Економіка підприємства – це наука про:
а) розміщення виробництва на певній території;
б) ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів;
в) взаємовідносини підприємства з іншими суб'єктами ринку;
г) взаємодії попиту і пропозиції на ринку.
Галузь промисловості – це сукупність підприємств, що характеризуються:
а) єдністю економічного призначення продукції та особливим складом кадрів, спільністю технологічної бази і технологічних процесів та однорідністю споживаної сировини;
б) спільним територіальним розміщенням;
в) однаковою продукцією, але різними ринками збуту;
г) єдністю ринку закупівлі сировини та збуту готової продукції.
Галузева структура промисловості характеризується:
а) складом галузей, їх кількісними співвідношеннями та взаємозв’язками між ними;
б) співвідношенням між окремими галузями промисловості;
в) диференціацією промисловості на галузі.
г) економічними зв’язками між галузями промисловості.
Промислове підприємство – це ланка, яка характеризується:
а) виробничо-технічною, економічною та організаційною єдністю;
б) стабільністю показників роботи;
в) ритмічністю випуску продукції;
г) правами юридичної особи.
Вкажіть критерії, за якими в Україні підприємство відноситься до малих:
а) чисельність працюючих та галузева належність;
б) форма власності;
в) характер діяльності;
г) кількістю основних фондів.
Підприємство набуває прав юридичної особи з дня:
а) державної реєстрації;
б) виготовлення печатки підприємства;
в) відкриття розрахункового рахунку;
г) укладання колективного договору та підписання установчих документів.
Визначальним законодавчо-нормативним актом, що регулює діяльність підприємства, є:
а) господарський кодекс України;
б) положення про підприємство;
в) інструкції, що затверджуються міністерством;
г) стандарти підприємства.
Статутний фонд підприємства включає в себе:
а) основні та оборотні засоби підприємства;
б) борги споживачів;
в) кредити Нацбанку;
г) доходи від діяльності комунального господарства.
Підприємництво – це:
а) діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт (надання послуг);
б) самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку;
в) діяльність суб’єктів господарювання, яка спрямована на створення, впровадження та поширення нововведень у суспільне виробництво з метою підвищення його ефективності;
г) самостійна діяльність суб’єктів господарювання в сфері торгівлі, виробництва, та фінансового ринку.
Види підприємництва:
а) соціальне, інноваційне та банківське;
б) виробниче, комерційно-торговельне та фінансово-кредитне;
в) будівельне, транспортне та сільськогосподарське;
г) соціальне, виробниче, банківське.
Згідно господарського кодексу України підприємство – це:
а) самостійно господарюючий суб’єкт, що володіє правами юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну, торговельну та іншу господарську діяльність з метою задоволення суспільних і власних потреб;
б) господарюючий суб’єкт, що має у власності, господарському веденні чи оперативному управлінні відособлене майно і, що відповідає за своїми зобов’язаннями власним майном;
в) діяльність суб’єктів господарювання, яка спрямована на створення, впровадження та поширення нововведень у суспільне виробництво з метою підвищення його ефективності;
г) всі відповіді вірні.
Учасники ТзОВ відповідають за борги товариства:
а) у межах належних їм внесків;
б) у межах належних їм акцій;
в) усім належним їм майном;
г) частково майном.
Які цехи відносять до допоміжних і обслуговуючих цехів:
а) ремонтні і модельні;
б) механічної обробки;
в) ковальсько-пресові;
г) заготівельні і складальні.
Вкажіть види статутних об’єднань:
а) концерни і консорціуми;
б) асоціації;
в) корпорації;
г) трести і картелі.
Промислові підприємства за характером виробничого процесу поділяються на підприємства з:
а) неперервним і дискретним виробництвом;
б) поточним і груповим виробництвом;
в) сезонним і квартальним виробництвом;
г) партіонним і серійним виробництвом.
Учасники товариства з повною відповідальністю відповідають за борги товариства:
а) усім належним їм майном;
б) у межах належних їм внесків;
в) у межах належних їм акцій;
г) половиною власного майна і частково акціями.
Добровільне об’єднання підприємств, суб’єкти якого повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність це:
а) трест;
б) корпорація;
в) консорціум;
г) асоціація.
Учасники командитного товариства відповідають за борги:
а) частина учасників – всім майном, а решта – в межах належних їм внесків;
б) у межах належних їм внесків;
в) у межах належних їм акцій;
г) усім належним їм майном.
Зовнішнє середовище поділяється на:
а) мікро- та макросередовище;
б) соціальне та природне середовище;
в) державне та інвестиційне;
г) регіональне та вседержавне.
До факторів прямого впливу на діяльність підприємства відносять:
а) державні органи, постачальників, споживачів і конкурентів;
б) трудові, матеріальні та фінансові;
в) економічні, технічні, соціальні, політичні фактори та технологію;
г) економічні, технічні, соціальні фактори та державні органи.
До факторів непрямого впливу на діяльність підприємства відносять:
а) трудові, матеріальні та фінансові;
б) економічні, технічні, соціальні, політичні фактори та технологію;
в) державні органи, постачальників, споживачів і конкурентів;
г) економічні, технічні, соціальні фактори та державні органи.
Визначте, які цехи відносять до основних цехів підприємства:
а) ливарні і складальні;
б) ремонтні та транспортні;
в) інструментальні;
г) санітарно-гігієнічні.
Основною виробничою одиницею підприємства є:
а) робоче місце;
б) дільниця;
в) цех;
г) відділ.
Вкажіть принципи побудови виробничої структури підприємства:
а) технологічний, предметний, змішаний;
б) одиничний, серійний, масовий;
в) індивідуальний та груповий;
г) потоковий.
Інструментом ринку робочої сили виступає:
а) біржа праці;
б) товарна біржа;
в) фондова біржа;
г) валютна біржа.
Визначте добровільне об’єднання підприємств, суб’єкти якого мають юридичну і господарську самостійність це:
а) холдинг.
б) корпорація;
в) асоціація;
г) трест.
Первинним ринком, що визначає перспективи розвитку інших, є:
а) ринок товарів;
б) ринок робочої сили;
в) ринок предметів споживання;
г) ринок засобів виробництва.
Загальна структура підприємства включає:
а) виробничу структуру та установи, що обслуговують працівників підприємства;
б) основні, допоміжні та обслуговуючі цехи;
в) підсобні цехи і господарства;
г) апарат управління підприємством.
Ринок – це:
а) суспільний механізм розподілу матеріальних благ шляхом добровільного обміну;
б) механізм ціноутворення;
в) відносно автономна територія, яка характеризується єдністю виробничих зв’язків;
г) місце зустрічі продавців і посередників.
Інструментом ринку товарів і послуг виступає:
а) товарна біржа;
б) біржа праці;
в) фондова біржа;
г) валютна біржа.
Головне завдання підприємства полягає у:
а) задоволенні потреб ринку з метою одержання прибутку;
б) ефективному використанні основних фондів і оборотних засобів;
в) підвищенні продуктивності праці й ефективному використанні системи мотивації праці;
г) підвищенні якості продукції, що випускається.
Основними документами, що регулюють діяльність підприємства, є:
а) колективний договір
б) статут;
в) Господарський кодекс України;
г) всі відповіді вірні.
Виробнича структура підприємства - це:
а) склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови і взаємозв'язку;
б) чисельність суб'єктів-засновників та взаємовідносини між ними;
в) частка капіталу кожного засновника в статутному фонді;
г) організаційно-правова форма існування підприємства.
Ha виробничу структуру підприємства не впливають:
а) віддаленість підприємства від природних ресурсів;
б) складність конструкції виробу;
в) масштаб виробництва;
г) характер технологічного процесу.
Виробнича структура підприємства може бути:
а) цеховою;
б) універсальною;
в) спеціалізованою;
г) загальною.
Загальна структура підприємства включає:
а) виробничі підрозділи;
б) підрозділи матеріально-технічного забезпечення;
в) підрозділи збуту продукції;
г) підрозділи маркетингу.
За метою і характером діяльності підприємства поділяються на:
а) виробничі;
б) комерційні;
в) логістичні;
г) банківські.
Не є ознакою організаційно-соціальної єдності підприємства:
а) самостійне визначення перспектив розвитку;
б) єдність трудового колективу;
в) наділення правами юридичної особи;
г) єдність керівництва.
