Зміст.

Зміст. 1

Питання  №1 2

2. Основні етапи розвитку педагогіки  2

3 Категорії педагогіки 3

4. Система педагогічних наук 4

5. Метод науково-педагогічного дослідження 5

6 Етнопедагогіка 6

7 Школа і педагогічна думка в Київській Русі. 6

Питання №8 7

9. Особливості освітньо-виховної практики  та педагогічної думки в епоху середньовіччя 8

10 Школа i педагогічна думка у Європі в епоху Відродження 11

Питання 11. 13

Питання 12. Практична і теоретична діяльність Я. А. Коменського 14

Питання 13. 24

Питання 14. 25

Питання 20. 25

21.Педагогіка як наука і як мистецтво виховання. 27

22. Методи виховання. 27

23.Принципи і прийоми виховання. 27

24. Форми і засоби виховання. 29

25.Завдання та основні шляхи розумового виховання. 30

36. Дидактика, її завдання, основні категорії і поняття 31

37. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання 32

38. Принципи науковості, доступності і наочності навчання 35

40. Принципи емоційності навчання і ґрунтовності засвоєння знань, умінь, навичок 37

41. Принцип зв’язку навчання з життям, теорії з практикою і принцип цілеспрямованості та мотивації навчання 37

47.Хар-ка наочних та практичних методів навчання. 38

48.Інтерактивні методи навчання 39

49.Неформальна освіта 40

50.Технічні засоби навчання 40

51.Типи уроків. 41

52. Сучасні вимоги до уроку 43

Питання 53. 46

56, Індивідуальна форма організації навчання. 48

59. ЗОНА НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ 50

Питання №1

К.Д. Ушинський, розмірковуючи про сутність педагогіки як науки, пише: "Педагогіка — не наука, а мистецтво — найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мис­тецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво складне і обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і як мистецтво ж воно прагне до ідеалу, якого вічно намагаються до­сягти і який ніколи цілком недосяжний: до ідеалу довершеної людини. Сприяти розвиткові мистецтва виховання можна тільки взагалі поширенням серед вихователів тих найрізноманітніших антропологічних знань, на яких воно ґрунтується". І далі про­довжує: "Ми не кажемо педагогам — робіть так чи інакше; але кажемо їм: вивчайте закони психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставина­ми, в яких ви хочете їх застосувати. Не тільки обставини ці без краю різноманітні, але й самі вдачі вихованців не схожі одна на одну. Чи можна ж при такій різноманітності обставин вихован­ня й виховуваних індивідуумів зумовлювати які-небудь загальні виховні рецепти?".

Отже педагогічна наука - це згусток багатовікового досвіду навчання та виховання підростаючих поколінь. Педагогічна наука - це результат багаторічних досліджень закономірностей формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Знання педагогічної науки допомагає в кожному конкретному випадку обирати оптимальні педагогічні рішення. Давня суперечка про те, що таке педагогіка - наука чи мистецтво, розбивається об практику. Випробування практикою підтверджує багато разів: без глибокого знання науки виховання не розвивається мистецтво виховувати. Знання закономірностей навчання і виховання, оволодіння методами педагогічного процесу - основа учительського майстерності. До засвоєнню педагогіки треба підходити як до науково - пізнавальної діяльності, на базі якої може і має розвиватися педагогічне мистецтво як невід'ємний елемент педагогічної діяльності. А педагогом може бути далеко не кожен. Це має бути людина має покликання, заклик, внутрішнє усвідомлення того, що це його шлях - шлях пошуку, постійного неспокою, шлях сумнівів незвичайною вимогливості до себе, шлях наполегливої, щоденної праці. Значить, кажучи про педагогіку як галузі мистецтва, ми по всій ймовірності повинні вести мову про вміння, майстерності педагога. У природно-науковому пізнанні особистісні якості вченого, оцінки не мають вирішального впливу на результати його діяльності. Але в педагогічній науці, педагогічної діяльності особистість педагога, його талант, майстерність (або їх відсутність) мають вирішальне значення. Чисто практичну педагогічну діяльність називають "мистецтвом, створеним на науковій основі". Педагогічна діяльність кожного конкретного педагога, кожного конкретного педагогічного колективу є мистецтвом у тій мірі, в якій у цю діяльність вкладається творчий потенціал. Наука і мистецтво принципово відрізняються способами розповсюдження. Науку потрібно вивчати, і інакше її не осягнеш. А мистецтво можна перейняти; мільйони людей виховують своїх дітей, досягаючи прекрасних результатів, не вивчаючи науку, а переймаючи мистецтво ростити дітей у своїх батьків і близьких. Інакше кажучи, педагогіку можна назвати наукою про розвиток таланту до виховання дітей. Педагогіка - єдина наука, яка визнає таємницю, інтуїцію, долю, залишаючись при цьому строгою наукою [2, c.26] Більш точно педагогіку можна визначити як науку про закономірності виховання підростаючого покоління, дорослих людей про управління їх розвитком відповідно до потреб суспільства [4, c. 6]

Кожна наука в одному і тому ж об'єкті вивчення виділяє свій предмет дослідження - ту чи іншу форму буття об'єктивного світу, ту чи іншу сторону процесу розвитку природи і суспільства.

У загальній системі наук, в загальній системі "речей і знань» педагогіка виступає як єдина наука, яка має своїм предметом виховання людини