- •Поняття світогляду.
- •2. Структура світогляду
- •Філософія як теоретична форма світогляду.
- •4. Специфіка філософського знання
- •5. Філософія і наука
- •6. Головні функції філософії
- •11. Філософські школи Стародавнього Китаю
- •12. Зародження давньогрецької філософії
- •13. Філософія мілетської школи і її роль у становленні давньогрецької філософії.
- •14. Піфагор, Геракліт, елеати.
- •15. Погляди Піфагора,Геракліта,елеатів на протилежності.
- •16. Вчення Левкіппа і Демокріта.Вчення Демокріта про атоми і його етика.
- •17. Демокріт і Епікур.Детермінізм і свобода волі.
- •18. Гносеологічні погляди Демокріта
- •19.Софісти і Сократ. Метод пошуку істини Сократа.
- •20. Етичні погляди Сократа.
- •21. Платон і його філософія. Вчення про ідеї. Телеологія Платона. Діалектика Платона.
- •28. Схоластика
- •30. Проблема пізнання світу в середньовічній філософії.
- •31. Особливості філософії доби Відродження. Гуманістичний і природничий напрямки.
- •32.Особливості філософії Нового часу. Філософія предмодернізму і модернізму.
- •33.Філософія Декарта, ф.Бекона, Дж. Локка, б.Спінози
- •34.Особливості філософії і.Канта. Доктричний і критичний період.
- •35.Теория познания Канта
- •67. Суспільний характер людського буття.
- •68. Індивідуальне та соціальне в людському бутті
- •74. Історичність людського буття
- •74.2. Історія як світ. Людський вимір історії
34.Особливості філософії і.Канта. Доктричний і критичний період.
Кант отвергал догматический способ познания и считал, что вместо него нужно взять за основу метод критического философствования, сущность которого заключается в исследовании самого разума; границ, которые может достичь разумом человек; и изучении отдельных способов человеческого познания.
Главным философским произведением Канта является «Критика чистого разума». Исходной проблемой для Канта является вопрос «Как возможно чистое знание?». Прежде всего это касается возможности чистой математики и чистого естествознания («чистый» означает «неэмпирический», то есть такой, к которому не примешивается ощущение). Указанный вопрос Кант формулировал в терминах различения аналитических и синтетических суждений — «Как возможны синтетические суждения априори?» Под «синтетическими» суждениями Кант понимал суждения с приращением содержания по сравнению с содержанием входящих в суждение понятий. Эти суждения Кант отличал от аналитических суждений, раскрывающих смысл самих понятий. Термин «априори» означает «вне опыта», в противоположность термину «апостериори» — «из опыта».
Кант, вслед за Юмом, соглашается, что если наше познание начинается с опыта, то его связь — всеобщность и необходимость — не из него. Однако, если Юм из этого делает скептический вывод о том, что связь опыта является всего лишь привычкой, то Кант эту связь относит к необходимой априорной деятельности рассудка. Выявление этой деятельности рассудка в отношении опыта Кант называет трансцендентальным исследованием. Вот как об этом пишет сам Кант: «Я называю трансцендентальным всякое познание, занимающееся не столько предметами, сколько видами нашего познания предметов, поскольку это познание должно быть возможным априори».
Докритичний період Розрізняють два періоди в творчій філософській діяльності Канта — «докритичний» (до 1770 р.) і «критичний». В «докритичний» період Кант виступив як впливовий вчений, теоретик, природодослідник. В цей період він визнавав можливість об'єктивного існування речей поза свідомістю людини. В «докритичний період» Кант публікує свою блискучу роботу «Загальна природна історія і теорія неба» (1755), в якій обґрунтовує гіпотезу про природне походження сонячної системи. В «докритичний період» Кант зробив важливе відкриття про гравітаційну взаємодію Місяця і Землі, котра впливає на швидкість їх обертання, про уповільнююче обертання Землі внаслідок тертя, котре викликається приливами і відливами. Всі ці ідеї Канта стали основою для нового погляду на світ як на рухливий, змінний, суперечливий. Це відіграло важливу роль у формуванні діалектики.
Критичний період В «критичний період» творчість Канта набуває іншого ґатунку. Він фактично став на шлях заперечення пізнання речей, їх сутності. В цей період Кант публікує ряд праць таких, як «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практичного розуму» (1788), «Критика здатності суджень» (1790). Головна ідея цих творів — це «критика» теорії пізнання, теза про те, що людина перш ніж з'ясувати сутність речей повинна встановити межі своїх пізнавальних можливостей; що вона зможе пізнати, а що не зможе.