Найпростішою формою об'єднання підприємств є:
а) асоціація;
б) корпорація;
в) концерн;
г) холдинг.
Господарські товариства як форма існування підприємства мають такі переваги:
а) збільшення фінансової незалежності;
б) розпорошення капіталу між багатьма партнерами;
в) можливість залучення іноземних інвестицій;
г) можливість залучення державних інвестицій.
Об'єднання підприємницьких структур, що характеризуються органічним поєднанням власності та контролю, називаються:
а) концерн;
б) холдинг;
в) корпорація;
г) асоціація.
За елементно-технологічним складом ринки поділяються на:
а) ринок засобів виробництва і предметів споживання;
б) ринок споживачів;
в) ринок виробників;
г) ринок посередників.
До складу ринкової інфраструктури можна віднести:
а) товарні і фондові біржі;
б) державні установи;
в) міжнародні установи;
г) спільні установи.
Структура підприємства – це:
а) сукупність правил взаємовідносин між структурними підрозділами підприємства;
б) внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними;
в) сукупність всіх видів ресурсного забезпечення структурних підрозділів підприємства;
г) всі відповіді вірні.
Залежно від підрозділу розрізняють наступні види виробничої структури:
а) цехову, без цехову, корпусну та комбінатську;
б) технологічну, предметну та змішану;
в) комплексну та спеціалізовану;
г) неперервну та дискретну.
Розрізняють наступні функції управління:
а) централізація, аналіз, систематизація та прогноз;
б) планування, організація, мотивація та контроль;
в) обґрунтування, порівняння, діагностика та відтворення;
г) організаційні, соціально-економічні, мотиваційні.
Функції ринку:
а) просування товару, регулятивно-контролююча та стимулююча;
б)соціальна, корпоративна та суспільна;
в) споживання природних ресурсів, корисних копалин, повітря та води соціальні, політичні та природні;
г) всі відповіді вірні.
Управління – це:
а) процес поєднання ресурсів для досягнення поставленої мети;
б) процес поєднання форм діяльності для досягнення поставленої мети;
в) процес поєднання суб’єктів для досягнення поставленої мети;
г) процес поєднання знань для ефективного виробництва.
Розрізняють наступні функції управління:
а) централізація, аналіз, систематизація та прогноз;
б) планування, організація, мотивація та контроль;
в) обґрунтування, порівняння, діагностика та відтворення;
г) відтворення, орієнтації, регламентації, обґрунтованості.
Методи управління підприємством – це:
а) сукупність правил взаємовідносин між структурними підрозділами підприємства для досягнення поставлених цілей;
б) сукупність правил поведінки підприємства на ринку;
в) сукупність прийомів і способів впливу на керований об’єкт для досягнення поставлених цілей
г) сукупність правил взаємовідносин між адміністрацією і трудовим клдлективом.
Існують наступні методи управління:
а) економічні;
б) організаційно-адміністративні;
в) соціально-психологічні;
г) всі відповіді вірні.
Планування – це:
а) процес визначення цілей підприємства та вибору найефективніших способів їх досягнення;
б) завдання підприємства з виробництва товару, якість та властивості якого могли б задовольнити власні потреби;
в) завдання підприємства з виробництва товару, якість та властивості якого могли б задовольнити органи стандартизації та сертифікації;
г) всі відповіді вірні.
Підприємство здійснює:
а) стратегічне, тактичне та оперативне планування;
б) довгострокове, короткострокове та перспективне планування;
в) поточне, календарне та середньострокове;
г) сезонне та квартальне.
Виробнича програма – це:
а) стратегічний план економічного розвитку підприємства;
б) система планових завдань із виробництва та доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та у встановлені терміни згідно з договорами поставок;
в) план ресурсного забезпечення підприємства;
г) план забезпечення кваліфікованими кадрами.
Товарна продукція планується:
а) в залежності від особливостей конкретного підприємства;
б) з урахуванням вартості готової продукції, напівфабрикатів для власного виробництва;
в) без урахування вартості готової продукції, напівфабрикатів для власного виробництва;
г) без врахування відвантаженої продукції.
Внутрішньозаводський оборот – це:
а) вартість готової продукції, що реалізована робітникам підприємства за внутрішніми цінами підприємства;
б) кількість продукції підприємства, що реалізована за межі підприємства;
в) кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки;
г) кількість продукції відвантаженої на сторону.
Чиста продукція – це:
а) продукція, що виготовлена тільки з матеріалів і напівфабрикатів цього підприємства;
б) новостворена підприємством вартість;
в) продукція, що виготовлена без виробничої кооперації з іншими підприємствами;
г) продукція, що виготовлена з матеріалів зі сторони.
Яким може бути співвідношення товарної і реалізованої продукції у виробничій програмі:
а) товарна і реалізована продукція рівні;
б) товарна продукція менша від реалізованої;
в) товарна продукція більша від реалізованої;
г) співвідношення може бути різним.
Асортимент продукції це:
а) перелік виробів, що виробляються по назвах, сортах, профілях у заданій кількості;
б) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі;
в) обидва визначення вірні;
г) перелік видів продукції, що виробляється.
Яке твердження є правильним:
а) валова продукція більша від товарної;
б) товарна продукція більша від валової;
в) валова продукція може бути меншою, більшою або рівною товарній продукції;
г) немає правильної відповіді.
Поняття засоби виробництва і виробничі фонди:
а) рівнозначні;
б) поняття “засоби виробництва” ширше за поняття “виробничі фонди”;
в) поняття “виробничі фонди” ширше за поняття “засоби виробництва”;
г) ці поняття економічно не пов’язані.
Персонал підприємства - це:
а) працівники, які мають значний стаж роботи на підприємстві;
б) працівники, які мають високий рівень кваліфікації;
в) постійні працівники, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи;
г) промислово-виробничий персонал.
З перелічених працівників виберіть тих, котрі належать до основних робітників:
а) токар обробного цеху;
б) оператор автонавантажувача складу готової продукції;
в) слюсар механоскладального цеху;
г) слюсар по ремонту обладнання дільниці штампування.
Трудові ресурси — це:
а) сукупність постійних і тимчасових працівників, які отримали необхідну професійну підготовку;
б) люди, які вже працюють або будуть залучені до праці в майбутньому;
в) промислово-виробничий персонал;
г) явочна чисельність працівників.
До промислово-виробничого персоналу підприємства не належать:
а) головний бухгалтер;
б) юрист;
в) лікар;
г) прибиральниця.
Працівник підприємства, який готує і оформлює документацію, належить до категорії:
а) керівник;
б) спеціаліст;
в) службовець;
г) технічний виконавець.
Умовність поділу робітників на основні і допоміжні пояснюється:
а) зростанням продуктивності праці основних робітників;
б) збільшенням обсягу робіт по ремонту обладнання;
в) підвищенням рівня механізації і автоматизації виробництва;
г) зростанням складності робіт по обслуговуванню виробництва.
Хто з перелічених працівників належить до службовців:
а) фінансовий директор підприємства;
б) змінний майстер цеху;
в) механік монтажного цеху;
г) архівний працівник підприємства.
Хто з перелічених працівників не належить до керівників:
а) комерційний директор підприємства;
б) начальник відділу технічного контролю;
в) товарознавець відділу постачання;
г) головний бухгалтер.
Професія характеризує:
а) можливість опанування суміжних професій;
б) вид трудової діяльності;
в) стаж роботи на даному підприємстві;
г) співвідношення між працівниками різних спеціальностей.
Рівень кваліфікації робітників характеризується за:
а) категоріями;
б) розрядами;
в) ступенями;
г) посадами.
Ріст питомої ваги чисельності спеціалістів на підприємстві пояснюється:
а) зниженням трудомісткості продукції;
б) ускладненням виробничих зв’язків та підвищенням технічної оснащеності виробництва;
в) збільшенням частки підприємства в загальних обсягах випуску продукції галуззю;
г) підвищенням кваліфікації робітників.
За трудомісткістю виробничих програм чисельність основних робітників обчислюється:
а)
б)
в)
г)
Чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначається:
а) аналогічно чисельності основних і допоміжних робітників;
б) за встановленими нормами трудомісткості виконання певних робіт;
в) на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників у кожній з вказаних груп згідно з чинними нормативами чисельності;
г) за аналогією з попередніми календарними періодами.
