3.Українська літературна мова й мова професійного спрямування.

Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні установи, побут людей.

Сучасна укр. літ. мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та ін. культурними діячами. Вона за своїм походженням зв”язана з місцевими діалектами, бо виникла на їх основі. Літ. мова і місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв”язку, вона безперервно збагачується за рахунок народних говорів. Літ. мова впливає на місцеві говори і сприяє їхньому зближенню із загальнонародною національною мовою.

Укр. літ. мова, єдина для всієї укр. нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Багато відомих людей відзначали велич і красу укр.мови. В.Сухомлинський так характеризує укр. мову: “Надзвичайна мова наша є таєм=ицею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших.. Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисто, як самі перла”.

Укр. літ. мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон- досконалу літ. мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці.

4.Специфіка мови професійного спрямування.

Професійна мова – це різновид літературної мови , якою користуються люди певної професії у виробничо-професійній чи науковій сфері. Основу професійної мови становить виробничо-професійна і термінологічна лексика , яка визначає її специфіку. До складу виробничо-входять слова, відібрані із загальнонародної мови колетивом людей однієї спеціальності чи запозичені із інших мов, які означають назви знарядь праці, процеси виробництва, продукти виробництва тощо .

Особливе місце в професійній мові займає термінологічна лексика як її основа. Різна за своїм походженням, власне українська й запозичена з інших мов, вона значною мірою визначає професійну компетентність фахівця з будь-якої виробничо-професійної сфери.

У мові людей будь-якої професії є слова, що характеризують специфіку її виробничих процесів, виробничих відносин тощо, які тісно пов’язані з тією чи іншою галуззю науки. Так, наприклад, у професійній мові економістів поширеними є слова банк, біржа, бізнес, бюджет, валюта, вексель, дебет, дотація, емісія, у проофесійній мові фізиків – атом, ядро, нейтрон, електрон, у професійній мові залізничників – депо, вагон, машиніст, стрілка, електровоз, у пофесійній мові військових – куля , ракета , полк тощо.

(додаток)

Пофесійна лексика вживається як в усній мові людей певної спеціальності, так і в мові писемній зокрема в наукових працях, підручниках, журналах і газетах, які видаються для працівників різних галузей науки і господарства країни. Грунтовна обізнаність із професійною, зокрема термінологічною, лексикою, загальнонауковою, вживаною людьми різних професій, і вузькофаховою, властивою спеціалістам лише певної виробничо-професійної чи наукової сфери, забезпечує належний професійний рівень кожного фахівця.