- •Лексикологія як розділ мовознавства
- •Слово та поняття
- •Типи лексичних значень слів
- •Пряме та переносне значення слова
- •Омонімія і паронімія в українській мові. Повні (лексичні) і часткові (лексико-граматичні) омоніми. Омофони, омоформи, омографи. Міжмовні омоніми. Стилістичне використання омонімів. Пароніми
- •Явище омонімії в українській мові
- •Неповні омоніми: омофони, омографи, омоформи
- •Омонімія і полісемія
- •Явище паронімії в українській мові
- •Стилістичні можливості омонімії
- •Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту
- •Жовтобрюх м.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх м.А., Кулик б. М. – к.: Вища шк., 1972. – с.31-34.
- •Сучасна українська літературна мова: навч.Посіб. / с.О.Караман, о.В.Караман, м.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – к. : Літера лтд, 2011. – с. .
- •Синоніми, їх основні типи: ідеографічні (семантичні), семантико-стилістичні, контекстуальні, абсолютні
- •Поняття про синонімічний ряд
- •Джерела синонімії
- •Евфемізми як різновиди синонімів
- •Стилістична роль синонімів
- •Антоніми. Загальномовні та контекстуальні антоніми. Стилістичне використання антонімів
- •Жовтобрюх м.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх м.А., Кулик б. М. – к.: Вища шк., 1972. – с.34-36.
- •Сучасна українська літературна мова: навч.Посіб. / с.О.Караман, о.В.Караман, м.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – к. : Літера лтд, 2011. – с.
- •Антонімічні відношення
- •Загальномовні та контекстуальні антоніми
- •Стилістичне використання антонімів
- •Склад української лексики з погляду її походження
- •Сучасна українська літературна мова: навч.Посіб. / с.О.Караман, о.В.Караман, м.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – к. : Літера лтд, 2011. – с.
- •Старослов'янізми в складі української лексики
- •Формування української лексики
- •Склад української лексики з погляду її походження
- •Лексичні запозичення зі слов’янських мов
- •Іншомовні (неслов'янські) елементи в складі української лексики
- •Українські слова в інших мовах
- •Інтернаціоналізми в складі української лексики
- •Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів
- •Питання про вживання іншомовних слів
- •Лексика української мови з погляду вживання
- •Активна і пасивна лексика
- •Неологізми
- •Застаріла лексика: архаїзми й історизми
- •Діалектизми
- •Лексика сучасної української мови з експресивно-стилістичного погляду
Поняття про синонімічний ряд
Сукупність одиниць мови, співвідносних між собою при позначенні тих самих явищ, предметів, ознак, дій, називається синонімічним рядом . Наприклад, «спілкуватися за допомогою мови» — говорити, казати, мовити, ректи, розмовляти, балакати, гомоніти, базікати, патякати, верзти, теревенити, мимрити, плести, молоти, бевкати, бовкати, бубоніти, белькотати, джеркотіти, жебоніти... У складі синонімічного ряду виділяється якесь одне слово, семантично наймісткіше і таке, що не має додаткових стилістичних характеристик. Воно зветься основним (стрижневим, опорним)
словом синонімічного ряду. Це семантична домінанта — один із членів ряду, що обирається як представник головного значення, підпорядковує додаткові значення. Напр.: високий, довготелесий, чугуївська верста.
Значеннєві стосунки між складниками синонімічного ряду досить різноманітні. Такий ряд об'єднує: а) слова з ширшим і вужчим обсягом поняття (письменник-прозаїк, поет, філолог-мо-вознавець, літературознавець); б) слова різних історичних епох (супліка — скарга, наймичка — хатня робітниця); в) питомі слова, що виступають синонімами до слів іншомовного походження (рецензія — відгук, дискусія — обговорення, сільськогосподарський — аграрний, відсоток — процент, тло — фон); г) слова літературної мови й діалектизми (півень — когут, гарний — фай-ний, штани — ногавиці); ґ) стилістично нейтральні і стилістично марковані слова (солдат — воїн, батьківщина — вітчизна, при-їхати-прибути, очі — баньки, обличчя — пика, синець — фінгал).
Наведені приклади є зразками лексичних синонімів, тобто подібності чи тотожності слів за значенням. Але коли йдеться про синоніміку в широкому розумінні, треба розглянути й інші типи синонімів, крім лексичних.
Морфологічні синоніми — це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: гуляє — гуля, співає — співа, літає — літа, питає — пита, стрибає — стриба, лунає — луна. Перші компоненти цих синонімічних пар нейтральні з погляду літературної нормативності, другі теж літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова). Або ще: ходить, носить, робить, бачить, любить і ходе, носе,робе, баче,любе, де в першому ряду стоять літературні варіанти, а в другому — діалектні. Форми прикметників на зразок синьому — синім, білому — білім, великому — великім.
Синтаксичні синоніми — різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки: для створення (нейтральний варіант із відтінком книжності), щоб створити (нейтральний варіант), з метою створення (книжно-офіційний варіант); замість того, щоб написати (зробити, вивчити) — замість написати (зробити, вивчити). Напр.: Замість того, щоб критикувати інших, візьми та й зроби сам. — Замість критикувати інших, візьми та й зроби сам. Порівняно з нейтральним першим реченням друге має розмовне забарвлення. Одним із виявів синтактичної синонімії є паралельне вживання сполучникових та безсполучникових речень: Я їду працювати в Одесу, бо дуже люблю це місто. — Я їду працювати в Одесу — дуже люблю це місгіо.
З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика: пейзаж, краєвид, ландшафт; кавалерія, кіннота' процент, відсоток', борошно, мука\ майдан, площа', аплодисменти, оплески. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети).