних документів ряду країн (зокрема, Австралії, Канади, Нідерландів) покласифіковані за національними класифікаціями цих країн, їх рекласифікування за МПК здійснюється поступово і вибірково.

До найбільш відомих національних класифікацій винаходів (НКВ) відносяться: німецька, американська, англійська, японська.

Німецька система класифікації винаходів почала застосовуватись з 1877 р. та використовувалась в багатьох країнах Європи.

Німецька класифікація вперше опублікована в Німеччині в 1906 p.; застосовувалася тривалий час в СРСР (до 1970 p.), НДР, ФРН, НРБ, ВНР, ЧРСР, СРР, СФРЮ, Австрії, Данії, Нідерландах, Норвегії, Швеції, Швейцарії.

У 1965 р. ФРН підписала Європейську конвенцію про Міжнародну патентну класифікацію.

Німецька класифікація побудована за предметно-тематичним принципом упорядкування понять. Класифікаційна рубрика характеризує або виріб, або матеріали, з яких виготовлено ці вироби, або технологічні процеси.

Було 89 класів (які розташовані в алфавітному порядку за їх назвою німецькою мовою), що включали 20 тис. рубрик чотирьох категорій: клас, підклас, група, підгрупа. Класи позначаються арабськими цифрами від 1 до 89. Підкласи позначаються малими літерами латинського алфавіту, розділи (якщо вони є в даному класі) — зміщеним догори індексом над літерою, групи — арабськими цифрами через кому після підкласу, підгрупи — двозначним числом, зміщеним догори над групою чи вказаним через косу лінію.

Американська система класифікації винаходів — це ієрархічна, багатоаспектна, детально розроблена система.

Американська система вперше опублікована в 1830 p. і є однією з перших. В основі — функціональний принцип упорядкування понять (є і принцип приналежності об'єкта до тієї чи іншої галузі, тобто предметно-тематичний принцип). Налічує близько 400 діючих класів і 120 тис. рубрик. У нумерації (послідовності) класів відсутня логічна основа тому близькі за тематикою рубрики можуть бути розташовані по всій системі. Кожний клас містить підкласи, кількість яких складає від одного до кількох сотень. Індекс класифікації виражається двома числами, що розділені косою лінією, наприклад 30/246, де дві перші означають клас, а три наступні — підклас.

Англійська система була вперше розроблена в 1852-1855 pp. (як основа в Індії, Пакистані, АРІ, деяких країнах Південної Америки — Бразилії, Аргентині, Колумбії, Уругваї). Вона побудована, в основному, за фасетним принципом — терміни, які характеризують окремі аспекти технічного рішення, згруповані у так звані фасети, що утворюють повний опис всієї тематики визначеної галузі. Основні розділи позначені (аналогічно МПК) великими літерами латинської абетки: А, В, С, D, E, F, G, Н.

Кожний розділ містить від двох до восьми класів. Кожний клас позначено арабською цифрою, що стоїть після літери розділу. Класи складаються з підкласів, які позначаються великими латинськими літерами, наприклад, В1С. Англійська система відрізняється великою кількістю змін, які вносяться кожні два роки.

З 1.01.1979 р. діє нова нумерація неакцептованих (поданих у патентне відомство, з яких не винесене рішення про видачу) заявок (з № 2'000'001).

Універсальний класифікатор виробів (УКВ), виданий у СРСР (для Великобританії — Classification Key) — Ц Н І І П І в 1969 р. вніс зміни в серію А — у 152 підкласах, 115 підкласів повністю перероблені.

Для опису винаходів у 1980 р. випущений УКВ серії В.

Після підписання Великобританією Конвенції про приєднання до МПК англійська система переглянута, й у 1963 р. була введена нова класифікація, близька до МПК: 8 розділів, 40 класів, приблизно 420 підкласів і 50000 рубрик.

Японська система істотно відрізняється від інших подібних класифікацій. У 1973 р. класифікація винаходів Японії включала 174 класи, 1092 підкласи і 23505 рубрик. В УКВ Японії класи позначаються послідовним рядом арабських цифр від 1 до 136. Кожний клас охоплює, як правило, окрему галузь техніки або виробництва та групується за способами та пристроями. Згруповані таким чином утворюють 7 серій. Остання цифра (136) не змінювалася з 1961 р. Знову введені класи одержували додаткове цифрове позначення, наприклад, 13(7), 13(9) і т. д. Введення в Японії з 1971 р. системи відкладеної експертизи привело до значного збільшення числа друкованих заявок.

Крім описаних відомі також національні системи класифікацій винаходів Австрії, Австралії, Індії, Канади, Куби, Нідерландів, Югославії та ін.

У даний час практично усі країни перейшли до міжнародної класифікації винаходів (МПК — міжнародна патентна класифікація), розглядаючи її як додаткову чи як основну.