До показників руху робочої сили на підприємстві не належать:
а) коефіцієнт обороту робочої сили по прийому;
б) коефіцієнт завантаження робочої сили в часі;
в) коефіцієнт плинності;
г) коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню.
Підсумок балансу робочого часу середньоспискового робітника відображає:
а) кількість робочих днів у календарному періоді;
б) мінімальний робочий час в годинах за рік;
в) максимальний фонд робочого часу за рік в годинах;
г) дійсний фонд робочого часу за рік в годинах.
Продуктивність праці як показник її ефективності відображає:
а) співвідношення між промислово-виробничим і непромисловим персоналом підприємства;
б) кількість продукції, яка вироблена підприємством за рік;
в) співвідношення між обсягом продукції та кількістю затраченої на її виробництво праці;
г) співвідношення між основних фондів підприємства та чисельністю промислово – виробничого персоналу.
Рівень продуктивності праці можна охарактеризувати показником:
а) темпи росту продуктивності праці;
б) виробіток;
в) норма часу;
г) зниження витрат.
Натуральні показники оцінки рівня продуктивності праці застосовуються в умовах:
а) масового виробництва;
б) виробництва однорідної продукції;
в) незначних обсягів виробництва;
г) невисокої трудомісткості продукції.
Найчастіше плановий рівень продуктивності праці з врахуванням усіх техніко-економічних чинників визначають методом:
а) прогнозним;
б) нормативним;
в) пофакторним;
г) сукупним.
До персоналу підприємства відносять:
а) постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи:
б) працівників, які мають високий рівень кваліфікації;
в) працівників, які мають значний стаж роботи на підприємстві;
г) промислово-виробничий персонал підприємства.
Хто з перелічених працівників не належить до промислово – виробничого персоналу підприємства:
а) технічний працівник в дитячому садку;
б) водій автокара механоскладального цеху;
в) економіст І категорії відділу економічного аналізу;
г) чергова прохідної головного корпусу.
Поділ персоналу на промислово-виробничий і непромисловий необхідний для:
а) розрахунків розмірів заробітної плати окремих категорій працівників;
б) встановлення співвідношення між чисельністю основних і допоміжних робітників;
в) статистичної звітності;
г) визначення доплат при звільненні з роботи.
Професія характеризує:
а) можливість опанувати суміжну спеціальність.
б) вид трудової діяльності, сукупність певних теоретичних знань і практичних навиків;
в) сукупність певних теоретичних знань і практичних навиків;
г) рівень кваліфікації.
Кваліфікація - це:
а) сукупність спеціальних знань і практичних навиків, які визначають підготовленість працівника виконувати професійні функції певної складності.
б) категорія, яка характеризує відносно вузький вид робіт і вимагає додаткових специфічних знань;
в) можливість опанувати суміжну спеціальність;
г) рівень відповідної освіти.
Рівень кваліфікації робітників характеризується за:
а) розрядами;
б) категоріями;
в) ступенями;
г) посадами.
На зміну професійно-кваліфікаційного складу персоналу промислових підприємств впливають такі фактори:
а) зростання попиту на кваліфіковану робочу силу.
б) підвищення частки розумової праці;
в) перерозподіл працюючих зі сфери промислового виробництва в інформаційну сферу та сферу обслуговування населення;
г) всі відповіді вірні.
Ефективність праці характеризує показник:
а) продуктивність;
б) затрати живої праці;
в) сукупність властивостей людини як робочої сили;
г) затрати уречевленої праці.
Рівень продуктивності праці можна охарактеризувати показником:
а) виробіток;
б) економія часу;
в) темпи росту продуктивності праці;
г) випередження росту продуктивності праці відносно росту заробітної плати.
Рівень продуктивності праці можна визначити в таких вимірниках:
а) натуральних
б) вартісних;
в) умовно-натуральних;
г) всі вірні;.
Недоліком натуральних вимірників продуктивності праці є:
а) різнорідність продукції, що випускається більшістю галузей промислового виробництва;
б) незначні обсяги випуску продукції кожного виду;
в) значні обсяги випуску продукції кожного виду;
г) неможливість точного визначення затрат часу на одиницю продукції.
Умовно-натуральні вимірники продуктивності праці використовуються у випадках, коли:
а) підприємство виготовляє різний асортимент продукції в межах встановленої номенклатури;
б) продукція належать до трудомісткої;
в) продукція є матеріаломісткою;
г) продукція є енергомісткою.
Найчастіше плановий рівень продуктивності праці визначають такими методами:
а) пофакторним;
б) нормативним;
в) прогнозним;
г) сукупним.
Середньоспискова чисельність працівників за місяць обчислюється:
а) шляхом сумування спискового складу працівників за всі дні місяця і діленням на число календарних днів у місяці;
б) як середньоарифметична величина показників середньоспискової чисельності за всі дні місяця;
в) діленням фактично відпрацьованих людино-днів за місяць на кількість днів роботи підприємства у цьому ж періоді;
г) добутком фактично відпрацьованих людино-днів за місяць на кількість днів роботи підприємства у цьому ж періоді.
Чисельність основних робітників визначають такими методами:
а) за нормами виробітку;
б) за чисельністю зайнятих в основних цехах;
в) на основі середніх норм, що діють в галузі;
г) за нормами часу.
Чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначається:
а) на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників по кожній з указаних груп згідно діючих нормативів чисельності;
б) за встановленими нормами трудомісткості виконання певних робіт;
в) аналогічно чисельності основних і допоміжних робітників;
г) за аналогією з попередніми календарними періодами.
Визначте неправильне твердження:
а) для встановлення чисельності управлінського персоналу підприємства керуються типовими штатними розписами;
б) коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову – це відношення явочної чисельності працюючих до облікової;
в) показник плинності кадрів на підприємстві – це відношення кількості звільнених з усіх причин до середньооблікової чисельності працюючих;
г) завданням кадрової політики на підприємстві є розробка стратегії формування й використання трудового потенціалу.
Показниками руху робочої сили на підприємстві є такі коефіцієнти:
а) обороту робочої сили по прийому;
б) завантаження робочої сили в часі;
в) оновлення робочої сили на початок року;
г) тривалості обороту.
Кадрова політика підприємства – це:
а) система заходів щодо забезпечення кожного робочого місця персоналом відповідної професії, спеціальності, кваліфікації;
б) сукупність заходів щодо вирішення соціальних проблем колективу;
в) сукупність працівників різних категорій та перспективи зміни її структури;
г) система підготовки керівників найвищої кваліфікації.
Управління персоналом передбачає:
а) визначення потреби в певних категоріях персоналу;
б) планування росту продуктивності праці;
в) нормування праці;
г) нормуванням виробітку.
Мотивація високопродуктивної діяльності визначається як:
а) сукупність заходів, що стимулюють працівників до досягнення певних цілей;
б) сукупність прогресивних норм праці;
в) зниження показників трудомісткості продукції;
г) місія і підпорядковані їй цілі підприємства.
Спеціальність – це:
а) вид трудової діяльності;
б) різновид трудової діяльності в межах спеціальностей;
в) різновид трудової діяльності в межах кваліфікації;
г) різновид трудових ресурсів.
Організація праці – це:
а) система технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів по використанню праці;
б) умови, в яких відбувається процес праці;
в) забезпечення підприємства робочою силою і її правильний розподіл між робочими місцями;
г) раціоналізація прийомів і методів праці.
Нормування праці є необхідним для:
а) забезпечення чіткої організації виробничого процесу;
б) визначення потреби в різних видах обладнання;
в) скорочення витрат матеріальних ресурсів на підприємстві;
г) оптимальної організації заробітної плати.
Нормування праці здійснюється такими методами:
а) аналітичним;
б) безмашинним;
в) машинним;
г) графічним.
Наукова організація праці (НОП) забезпечує:
а) більш широкий вибір спеціальностей працівників;
б) покращення використання матеріалів, палива, техніки;
в) підвищення енергоозброєності;
г) більш ефективне використання робочого часу.
Норма часу – це:
а) максимально допустимі витрати часу на операцію;
б) оптимальна кількість обладнання, закріплена за робітником;
в) кількість робітників, що обслуговують дане робоче місце;
г) кількість продукції, що повинна бути виготовлена за одиницю часу.
