3.2 Використання малих річок

В Україні малі річки використовуються для судноплавства; ри­боловства; лісосплаву; побутового, промислового і сільськогоспо­дарського водопостачання; гідро- і теплоенергетики; водних меліорацій; рекреації тощо. Проте значення окремих видів їх вико­ристання весь час змінювалося. Тепер, наприклад, малі річки май­же не використовують для лісосплаву й мало використовують для судноплавства.

Здавна малі річки були джерелом гідравлічної енергії — на них будували млини, гідросилові установки промислових підприємств. Про масштаби використання малих річок на початку XX ст. можна судити за басейнами Дніпра та Дністра, де налічувалось відповідно 5044 і 1563 гідравлічні установки.

Гідроенергетичне використання малих річок почалося давно. Особливо широкого розмаху воно набуло в 30—50-х роках XX ст. Наприклад, у повоєнні роки на малих річках України побудовано майже 700 ГЕС. Пізніше, в 60—70-х роках, коли збільшилось електропостачання сільського населення від державних енергосис­тем, малі сільські ГЕС були визнані нерентабельними, їх частково демонтували, а частково законсервували. В наш час, як уже зазна­чалося, на малих річках діють 49 ГЕС.

Малі річки мали велике значення й у розселенні людей, в роз­витку промисловості, комунального і сільського господарства. До найбільш освоєних належать малі річки басейнів Південного Бугу. Середнього і Нижнього Дніпра.

Сучасні напрями використання водних ресурсів малих річок різних регіонах України неоднакові; переважання якогось виду використання певною мірою є зональним. В усіх регіонах України малі річки використовують для забезпечення господарсько-побутового та виробничого водопостачання. Так, у Поліссі та Карпатах на господарем, ко-побутові потреби витрачається 10...30 % загального об'єму використаної води, у Лісостепу — 10...20, у Степу — 20...40 % і більше

Використання води малих річок для зрошення земель характерне для Криму та степової зони, дещо менше її використовується у лісостеповій зоні. Нині близько 25 % зрошуваних земель забезпечу­ються водою малих річок.

Майже повсюдно води малих річок є джерелами сільськогоспо­дарського водопостачання. На ці потреби йде понад 40 % води, яка залучається для водозабезпечення із окремих річок Карпат, Полісся та Лісостепу.

Для риборозведення в основному використовують малі річки басейну Дністра, Південного Бугу, лісостепової частини басейну Дніпра. В Криму і Закарпатті на малих річках воно майже не розвинуте.

У зоні надмірного зволоження малі річки с водоприймачами осу­шувальних систем і джерелом для покриття дефіциту води у ґрунті в період вегетації сільськогосподарських культур.

За оцінками спеціалістів, у малих річках формується 60 % сумар­них водних ресурсів України. На Поліссі та в Лісостепу зосереджено 60 % водних ресурсів цих річок, у Карпатах — близько 25, у Сте­пу — приблизно 12 %.

Як відомо, малим річкам властива більша сезонна та багаторічна мінливість стоку, ніж великим. Тому здавна люди вдавались до ре­гулювання їхнього стоку за допомогою ставів і водосховищ. Нині на річках України налічується майже 27,6 тис. ставів загальним об'є­мом близько 3 км³ і площею водної поверхні понад 2 тис. км² і 1094 водосховищ, без дніпровських та дністровського, повним об'ємом Х,4 км³ і площею водної поверхні 2,6 тис. км².

Стави і водосховища в основному використовують комплексно, причому головними водокористувачами в окремих регіонах можуть бути різні галузі господарства. Так, на півдні України і в централь­них маловодних районах лісостепової зони вони використовуються переважно для зрошення, обводнення, водопостачання та рибороз­ведення; в північній частині, в зоні надмірного зволоження, — як водоприймачі осушувальних систем, для риборозведення, водопостачання і зволоження земель; у Прикарпатті їхнє основне призна­чення — водопостачання, риборозведення і гідроенергетика, боротьба з повенями. В усіх регіонах стави і водосховища використо­вуються для рекреації.

Під впливом ставів і водосховищ водні ресурси зменшуються мере і додаткове випаровування з водної поверхні. Підраховано, що в середній за водністю рік втрачається до 1 км³ води, в маловодний рік 95 %-вої забезпеченості — 1,2, а в дуже маловодний рік 97 %-вої забезпеченості — 1,4 км³. У рік 95 %-вої забезпеченості витрачаєть­ся до 20 % сумарного корисного об'єму води ставів і водосховищ або 7 % водних ресурсів.

У 90-х роках минулого століття сумарний забір води на госпо­дарські потреби з малих річок становив 6,26 км³ (або 20 % загаль­ного об'єму забору в Україні), в тому числі з поверхневих водних об'єктів — 3,36 км³, підземних вод — 2,03 і шахтно-рудничних — 0,9 км³. Необоротне водокористування становило 1,64 км³ (26,2 % сумарного водозабору).

Найбільша кількість води забирається з малих річок басейну Дніпра — 33 %. У басейнах Дністра, Сіверського Дінця і річок Приазов'я водозабір становить 11...17 %.

Водами малих річок забезпечується 67 % потреб сільськогоспо­дарського водопостачання, 25 % — зрошення, 25 % — господарсько-побутових потреб міського населення.

Наведені показники лише наближено характеризують викорис­тання вод малих річок, оскільки державним обліком використання вод охоплено тільки 22 % загальної кількості річок довжиною пере­важно понад 10 км.

7