- •Тема 7. Нова українська дитяча
- •Загальна характеристика ііі періоду розвитку в Україні літератури для дітей
- •Роль п.Г.Тичини у розвитку дитячої літератури в Україні. Ліричні вірші про природу рідного краю. Розкриття внутрішнього світу людини через сприймання прекрасного
- •Молодший дошкільний вік
- •2. Поезії м.Т.Рильського про дитинство й природу. Відображення змін, що відбуваються протягом року, дитячих розваг та свят
- •Молодший дошкільний вік
- •Старший дошкільний вік
- •Молодший дошкільний вік
- •Старший дошкільний вік
- •Світ дитинства у поезії в.В.Бичка. Поетична інтерпретація образів дітей, розкриття їхнього внутрішнього світу. Тема праці дорослих і дітей. Твори в.Бичка про природу.
- •Старший дошкільний вік
- •Чарівний світ дитинства у творах м.Познанської. Тема родинного кола в поезіях м.Познанської. Картини пір року.
- •Молодший дошкільний вік
- •Старший дошкільний вік
- •Казки м.П.Трублаїні „Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку”, „Мандри Закомарика”. Їх педагогічна й художня цінність.
- •Приборкувач диких звірів
- •Страховище в коморі
- •Молодший дошкільний вік
- •Старший дошкільний вік
- •Молодший дошкільний вік
- •Старший дошкільний вік
- •Тема 8. Новітня українська дитяча
- •Ліризм і гумор віршів г.Бойка для малят. Гумористичне зображення дитячих проблем і пригод. Тема природи у поезіях г.Бойка.
- •Ліризм і гумор віршів г.Бойка для малят. Гумористичне зображення дитячих проблем і пригод. Тема природи у поезіях г.Бойка.
- •Молодший дошкільний вік
- •Старший дошкільний вік
- •Молодший дошкільний вік
- •Старший дошкільний вік
Молодший дошкільний вік
Вірші: Метелик. Ми із братиком.
Про дівчинку, яка нічого не їла.
Про дівчинку Маринку та руду кішку.
Марина Дмитрівна.
Сорока-білобока.
Равлик. На зеленому моріжку.
Жовтень. Зима. Наша ялинка.
Ластівки. Олівець-малювець
Казки: Про півника і курочку.
Бджолина перемога
Оповідання: І в Ясочки є грядка.
Ясоччин садок. Ведмедикова хата
Старший дошкільний вік
Вірші: Скільки нас? Мамине свято.
У космосі. Барвінок. Гусінь
Оповідання: Древній Київ
Світ дитинства у поезії в.В.Бичка. Поетична інтерпретація образів дітей, розкриття їхнього внутрішнього світу. Тема праці дорослих і дітей. Твори в.Бичка про природу.
Валентин Васильович БИЧКО
(1912 - 1994)
народився 17 червня 1912 року в робітничій родині, в Харкові. Тут і пройшло раннє дитинство майбутнього поета. Після закінчення громадянської війни сім’я переїхала в с.Манжосівку Полтавської області, де батько одержав наділ землі. Тут Валентин Бичко прилучився до сільського життя, селянської праці, назавжди закохався у зелене привілля, у пахощі квітів і трав. Вечорами хлопчик поринав у книжки. Особливо хвилювала поезія. Скоро він сам почав складати вірші і надсилати їх у газети. 13-річним хлопчиком він почав працювати дитячим кореспондентом газети „Зірка”. Один з його віршів потрапив до рук Павла Тичини і дістав схвальну оцінку. Радість юного автора була безмежною.
Закінчивши Харківський інститут народної освіти, В.Бичко деякий час вчителював, потім працював у Харківському дитячому театрі, проте його більше приваблювала робота в газеті, журналах, видавництві. Він був відповідальним редактором журналу „Піонерія”.
З творів В.Бичка видно, з якою відповідальністю ставиться він до проблем виховання підростаючого покоління. Характер людини починає складатися змалку, і поет уважно стежить за розвитком дитини. Він розуміє інтереси, прагнення малят, проникає в їх думки.
У багатьох віршах В.Бичка відтворено життєві ситуації, в яких виявляються і типові для певного віку дітей якості, і індивідуальні риси їх характерів („Лелека”, „Сонечко і Хмаринка”, „Півники”).
СОНЕЧКО Й ХМАРИНКА
Були собі у матінки Обом у дві долонечки
Дві дочки – дві сетсрички. Давали всі гостинці,
В обох носи кирпатенькі, І що було для Тонечки,
В обох рожеві щічки. Те саме і Маринці.
Завжди в усім однакові Однакові дві донечки,
Були обидві дочки. Та є одна відміна:
В обох спіднички макові, Всміхається все Тонечка,
Вишивані сорочки. Все хмуриться Маринка.
