- •1. Специфіка етики як науки
- •2. Філософський характер етики.
- •3. Типологія етичних вчень.
- •4. Практичне значення та культурна спроможність етики
- •5. Генеза та історична еволюція зрозуміти "етика", "мораль", "моральність" (моральність)
- •6. Виникнення етики в системі філософського знання.
- •8. Історична зміна предмета етики
- •9. Етичні ідеї стародавньої Індії.
- •10. Етичні ідеї стародавнього Китаю.
- •11. Спеціфіка античних ідей про мораль
- •12. Значення Сократа у встановленні етики як науки.
- •13. Платон у розвитку античної етичної думки
- •14. Головна проблематика етики Аристотеля.
- •15. Зміна етичних домінант в концепціях стоїків, епікурійців и скептиків
- •16. Християнські засади етики середньовіччя.
- •17. Теодицея та її розв’язання у середньовічній етиці.
- •18. Порівняльний аналіз етики Старого Заповіту та Нового Заповіту.
- •19. Моральні чесноти протестантизму.
- •20. Етичний потенціал ренесансного гуманізму
- •20.Етичний потенціал ренесансного гуманізму
- •21. Етична проблематика в контексті новоєвропейського раціоналізму
- •22. Нова етична парадигма Просвітництва
- •23. Кант про автономію моральної волі
- •24. Категоричний імператив та постулати практичного розуму та їх роль в етиці Канта
- •25. Співвідношення моралі та моральності у «Філософії права» Гегеля
- •26. Критика Шопенгауером класичної етики
- •27. Етичні аспекти філософії ф.Ніцше
- •28. Етичні проблеми екзистенціалізму
- •29.Емпіричний напрямок в етиці: головні ідеї, представники, критичний аналіз
- •30. Трансцендентальний напрямок в етиці: головні ідеї, представники, критичний аналіз
- •31. Етичний натуралізм
- •32. Етика утилітаризму
- •33. Еволюційна етика
- •34. Соціологічні школи в етиці
- •35. Релігійна етика
- •36. Сутність і структура моралі
- •37. Мораль як соціальне явище
- •39. Головні функції моралі в життєдіяльності людини і суспільства
- •40. Своєрідність моральної регуляції
- •42. Головні елементи моральної свідомості
- •43. Добро і зло – стрижньові моральні поняття
- •44. Поняття морального обов’язку
- •45. Совість як контрольно-регулятивний механізм моральності
- •46. Сенс життя і щастя як світоглядні орієнтири моральної свідомості
- •47. Честь і гідність в механізмах моральної самооцінки особи
- •48. Проблема свободи і необхідності в моралі
- •49. Моральний вибір
- •50. Співвідношення моральної свободи і відповідальності
- •51. Вчинок і його роль в моральній діяльності
- •53. Мораль та глобальні проблеми сучасності
- •54. Смерть як проблема моральної філософії
- •55. Моральні виміри спілкування
- •56. Етика і політика. Проблема взаємозвязку
37. Мораль як соціальне явище
Етика – це наука про мораль (моральність). Мораль — система життєвих принципів, поглядів, суджень, оцінки людей, а також відповідних їм норм поведінки, що відображають погляди, які склалися в суспільстві про добро і зло, борг, справедливість, гідність і безчестя, про похвальність і ганебність, про те, що схвалюється чи відкидається суспільством.
Відомо, що жодна людська спільнота не могла існувати і розвиватися без узгодження різноманітних суперечливих (часто протилежних) інтересів людей, дотримання певних взаємних обов'язків, правил поведінки, які поступово стали звичними, загальноприйнятими, перетворювались на звичаї, традиції, стійкі норми моральної поведінки. Отже, суспільство у процесі історичного розвитку виробило особливий соціальний інструмент для регулювання і спрямування поведінки кожної людини, щоб вона не тільки не руйнувала, а навіть зміцнювала суспільний організм. Цим інструментом (соціальним інститутом) суспільної самоорганізації і є мораль.
Мораль існує у двох формах: особистіші моральні якості (милосердя, відповідальність, скромність, чесність тощо) і сукупність норм суспільної поведінки й оціночних уявлень (наприклад, «не вкради», «не вбий» тощо і «справедливо», «порядно», «доброзичливо» тощо).
