4. 2. Методи знаходження та вивчення дже-рел та факторів виробничого травматиз-му.

Для знаходження та вивчення джерел та факторів ви-робничого травматизму застосовують багато різнома-нітних методів, основні з яких можна поділити на такі групи:

1. Статистичні.

2. Топографічні

3. Монографічні.

4. Економічні

5. Анкету­вання.

6. Ергономічні.

7. Психофізіологічні.

8. Експертних оцінок.

Статистичні методи. Основані на аналізі статистич-ного матеріалу з травматизму, накопиченого на підприєм-стві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах. Статис-тичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтю, віком, професіями, ста-жем роботи потерпілих, часом, місцем, типом неща­сних випадків, характером одержаних травм, видом обладнан-ня.

Цей метод дозволяє встановити по окремих підприємс-твах найпоширені­ші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кіль­кість нещасних випадків, ви-явити небезпечні місця, розробити і про­вести необхідні організаційно-технічні заходи.

Кількісний показник травматизму, або показник часто-ти нещасних випадків К_Ч розраховується на 1000 працю-ючих:

К_Ч = 1000 п : Р

Де:

п - кількість нещасних випадків за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів.

Р - середньоспискова чисельність працюючих за той же звітний період часу.

Якісний показник травматизму, або показник важкості нещасних випадків К_В характеризує середню втрату пра-цездатності в днях на одного потерпілого за звітний пе-ріод:

К_В = Д : п

Де:

Д - загальна кількість днів непрацездатності у потер-пілих для випадків із втратою працездатності на 1 і більше днів.

Узагальнюючим показником, який показує кількість лю-дино - днів непрацездатності на 1000 працюючих, є кое-фіцієнт виробничих втрат:

К_ВВ = К_Ч ^Х К_В = 1000Д : Р

Але жоден з вищенаведених показників не враховує стійкої втрати працездатності та гибелі людей і тому не може повністю характеризу­вати рівень травматизму. Для цього необхідно використання при­наймні ще одного по-казника. Таким показником є коефіцієнт неща­сних випад-ків із смертельним наслідком та каліцтвом:

К_СК = п_СК : п ^Х 100%

Де:

п_СК - кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і каліцтва.

п - загальна кількість нещасних випадків.

Міжнародна організація праці використовує коефіці-єнт частоти, який показує кількість нещасних випадків, що припадає на 1 000 000 відпрацьованих людино-годин.

К_Ч^МОП= 1 000 000 п : Т

Де:

Т - загальний час роботи, людино-годин.

Вищенаведені показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підпри­ємстві, в галузі, регіоні, порівнюва-ти ці показники, робити певні висновки, застосовувати ор-ганізаційні заходи, спрямовані на профілактику травмати-зму.

Топографічні методи. Грунтуються на тому, що на пла-ні цеху (під­приємства) відмічають місця, де сталися не-щасні випадки, або ж на схемі, що являє собою контури тіла людини, позначають травмовані органи чи ділянки ті-ла. Це дозволяє наочно бачити місця з підвище­ною небез-пекою або ж найбільш часто травмовані органи. Повто-рен­ня нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особли­ву увагу, вивчають причини трав-матизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобі-гання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта. Пов­торення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних за-собів індивідуального захисту тощо.

Монографічний метод. Полягає в детальному обстеже-нні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колектив­ного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі не-безпечних та шкідливих виробничих факторів, притаман­них лише тій чи іншій дільниці виробництва, обладнанню, тех­нологічному процесу. За цим методом поглиблено роз-глядають всі обставини нещасного випадку і, якщо необ-хідно, то виконують відпо­відні дослідження та випробу-вання. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, техноло-гічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробни-чого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, ос-вітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, вип-ромінювання, причини неща­сних випадків, що сталися ра-ніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно. Цей метод дозво­ляє ана-лізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й вияви­ти потенційно небезпечні фактори, а результати ви-користати для роз­робки заходів охорони праці, вдоскона-лення виробництва.

Економічні методи. Полягають у визначенні економіч-ної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями та еконо­мічної ефективності від витрат на розробку та впро-вадження заходів на охорону праці. Ці методи дозволяють знайти оптималь­не рішення, що забезпечить заданий рі-вень безпеки, однак вони не дозволяють вивчити причини травматизму та захворювань.

Методи анкетування. Передбачають письмове опиту-вання пра­цюючих з метою отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про умови праці. Для цього розробляються анке­ти для робітників, в яких в залежності від мети опитування визнача­ються питання та чинники. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попере­дження нещасних випадків.

Ергономічні методи. Грунтуються на комплексному вивченні системи «людина - машина - виробниче середо-вище». Кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також антропоме­тричні дані. Тому при комп-лексній відповідності вказаних власти­востей людини і конкретної трудової діяльності можлива ефектив­на і без-печна робота. Порушення відповідності веде до нещасно-го випадку. Ергономічні методи дозволяють знайти невід-повідності та усунути їх.

Психофізіологічні методи. Здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму. Такі явища, як іонізація атмосфери, маг­нітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Мі-сяця викликають відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її стан і впливають на поведінку не на краще. Це призводить до зни­ження сприйняття дійсності і може спричинитися до нещасних випадків.

Метод експертних оцінок. Базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповіднос-ті технологічного об­ладнання, пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономіч-ним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обла-днання, інструментів, пультів керування. Виявлен­ня дум-ки експертів може бути очним і заочним (за допомогою анкет).