Продуктивність праці характеризується:
а) обсягом випущеної в одиницю часу продукції в розрахунку на одного працюючого;
б) обсягом випущеної продукції;
в) обсягом реалізованої продукції в розрахунку на одного працюючого;
г) обсягом випущеної продукції за квартал.
Індекс продуктивності праці визначається:
а) як співвідношення продуктивності праці в плановому і базовому періоді;
б) як різниця продуктивності праці в плановому і базовому періоді;
в) як різниця між темпами росту продуктивності в плановому і базовому періоді;
г) як добуток продуктивності праці в базовому періоді та індексу інфляції.
Норми виробітку і обслуговування при перегляді:
а) підвищуються;
б) знижуються;
в) підвищуються або знижуються залежно від конкретної ситуації;
г) незмінюються.
Вкажіть правильне співвідношення між темпами росту продуктивності праці та середньою заробітною платою:
а) темпи росту середньої заробітної плати повинні відставати від темпів росту продуктивності праці;
б) темпи росту середньої заробітної плати повинні випереджати темпи росту продуктивності праці;
в) темпи росту повинні бути однакові;
г) продуктивність праці повинна зростати випереджуючими темпами.
Мотивація високопродуктивної діяльності визначається як:
а) місія і підпорядковані їй цілі підприємства;
б)сукупність прогресивних норм праці;
в) зниження показників трудомісткості продукції;
г) сукупність заходів, що стимулюють працівників до досягнення певних цілей.
Моделі мотивації не можуть базуватись на:
а) теорії потреб;
б) теорії справедливості;
в) теорії рівності;
г) теорії очікування.
Методи мотивації можуть бути:
а) прямі і непрямі економічні;
б) грошові;
в) прямі і непрямі економічні, не грошові;
г) пільгові і загальні.
Виберіть найбільш повне і точне визначення терміна „оплата праці”:
а) грошова оцінка виконаної роботи;
б) відшкодування витрат на відтворення робочої сили;
в) грошовий вираз вартості робочої сили, який виплачується за виконану роботу або надані послуги;
г) грошові виплати працівникові з метою його мотивації до високопродуктивної праці.
Номінальна заробітна плата - це:
а) грошова сума, яку одержує працівник за виконану роботу;
б) законодавчо зафіксовані тарифні розцінки і тарифні ставки;
в) мінімальний розмір заробітної плати, що має місце на підприємстві в певному періоді;
г) грошовий еквівалент матеріальних благ, які можуть бути придбані за неї.
Реальну заробітну плату можна визначити як:
а) грошовий вираз кількості товарів і послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату;
б) суму основної і додаткової заробітної плати працівника;
в) суму основної заробітної плати і виплат за преміальними та іншими мотиваційними системами;
г) співвідношення між рівнем заробітної плати працівника в базовому і звітному періодах.
Основна заробітна плата працівника - це:
а) виплати працівникові з фонду матеріального заохочення за
досягнення підприємством високих кінцевих результатів роботи;
б) розмір оплати праці, який визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами;
в) законодавчо зафіксовані ставки згідно з рівнем кваліфікації працівника;
г) доплати понад розміри, встановлені чинним законодавством.
Додаткова заробітна плата - це:
а) винагорода за виконання виробничих функцій і поставлених завдань, за трудові успіхи працівника;
б) премії за підсумками роботи підприємства за рік;
в) гарантійні та компенсаційні виплати;
г) матеріальні виплати, не передбачені чинним законодавством.
Регулююча функція заробітної плати реалізує принцип:
а) соціальної справедливості;
б) гарантованості виплат;
в) відтворюваності робочої сили;
г) розподілу та перерозподілу кадрів.
Абсолютне зростання заробітної плати - це:
а) приріст заробітної плати в абсолютній величині у звітному періоді в порівнянні з базовим;
б) випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці;
в) збільшення розмірів оплати праці у сфері матеріального виробництва;
г) збільшення всієї частини суспільного продукту, яка в грошовому виразі виділяється суспільством для задоволення усіх потреб працюючих.
Відносне зростання заробітної плати характеризується:
а) приростом заробітної плати у відсотках у звітному періоді порівняно з базовим;
б) збільшення частини суспільного продукту, яка припадає на одного працівника;
в) процентним випередженням росту заробітної плати порівняно із зростанням продуктивності праці;
г) випередженням темпів росту середньої заробітної плати порівняно із зростанням цін.
Державне регулювання оплати праці не передбачає:
а) встановлення мінімального рівня оплати праці;
б) встановлення рівня оподаткування доходів працівників;
в) встановлення стійкого співвідношення між величиною основної заробітної плати, допоміжної заробітної плати та інших виплат працівникам підприємств;
г) встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.
Тарифна система не містить елементи:
а) тарифної сітки;
б) середніх тарифних коефіцієнтів;
в) тарифних ставок;
г) схем посадових окладів.
Тарифна ставка будь-якого і-го розряду може бути визначена:
а) Сі = С1 / К1; б) Сі = С1 х (Кі - К1); в) Сі = С1 х Кі ; г) Сі = С1 х ( 1+Кі).
Погодинну форму оплати праці доцільно використовувати за умов:
а) неможливості облікувати відпрацьований працівником час;
б) стабільності роботи;
в) неможливості або недоцільності нормування робіт;
г) наявності кількісних показників роботи, які залежать від самого працівника.
Якщо при нарахуванні заробітної плати використовується розцінок за весь обсяг виконаних робіт і встановлюється строк їх виконання, то така система називається:
а) безтарифна;
б) контрактна;
в) акордна;
г) погодинна.
Колективна форма оплати праці використовується у разі:
а) неможливості обслуговування обладнання одним робітником;
б) специфічна технологія вимагає використання праці групи робітників;
в) необхідності економії фонду оплати праці підприємства;
г) рівності кваліфікаційного рівня працівників.
Система участі в прибутках передбачає:
а) залучення вільних грошових коштів працівників підприємства для розширення виробництва;
б) розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками, який здійснюється у різних формах;
в) об’єднання грошових коштів фізичних осіб утворення юридичної особи за умови рівного розподілу прибутку;
г) преміювання працівників пропорційно зростанню прибутковості роботи підприємства.
Не є ознаками основних фондів підприємства як економічної категорії:
а) використовуються у виробничому процесі більше одного року;
б) переносять свою вартість на готову продукцію за один виробничий цикл;
в) піддаються амортизації;
г) втрачають вартість.
Яка ознака лежить в основі поділу основних фондів на активну та пасивну частини:
а) рівень доходності;
б) характер участі у виробничих процесах;
в) ступінь зносу;
г) за цільовим призначенням.
Під час зарахування основних фондів на баланс підприємства в результаті придбання або будівництва, вони оцінюються за:
а) первісною вартістю;
б) залишковою вартістю;
в) відновною вартістю;
г) ринковою вартістю.
Залишкова вартість основних фондів відображає:
а) вартість основних фондів, що не перенесена на витрати виробництва та обігу;
б) вартість основних фондів на момент їх ліквідації;
в) можливу ціну реалізації;
г) переоцінену вартість основних фондів.
Відновна вартість основних фондів – це:
а) вартість основних фондів з урахуванням їх зносу;
б) вартість основних фондів на момент їх ліквідації;
в) грошове вираження витрат на відтворення основних фондів у сучасних умовах;
г) фактична вартість основних фондів на момент введення в дію чи придбання.
Сума амортизаційних відрахувань використовується на:
а) покриття матеріальних витрат підприємства та виплату заробітної плати;
б) відтворення та удосконалення основних фондів підприємства;
в) підвищення якості виробництва продукції;
г) нове будівництво.
Фондовіддача – це відношення:
а) середньорічної вартості основних фондів до обсягу випуску продукції у вартісному виразі;
б) відношення обсягу випуску продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів;
в) річної суми прибутку до середньорічної вартості фондів;
г) середньорічної вартості фондів до річної суми прибутку.
Фондомісткість – це відношення:
а) середньорічної вартості основних фондів до обсягу випуску продукції;
б) обсягу випуску продукції до середньорічної вартості фондів;
в) річної суми прибутку до середньорічної вартості фондів;
г) середньорічної вартості фондів до річної суми прибутку.
Фондоозброєність – це відношення:
а) середньорічної вартості основних фондів до обсягу випуску продукції;
б) середньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельності робітників;
в) річної суми прибутку до середньорічної вартості фондів;
г) середньорічної вартості фондів до річної суми прибутку.
