ЛЕКЦІЇ

з курсу «Сучасна українська літературна мова»

для студентів ІІІ курсу

спеціальності «Філологія: російська, українська мова і література»

(1 зм. модуль)

к.філол.н., ст.викл. Т. Левакіної

Основна література

1. Сучасна українська літературна мова : навч. посіб. / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ [та ін.] ; За ред. С.О. Карамана. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 560 с.

2. Сучасна українська літературна мова : підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін. ; За ред. А.П. Грищенка. – К. : Вища школа, 1997. – 493 с.

3. Сучасна українська літературна мова : підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – 430 с.

4. Сучасна українська мова : підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. ; За ред. О. Д. Пономарева. – Вид. 3-тє, перероб. – К. : Либідь, 2005. – 488 с.

5. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія : навч. посіб. / Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. – К. : ВЦ «Академія», 2006. – 368 с.

6. Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова : навч. посібник / Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. – К. : Літера, 2000. – 688 с.

Додаткова література

1. Гнатюк Л.П. Українська мова. Особливості практичного застосування / Гнатюк Л.П., Бас-Кононенко О.В. — К. : Знання-Прес, 2006. — 259 с.

2. Історія української мови : хрестоматія / Упорядники С.Я. Єрмоленко, А.К. Мойсієнко ; Автор передмови С.Я. Єрмоленко. – К. : Либідь, 1996. – 288 с.

3. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови : підручник / О.Д. Пономарів. – К. : Либідь, 1993.— 248 с.

4. Сучасна українська літературна мова : зб. вправ / М.Я. Плющ, О.І. Леута, Н.П. Гальона. – К. : Вища школа, 2003. – 287 с.

5. Сучасна українська літературна мова : зб. завдань для лабор. робіт / Колоїз Ж.В., Малюга Н.М., Явір В.В. – К. : Знання, 2006. – 356 с.

6. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи : навч. посіб. / Н.І. Тоцька. – К. : Вища школа, 1995. – 151 с.

Лекція № 1

Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Основні граматичні поняття. (2 години)

План

1. Розділи граматики

2. Граматичне значення й граматична форма

3. Основні способи вираження граматичних значень слова в українській мові

4. Основні засоби вираження граматичних значень слова в українській мові

5. Граматична категорія

Основна література:

7. Сучасна українська літературна мова: Підручник /М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред..М.Я.Плющ. – К.:Вища шк.,2006. – 430 с.

8. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібник. – К.:Літера,2000. – 688 с.

9. Сучасна українська мова: Підручник /О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін., За ред. О.Д.Понамаріва. – К.:Либідь, 2005. – 488 с.

10. Сучасна українська літературна мова: Підручник /А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін..; За ред. А.П.Грищенка. – К.:Вища школа,1997. – 493 с.

1. Розділи граматики

Термін граматика (грец. від літера, написання) у лінгвістичній літературі вживається у значеннях: 1) будова мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови — систему морфологічних категорій і форм слів різних частин мови, синтаксичних категорій, словосполучень і речень та способи словотворення.

Граматика як наука сформувалася в еллінську епоху (III—І ст. до н. е.), хоча відомо, що вже шумери й вавилонці (III—І тис. до н. е.) у «силабаріях» — двомовних філософських посібниках — виділяли списки граматичного змісту (парадигми словозміни дієслова, займенників тощо). У граматиці Паніні (V ст. до н. є.) було описано «граматичний словотвір» давньоіндоарійської мови (санскриту), зроблено спробу класифікації слів на частини мови, визначено функції основних відмінків тощо. Погляди давньоіндійських граматистів знайшли подальший розвиток в античній теорії — у філософських працях Протагора, Платона, Арістотеля, граматиках Олександрійської граматичної школи та ін. Від учення про звуки, пов'язаного з навчанням ритміки і метрики вірша, правильного читання, зумовленого потребами ораторського мистецтва, дослідження слова та його етимології граматика поступово переходить до таких об'єктів аналізу, як граматичні форми слів, частини мови, словозміна різних класів слів тощо. В античних

граматиках уперше було введено термін синтаксис, власне, було закладено основи виокремлення двох головних розділів граматики — м о р ф о л о г і ї і с и н т а к с и с у .

