27. Роль видатків бюджету у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку.

Важливим показником, що характеризує діяльність держави в умовах ринкової економіки, є питома вага сукупних витрат дер­жави у валовому внутрішньому продукті. Цей показник визначає місце держави в системі ринкових відносин і певною мірою тип ринкової моделі країни. Сама ж структура видатків держави та їхня частка у ВВП є індикаторами пріоритетності тієї чи іншої функції держави. На сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетах демократичних держав мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про виняткову роль соціальної функції держави.

В Україні видатки на соціальні цілі становлять понад 50 відсотків зведеного бюджету. Найбільшу питому вагу у видат­ках на соціальні цілі становлять видатки на соціальний захист населення.

Потреба у політиці соціального захисту і відповідних засо­бах її проведення при переході від адміністративно-командної економічної системи до системи з орієнтацією на ринок визна­чається необхідністю заходів, спрямованих на недопущення надмірного зниження рівня життя найменш забезпечених і най-вразливіших верств населення. Деякі такі засоби соціального захисту працюватимуть тільки в період переходу до ринку, тоді як інша їхня частина діятиме й далі як невід'ємний елемент ринкового економічного укладу. До числа тимчасово діючих за­ходів соціального захисту належать різні види обмеженого суб­сидування, а також чітко спрямовані зусилля на скорочення безробіття. Ці зусилля можуть бути віднесені до категорії захис­них чи компенсаційних заходів, необхідних у перехідний пері­од, в тому і полягає їхня відмінність від організаційно оформ­лених механізмів "офіційного соціального забезпечення", які спрацьовують у випадку характерних для певних етапів життя людини фінансових труднощів.

28. Склад і структура видатків Державного бюджету України.

Бюджетним кодексом України передбачено, що з Держав­ного бюджету України здійснюються видатки на:

1) державне управління: законодавчу владу; виконавчу вла­ду: Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнарод­ні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки дер­жави;

7) освіту:

8) охорону здоров'я:

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

10) культуру і мистецтво:

11) державні програми підтримки телебачення, радіомов­лення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки:

14) програми реставраціі пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи, охорони навколишнього природного середо­вища та ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичай­них ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Протягом останніх років законодавчі акти, програми та ін­ші нормативні документи, що визначають обсяги видатків дер­жавного і місцевих бюджетів, здебільшого приймалися без на­лежного врахування можливостей економіки та населення у сплаті податків для формування доходів бюджету.