Фізичне зношення основних фондів – це:
а) поступове погашення їх вартості шляхом перенесення її на собівартість випущеної продукції;
б) втрата частини вартості фондів під впливом НТП;
в) матеріальне зношення основних фондів, у результаті якого вони перестають задовольняти поставлені до них вимоги;
г) моральне зношення фондів, у результаті якого вони перестають задовольняти поставлені до них вимоги.
Моральне зношення основних фондів – це:
а) моральне зношення фондів, у результаті якого вони перестають задовольняти поставлені до них вимоги;
б) поступове погашення вартості фондів шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції;
в) повна втрата вартості фондів або її частини під впливом науково-технічного прогресу;
г) втрата частини вартості фондів під впливом НТП.
Середньорічна вартість основних виробничих фондів розраховується:
а) як середньозважена величина;
б) як середньохронологічна величина;
в) як середньоарифметична величина;
г) як середньоквадратична величина.
Амортизація – це:
а) втрата частини вартості основних фондів під впливом НТП;
б) розмір річних відрахувань у відсотках від балансової вартості;
в) матеріальне зношення основних фондів, у результаті якого вони перестають задовольняти поставлені до них вимоги;
г) поступове погашення вартості основних фондів шляхом перенесення її на собівартість виготовленої продукції.
Норма амортизації – це:
а) поступове погашення вартості основних фондів шляхом перенесення її на собівартість виготовленої продукції;
б) розмір відрахувань у відсотках від балансової вартості;
в) втрата частини вартості основних фондів під впливом НТП;
г) матеріальне зношення основних фондів, у результаті якого вони перестають задовольняти поставлені до них вимоги.
Основними шляхами покращення використання основних фондів є:
а) швидке освоєння проектних потужностей;
б) покращення структури основних фондів;
в) вдосконалення технології;
г) збільшення коефіцієнта змінності та модернізація основних фондів.
Вкажіть методи прискореної амортизації основних фондів:
а) кумулятивний (суми чисел);
б) лінійний метод;
в) кумулятивний (суми чисел) та зменшуваного залишку при подвійній нормі амортизації;
г) рівномірного списання.
Яке з наведених тверджень вірне:
а) модернізація забезпечує розширене відтворення основних фондів;
б) модернізація забезпечує просте відтворення основних фондів;
в) модернізація усуває фізичне зношення основних фондів;
г) модернізація усуває моральне зношення І роду.
Вкажіть – до основних виробничих фондів не відносяться:
а) інженерні споруди;
б) передавальні пристрої;
в) виробничий інвентар;
г) спецодяг і спецоснащення.
Проаналізуйте – як попередити втрати від передчасного морального зношення основних фондів:
а) засобами проти корозії;
б) проведенням капітального ремонту;
в) модернізацією та підвищенням інтенсивності використання обладнання;
г) проведенням поточного ремонту.
Проаналізуйте до факторів, що впливають на фізичне зношення основних фондів відносяться:
а) їх склад за окремими елементами;
б) оплата праці;
в) ступінь зношення та завантаження основних фондів;
г) кваліфікація робітників.
Які з перелічених фондів підприємства можна віднести до невиробничих:
а) складське приміщення основного виробництва;
б) господарські будівлі транспортного цеху;
в) корпус санаторію-профілакторію;
г) потокова лінія монтажного цеху.
До активної частини основних фондів належать:
а) будівлі;
б) робочі машини;
в) господарський інвентар;
г) споруди.
Облік основних фондів здійснюється у таких формах:
а) вартісній і трудовій;
б) трудовій і натуральній;
в) натуральній і вартісній;
г) умовно-натуральній.
Якщо вартість основних фондів відображає витрати на їх відтворення в сучасних умовах, то вона називається:
а) початковою;
б) теперішньою;
в) відновною;
г) справедливою.
Коефіцієнт фізичного зношування можна обчислити за формулою:
а) К ф.знош = Вв / Вп ; б) К ф.знош = Вл / Вп; в) К ф.знош = Асум / Вп; г) К ф.знош = Взаг / Всправ.
Загальний коефіцієнт зношування основних фондів обчислюється за формулою:
а) Кзнош.заг = 1- Кф.знош / Кмор.знош;
б) Кзнош.заг = (1- Кф.знош) х (1- Кмор.знош);
в) Кзнош.заг = (1- Кф.знош) х Кмор.знош 1 / Кмор.знош 2;
г) Кзнош.заг = 1- (1- Кф.знош) х (1- Кмор.знош 1).
Процес амортизації основних фондів можна охарактеризувати як:
а) вихід з ладу окремих об’єктів основних фондів підприємства;
б) втрата основними фондами своїх початкових форм, розмірів, властивостей;
в) перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції;
г) відшкодування витрат на ремонт основних фондів з прибутку підприємства.
З перелічених виберіть групи основних фондів, на які вони поділяються для здійснення процесу амортизації:
а) - машини і обладнання; транспортні засоби; виробничий і господарський інвентар;
б) - будівлі. споруди; передавальні пристрої і транспортні засоби; машини і обладнання;
в) - активна частина основних фондів; пасивна частина основних фондів; невиробничі основні фонди;
г) - будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої; автотранспорт та запчастини до нього, меблі, конторське обладнання, електромеханічні прилади; сільськогосподарські машини, робоча худоба та ін.; ЕОМ, програмне забезпечення, засоби друку, телефони та ін.
Прискорена амортизація основних фондів використовується з метою:
а) пожвавлення процесу відтворення основних фондів;
б) запобігання проникненню на вітчизняний ринок зарубіжних аналогів основних фондів;
в) приведення до співставного виду первісної і відновної вартості основних фондів;
г) підвищення коефіцієнта фізичного зношування основних фондів.
Для груп основних фондів встановлені такі річні норми амортизації (%):
а) гр.1 - 10; гр.2 - 20; гр.3 - 25;
б) гр.1 - 5; гр.2 - 25; гр.3 - 15; гр.4 - 10;
в) гр.1 - 15; гр.2 - 20; гр.3 - 25;
г) гр.1 - 8; гр.2 - 40; гр.3 - 24; гр.4 - 60.
Фондовіддача основних фондів обчислюється за формулою:
а) Фв = Sсер / Ч; б) Фв = Sсер / Q; в) Фв = Q / Sсер ; г) Фв = (Sпоч - Sлікв) / Q.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання можна обчислити відношенням:
а) кількості відпрацьованих верстато-змін до кількості відпрацьованих верстато-днів;
б) обсягу виготовленої продукції за добу до обсягу виготовленої продукції за одну зміну;
в) ефективного часу роботи всього обладнання до ефективного часу роботи одиниці обладнання;
г) кількості всього обладнання до кількості обладнання, що працює у ведучому цеху.
Коефіцієнт приросту основних виробничих фондів – це співвідношення:
а) різниці вартості введених і виведених основних фондів до їх загальної суми на кінець року;
б) вартості введених фондів до їх вартості на кінець року;
в) вартості виведених фондів до їх суми на початок року;
г) різниці вартості введених і виведених фондів до їх загальної суми на початок року.
Коефіцієнт оновлення основних фондів визначається як відношення:
а) вартості введених фондів до вартості всіх фондів на кінець року;
б) вартості введених фондів до їх загальної вартості на початок року;
в) вартості введених фондів до середньорічної вартості всіх фондів;
г) відношення різниці вартості введених і виведених фондів до вартості на початок року.
За якою вартістю не оцінюються основні фонди на підприємстві:
а) за закупівельною вартістю;
б) за вартістю відновлення;
в) за залишковою вартістю;
г) за початковою вартістю.
Залишкова вартість основних фондів враховує:
а) початкову чи відновну вартість за мінусом амортизаційних відрахувань;
б) ціну основних фондів;
в) витрати на демонтаж за мінусом вартості металолому;
г) витрати на транспортування, установку і монтаж.
Вкажіть показник, який не характеризує використання основних фондів:
а) коефіцієнт оновлення і вибуття;
б) фондомісткість та фондовіддача;
в) коефіцієнт змінності;
г) фондоозброєність.