Моральні якості характеризують особистість з точки зору її здатності до спілкування з собі подібними і співіснування з ними. Вони виступають як риси характеру і виявляються у взаємовідносинах з іншими людьми.
Моральні норми та оціночні уявлення виражають інтереси тих чи інших соціальних груп, суспільства в цілому і стають основою поведінки людей. Це знаменник розмаїття індивідуальних дій, один із способів зведення індивідуального до соціального. Вони визначають тип поведінки, необхідний конкретно-історичному суспільству або його більшості.
Мораль є таким імперативним способом, за яким визначається ставлення людини до дійсності, який регулює людську поведінку з позицій принципового протиставлення добра і зла. Прагнення і здатність моралі оцінювати вчинки людини, дії соціальних суб'єктів з позицій добра і зла, справедливості підкреслюють її оцінювальний характер.
Метою етики є раціональне обґрунтування моралі та виявлення її природи, сутності, місця і значення у розвитку людини і суспільства.
38. Проблема походження моралі
Мораль – система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві. Мораль не з’являється раптово, вона пройла доволі складний шлях.
► релігійне трактування проблеми походження моралі. Християнські богослови традиційно говорять про божественну природу моралі. Індивід отримує її як у вигляді “природного морального закону” (внутрішнього), так і у вигляді богооткровенного (зовнішнього) закону. Високі моральні принципи, заявляють релігійні ідеологи, які говорять не про те, що є, а про те, що має бути, не можуть бути створені грішною за своєю природою людиною. Моральний закон не можна вважати і наслідком досвіду, звички, виховання, бо він не зважає на те, що відбувається в земному житті, а вказує лише те, що має відбуватись. Також і природа людини не є джерелом моралі, тому що людські природні потяги нерідко суперечать велінням моралі.
► З релігійними поглядами на природу, виникнення моралі багато в чому пересікаються погляди представників об’єктивного ідеалізму (Платона, Гегеля). Гегель, приміром, розглядав мораль поруч із правом , релігією, філософією в якості одного з етапів розвитку об’єктивного духа. Таким чином, представники цієї філософської течії, як і богослови, витоки моралі виносять за межі суспільства і явно недооцінюють роль окремої людської особистості у становленні моральної свідомості.
► натуралістичний витік моралі. воно так або інакше виводить мораль із природи людини і з попередньої еволюції тваринного світу. Це направлення може протистояти релігії, якщо природа береться в якості самостійної субстанції, яка сама розвивається, або ж, якщо природа розглядається в якості Божого творіння, бути по суті такою, що узгоджується по суті (але не в деталях) із релігійним світоглядом. Попередню історію натуралістичного підходу можна знайти ще в первісному суспільстві, коли люди тваринам, вважали, що у якоїсь тварини (тотема) і даного племені є спільний предок. Своє достатньо чітке оформлення натуралістична теорія отримала у працях Ч. Дарвіна, Г. Спенсера, П. Кропоткіна, інших.
► соціальну природу моралі. Соціологічний підхід до моралі вже був відомий мислителям античності. Особливо активно його відстоювали марксисти. Група мислителів, що підтримує такий підхід, є досить неоднорідною. Серед них неважко знайти і матеріалістів, і ідеалістів, і тих, хто виводить її з економічних взаємовідносин; тих, хто оголошує мораль результатом погоджування; тих, хто говорив про пріоритет релігійних та моральних цінностей; тих, хто підкорював мораль економіці, т.зв. “політичній доцільності”. Врешті решт, вони підкреслювали людський характер моральних цінностей. Проте, підкреслюючи роль суспільних відносин у духовному житті суспільства, соціологи в тій чи іншій мірі применшували досвід моральних пошуків окремої людської особистості, її намагання співвіднести себе із суспільством, із Вічністю. В результаті подібних досліджень нерідко відбувається нівелювання окремої людської особистості. Це явно не сприяє розумінню складної структури, сутності моралі, яка в ряді випадків підміняється або політикою, або соціологією. В соціологічних теоріях моралі моральні цінності підмінялись інтересами суспільства в цілому, а часто й інтересами різних суспільних груп, котрі, звичайно ж, мінються від століття до століття, від народу на народу.
Таким чином, існують декілька концепцій, що пояснюють походження моралі. В певній мірі вони доповнюють одна одну, створюють в культурі об’ємне, багатогранне бачення моралі.