Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді на теоретичні питання до іспиту.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
713.89 Кб
Скачать
  1. Об’єкт, суб’єкт та джерело ризику. Приклади.

Наголосимо, що об’єктивно наявні невизначеність, конфліктність, брак інформації на момент оцінювання та прийняття управ­лінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни в оточуючому середовищі й у самій системі, еволюційні трансформаційні процеси, обмаль часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень породжують ризик.

Вивчаючи та враховуючи ризик, необхідно мати чітке уявлення про його об’єкт, суб’єкт, джерела. Слід також звернути увагу на те, що ризик має діалектичну об’єктивно-суб’єктивну структуру.

Об’єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує внаслідок об’єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень.

Суб’єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці (бізнесі) діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени) із власним досвідом, психологією, інтересами, преференціями, схильністю чи несхильністю до ризику.

Об’єктом ризику називають економічну систему, оцінити ефективність та умови функціонування якої на перспективу вичерпно та з необхідною точністю неможливо.

Суб’єкт ризику — особа або колектив, зацікавлені в результатах управління об’єктом ризику із відповідною компетенцією щодо управління й прийняття відповідних рішень стосовно об’єкта ризику.

Джерела ризику — це чинники (процеси, явища), що спричиняють невизначеність, конфліктність.

З огляду на викладене, ми пропонуємо таке визначення економічного ризику.

Ризик — це економічна категорія, котра відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно наявних невизначеності та конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень та оцінювання, обтяжених можливими загрозами й невикористаними можливостями.

Це визначення ґрунтується на системному підході до категорії економічного ризику і вказує на необхідність аналізу впливу на об’єкти управління сукупності внутрішніх і зовнішніх чинників і надсистеми, а також урахування ставлення до ризику суб’єктів господарювання (суб’єктів ризику).

  1. Види аналізу ризику.

Аналіз ризиків поділяють на два види: кількісний та якісний. Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.

Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Експертний метод, який відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень так і ймовірність.

Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявленнях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.

Статистичний метод спочатку  використовувався в системі ПЕРТ (PERT) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом найбільш застосовуваним став метод статистичних випробувань (метод “Монте–Карло”). До переваг цього методу відносять можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.

Розглядаючи питання методики визначення ризику, слід звернути увагу, що початковим пунктом в аналізі ризику проекту є встановлення невизначеності, притаманної грошовим потокам проекту. Цей аналіз можна проводити декількома шляхами, починаючи з неформального судження до комплексних економічних та статистичних аналізів, що включають самостійні підрахунки до великомасштабних комп’ютерних моделей.