Коефіцієнт вибуття основних фондів – це:
а) відношення вартості вибулих основних фондів до вартості всіх основних виробничих фондів на початок року;
б) відношення вартості вибулих основних фондів до вартості всіх фондів на кінець року;
в) відношення вартості основних фондів, що вибули, до середньорічної вартості всіх фондів;
г) відношення різниці вартості введених і виведених фондів до вартості на кінець року.
Проаналізуйте від яких факторів залежить виробнича потужність:
а) наявного обладнання та режиму роботи підприємства;
б) якості сировини;
в) рівня спеціалізації;
г) кваліфікації робітників.
Вкажіть методи прискореної амортизації основних фондів:
а) кумулятивний (суми чисел);
б) метод рівномірного списання;
в) виробничий;
г) метод зменшення залишку.
Оборотні фонди підприємства - це частина виробничих фондів підприємства, яка:
а) підлягає амортизації протягом періоду корисного використання;
б) відшкодовується з прибутку підприємства;
в) переносить свою вартість на вартість готової продукції за один виробничий цикл;
г) створює належні умови для нормального протікання основних виробничих процесів.
На виробничо - технологічну структуру оборотних фондів не впливають такі чинники:
а) тривалість технологічного циклу виготовлення продукції;
б) номенклатура продукції;
в) характер виробництва;
г) рівень фондовіддачі.
Норма витрат матеріальних ресурсів визначається як:
а) середня норма витрат на одиницю продукції в попередньому періоді;
б) мінімальна величина витрат матеріальних ресурсів на один виріб;
в) гранично допустима кількість спожитих сировини і матеріалів при виробництві одиниці продукції;
г) величина споживання сировини і матеріалів, яка коливається в межах встановленого кількісного інтервалу.
Не належить до методів нормування витрат матеріальних ресурсів:
а) розрахунково-аналітичний;
б) пофакторний;
в) дослідно-експериментальний;
г) звітно-статистичний.
Загальну матеріаломісткість продукції можна обчислити за формулою:
а) Мм = Мз / Q; б) Мм = Q / Мз; в) Мм = Мз / N; г) Мм = N х Н витр.
Основними шляхами економії матеріальних ресурсів є:
а) виробничо-технічні;
б) організаційно-технічні;
в) статистичні;
г) ринково-економічні.
До фондів обігу підприємства не належать:
а) продукція, виробництво якої ще не завершене;
б) готова продукція на складах підприємства і та, що знаходиться в дорозі;
в) готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства;
г) дебіторська заборгованість.
Оборотні кошти підприємства складаються із:
а) різниці між оборотними фондами і фондами обігу;
б) суми оборотних фондів і готової продукції на складах підприємства;
в) суми оборотних фондів і фондів обігу підприємства;
г) суми оборотних фондів і готівкових грошових коштів підприємства.
Власні оборотні кошти підприємства – це ті, які формуються за рахунок:
а) виділених підприємству при його створенні грошових коштів та поповнені за рахунок прибутку;
б) дебіторської заборгованості;
в) державних дотацій;
г) банківських кредитів.
Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз вартості:
а) мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей;
б) максимально допустимих запасів сировини і матеріалів;
в) оборотних фондів підприємства;
г) готової продукції підприємства.
Не належить до методів нормування оборотних коштів:
а) аналітичний;
б) прямого рахунку;
в) коефіцієнтний;
г) статистичний.
Нормуванню не підлягають такі елементи оборотних коштів підприємства:
а) виробничі запаси;
б) готова продукція підприємства;
в) готівкові і безготівкові кошти;
г) незавершене виробництво.
За формулою Н = Д х З дн обчислюється норматив оборотних коштів у:
а) запасах готової продукції;
б) виробничих запасах;
в) незавершеному виробництві;
г) витратах майбутніх періодів.
Поточний виробничий запас утворюється з метою забезпечення:
а) підготовки сировини до виробничого споживання;
б) доставки сировини від постачальника до споживача;
в) приймання і складування сировини;
г) безперебійного процесу виробництва між двома черговими поставками матеріальних ресурсів.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві обчислюється за формулою:
а) Ннзв = Вд х Здн; б) Ннзв = Сд х Тц; в) Ннзв = Ср х Тц х Кнз / 360; г) Ннзв = Д х Тпост.
Економічне значення оборотності оборотних коштів підприємства полягає у тому, що:
а) від неї залежить забезпеченість виробництва сировинно-матеріальними ресурсами;
б) вона впливає на зростання продуктивності праці в основному виробництві;
в) вона визначає структуру основних фондів підприємства;
г) від неї залежить величина необхідних підприємству грошових коштів для здійснення процесу виробництва та реалізації.
Показниками оборотності оборотних коштів підприємства є:
а) коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту;
б) коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання;
в) суми вивільнених грошових коштів;
г) відносна економія чисельності працівників.
За формулою РП / Sноз обчислюється :
а) коефіцієнт завантаження оборотних коштів;
б) коефіцієнт обороту по прийому;
в) коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
г) тривалість одного обороту.
Тривалість одного обороту оборотних коштів показує:
а) на скільки днів прискорилась оборотність порівняно з попереднім роком;
б) скільки днів становить період між поставками товарно-матеріальних цінностей;
в) за скільки днів оборотні кошти здійснять один кругообіг;
г) скільки днів іде на реалізацію готової продукції і одержання грошових коштів за неї.
До оборотних засобів відносяться:
а) транспортні засоби;
б) витрати майбутніх періодів;
в) дебіторська заборгованість;
г) верстати, обладнання та інструмент.
До оборотних засобів не відносяться:
а) верстати і обладнання;
б) витрати майбутніх періодів;
в) сировина, основні матеріали, тара і паливо;
г) відвантажена не оплачена продукція.
До факторів, що впливають на фізичне зношення основних фондів відносяться:
а) ступінь завантаження основних фондів;
б) оплата праці працівників;
в) склад основних фондів за окремими елементами;
г) кваліфікація робітників.
Які з перелічених елементів не включаються до нормованих оборотних засобів:
а) відвантажена неоплачена продукція та засоби в розрахунках;
б) готова продукція на складі;
в) витрати майбутніх періодів;
г) незавершене виробництво.
Вкажіть показники, що характеризують оборотність оборотних засобів:
а) коефіцієнт оборотності та період обороту;
б) коефіцієнт використання матеріалу;
в) питома матеріаломісткість;
г) відносна матеріаломісткість.
Вкажіть показники використання матеріальних ресурсів, які є основними:
а) загальна, питома та відносна матеріаломісткість;
б) коефіцієнт оборотності та випуск продукції на 1 гривню нормованих оборотних засобів;
в) коефіцієнт завантаження;
г) період обороту.
Прискорення оборотності оборотних засобів дозволяє:
а) збільшити фондомісткість;
б) той же обсяг продукції одержати з меншою сумою нормованих оборотних засобів;
в) збільшити матеріаломісткість;
г) підвищити фондовіддачу.
Норма виробничих запасів у днях забезпеченості не включає:
а) сезонний запас;
б) транспортний та підготовчий запаси;
в) поточний та страховий запаси;
г) технологічний запас.
Які елементи не включають до складу оборотних фондів підприємства:
а) залишки готової продукції на складі;
б) витрати майбутніх періодів;
в) запаси сировини, матеріалів, палива;
г) незавершене виробництво.
Які з перелічених фондів підприємства можна віднести до невиробничих:
а) медичне устаткування оздоровчого центру підприємства;
б) складське приміщення основного виробництва;
в) господарські будівлі транспортного цеху;
г) потокова лінія монтажного цеху.
Передавальні пристрої у складі основних фондів підприємства виконують функції:
а) забезпечують надходження електроенергії до підсобних приміщень;
б) автоматично регулюють температуру розчину в ємкості;
в) здійснюють міжцехові перевезення вантажів;
ґ) виробляють пару.
На виробничу структуру основних фондів не впливають такі фактори:
а) особливості виробничого процесу в галузі;
б) технічний рівень виробництва;
в) питома вага іноземних інвестицій у фінансуванні процесу відтворення основних фондів;
г) розміщення підприємства.
Вікова структура основних фондів характеризує:
а) співвідношення основних фондів різних вікових груп;
б) середній вік основних фондів підприємства;
в) тенденцію до збільшення питомої ваги нових основних фондів;
г) співвідношення середнього терміну служби основних фондів активної і пасивної частин.
