2) Охарактеризувати устрій та звичаї Запорізької Січі

Починаючи з другої половини XVI ст., у безкраї простори Дикого Поля ринув потік збіглих селян з Галичини, Волині, Полісся, Західного Полісся. Так, у верхів'ях Південного Буга, на Собі, Синюсі, Тясмині, Росі, в середній течії Дніпра в районі Канева - Черкас, а також на лівому березі Дніпра - на Трубежі, Сулі, Пслі - виникає чимало козацьких слобод і хуторів. Поступово козацтво набуває певних організаційних форм. Передусім, поза межами Речі Посполитої, у пониззі Дніпра, за порогами, сформувався укріплений центр козацтва - Січ, життя якої будувалося на засадах військової демократії. Паралельно козацтво здобувало правове визнання у польських офіційних колах, котрі з початку 70-х років XVI ст. почали використовувати його для несення прикордонної служби.Заснування першої Запорізької Січі історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ватажка Дмитра Вишневецького ("Байди", 1516 - 1563) -одного із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів. Під його керівництвом в 1552 - 1556 рр. на о. Мала Хортиця і була побудована фортеця, яка стала осередком згуртування запорозького козацтва.Специфічні історичні умови та обставини самого життя запорожців помітно вплинули на процес самоорганізації козацтва. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова рада. її рішення були обов'язковими для виконання. Рада розглядала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь, судила злочинців.13.3 На Раді обирали уряд Січі - військову старшину, а також паланкову та полкову старшину, яка мала в своїх руках адміністративну владу та судочинство, керувала військом, фінансами, репрезентувала Січ на міжнародній арені. У Січі функціонувало власне козацьке право, яке було не писаним законом, а "стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом".Визначально, що для козацтва не існувало жодного авторитету: всіх своїх ватажків та отаманів вони сприймали виключно через призму своїх звичаїв та традицій. Невідповідність лідера козацьким нормам могла стати причиною не тільки усунення з посади, а навіть смертної кари. Сам обряд обрання старшини свідчив про демократизм козацької громади. Так, за звичаєм обраний кошовий отаман мусив двічі відмовлятися від булави і лише на третій - погодитися.Запоріжжя мало і свою територію "Землі Війська Запорозького" (території Дніпропетровської, Запорізької, часткового Херсонської. Кіровоградської, Донецької, Луганської та Харківської областей). Запорізька Січ у XVIII ст. за розмірами площі була близькою острівній Англії.З цих обставин наприкінці XVI ст. у південному регіоні Київського воєводства формувалося козацьке самоуправління, судочинство, військова організація, адміністративно-територіальний устрій. Поступово влада польського уряду набирала формального характеру. Водночас населення прилеглих районів Київського, а згодом і Брацлавського воєводств запроваджували у себе козацькі порядки13.4

15. Дати оцінку Переяславській угоді 1654 року. Березневі статті.Переяславська угода 1654 року - вирішальний, переламний момент в долі українського народу. Для вірного розуміння суті цього договору слід взяти до уваги такі моменти:а) обставини, за яких його було укладено,б) зміст договору.а) обставини.

Незважаючи на підйом Визвольної війни, Україна протягом кількох років не змогла нанести рішучої поразки Польщі. Ставало очевидним, що Україні був потрібний сильний союзник, покровитель. Альтернативні варіанти Б.Хмельницький перелічив на козацькій раді у січні 1654 року.1.Покровитель — польський король (це було неприйнятно, бо точилася боротьба проти поляків).2. Кримський хан (виявився ненадійним союзником).

3. Турецький султан (але союз з "бусурманами" був ненависним для українців).4. Московський цар (на думку Хмельницького, ця кандидатура була найбільш прийнятною).б) зміст угоди.В березні 1654 року російський цар затвердив так звані "Березневі статті", які визначали статус України у складі Росії.Які права мала козацька Україна за цією угодою?Договір передбачав цілковите збереження за Україною своєрідних форм правління, наявність власної державної території, судочинства, армії чисельністю 60 тис. реєстрових козаків, фінансової системи, своєрідного15.1 адміністративно-територіального поділу. Суверенітет України був частково обмежений у сфері зовнішньої політики: дипломатичні зносини дозволялося здійснювати під контролем Москви. Крім того, Москві сплачувалася данина.

Таким чином, Україна за Переяславською угодою зберігала широку автономію у складі Росії. Укладення її відповідало на той час вимогам моменту і тому може оцінюватися як вірний крок гетьмана.

Серед істориків і досі не вщухають дискусії з приводу визначення історико-юридичної суті Переяславської угоди 1654 року. Науковці по-різному трактують цей договір: одні вбачають в ньому унію двох держав, інші -угоду про васальну залежність України від Росії, треті - військовий союз. Ситуація ускладнюється тим, що оригінал документу до нас не дійшов: текст був підроблений царськими писарями. Одне цілком очевидно: кожна сторона бачила в ньому засіб для реалізації власних планів. Москва намагалася часткову залежність України від Росії перетворити на цілковиту; Україна сподівалася за допомогою Росії вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої.

Укладення договору 1654 року суттєво змінило геополітичну ситуацію в регіоні.15.2