М о р ф о л о г і я (грец. форма; слово, вчення) — розділ граматики, який вивчає слово як граматичну одиницю мови з погляду притаманних йому граматичних значень і форм та лексико-граматичні класи

слів — частини мови — їх граматичні категорії, систему словозміни і формотворення.

С и н т а к с и с (грец. побудова, поєднання, порядок) — розділ граматики, що вивчає способи організації слів у словосполученнях і реченнях, будову і правила творення та функціонування словосполучень і речень.

З ученням про частини мови тісно пов'язане питання про способи творення слів, що є предметом словотвору, або дериватології. Оскільки лексичні, словотвірні і граматичні значення у слові виражаються переважно морфемами, то традиційно в граматиці як предмет вивчення розглядається також морфемна будова слів різних частин мови.

Граматика оперує науковими абстракціями, що відображають узагальнені лінгвістичні сутності її семантики. Граматичними одиницями є морфема, слово, словоформа, синтаксична конструкція (словосполучення, речення). За ступенем абстракції та характером вияву парадигматичних і синтагматичних відношень одиниці граматичного рівня неоднакові. Вираженням різного ступеня абстрактності є морфема і морф як конкретний

вияв морфеми в слові або слово в сукупності його словоформ і конкретна презентація словоформою певної функції на синтаксичному рівні. Найвищий ступінь абстрактності властивий синтаксичній конструкції як інваріантній моделі (схемі) побудови словосполучення, простого чи складного речення.

Структурна модель реалізується в конкретних синтаксичних конструкціях.

Слово в граматиці, з одного боку, розглядається як морфологічна одиниця, що входить до певної частини мови із властивою цьому класові системою словоформ, граматичних значень і засобів їх вираження. З другого боку, словоформа, як і незмінюване повнозначне слово, є синтаксичною одиницею, що виступає членом речення або виконує в ньому функцію звертання чи службову роль у вираженні семантики речення. Слово пов'язане з усіма структурними елементами мови, але саме його категорійне значення визначає функції в реченні. Словник конкретної мови пов'язаний з її граматикою. Зміст висловлення (речення) складається з лексичних значень слів і їх структурних значень, або граматичних смислів, які здатні виражати

частини мови за правилами відповідної граматики. Тому центральним у граматиці є вчення про граматичні значення, способи та засоби їх вираження, граматичні форми і граматичні категорії.

Сучасна теорія граматики розвиває традиційні фундаментальні ідеї мисленнєвої і мовної категоризації у напрямі поглибленого вивчення змістово-функціонального аспекту багаторівневої структури мови. Зокрема, категорійний підхід до вивчення граматичної будови мови зумовив виділення у функціональній граматиці як різновиду її к а т е г о р і й н о ї г р а м а т и -к и, основним завданням якої є функціональна кваліфікація граматичних одиниць і категорій.

У категорійній граматиці виокремлюють три підсистеми: 1) категорійний синтаксис, присвячений вивченню функцій мінімальної синтаксичної одиниці (як компонента речення або словосполучення) та синтаксичних одиниць-конструкцій — речення і словосполучення у комунікативному, семантичному і формальному аспектах; 2) категорійна морфологія, об'єктом вивчення якої є мінімальна морфологічна одиниця — морфема, морфологічне слово та частини мови; 3) категорійний словотвір, присвячений розглядові словотвірних категорій в аспекті зумовленості їх семантико-синтаксичними категоріями речення (щодо сучасної української мови такий варіант «роздільної» функціональної граматики пропонує І. Вихованець у статті: Категорійна граматика як різновид функціональної граматики // Граматичні категорії української мови: Тези Всеукр. наук. конф. — Вінниця, 2000. — С. 22—25. Див. також: Городенська К. Синтаксичні засади категорійного словотвору // Там само. — С. 25—27.).