93. Акти вру

Згідно зі ст. 91 Конституції України ВРУ приймає закони, постанови та інші акти.

Відповідно до закону про Регламент ВРУ, глава 8, ст. 46, частина 2 актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

Закон – це нормативно- правовий акт, що приймається ВРУ або безпосередньо народом України на Всеукраїнському референдумі з дотриманням вимог законодавчої процедури, який має вищу щодо всіх інших нормативно-правових актів юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини.

Постанова ВРУ – це ненормативний акт, за допомогою якого парламент оформляє свої дії щодо самоорганізації своєї діяльності, тобто обрання керівних посадових осіб ВРУ, утворення комітетів та обрання їх голів, обрання, призначення, затвердження відповідних посадових осіб тощо.

За допомогою цих актів реалізується установча функція ВРУ.

Декларація – це правовий акт, який урочисто проголошує права та свободи громадян, незалежність держави, нові принципи організації держави.(Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990, Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991).

Заяви та звернення – це акти ненормативного характеру, які містять заклики до парламентів, інших вищих органів зарубіжних країн здійснити певні дії (або утриматися від здійснення певних дій) з метою підтримання миру, подальшого розвитку дво- та багатосторонніх відносин, усунення джерел ускладнення міжнародного становища в цілому чи двосторонніх відносин.

94. Уповноважений вру з прав людини

Історія інституту Уповноваженого ВРУ з прав людини бере свій початок у Швеції з 1809, де він уперше був запроваджений.

Основи правового статусу Уповноваженого ВРУ з прав людини закладені в ст.. 101 Конституції України, яка встановлює : «Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений ВРУ з прав людини». Більш детально його статус регламентується в Законі «Про Уповноваженого ВРУ з прав людини» від 23 грудня 1997 р., а також Законом «Про державну службу».

Законом чітко встановлюються вимоги щодо претендента на посаду Уповноваженого і порядок його обрання.Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх 5 років проживає в Україні. Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Уповноважений не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади , а також виконувати іншу оплачуваною або неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднань громадян, на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, крім накової, викладацької та творчої. Він не може буту членом жодної поліичної партії.

Термін повноважень Уповноваженого – 5 років, може бути призначений повторно.Він призначається на посаду та звільняється з посади ВРУ шляхом таємного голосування. Повноваження Уповноваженого ВРУ з прав людини закріпленя в Конституції і законі України.