Жили вони у матінки, От в руки візьмуть вінечки
Все бавились, гуляли, І ну мести по хаті!
Лягали разом спатоньки Танцюють у проміннячку
І разом уставали. Смітинки волохаті.
Була нітрошки Тонечка Регоче Тоня-дівонька,
Не більша від Маринки. Піймать смітинку хоче.
Обидві до віконечка Маринка хмурить брівоньки
Підходили навшпиньки. Та віями мигоче.
Гукає Тоня: - Здорово! Маринка, ніби злякана,
Цукерки нам купили! В куточку тихо гнулась.
Маринка хилить голову Хоч, правда, і не плакала,
І кривиться щосили. Але й не посміхнулась.
Сьогодні дрібно ніжками Тепер їх звуть – не Тонечка
І перша й друга дочка І – ні ж бо – не Маринка,
Зеленими доріжками Веселу доню – Сонечко,
Пішли до дитсадочка. Похмурливу – Хмаринка.
Сміялась радо Тонечка
(Метлялась в неї кіска),
Ще й плескала в долонечки,
Стрибала, наче кізка.
ПІВНИКИ
За віщо посварилися, не знаю я того,
А тільки стрілись півники: - Ти чого?
Круг шиї пір’я дибиться, стирчить сюди-туди.
Дзьобами в землю вткнулися: - Ось підійди...
А гребені у півників розжеврілись, мов жар,
Стоять і не ворушаться: - Ану вдар!
Обоє враз підскочили, аж курява знялась,
І знов стоять надиблені: - Зась!
Тут з вулиці почулося – кричала тітка: - Киш! –
Розбіглися два півники: - Гляди ж!
Розбіглися два півники курчатам всім на сміх...
Як схожі й ми буваємо на півників таких!
Зворушливий образ малої дівчинки постає з рядків вірша „Я хоч невеличка”. Написаний від першої особи, вірш доносить до читача гаряче бажання крихітної людини бути сильною і корисною. Дівчинка мала, але не безпомічна. Вона і зараз багато чого вміє („Посуд помию, платтячко зашию”), а коли виросте, обов’язково здійснить свою мрію – „на самольоті неба дістане”.
Я ХОЧ НЕВЕЛИЧКА...
Я хоч невеличка, - Я хоч невеличка,
Менша ж від мене А як підскочу, -
Травка-травичка Вишеньку вирву,
У саду зеленім. Яку я захочу.
Я хоч невеличка, - Я хоч невеличка,
Там під горою А робить умію, -
Квітка ромашка Посуд помию,
Рівна зі мною. Платтячко зашию.
Я хоч невеличка, Я хоч невеличка, -
На пеньочок стану, - Великою стану.
Зайчик-стрибайчик – На самольоті
І той не дістане. Неба дістану...
Гуманістичний характер мають вірші про Мариську („Шкода”, „Вже Мариська наша ходить”, „Мариська мандрує” та ін.) Маленька „шкода” подобається поету своєю невгамовністю й допитливістю. Скориставшись з того, що мама на хвилинку відвернулася, Мариська починає активно освоювати предмети, які її оточують: нагодувала медом кота, пустила черевички плавати у воді, покуштувала глину. Зростає дівчинка – і ширшими стають обрії її життя: ось вона вже „легко, вільно, рівненько” ходить у дворі. Та скоро тісним стає для неї і двір: „Усе далі від колиски їй дорога стелиться”...
ВЖЕ МАРИСЬКА НАША ХОДИТЬ...
Вже Мариська наша ходить!
Рік їй. Іменинниця!
Лиш очима хитро водить.
Туп-туп! – і не спиниться...
Вже Мариська добре ходить –
Легко, вільно, рівненько –
І усіх за лапку водить:
Цюцьку, кицьку, півника.
І берізоньку за кіску
Тягне – крекче, топчеться...
Та пручається берізка,
Їй ходить не хочеться.
Піклуючись про розвиток дитячої літератури, Валентин Бичко багато уваги приділяв роботі з літературною молоддю. Чимало письменників, які стали улюбленцями дітей, саме від нього одержали перші поради і настанови. Серед них Юрій Збанацький і Платон Воронько, Марія Познаньська і Богдан Чалий, Всеволод Нестайко і Борис Комар.
Є книг багато – радісних, печальних,
Товстих, тонких, барвистих, наче жар.
Але одна – книжкам усім начальник,
І звуть її по-простому – буквар.
Із нього слів не вируба сокира,
Це маленятам кращий в світі дар.
І мова в нім – легка, співуча, щира,
Дитячі душі гріє він – буквар...
В 1977 році В.Бичко став лауреатом премії імені Лесі Українки.
Твори для дитячого читання:
Молодший дошкільний вік
Онуки. Я хоч невеличка. Журавлі.
Бджілка. Півники.