Первісна вартість основних фондів - це:
а) фактична вартість на момент придбання і взяття на баланс;
б) ринкова вартість на момент оцінки;
в) вартість основних фондів після їх переоцінки;
г) початкова вартість основних фондів, що вибувають з експлуатації.
Виберіть з перелічених ті витрати, які не включаються до первісної вартості основних фондів:
а) ціна придбання об'єкта основних фондів;
б) витрати на монтаж обладнання;
в) витрати на експертну оцінку вартості основних фондів;
г) витрати на ремонт основних фондів.
Залишкова вартість основних фондів може бути визначена як різниця між:
а) первісною вартістю і сумою зношення;
б) реальною вартістю і сумою зношення;
в) початковою і ліквідаційною вартістю;
г) відновною і справедливою вартістю.
На фізичне зношування основних фондів впливають такі чинники:
а) досконалість конструкції основних фондів;
б) площа, яку займають основні фонди;
в) частота ремонтів основних фондів;
г) технологічна структура основних фондів.
Під моральним зношуванням основних фондів слід розуміти:
а) передчасне, до закінчення терміну фізичної служби, обезцінення основних фондів;
б) появу на ринку імпортних основних фондів аналогічного призначення;
в) втрату основними фондами споживчих властивостей внаслідок інтенсивного використання;
г) втрату властивостей під впливом зовнішніх факторів.
Процес амортизації основних фондів можна охарактеризувати як:
а) перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції;
б) втрата основними фондами своїх початкових форм, розмірів, властивостей;
в) вихід з ладу окремих об'єктів основних фондів підприємства;
г) відшкодування витрат на ремонт основних фондів з прибутку підприємства.
Норма амортизації основних фондів - це:
а) щорічний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів;
б) процент втрати ними своєї первісної вартості;
в) процент щорічного оновлення основних фондів;
г) щорічна частка амортизаційного фонду підприємства, яка використовується для ремонту основних фондів.
Метою застосування прискореної амортизації основних фондів є:
а) захист нагромаджених амортизаційних сум від знецінення;
б) запобігання проникненню на вітчизняний ринок зарубіжних аналогів основних фондів;
в) приведення до співставного виду первісної і відновної вартості основних фондів;
г) підвищення коефіцієнта фізичного зношування основних фондів.
Якщо основні фонди зруйновані в результаті стихійного лиха або інших непередбачених обставин, їх відтворення здійснюється шляхом ремонту:
а) відновного;
б) термінового;
в) аварійного;
г) капітального.
Витрати на поточний ремонт основних фондів відшкодовуються за рахунок:
а) собівартості продукції;
б) прибутку підприємства;
в) резервного фонду підприємства;
г) державного резервного фонду.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання можна обчислити відношенням:
а) кількості відпрацьованих верстато-змін до кількості відпрацьованих верстато-днів;
б) обсягу виготовленої продукції за добу до обсягу виготовленої продукції за одну зміну;
в) чисельності зайнятих працівників в усіх змінах до чисельності зайнятих в одну зміну;
г) жодної вірної відповіді.
Як визначається балансова вартість груп основних засобів на початок звітного періоду?
а) як балансова вартість груп основних засобів на початок періоду, що передував звітному, збільшена на суму уведених основних засобів та витрат, понесених на придбання і поліпшення основних засобів, і зменшена на суму виведених з експлуатації основних засобів відповідної групи та суму амортизаційних відрахувань, нарахованої в кварталі, що передував звітному кварталу.
б) як середньохронологічна балансова вартість основних засобів за період, що передував звітному.
в) як балансова вартість основних засобів у звітному кварталі з урахуванням уведення й вибуття основних засобів цього кварталу.
г) як балансова вартість основних засобів на початок періоду, що передував звітному, з урахуванням уведення й вибуття основних засобів.
Оборотні фонди підприємства - це частина виробничих фондів підприємства, яка:
а) споживається повністю в одному технологічному циклі;
б) підлягає амортизації протягом періоду корисного використання;
в) відшкодовується з прибутку підприємства;
г) створює належні умови для нормального протікання основних виробничих процесів.
3 Перелічених елементів виберіть ті, котрі належать до оборотних фондів підприємства:
а) тара і тарні матеріали;
б) грошові кошти в розрахунках;
в) готова продукція на складах підприємства;
г) обладнання допоміжного виробництва.
На виробничо-технологічну структуру оборотних фондів підприємства впливають такі чинники:
а) тривалість технологічного циклу виготовлення продукції;
в) рівень фондовіддачі;
б) чисельність промислово-виробничого персоналу підприємств;
г) умови забезпечення конкурентоспроможності продукції.
Економії матеріальних ресурсів можна досягти, використовуючи такі джерела:
а) збільшення відходів, втрат;
б) збільшення коефіцієнта вилучення готової продукції з одиниці переробленої сировини:
в) зменшення використання відходів;
г) ріст продуктивності праці основних робітників.
До фондів обігу підприємства не належать:
а) готова продукція на складах підприємства і та, що знаходиться в дорозі;
б) продукція, виробництво якої ще не завершене;
в) кошти в незавершених розрахунках;
г) дебіторська заборгованість.
Власні оборотні кошти підприємства - це ті, які формуються за рахунок:
а) виділених підприємству при його створенні грошових коштів;
б) дебіторської заборгованості;
в) державних дотацій;
г) банківських кредитів.
Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості:
а) мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей;
б) максимально допустимих запасів сировини і матеріалів;
в) оборотних фондів підприємства;
г) готової продукції підприємства.
Поточний виробничий запас утворюється з метою забезпечення:
а) безперебійного процесу виробництва між двома черговими поставками матеріальних ресурсів;
б) доставки сировини від постачальника до споживача;
в) приймання і складування сировини;
г) підготовки сировини до виробничого споживання.
Економічне значення оборотності оборотних коштів підприємства полягає в тому, що:
а) від неї залежить величина необхідних підприємству грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації;
б) вона впливає на ріст продуктивності праці в основному виробництві;
в) вона визначає структуру основних фондів підприємства;
г) від неї залежить забезпеченість виробництва сировинно -матеріальними ресурсами.
Показниками оборотності оборотних коштів підприємства є:
а) коефіцієнт оборотності;
б) коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання;
в) відносна економія чисельності працівників;
г) сума вивільнених грошових коштів.
Тривалість одного обороту оборотних коштів показує:
а) скільки днів становить період між поставками товарно-матеріальних цінностей;
б) тривалість одного обороту у днях;
в) скільки днів іде на реалізацію готової продукції і одержання грошових коштів за неї;
г) на скільки днів прискорилась оборотність порівняно з попереднім періодом.
Прискорення оборотності оборотних коштів на стадії обігу забезпечується на основі:
а) раціональної організації збуту продукції;
б) впровадження прогресивної техніки і технології;
в) раціонального використання матеріальних ресурсів;
г) скорочення тривалості виробничого циклу.
Об’єктом вивчення „Економіки підприємства” є:
а) тільки державні підприємства;
б) закони і нормативні акти, що регулюють підприємницьку діяльність;
в) господарські суб’єкти реального сектору економіки, незалежно від виду діяльності, форми власності та розмірів;
г) підприємства реального сектору економіки з найбільш складними технологіями.
Зарплата бригади розраховується на основі:
а) середнього тарифного коефіцієнту по розряду робітників;
б) бригадної розцінки на кожну з операцій;
г) ставки першого розряду відрядників;
г) ставки першого розряду погодинників.
Фонд основної заробітної плати включає:
а) доплати за навчання учнів;
б) доплати за основні та додаткові відпустки;
в) тарифну зарплату відрядників і погодинників;
г) доплати за керівництво бригадою і роботу в нічний час.
Планування фонду заробітної плати спеціалістів і службовців здійснюється на основі:
а) денної тарифної ставки і кількості робочих днів у періоді;
б) штатного розпису і посадових окладів;
в) розцінок і планового випуску продукції;
г) годинних тарифних ставок і трудомісткості виробничої програми.
Зарплата робітника-відрядника залежить від:
а) годинної тарифної ставки;
б) розцінки;
в) відпрацьованого часу;
г) якості продукції.
Поняття „фірма” є:
а) тотожним терміну „підприємство”;
б) визначенням „великого підприємства”;
в) означенням багатопрофільної організації, яка може об’єднувати під однією назвою кілька юридичних осіб;
г) означенням торгівельного підприємства.
