Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ ОХИРИТЕЛЬНЫЕ ЕП.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
208.42 Кб
Скачать

65. Сутність та еволюція винагороди за працю

Винагорода за працю – є уособленням засобів (умов), що їх працездатна людина одержує у процесі праці і які мають забезпечити задоволення потреб цієї людини та її утриманців (дітей, батьків у працездатному віці).

На таких етапах розвитку людської цивілізації, як первісний лад і натуральне селянське господарство, винагорода хза працю існувала в натуральній фомі та визначалась обсягом виробленої працівником продукції.

З появою товарного виробництва і такої іманентної йому категорії, як виручка від продажу продукції, у працівника з\являються нові форми та можливості задоволення своїх біологічних і соціальних потреб. При цьому винагорода за працю у формі виручки від продажу виробленої продукції очинає поступово розподілятися за двоканальною системою – 1) для задоволення потреб самого працівника і його утриманців. 2) для виробництва, підтримки і заміни способів праці.

В історії починається насильницьке відділення працівника від засобів виробництва, виникає промисловий капітал і наймана праця. У суспільстві з\являються дві верстви – власники засобів виробництва та наймані працівники. По-перше, змінюється цільова спрямованість виробництва – найманих працівник починає виробляти не для себе, отримуючи винагороду за працю. По-друге, концентрація засобів виробництва у незначній кількості іх власників сприяла об’єднання найманих працівників.

Врешті-решт суспільного характеру набуває не тільки процес праці, а й винагорода за працю. Для власників засобів виробництва винагорода за організовану працю стає виручка від реалізації вироблених товарів і послуг. З неї вони відшкодовують збитки, сплачують податки, виплачують плату за працю найманим працівникам. Частка винагороди, що одержує працівник називається – заробітна плата.

66,Заробітна плата як економічне явище. Економічні основи заробітної плати як форми винагороди за працю найманого працівника.

ЗП як соц.-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організації заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соц.-економічного розвитку.

ЗП – як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат виробництва, що ключається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві. Для працівника ЗП є його трудовим доходом.

ЗП – винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, котру за трудовим договором власний або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як важлива соц.-економічна категорія ЗП має виконувати такі функції:

  • Відтворювальна - як джерела відтворення роб. Сили і засобу залучення людей до праці

  • Стимулюючу – встановлення залежності рівня ЗП від кількості, якості і результатів праці.

  • Регулюючу – як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки.

  • Соціальну – забезпечення соц. справедливості, однакової винагороди за однакову працю

Розрізняють номінальну та реальну ЗП.

Номінальна ЗП – сума коштів, як одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці. Реальна ЗП – відображає сукупність матеріальних та культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну ЗП. Розмір реальної ЗП залежить від величини номінальної ЗП і рівня цін на предмети споживання і послуг.

Ір.зп.= І н. зп / Іц

І н.зп, Іц – індекси номінальної та реальної ЗП

Розрізняють індексацію попереджувальну (має на меті випередити інфляцію і передбачає підвищення ЗП з урахуванням прогнозованого зростання споживчих цін) та ретроспективну (ЗП підвищується відповідно до зростання споживчих цін за минлий період).