1.Поняття і структура світогляду

Світо́гляд — сукупність переконань, поглядів та принципів, які визначають розуміння світу і місце людини у ньому, а також її життєві позиції 1Світовідчуття(емоційно-психологічні) 2Світорозуміння(інтелектуально-пізнавальне)Світогл. Системи:Космоцентризм- система філософських поглядів, що світ сприймається як космос.пошук єдиної сутності світобудови Теоцентризм-віра в надприр сили Антропоцентр-людина-як центр всесвіту Перш за все світогляд — це процес відношення людини до світу. 1.Онтологію — вчення про буття 2.Гносеологія-теорія пізнання 3.Методологія-методи пізнання дійсності 4.Антрополог-вчення про сутність люд 5.Праксеологію - як досягти мети. 6.Аксіолог- вчення про цінності 7.Соціальна філософія- аналіз проблем суспільства Типи світогляду•міфологічний •релігійний •науковий •філософський

2.Міф я історично перший тип світогляду

Міф - найдавніший за часом виникнення тип світогляду. Період існування міфу називають дитинством людства. Найбільш древніми були міфи про тварин, походження сонця, місяця, зірок. Далі у більш розвинених міфологічних системах широко представлені космогонічні (походження всесвіту) й антропогонічні (походження людей) міфи. Характерним є те, що первісні люди переносили на природні явища свої властивості, якості, почуття, скрізь вбачаючи в природі дію живих сил чи то зооморфного, чи то антропоморфного ґатунку. Особливістю міфу є обов’язковість сюжету про походження предметів: описати, пояснити зовнішній світ – значить розповісти про його походження і тим самим задовольнитися. Майже повсюдно універсальне уявлення про світ люди втілили у образ “світового дерева. По вертикалі дерево символізує три основні космічні зони: небесне царство, наземне і підземне; у часовому відношенні три частини дерева можуть символізувати минуле, сучасне й майбутнє. Від самого початку міфи були поєднані з релігійними віруваннями. Всі предмети природи не тільки здавались живими, одушевленими, а до них і ставились ритуально. праці Д.Фрезера та К.ЛевіСтросса, а у вітчизняній традиції — О.Ф.Лосева та ряду інших. Міфологічній формі світогляду притаманні ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх.

3. Специфіка релігії як історичного типу світогляду

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт.. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного. У релігії виникає зовсім інший, ноуменальний світ, недоступний органам чуттів і розуму, а тому в об'єкти надприродного світу треба вірити. Віра і виступає головним способом осягнення буття. Релігія постулює світ ідеальних сутностей, що у практичному плані веде до обгрунтування пріоритету духу над тілом.. Якщо для міфа головним є обгрунтування зв'язку індивіда з родом, то для релігії — досягнення єдності з Богом як втіленням святості та абсолютною цінністю. В цьому полягає позитивне значення релігії, бо чим є життя, коли нема нічого святого. Як відомо, релігійна віра — це фактичне прийняття за істину того, що в принципі не піддається ніякій практичній перевірці й логічному доведенню. Віра в науці розглядається передусім ґрунтується на знанні, яке має системну організацію і практич¬но-логічне підтвердження.