Мета функціонування підприємства на ринку полягає у:
а) задоволенні суспільних потреб у певних видах продукції та одержанні прибутку;
б) насиченні ринку певним видом продукції у максимально можливих обсягах;
в) створенні конкурентного середовища;
г) зменшенні безробіття.
Не належать до завдань, які стоять перед підприємствами:
а) забезпечення споживачів продукцією у відповідності до ринкового попиту;
б) створення нових робочих місць та виплата заробітної плати працівникам;
в) забезпечення власникові певного рівня доходу;
г) забезпечення належних обсягів експорту продукції.
Визначити нормативний термін окупності капіталовкладень, якщо Ен — 0,12:
а) 5,3 року;
б) 7,5 року;
в) 8,3 року;
г) 4,9 року.
Фінансовими називаються інвестиції, які:
а) фінансуються за рахунок фінансових коштів підприємства;
б) спрямовані на вдосконалення активної частини основних фондів підприємства;
в) використовуються для придбання цінних паперів;
г) вкладаються в нематеріальні активи підприємства.
До основних типів прямих іноземних інвестицій належить:
а) створення спільних підприємств;
б) активне представництво на фондовому ринку України;
в) створення зон вільної торгівлі;
г) придбання неконтрольних пакетів акцій місцевих фірм.
Інвестиції у промисловість передбачають:
а) збільшення поточних витрат на виробництво;
б) виплату премії працівникам;
в) витрати на придбання нових транспортних засобів;
г) збільшення витрат на закупівлю сировини й матеріалів.
Серед інвестиційних проектів кращим вважається той, при якому:
а) дохід позитивний;
б) технологічна структура інвестицій прогресивна;
в) собівартість продукції найнижча;
г) чиста теперішня вартість грошових потоків більша.
Питомі капіталовкладення — це відношення:
а) прибутку до капіталовкладень, що викликали цей прибуток;
б) капіталовкладень до прибутку підприємства;
в) капіталовкладень до обсягу випущеної продукції;
г) собівартості одиниці продукції до вартості основних фондів підприємства.
До методів оцінювання інвестицій, які враховують невизначеність майбутнього стану економічного середовища, належить:
а) внутрішня ставка доходу;
б) період окупності;
в) чиста теперішня вартість;
г) аналіз чутливості реагування.
“Інвестиції” – це:
а) грошові засоби для вирішення конкретних господарських задач;
б) фінансові ресурси для реалізації управлінських рішень органів місцевого самоврядування;
в) довгострокове вкладення капіталу з метою отримання прибутку;
г) придбання нового холодильника у дім.
До поняття “інвестиції” не належать:
а) грошові засоби;
б) споруди, обладнання; інше майно, що використовується у виробництві;
в) майнові права;
д) спадкове домоволодіння.
Яке з визначень відповідає поняттям «нововведення», «інновація»:
а) зміна з метою впровадження нового вигляду споживчих товарів, виробничих і транспортних засобів, важелів і форм організації виробництва та управління;
б) оформлений результат досліджень і розробок;
в) кінцевий результат впровадження нововведення; об'єкт, впроваджений у виробництво;
г) довгострокове вкладення капіталу з метою отримання прибутку.
Які інноваційні процеси (нововведення) не існують:
а) технічні;
б) організаційні;
в) комплексні;
г) соціально-економічні.
За масштабом впливу на ефективність функціонування науки й виробництва всі нововведення поділяють на:
а) глобальні, екологічні;
б) екологічні, локальні;
в) локальні, глобальні;
г) територіальні, регіональні.
Розрізняють такі наукові дослідження:
а) фундаментальні;
б) пошукові;
в) прикладні
г) інтегровані.
Результатом інноваційних процесів є:
а) нововведення в техніці та технології;
б) нововведення в організації виробництва і праці;
в) нововведення в управлінні;
г) всі відповіді вірні.
Визначте – проміжок часу від зародження ідеї до створення, поширення і використання нововведення називається:
а) дифузією інновації;
б) поширенням інновації;
в) життєвим циклом інновації;
г) інвенцією інновації.
За терміном використання об'єкта лізинг буває:
а) внутрішній, оперативний;
б) оперативний; фінансовий;
в) фінансовий міжнародний;
г) сервісний зворотний.
Виробнича потужність підприємства – це:
а) максимальний випуск продукції у допоміжних підрозділах;
б) максимальна потужність устаткування, під час використування якою підприємство досягає найбільшого прибутку;
в) максимально-можливий випуск продукції за одиницю часу в натуральному виразі при умові повного використання виробничого устаткування;
г) всі відповіді вірні.
Ефективність використання виробничої потужності оцінюється за допомогою:
а) коефіцієнта використання виробничої потужності;
б) коефіцієнта придбання виробничої потужності;
в) коефіцієнта старіння виробничої потужності;
г) немає правильної відповіді.
Види виробничої потужності:
а) балансова, нормативна та планова;
б) прогнозна, аналітична та максимальна;
в) проектна, поточна та резервна;
г) прогнозна, проектна, резервна.
Коефіцієнт використання виробничої потужності розраховується як відношення:
а) обсягу виробництва до розміру виробничої потужності;
б) обсягу виробництва до розміру виробничої програми;
в) обсягу реалізації до обсягу виробництва;
г) обсягу виробництва до обсягу витрат.
Залежно від періоду виміру виділяють:
а) прогнозну, аналітичну та максимальну потужність;
б) вхідну та вихідну потужність;
в) планову, нормативну та періодичну потужність;
г) балансову потужність.
Ефективність використання виробничої потужності характеризують такі показники:
а) коефіцієнт екстенсивного та інтенсивного використання обладнання;
б) коефіцієнт завантаження обладнання;
в) коефіцієнт використання виробничої потужності;
г) всі відповіді вірні.
Колективний договір – це угода між:
а) акціонерами щодо розподілу прибутків акціонерного товариства;
б) трудовим колективом підприємства та адміністрацією або власником;
в) засновниками товариства з обмеженою відповідальністю;
г) колективом підприємства та галузевим міністерством.
Комерційними вважаються підприємства, які:
а) мають за мету одержання прибутку в результаті своєї виробничо-господарської діяльності;
б) всі підприємства, крім органів державної влади та місцевого самоврядування;
в) здійснюють торгівлю засобами виробництва;
г) мають за мету досягнення економічних та соціальних результатів.
Казенними є підприємство:
а) утворене одним засновником, який виділяє необхідне для його роботи майно;
б) яке має частку державної власності, не меншу п’ятдесяти відсотків;
в) утворене в тій галузі, в якій законом дозволено здійснення господарської діяльності тільки державним підприємствам;
г) одним із засновників якого є держава.
Не належать до ознак унітарного підприємства такі:
а) засновники беруть участь у розподілі доходів і ризиків підприємства;
б) утворюється одним засновником;
в) статутний фонд не розподілений на частки;
г) засновник одноосібно здійснює керівництво.
Основною перевагою орендного підприємства є:
а) обмежені можливості для розширення капіталу;
б) не потребує значних коштів для придбання майна;
в) повна самостійність і свобода підприємницьких дій;
г) немає протиріч між орендарем і орендодавцем.
Якщо учасники господарського товариства, окрім відповідальності за своїми зобов’язаннями власним майном, несуть солідарну відповідальність у розмірі, кратному їх вкладу, то таке товариство називається:
а) командитним;
б) акціонерним;
в) повним;
г) з додатковою відповідальністю.
Тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення спільної господарської мети має назву:
а) корпорація;
б) консорціум;
в) промислово-фінансова група;
г) концерн.
Сутність підприємницької діяльності відображають поняття:
а) самостійність, ініціатива, ризик, прибуток;
б) децентралізація, державне регулювання;
в) постійна конкурентна боротьба;
г) диверсифікація виробництва, завоювання нових ринків.
З перелічених видів діяльності виберіть ті, котрі належать до комерційного підприємництва:
а) надання послуг ощадним банком по прийому комунальних платежів;
б) розповсюдження товарів через систему „мережевого маркетингу”;
в) надання аудиторських послуг;
г) виробництво продуктів харчування.
До економічних передумов підприємницької діяльності належать:
а) позитивна суспільна думка щодо необхідності розвитку підприємницької діяльності;
б) сприятливий політичний клімат для підприємництва;
в) нормативна база підприємництва;
г) існування на ринку різних суб’єктів власності.