Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
History_Repack_by_Nazar.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.12.2018
Размер:
418.82 Кб
Скачать

1.Виникнення Давньоруської держави (передумови та основні теорії про походження Київської Русі.

До питання походження Київської Русі вперше звернувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть тому в «Повісті минулих літ». Перші спроби розв’язати цю проблему було здійснено скіфами, кельтами, сарматами, аланами.У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петербурзької Академії наук – твердили, що держава виникла завдяки варягам(норманська теорія). Анти норманська – Ломоносов, Грушевський – Русь походить від р.Рось, ростовців.На початковому етапі в основу концепцій було покладено хибну методологічну засаду — виникнення держави вони розглядали, по-перше, як кульмінаційний одномоментний акт, по-друге, як безпосередній наслідок діяльності конкретної історичної особи. У 20-ті роки XX ст. значна частина науковців світу почала віддавати перевагу «варязькому чиннику» в становленні державності русів. Однак це не поставило крапку в багатовіковій полеміці. Офіційна радянська історіографія назвала норманську теорію політично шкідливою, оскільки вона не визнавала здатності слов’янських народів створити незалежну державу самотужки. Дискусія спалахнула з новою силою.

На захист своєї теорії норманісти висували такі аргументи:Русь отримала назву від «Руотси». Так у середині XI ст. фіни називали шведів; більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорах з Візантією (911, 944), мають скандинавське походження.; візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією» (прибл. 950) наводить як слов’янські, так і руські назви дніпровських порогів. Більшість руських назв мають давньонорманське походження; ісламські географи та мандрівники IX—X ст. завжди чітко розділяли «русів» і «слов’ян».На противагу антинорманісти стверджували:Назва «Русь» слов’янського походження, оскільки тісно пов’язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні; жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне древньонорманське джерело, включаючи саги; один з найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг (прибл. 840—880) чітко називає русів слов’янським племенем; археологічні матеріали із міст і торговельних шляхів Східної Європи свідчать про обмежений, фрагментарний вплив «варязького чинника».Нині норманська теорія походження Давньоруської держави поступово втрачає своє наукове значення. Фахівці об´єктивніше і зваженіше підходять до оцінки ролі «варязького чинника» в політичному житті Східної Європи. Варяги були лише елементом серед багатьох, однією історичною силою серед інших. Руська історія тільки через варягів є така сама фікція, як руська історія без варягів».Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської держави з Хозарського каганату. Її автор О. Пріцак, запропонував взагалі відмовитися від концепції слов’янського походження Русі. На його думку, поляни були не слов´янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка — спадкоємницею роду Кия, який заснував (іноді вживається термін «завоював») Київ у VIII ст. Археологічні дослідження стародавнього Києва свідчать про місцеву слов’янську самобутність його матеріальної культури. Отже, паросток державності Київської Русі зріс на місцевому ґрунті задовго до IX ст. внаслідок складного і тривалого соціально-економічного та культурного розвитку слов’янського суспільства.

3.Культурно-ідеологічні процеси в Україні в ІІ половині 40-х – на початку 50-х років.

Відродження культурного життя в Україні в повоєнні роки було пов'язане з великими труднощами. В умовах відновлення важкої промисловості й нарощування військового потенціалу коштів на соціально-культурну сферу катастрофічно бракувало.Після війни починається відновлення системи народної освіти. Набувають поширення вечірня й заочна форми навчання. У 1953 р. було введено обов'язкову семирічну освіту дітей. Тривала русифікація шкіл і освіти загалом. Комуністична партія прагнула зберегти й посилити свій контроль над учнівською молоддю.Відновили роботу вищі заклади освіти: Київський, Харківський, Одеський університети (усього 154 ВЗО). У повоєнні роки було відновлено роботу науково-дослідних інститутів. Академію наук УРСР очолював видатний учений О. Палладій. У 1946 р. в Україні почав діяти перший в СРСР атомний реактор.Українська культура збагатилася художніми творами вже відомих авто¬рів: О. Вишні, М. Рильського. Україні діяли три кіностудії - Київська, Одеська, Ялтинська. Розвивалася творча самодіяльність: проводилися концерти, виставки, огляди-конкурси тощо. У повоєнні роки посилився тиск сталінського режиму на інтелігенцію. Й. Сталін доручив керівництво культурою секретареві ЦК ВКП(б) з ідеології А. Жданову. Період із 1946 до 1949 рр. в історії культури й науки називається «ждановщиною» і є часом посиленого втручання сталінського режиму до сфер ідеології, культури, науки, літератури, мистецтва з метою встановлення жорсткого контролю над духовним розвитком радянського суспільства. В Україні велася боротьба з «буржуазним націоналізмом» і «космополітизмом». Розвиткові біологічної науки заважала «лисенківщина». Т. Лисенко був президентом Всесоюзної академії сільгоспнаук; з його діяльністю була пов'язана ідеологізація науки. Репресій зазнали відомі біологи,нападів зазнавали також літератори - М. Рильський. Ю. Яновський, В. Сосюра.У період 1946-1951 рр. було прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. Першими були постанови ЦК ВКП «Про журнали «Звезда» і «Ленинград», спрямовані, зокрема, проти творчості Г. Ахматової й М. Зощенка. Ідеологічних репресій зазнали журнали.Почалися цькування працівників мистецтва «на музичному фронті», критика «безпартійних пейзажів», були розгромлені Інститут історії України в системі АН УРСР і українська історична школа, створена М. Грушевським. Були репресовані діячі єврейської культури. Висновок. Після закінчення Другої світової війни в Україні йшов процес відновлення культури, розвивалися система народної освіти, наука. «Ждановщина» негативно позначилася на розвитку української культури. Творча діяльність інтелігенції практично завмерла. Відродження української культури стало можливим тільки після смерті Й. Сталіна, коли почався процес десталінізації суспільства.

Білет №13

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]