76. Фактори зручності використання и принципи створення зручного програмного забезпечення

Фактори зручності використання та принципи створення зручного ПО

Основні фактори, за допомогою яких можна оцінити або навіть виміряти у використанні програми, наступні:

• Адекватність інтерфейсу.

• Продуктивність роботи користувачів

• Швидкість навчання нових користувачів

• Ефективність запобігання та подолання помилок користувачів

•Суб'єктивне задоволення користувачів.

Фахівці по зручності використання зазвичай формулюють певний набір принципів і правил, що дозволяють як оцінювати зручність інтерфейсу, так і пропонувати рішення, які підвищують його зручність. Нижче наведені такі правила

• Правило доступності.

• Правило ефективності.

• Правило безперервного розвитку.

• Правило підтримки.

• Правило дотримання контексту.

77. Методи розробки зручного програмного забезпечення

Одним з найбільш технологічних підходів до розробки зручного для користувача інтерфейсу є проектування, орієнтоване на використання (usage-centered design), запропоноване Л. Константайном і Л. Локвуд (L. Constantine, L. Lockwood) [3].

Основна ідея цього методу - використання спеціальних моделей, що сприяють адекватному визначенню набору завдань, які необхідно вирішувати користувачам, і способів організації інформації, що дозволяють спростити їх рішення.

Список моделей, які використовуються в рамках проектування, орієнтованого на використання, наступний:

• Модель ролей.

Ця модель являє собою список ролей користувачів системи. Кожна роль - це група пов'язаних завдань і потреб деякого безлічі користувачів. Модель ролей може визначати зв'язки між ролями (ролі можуть уточнювати один одного, включати один одного або просто бути схожими) і набір з однієї-трьох центральних ролей, на які, в основному, і буде націлене проектування.

• Модель завдань.

Модель завдань при проектуванні користувальницького інтерфейсу будується на основі сутнісних варіантів використання (essential use cases). Опис сутнісного варіанту використання відрізняється від звичайного тим, що в рамках його сценаріїв виділяються тільки цілі та завдання користувача, а не конкретні його дії.

• Модель вмісту.

Модель вмісту користувальницького інтерфейсу описує набір взаємозв'язаних контекстів взаємодії або робочих просторів (експонованих екранами, формами, вікнами, діалогами, сторінками та ін) з містяться в них даними і можливими в їх рамках діями.

При побудові цієї моделі потрібно визначити, що увійде до складу інтерфейсу (які дані і функції), і не вирішувати питання про те, як саме воно буде виглядати.

Перелічені три види моделей - ролей, завдань та вмісту - є основними. Решта два види моделей використовуються тільки при необхідності.

• Операційна модель описує контекст використання системи і складається з профілів користувача ролей.

• Модель реалізації являє собою візуальний проект інтерфейсу і опис його роботи.

78. Цикли ресурсного планування

основі циклу управління ресурсами лежить розрахунок або імітаційне моделювання та контроль результатів:

• вибір (або отримання від системи верхнього рівня) цільового критерію оцінки якості рішення;

• збір інформації про ресурси підприємства або можливості зовнішнього середовища;

• прорахунок варіантів (з різними припущеннями про можливі значеннях параметрів);

• вибір оптимального варіанту - прийняття рішення (= ресурсного плану);

• облік результатів (і звітність);

• порівняння з прийнятим критерієм оцінки (= контроль результатів);

• аналіз причин відхилень і регулювання (повернення до 1, 2 або 3).

В основі циклу організаційного менеджменту лежить структурний або процесне моделювання і процедурний контроль:

• визначення складу завдань (відокремлених функцій, операцій);

• вибір виконавців (- розподіл зон і ступеня відповідальності);

• проектування процедур (послідовності і порядку виконання);

• узгодження та затвердження регламенту виконання (- процесу, плану заходів);

• звітність про виконання;

• контроль виконання (- процедурний контроль);

• аналіз причин відхилень і регулювання (повернення до 1, 2 або 3).

Таким чином, на певних кроках декомпозиції підприємству треба визначити, які стадії управлінського циклу реалізуються по кожній з раніше виділених завдань управління. Це можна перевірити за допомогою матриці-генератора, яка розкладає компоненти менеджменту по етапах управлінського циклу.